Вирок від 22 липня 2026 р. у справі №201/10604/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/10604/26

Провадження № 1-кп/201/963/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд м. Дніпра у складі: судді ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22026040000000651 від 25.03.2026 року по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, який має середньо-технічну освіту, неодружений, утриманців не має, не працює, зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 345 КК України,

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор ОСОБА_4

обвинувачений ОСОБА_3

захисник ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою групою осіб, з Особою № 1 та Особою № 2 (відомості щодо яких перебувають в матеріали кримінального провадження № 42025041110000680 від 28.11.2025), приблизно о 13 год. 20 хв. 28.11.2025 року, перебуваючи на території ІНФОРМАЦІЯ_2 частини НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , в порушення вимог Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» та Правил пропускного режиму Військової частини НОМЕР_1 , вчинили дії, направлені на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період.

Так, приблизно у період з 13 год. 20 хв. по 13 год. 30 хв. 28.11.2025 Особа № 1 (відомості щодо якого перебувають в матеріали кримінального провадження № 42025041110000680 від 28.11.2025), перебуваючи на території ІНФОРМАЦІЯ_2 частини НОМЕР_1 , наблизився до приміщення контрольно-пропускного пункту №1 Військової частини НОМЕР_1 , з метою залишення території військової частини.

В свою чергу, на виконання Правил пропускного режиму Військової частини НОМЕР_1 , у зв`язку з необхідність отримання перепустки з відповідною позначкою завіреною посадовою особою у якої перебував відвідувач, оперативний черговий відділення оперативних чергових штабу Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 повідомив Особу № 1 (відомості щодо якого перебувають в матеріали кримінального провадження № 42025041110000680 від 28.11.2025) про необхідність надання йому відповідних документів.

Після чого, Особа № 1 (відомості щодо якого перебувають в матеріали кримінального провадження № 42025041110000680 від 28.11.2025) в супереч Правилам пропускного режиму Військової частини НОМЕР_1 та в порушення вимог Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», вчинив дії спрямовані на самовільне залишення території військової частини, шляхом перелізання через паркан вказаної військової частини.

В подальшому, у зв`язку з незаконним намагання покинути особою територію військової частини, на порушення встановленого порядку пропускного режиму, оперативний черговий відділення оперативних чергових штабу Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 , надав команду на затримання Особи № 1 (відомості щодо якого перебувають в матеріали кримінального провадження № 42025041110000680 від 28.11.2025).

Після чого, оперативний черговий відділення оперативних чергових штабу Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 , а також військовослужбовці Військової служби правопорядку ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які відповідно до Бойового розпорядження № 1024дск від 27.11.2025, здійснювали охорону території Військової частини НОМЕР_1 , почали вживати заходи спрямовані на недопущення самовільного залишення території Військової частини Особою № 1 (відомості щодо якого перебувають в матеріали кримінального провадження № 42025041110000680 від 28.11.2025) та подальше його затримання.

В свою чергу, в супереч законним вимогам військовослужбовців Військової служби правопорядку, Особа № 1 (відомості щодо якого перебувають в матеріали кримінального провадження № 42025041110000680 від 28.11.2025), продовжив вчиняти дії спрямовані на залишення території військової частини, зокрема застосовував до військовослужбовців Військової служби правопорядку фізичну силу шляхом завдання ударів руками в область голови та тулубу останніх та в подальшому застосував спеціальний засіб - балон з газом сльозогінної дії.

В подальшому на територію військової частини НОМЕР_1 зі сторони АДРЕСА_2 , прибули ОСОБА_3 та Особа № 2 (відомості щодо якого перебувають в матеріали кримінального провадження № 42025041110000680 від 28.11.2025), та інші невстановлені особи, які діяли за попередньою змовою групою осіб з Особою № 1 (відомості щодо якого перебувають в матеріали кримінального провадження № 42025041110000680 від 28.11.2025) та вчинили спробу незаконного проникнення на територію Військової частини НОМЕР_1 , шляхом перелізання паркану з метою допомогли Особі № 1 (відомості щодо якого перебувають в матеріали кримінального провадження № 42025041110000680 від 28.11.2025) самовільно залишити територію Військової частини НОМЕР_1 .

Так, перебуваючи на паркані Військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , Особа № 2 (відомості щодо якого перебувають в матеріали кримінального провадження № 42025041110000680 від 28.11.2025) та інші невстановлені особи, які діяли за попередньою змовою групою осіб з Особою № 1 (відомості щодо якого перебувають в матеріали кримінального провадження № 42025041110000680 від 28.11.2025), вчиняли дії направленні на самовільне залишення території військової частини Особою № 1 (відомості щодо якого перебувають в матеріали кримінального провадження № 42025041110000680 від 28.11.2025), а саме здійснювали застосування фізичної сили по відношенню до працівників військової служби правопорядку.

В подальшому Особа № 1 (відомості щодо якого перебувають в матеріали кримінального провадження № 42025041110000680 від 28.11.2025), діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3 та Особою № 2 (відомості щодо якого перебувають в матеріали кримінального провадження № 42025041110000680 від 28.11.2025) та іншими невстановленими особами, в порушення Правил пропускного режиму Військової частини НОМЕР_1 та законним вимогам військовослужбовців Військової служби правопорядку, самовільно залишив територію Військової частини НОМЕР_1 та покинув місце вчинення кримінального правопорушення.

