Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №211/4356/26 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/4356/26

Провадження № 3/211/1325/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року Суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Гонтар А.Л., розглянувши матеріали, які надійшли з Полку патрульної поліції в місті Кривому Розі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не притягувався до адміністративної відповідальності,

за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшли матеріали адміністративної справи на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД №140652 від 12 квітня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу, 12.04.2026 о 20:50 год за адресою: Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, ву.Вечірньокутська, 52, гр. ОСОБА_1 погрожував фізичною розправою працівникам поліції та висловлювався в їх бік нецензурною лайкою, чим порушив порядок і спокій громадян, чим вчинив дрібне хуліганство.

В суд ОСОБА_1 не з`явився, жодних заяв чи клопотань не надав.

Постановою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 червня 2026 року Полку патрульної поліції в місті Кривому Розі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції доручено здійснити привід в судове засідання фізичною розправою.

Привід не виконано.

Неявка особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, належним чином повідомленої про час та місце судового розгляду справи є її волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати свої процесуальні права. Процесуальні кодекси, як і інші закони, розраховані на добросовісне їх використання.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права.

З огляду на викладене, судом були вжиті необхідні заходи для забезпечення участі ОСОБА_1 у розгляді справи, а нехтування ним своїми процесуальними обов`язками суддя вважає позицією захисту, спрямованою на уникнення від відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення.

Згідно з абз.2 ст.38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - восьмій цієї статті.

Враховуючи стислі строки розгляду справи про адміністративне правопорушення, суддя вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя встановила таке.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

За правилами ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Диспозиція ст. 173 КУпАП передбачає ввідповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Згідно з п.1, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №10 «Про судову практику у справах про хуліганство», своєчасний і правильний розгляд кримінальних та адміністративних справ про хуліганство є дієвим засобом захисту нормальних умов життя людей, поновлення порушених прав потерпілих. Судам належить забезпечувати своєчасний і правильний розгляд адміністративних справ про дрібне хуліганство. При накладенні адміністративних стягнень, передбачених ст.173 КпАП, на осіб, які вчинили дрібне хуліганство, суддя повинен у кожному конкретному випадку враховувати характер учиненого правопорушення, дані про особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

На підтвердження вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення до суду надано протокол про адміністративне серії ВАД №140652 від 12.04.2026, протокол АПЗ18 №025648 від 12.04.2026 про адміністративне затримання за ст.261 КУпАП, рапорт інспектора взводу №2 р-ТОР ППП в м.Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП сержанта поліції Юлії Сержантової.

Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою. яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також, працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки. відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Верховний суд у постанові від 22 червня 2023 року у справі № 752/5417/19 вказав, що факт складання поліцейським протоколу про адміністративне правопорушення не свідчить про фактичну вину. Протокол про адміністративне правопорушення є носієм доказової інформації, яка в подальшому може бути використана органом, який здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення з метою прийняття рішення щодо наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення в діях особи. Протокол фіксує обставини та факти виявлених порушень законодавства.

Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими доказами не є доказами на доведення вини у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 121 КУпАП.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які можуть підтвердити або спростувати факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Крім того, в протоколі зазначено, що здійснювався запис на портативний відеореєстратор БК 475750, однак такий відеозапис не долучено до матеріалів справи.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 р.. заява №16347/02 та Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 р.. заява №36673/04).

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Ознайомившись з матеріалами справи, оцінивши докази в їх сукупності суд вважає, що провадження в даній справі підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, тому що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 247 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, в зв`язку із відсутністю складу і події адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя А.Л. Гонтар