Вирок від 20 липня 2026 р. у справі №201/10415/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/10415/26

Провадження № 1-кп/201/958/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд м. Дніпра у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42026042020000052, внесеного до ЄРДР 10.06.2026 року по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Мар`янка Донецької області, громадянки України, яка має середню освіту, незаміжня, утриманців не має, не працює, має хронічні хвороби, безхатченко, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , раніше багаторазово судима, востаннє:

- 09.05.2025 Центральним районним судом м. Дніпра за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді двохсот годин громадських робіт,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України,

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор ОСОБА_4

обвинувачена ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

1.Обставини, які встановлені судом

Вироком Центрального районного суду м. Дніпра від 09.05.2025 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та призначено покарання у виді 200 (двохсот) годин громадських робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 КК України громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 37 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені до покарання у виді громадських робіт зобов`язані додержуватися встановлених порядку та умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці, працювати на визначених об`єктах і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та з`являтися за його викликом.

19.11.2025 розпорядження про виконання вироку та його копію отримано Соборним районним відділом філії ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області.

11.12.2025 ОСОБА_3 під особистий підпис ознайомлено з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт, роз`яснено її права та обов`язки, а також письмово попереджено про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання. У зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні направлення до місця відбування покарання їй не видавалося. При цьому вона власноруч підтвердила зобов`язання після виписки із закладу охорони здоров`я прибути до Соборного районного відділу для отримання відповідного направлення.

Після виписки зі стаціонарного лікування 12.12.2025 ОСОБА_3 , достовірно знаючи про покладені на неї обов`язки та порядок відбування покарання, без поважних причин до уповноваженого органу з питань пробації не з`явилася, від отримання направлення для відбування громадських робіт фактично ухилилася, на телефонні дзвінки працівників органу пробації не відповідала, у зв`язку з чим 29.12.2025 було розпочато заходи щодо встановлення її місцезнаходження, а 11.02.2026 матеріали направлено до органу поліції для організації розшуку.

23.03.2026 ОСОБА_3 була встановлена працівниками поліції. Цього ж дня вона надала письмові пояснення щодо причин своєї неявки, однак документального підтвердження поважності причин невиконання покарання не надала. За допущені порушення порядку та умов відбування покарання їй винесено письмове попередження про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування громадських робіт.

23.03.2026 ОСОБА_3 отримала направлення до Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара для відбування призначеного судом покарання та була зобов`язана приступити до виконання громадських робіт з 24.03.2026.

Однак, діючи умисно, усвідомлюючи покладений на неї вироком суду обов`язок відбувати покарання та будучи письмово попередженою про кримінальну відповідальність, ОСОБА_3 24.03.2026 до місця відбування покарання не прибула, до виконання громадських робіт не приступила, про поважні причини не повідомила та документів на їх підтвердження не надала.

Відповідно до повідомлення Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара від 26.03.2026 ОСОБА_3 до установи за направленням не зверталася та до відбування покарання не приступила.

Надалі, незважаючи на письмове попередження, вимоги уповноваженого органу з питань пробації та вжиті заходи реагування, ОСОБА_3 умисно продовжувала ухилятися від відбування покарання у виді громадських робіт, не з`являлася до органу пробації, не приступала до виконання громадських робіт та не надала будь-яких належних доказів існування поважних причин, що унеможливлювали виконання покарання.

Станом на 08.06.2026 ОСОБА_3 із призначених судом 200 годин громадських робіт не відбула жодної години, тобто фактично ухилилася від відбування призначеного судом покарання.

Умисні дії ОСОБА_3 , які виразилися в ухиленні засудженої від відбування покарання у виді громадських робіт, кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України.

2. Позиція обвинуваченої

Під час судового розгляду кримінального провадження ОСОБА_3 визнала свою вину у вчиненні кримінального правопорушення повністю та підтвердила його вчинення при викладених вище обставинах, щиро розкаялася у вчиненому, просила суворо не карати.

3.Докази, які досліджені судом

Прокурор надав усне клопотання про розгляд справи у скороченому провадженні, на підставі частини 3 ст. 349 КПК України, проти якого обвинувачена не заперечувала.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи повне визнання обвинуваченою своєї вини, а також те, що вона не оспорює всі обставини справи, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Судом з`ясовано, що обвинувачена правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву в добровільності та істинності її позиції немає. Сторонам судового провадження роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

При цьому, суд обмежився допитом обвинуваченої, дослідив документи, які характеризують її особу та документи, які підтверджують процесуальні витрати.

Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.

Крім того, дане рішення повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими, суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

4.Висновок суду про винуватість обвинуваченої

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, повністю та об`єктивно доведена.

Суд вважає, що умисні дії ОСОБА_3 , які виразилися в ухиленні засудженої від відбування покарання у виді громадських робіт, кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України, вірно.

5.Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд

Загальні положення

При призначенні покарання обвинуваченій, згідно з вимогами ст.ст.65-67 КК України та роз`ясненнями, що містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу винного, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Зазначене узгоджується із положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.

При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Щодо обставин, які пом`якшують і обтяжують покарання

Обставинами, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченій, суд визнає щире каяття, оскільки вона критично оцінила вчинений нею злочин, своєю поведінкою під час досудового розслідування та судового провадження прагнула зменшити негативні наслідки своєї протиправної поведінки, що проявилось в осуді вчиненого, активному сприянні розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання, судом не встановлено.

Призначення покарання

Під час вчинення кримінального правопорушення, за даним кримінальним провадженням, обвинувачена була осудна у розумінні ст. 19 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченій суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Санкцією ч. 2 ст. 389 КК визначено покарання у виді пробаційного нагляду на строк до трьох років або обмеження волі на той самий строк.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 389 КК України, є кримінальним проступком.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, та призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд враховує характер та тяжкість вчиненого нею кримінального правопорушення, фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних кримінальним правопорушенням наслідків, спосіб вчинення кримінального правопорушення та його мотиви, поведінку обвинуваченої, яка усвідомила протиправність своїх дій, щиро розкаялася, суспільну небезпеку вчиненого нею кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, яка раніше судима, має середню освіту, незаміжня, утриманців не має, не працює, має хронічні хвороби, є безхатченком, внутрішньо-переміщеною особою з м. Мар`інка Донецької області, яка внаслідок війни втратила єдине житло, в якому залишилася зареєстрованою, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; обставини, що пом`якшують покарання, якими, на думку суду, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Під час судового розгляду детально проаналізовано поведінку обвинуваченої після вчинення кримінального правопорушення, її щире каяття, наслідки суспільно небезпечного діяння, відсутність будь-яких намірів уникнути кримінальної відповідальності та, беручи до уваги всі вказані обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд дійшов переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливе без ізоляції її від суспільства, а тому необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді пробаційного нагляду з покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 59-1 КК України.

Окрім цього, судом встановлено, що 09.05.2025 Центральним районним судом м. Дніпра ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, і призначене покарання у виді двохсот годин громадських робіт.

ОСОБА_3 не відбула призначене покарання повністю, а відтак є всі підстави для застосування судом ст. 71 КК України.

Враховуючи наведене, суд дійшов переконання, що згідно зі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, слід повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Центрального районного суду м. Дніпра від 09.05.2025 року, відповідно до п. 4, 5 ч. 1 ст. 72 КК України перерахувавши невідбуту частину покарання у виді 200 годин громадських робіт у дні пробаційного нагляду, що складає 25 днів.

На переконання суду, призначене покарання є достатнім для її виправлення і перевиховання, запобігання вчиненню нових злочинів, що відповідає її особі та є достатнім для досягнення цілей покарання, передбачених ч. 2 ст. 50 КК України.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

Суд переконаний, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи засудженого, призначене судом покарання у вигляді позбавлення волі буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

При цьому підстав для застосування ст. 69, 75 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.

6.Вирішення питання про долю речових доказів

Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку, передбаченому статтею 100 КПК України.

7.Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Запобіжний захід обвинуваченій не застосовувався. Клопотань про застосування запобіжного заходу не надходило, а тому враховуючи вимоги ст. ст. 131, 132, 177, 178 КПК України і призначене судом покарання, суд не вбачає підстав для його застосування.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов не заявлений.

Керуючись ст. ст. 369-376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, і призначити їй покарання у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду.

На підставі п.п. 1-3 ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання або роботи;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч. 1 ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за даним вироком повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Центрального районного суду м. Дніпра від 09.05.2025 у виді 200 годин громадських робіт, що відповідає 25 дням пробаційного нагляду, та призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік 25 (двадцять п`ять) днів.

На підставі п.п. 1-3 ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання або роботи;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід не застосовувався.

Цивільний позов не заявлено.

Речові докази відсутні.

Роз`яснити учасникам судового провадження право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд м. Дніпра протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.

Суддя ОСОБА_1