Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №201/1797/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/1797/26

Провадження 2/201/2652/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року Соборний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого - судді Покопцевої Д.О.,

секретаря – Піняєва В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини

ВСТАНОВИВ:

Рух справи

10.02.2026р. до Соборного районного суду міста Дніпра через підсистему «Електронний суд» надійшла вказана позовна заява, за підписом представника позивача - адвоката Нескородь В.М. (діє на підставі ордеру від 15.01.2026р.), в якій позивач просить суд

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, до досягнення повноліття дитини;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 6000 грн. за послуги адвоката.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2026р. для розгляду зазначеного позову визначено суддю Покопцеву Д.О.

Судом в порядку ч. 6 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) направлено запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичних осіб – сторін у справі. Відповідь на такий запит надійшла до суду 17.03.2026р.

Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 19.03.2026р. вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, розгляд справи призначений на 04.05.2026р.

24.04.2026р. відповідач на офіційну електронну пошту суду подав заяву про відкладення розгляду справи з метою подання доказів свого матеріального та сімейного становища.

04.05.2026р. представник позивача - адвокат Нескородь В.М. – подав заяву про розгляд справи без його участі, позов просить задовольнити у повному обсязі.

11.07.2026р. представник відповідача по довіреності Скочко О.А. подала відзив на позовну заяву разом із доказами його направлення представнику позивача в його особистий кабінет через підсистему «Електронний суд».

В судове засідання, призначене на 16.07.2026р., від ОСОБА_4 отримана заява про розгляд справи без її участі.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи 16.07.2026р. здійснювався без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Доводи позову

В обґрунтування позову вказується, що позивач перебувала в шлюбі з відповідачем, і рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 09.10.2025р. цей шлюб був розірваний.

Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який після розірвання шлюбу проживає із позивачкою.

Вказує, що інформація про доходи відповідача їй невідома, надала інформацію про його місце роботи.

Щодо правової позиції відповідача

14.07.2026р. судом через підсистему «Електронний суд» отриманий відзив на позовну заяву, датований 11.07.2026р., разом із доказами отримання цього відзиву 11.07.2026р. о 19:24год представником позивачки в його особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» (а.с.38-43).

Відповідач свого батьківства на спільного сина сторін не спростовує, вказує, що сплачував аліменти на утримання дитини добровільно. Зараз на його утриманні перебуває малолітній син, який народився в травні 2026р., та дружина, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років.

Тому просить позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково — в частині стягнення аліментів в розмірі 1/6 частини від всіх видів доходу відповідача.

Також вважає договір про надання юридичних послуг, укладений між позивачкою та адвокатом Нескородь В.М. від 15.01.2026р. недійсним, адже укладений він 15.01.2026р., а пунктом 2.2 його передбачено, що послуги надаються з 15 квітня 2021 року, тобто “в ретроспективі”, що не допускається чинним законодавством.

При цьому немає можливості встановити обсяг наданих послуг (не правничої допомоги), адже суду не надано документ, який би містив чітку домовленість та вартість юридичних послуг, опис та обсяг правничої допомоги з урахуванням категорії справи.

Акт наданих послуг № 1 не підписаний самим адвокатом, що свідчить про те, що жодні послуги/правнича допомога позивачці не надавалась.

Загальна сума сплаченої правничої допомоги - 6 000 грн. є занадто завищеною, адже адвокатом Нескородєм В.М. не надано в доказів надання юридичних послуг на таку суму.

Правнича допомога, витрати на яку можливо стягнути в межах ЦПК України, взагалі не надавалась адвокатом Нескородєм В.М. позивачці.

У справі № 201/1797/26 зафіксовано подання позовної заяви про стягнення аліментів і подання до суду заяви про розгляд справи без його участі. Вказаний обсяг допомоги не відповідає сумі 6 000 грн., а тому підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення правничої допомоги на користь позивачки, немає.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 09.10.2025р. розірвано шлюб, укладений 10.01.2015р. між сторонами (а.с.14-17).

Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком якого в свідоцтві про його народження зазначено відповідача (а.с.18).

18.03.2026р. між відповідачем та ОСОБА_5 укладено шлюб (а.с.60), від шлюбу в них ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_6 , батьком якого в свідоцтві про його народження зазначено відповідача (а.с.54).

Позивач працевлаштований, його загальна сума доходу за період з січня 2006 по червень 2026р.р. включно за винятком утримань становить 211 882грн 92коп (а.с.48).

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі – СК України), під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

За своєю суттю аліменти – це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 520/21069/18, провадження № 61-1347св20).

Згідно ст. 180, ч. 3 ст. 181 СК України, батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Положеннями ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Вбачається, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, чи їх шлюб розірвано або вони взагалі не перебували в ньому.

При цьому добровільний порядок сплати аліментів не виключає права стягувача аліментів у будь-який час звернутися з заявою про стягнення аліментів до суду.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 ст. 182 СК України, визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

За змістом законодавства, аліменти є власністю дитини, а обов`язок суду полягає в першу чергу забезпечити дитині право на належне утримання.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Статтею 183 СК України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 184 СК України).

Сімейний кодекс України передбачає підстави для визначення розміру аліментів, але не пов`язує їх виключно зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). З огляду на відсутність імперативної заборони розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач.

Позивач визначила способом стягнення аліментів – їх присудження у частці від доходу батька дитини.

Частка від доходу платника аліментів визначається у дробовому або відсотковому співвідношенні до доходу.

Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, виходячи з того, що спільна дитина сторін проживає з позивачем, щодо чого відповідач не заперечує, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини.

Визначаючи у відповідності до положень ст.183 СК України частку заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, суд враховує таке.