Таким, чином ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України - перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою групою осіб з Особою № 1 та Особою № 2 (відомості щодо яких перебувають в матеріали кримінального провадження № 42025041110000680 від 28.11.2025), приблизно о 13 год. 30 хв. 28.11.2025 року, перебуваючи на території ІНФОРМАЦІЯ_2 частини НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , в порушення вимог ст. ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України, положень Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень працівникам військової служби правопорядку оперативному черговому відділення оперативних чергових Військової частини НОМЕР_1 майору ОСОБА_6 та стрільцю групи охорони та патрульно-постової служби взводу охорони та патрульно-постової служби роти охорони Військової служби правопорядку Військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_7 почали завдавати останнім удари руками в область голови та тулубу та в подальшому застосували спеціальний засіб - балон з газом сльозогінної дії, в результаті чого, оперативний черговий відділення оперативних чергових Військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_6 отримав хімічний опік кон`юнктиви лівого ока легкого ступеня та слизової оболонки ротової порожнини, який спричинено від місцевої дії їдкої речовини, що за своїм характером відноситься до легких тілесних ушкоджень, а стрілець групи охорони та патрульно-постової служби взводу охорони та патрульно-постової служби роти охорони Військової служби правопорядку Військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_7 отримав хімічний опік обох очей, який спричинено від місцевої дії їдкої речовини що за своїм характером відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч.2 ст. 345 КК України - умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу, легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за:

- ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України - перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, за попередньою змовою групою осіб.

- ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 345 КК України - умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу, легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

13.07.2026 року між прокурором у кримінальному провадженні - заступником керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участю адвоката ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України.

Згідно даної угоди прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 345 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у зазначеному діянні.

Крім того, за укладеною угодою ОСОБА_3 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 345 КК України, вчиненого ним за викладених вище обставин у повному обсязі повідомленої йому підозри та висунутого обвинувачення. Обвинувачений ОСОБА_3 під час досудового розслідування і судового розгляду щиро покаявся у скоєному злочині, добровільне усунення заподіяної шкоди.

Обвинувачений ОСОБА_3 зобов`язується:

а) беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 345 КК України;

б) щиро каятися.

в) у разі затвердження угоди про визнання винуватості, виконати призначене покарання;

Вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_3 :

- за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України погоджуються на призначення останньому покарання передбаченого санкцією ч. 1 ст. 114-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

- за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 345 КК України погоджуються на призначення останньому покарання передбаченого санкцією ч. 2 ст. 345 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України сторони вважають за можливе визначити ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 345 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки, більш суворим покаранням, призначеним за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_3 за вчинені кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 345 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, з застосуванням ст. 75 КК України, поклавши на нього обов`язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

До угоди долучені заяви потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на ім`я прокурора у кримінальному провадженні - заступника керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_9 . У своїх заявах потерпілі не заперечують щодо укладання угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 . Повідомляють, що їм матеріальна шкода відшкодована, не заперечують про призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком 5 років із застосуванням положень ст. 75 КК України. Просили угоду розглядати без їх участі.

У судовому засіданні:

-прокурор підтримав укладену з обвинуваченим ОСОБА_3 угоду щодо визнання винуватості і просив її затвердити.

-обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю, фактичні обставини справи, встановлені під час досудового розслідування, не оспорював. Зазначив, що він цілком розуміє характер обвинувачення, яке йому пред`явлено. Крім того зазначив, що він розуміє надані йому законом права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України. Пояснив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання. Просив затвердити угоду про визнання винуватості, яку уклав добровільно та призначити узгоджене покарання.

-захисник ОСОБА_5 зазначив, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги закону, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, після роз`яснення сторонам частини 4 ст. 474 КПК України та на виконання вимог частин 6, 7 вказаної статті, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_3 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (п.1); особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами (п.2); особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди (п.3).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 345 КК України, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 469 КПК України, передбачає можливість укладання угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні.

При цьому потерпілі ОСОБА_6 і ОСОБА_7 надали письмові згоди прокурору на укладення угоди, а тому наявні підстави для укладання угоди про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченим.

Відповідно до п. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Таким чином судом встановлено, що угода, укладена між прокурором та обвинуваченим за участю захисника, проти укладання якої потерпіла не заперечує і надала письмову згоду, відповідає вимогам КПК України.

Дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 345 КК України кваліфіковано правильно.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою провину визнав повністю, зазначив, що може виконати взяті на себе за угодою зобов`язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України. Умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. Угода укладена добровільно та не є наслідком застосування насильства, примусу або погроз. Потерпілі надали письмові згоди на укладання угоди. Сторони кримінального провадження розуміють наслідки затвердження даної угоди щодо обмежень в частині оскарження вироку.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, які відносяться до нетяжкого і тяжкого злочину, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку лікаря-психіатра і лікаря-нарколога не перебуває.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Обставин, які обтяжують покарання, не встановлено.

Тому суд дійшов до висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості із призначенням ОСОБА_3 узгодженого сторонами покарання.

Цивільний позов не заявлений.

Питання щодо процесуальних витрат слід вирішити відповідно до ст. 124 КПК України.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 314, 369-371, 373, 374, 472-476 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 13.07.2026 року між прокурором у кримінальному провадженні - заступником керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участю адвоката ОСОБА_5 .

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 345 КК України, та призначити йому узгоджену сторонами міру покарання:

- за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

- за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 345 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

ОСОБА_3 на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

ОСОБА_3 звільнити на підставі ч. 2 ст. 75 КК України від відбування узгодженого сторонами покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням, встановивши йому іспитовий строк 2 (два) роки.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи, а також періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

ОСОБА_3 роз`яснити:

- згідно статті 476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.

- умисне невиконання угоди засудженим є підставою для притягнення особи до відповідальності за статтею 389-1 КК України.

Цивільний позов не заявлений.

Речові докази і процесуальні витрати відсутні.

Вирок суду на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України:

- обвинуваченим та його захисником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди, ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання, невиконання судом вимог, встановлених частинами 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, у тому числі, не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав: призначення покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому угода не може бути укладена.

Оскарження вироку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставин не допускається.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд м. Дніпра протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку в порядку ст. 376 КПК України негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1