Судом встановлено, що позивач працевлаштований, його загальна сума доходу за період з січня 2006 по червень 2026р.р. включно за винятком утримань становить 211 882грн 92коп (а.с.48), наразі він отримує на руки 35 375грн 10коп заробітної плати (після відрахування військового збору, тому що ПДФО компенсується).

Позивачка просить стягнути частку з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, до досягнення повноліття дитини.

Відповідач подавши відзив, указує, що має на утриманні ще одного сина, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та дружину в декретній відпустці, тому просить позов задовольнити частково, визначивши, що на користь позивачки буде стягуватись 1/6 частка всіх видів його доходів, щомісячно, до досягнення повноліття дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За змістом ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У позовній заяві не мотивовано, чому для забезпечення найкращих інтересів дитина аліменти мають становити частку з усіх видів заробітку (доходу) відповідача.

У позовній заяві не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою.

Відповідно до ч.1 ст. 179 ЦПК України, у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення.

В ухвалі про відкриття провадження суд роз`яснював позивачу право на подання відповіді на відзив і строк її подання.

Отримавши 11.07.2026р. через представника відзив на позовну заяву, сторона позивача не скористалася правом подання відповіді на відзив, свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення не виклала, відкласти розгляд справи для подання відповіді на відзив не просила.

За положеннями ч.4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приймаючи до уваги, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини (ст.141 СК України), враховуючи, що сторона позивача свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення не виклала, не вказала доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою, з огляду на сімейний стан та матеріальний стан відповідача, встановивши, що 1/6 частина його доходу становить 5 895грн, а з рівною часткою матері (5 895грн) на утримання дитини витрачатиметься 11 791грн 70коп щомісяця, що становить майже дві мінімальні заробітні плати в України (після вирахування податків), або 3,5 прожиткових мінімумів для працездатної особи в Україні; вказана сума – 11 791грн 70коп більше ніж у 6 разів перевищує мінімальний розмір аліментів в Україні у 2026р., суд стягує з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання неповнолітнього сина сторін ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

Вказаний розмір аліментів забезпечить достатній рівень матеріального утримання десятирічного сина сторін ОСОБА_7 ; разом із цим дозволить відповідачу справедливо розподіляти свої доходи на утримання обох його малолітніх дітей та досягти розумного балансу між інтересами обох дітей та фінансовими можливостями позивача, не порушуючи при цьому майнових прав його обох малолітніх синів.

Суд при цьому роз`яснює, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (стаття 192 СК України).

Судом враховано вимоги ч. 1 ст. 191 СК України, згідно якої аліменти на дітей за рішенням суду присуджуються від дня пред`явлення позову. Вимога про стягнення аліментів на дитину може бути подана до суду протягом усього строку існування права на утримання, тобто до досягнення дитиною повноліття.

Вбачається, що позов у даній справі подано 10.02.2026р. (див. відтиск вхідного штампу канцелярії суду).

Задовольняючи позов та стягуючи аліменти у розмірі 1/6 заробітку (доходу) платника аліментів, суд вважає за необхідне зазначити про стягнення аліментів у розмірі не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (як передбачено ч. 2 ст. 182 СК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Щодо судового збору.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Матеріали справи будь-яких доказів, які б свідчили про те, що відповідач звільнений від оплати судового збору не містять.

Таким чином, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1064грн 96коп (з врахуванням подання позову через підсистему «Електронний суд») за позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини.

За змістом ч. 4 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями про стягнення судового збору стягувачем є Державна судова адміністрація України.

Відповідно до п. 11 розділу XIX «Звернення судових рішень до примусового виконання» Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 оригінал виконавчого документа про стягнення судового збору надсилається судом до ДСА України або відповідного територіального управління ДСА України, як представника стягувача відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України "Про виконавче провадження", для його подальшого пред`явлення до виконання.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Позивачка просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000грн.

За положеннями ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідної до частин третьої-п`ятої, дев`ятої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відтак слід зробити висновок про те, що критерії, визначені частиною четвертою статті 137 ЦПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини другої статті 141 цього Кодексу.

Водночас критерії, визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, визначені статтею 141 ЦПК України.

Такий висновок був зроблений Верховним судом у постанові від 28.06.2023р. (справа 369/576/22).

Відповідно ст.204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину. Вона означає, що укладений договір вважається чинним, дійсним та законним, доки його недійсність прямо не встановлена законом або не визнана судом.

Тому суд не погоджується із доводами сторони відповідача, що договір про надання юридичних послуг від 15.01.2026р. (а.с.7-9), є недійсним.

Повноваження адвоката підтверджені ордером (а.с.5).

Згідно договору від 15.01.2026р., послуги надаються виконавцем замовнику шляхом усного та письмового консультування, вивчення справи, складання необхідних процесуальних документів, скарг, претензій та позовних заяв, підготовка матеріалів та направлення до суду, представництва інтересів та захист правоохоронних органах (п.2 договору).

Враховуючи, що справа є незначної складності, що усне та письмове консультування, вивчення справи, охоплюється складанням позовної заяви, вкрай незначну кількість доказів справи, вивчення яких не потребує тривалого часу, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, тому такий розмір не є розумним.

Відтак, встановивши, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, оцінивши характер правової допомоги у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг та значенню справи, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню до 1 500грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10 лютого 2026 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення в частині стягнення аліментів за місяць виконати негайно.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 1064 (одну тисячу шістдесят чотири) гривні 96 копійок судового збору в дохід держави.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України). Повний текст рішення буде складений впродовж 5 днів.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: Д.О. Покопцева