Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №207/8280/25 — Південний районний суд міста Кам’янського

№ 207/8280/25

№ 2/207/849/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м.Кам`янське

Південний районний суд м.Кам`янського у складі:

головуючого судді: Притуляка С.А.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко К.К.

представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – Усенко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Страхової компанії «Країна» про відшкодування шкоди заподіяної в результаті дорожньо – транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до відповідача - Акціонерного товариства «Страхової компанії «Країна» про відшкодування шкоди заподіяної в результаті дорожньо – транспортної пригоди, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь недоплачене страхове відшкодування в розмірі 29 104,35 грн., пеню в розмірі 5561,71 грн., три відсотки річних в розмірі 538,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 1210,40 грн., що разом складає 36 414,46 грн., а також судовий збір в розмірі 1211,20 грн. та витрати на оплату послуг експерта в розмірі 3340,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.12.2024 року та 26.12.2024 року відповідач виплатив страхове відшкодування позивачеві у розмірі 31510,46 грн. та у розмірі 1901,20 грн., не узгодивши розмір із позивачем.

Позивач, з урахуванням наведеної ним правової позиції Верховного Суду вважає, що звіт оцінювача ОСОБА_3 № 177322 від 25.11.2024 року, який складено на замовлення Страховика, є неналежним доказом розрахунку матеріальної шкоди, оскільки його складено з порушенням вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, Національного стандарту № 1, адже оцінювач ОСОБА_3 не оглядав пошкоджений транспортний засіб. Натомість, виконаний на замовлення позивача висновок експерта Дроздова Ю.В. № 4911/24 від 04.12.2024 року, згідно якого вартість відновного ремонту транспортного засобу "Нyundai Accent", д.р.н. НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу замінюваних складових частин склала 65716,01 грн., відповідає вимогам ч. 5 ст. 106 ЦПК України та є належним доказом заподіяного збитку. Відповідач в порушення п. 35.3 ст. 35 Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не ознайомив позивача із порядком обчислення страхового відшкодування та документами, на підставі яких оцінено розмір заподіяної шкоди, через що позивач був позбавлений можливості висловити свої зауваження та заперечення.

З урахуванням чого просить стягнути з відповідача різницю між дійсним розміром заподіяної шкоди та фактичною виплаченим відповідачем.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував в повному обсязі, мотивуючи свої заперечення тим, що відповідачем було вчасно оглянуто

пошкоджений транспортний засіб, а отже, він не зобов`язаний приймати

Звіт, наданий потерпілою особою, для визначення розміру шкоди. Крім того, запит представника позивача не містив вимогу щодо надання розрахунку розміру страхового відшкодування потерпілої особи, а отже, твердження з приводу існування складності отримати такий розрахунок, не відповідає дійсності. Обов`язок, передбачений ст. 34 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з боку Страховика був виконаний, а відтак у позивача були вістуні підстави для звернення до експерта Дроздова Ю.В, для складення Висновку №4911/24 від 04.12.2024 року. За таких обставин у позивача були відсутні передбачені законом підстави самостійно обирати експерта для визначення розміру шкоди згідно п.34.3 ст.34 Закону та на страхову компанію не може покладатися обов`язку відшкодовувати витрати на проведення даної експертизи.

Щодо необхідності особистого огляду оцінювачем об`єкта оцінки, представник відповідача зазначив, що у відносинах страхування цивільно-правової відповідальності, на Страховика покладено обов`язок визначати розмір заподіяного збитку. Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів визначено, що огляд особисто експертом може не проводитися, за умови, якщо Страховик як замовник експертизи не просить про це і обґрунтовує неможливість надання КТЗ (транспортний засіб не у власності Страховика, тому останній не має можливості надати для огляду чуже майно) та надає Акт (протокол) огляду цього ТЗ із фотографіями, зробленими при огляді.

Відповідачем було здійснено виплату страхового відшкодування у порядку та у строки, встановлені Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому у позивача також відсутні підстави вимагати до стягнення будь-яких штрафних санкцій (пеня, 3 % річних, інфляційні збитки).

У відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача зауважив, що проаналізувавши звіт оцінювача ОСОБА_3 № 177322 від 25.1.2024 року, вважає його неналежним доказом розрахунку матеріальної шкоди, оскільки: звіт складено без особистого огляду оцінювачем пошкодженого автомобіля; з ігноруванням вихідних даних Протоколу огляду та з безпідставним заниженням вартості ремонтних робіт та фарбування; оцінювач ОСОБА_3 не має відповідну кваліфікацію. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його особистого огляду можливо лише експертом (а не оцінювачем, як зроблено Страховиком), який складає висновок, і тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив (ла) експертизу (залучив(ла) експерта), крім цього зазначено, що з метою дотримання п. 5.5 Методики оцінювач зобов`язаний установити характер і обсяги пошкоджень на момент особистого огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов`язковою їх фіксацією шляхом фотографування. Вартість дверей задніх правих коштує 33540,00 грн. або вартість деталі зі зносом 10062,00 грн., фарбування 3525,22 грн., роботи із фарбування дверей задніх правих 1,3 години або 845,00 грн. (година фарбування 650,00 грн.), роботи із заміни дверей задніх правих, шарнірів дверей задніх правих коштують 780,00 грн. та 130,00 грн. Проігнорувавши заміну дверей задніх правих було занижено розмір заподіяної шкоди на 15 342,22 грн. В п. 4 Протоколу огляду в розділі ‘’Характер пошкоджень’’, представник страховика ОСОБА_4 зазначив про пошкодження порогу правого та зробив відмітки навпроти поля ‘ремонт та ‘’фарбування’’. Однак, в ремонтній калькуляції відсутній ремонт даної деталі. Ремонт порогу складає 6175,00 грн., а його фарбування 1119,78 грн. та роботи із фарбування 1,4 години або 910,00 грн. Проігнорувавши ремонт порогу було занижено розмір заподіяної шкоди на 8204,78 грн. Окрім цього, було занижено вартість ремонту стояка, не враховано весь перелік ремонтних робіт та робіт із фарбування, що в подальшому призвело до заниження розміру заподіяної шкоди. Розрахунок вартості відновлювального ремонту пошкоджених колісних транспортних засобів та відповідного розміру матеріального збитку, заподіяного їх власникам, у тому числі для встановлення страхового відшкодування, відноситься до компетенції виключно судових експертів автотоварознавців, які атестовані за спеціальністю 12.2 - «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу».

Щодо тверджень представника відповідача, що розмір шкоди повинен відшкодувати винуватець ДТП, представник позивача вважає помилковими, оскільки за практикою ВПВС покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах ліміту відповідальності страховика на страхувальника, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності і основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

В запереченнях на відзив на позовну заяву представник відповідача додатково послався на неможливість врахування в якості вартості спричиненої в ДТП шкоди вартість відновлювальних робіт за Висновком позивача, оскільки їх вартість та обсяг можуть як відповідати, так і не відповідати тій реальній шкоді, що була спричинена в ДТП (як в одну, так і в іншу сторону). Жодного належного доказу з приводу достатності проведених робіт для усунення наслідків ДТП до суду Позивачем не було представлено, як і не було надано доказів фактично проведеного ремонту, хоча саме така вимога пред`являється до Відповідача. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, а звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначаються про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, судом встановлено наступне.

01.11.2024 року в м. Кам`янське, Дніпропетровська область, пр. Свободи, буд. 91 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Hyundai Accent", д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 (далі - Потерпіла особа) та автомобіля "Renault Logan", д.р.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_6 .

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Renault Logan", д.р.н. НОМЕР_4 , застрахована в Акціонерному товаристві «СТРАХОВА КОМПАНІЯ „КРАЇНА"» (далі - АТ "СК КРАЇНА", Відповідач), згідно поліса ОСЦПВВНТЗ: № АР/006997643, який діяв на дату ДТП.

Вина ОСОБА_6 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21.11.2024 року, справа № 207/6012/24. В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль "Hyundai Accent", д.р.н. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_2 (Позивач), чим завдані матеріальні збитки.

05.11.2024 року позивач, через представника звернулася до відповідача з повідомленням про ДТП, заявою на виплату страхового відшкодування з додатками.

11.12.2024 року позивач, через представника направила відповідачеві рахунок з СТО ФОП ОСОБА_7

10.12.2024 року АТ "СК КРАЇНА" виплатила страхове відшкодування на рахунок СТО ФОП ОСОБА_7 у розмірі 31510,46 грн.

16.12.2024 року ОСОБА_2 , через представника звернулася до Національного банку України зі скаргою щодо недоплати страхового відшкодування.

Листом від 30.12.2024 року НБУ повідомив, що розмір страхового відшкодування виплачено на підставі звіту оцінювача ОСОБА_3 № 177322 від 25.11.2024 року. Копію вказаного звіту НБУ не направив та порадив у випадку незгоди із розміром страхового відшкодування звернутися до суду за захистом порушеного права.

16.12.2024 року позивач через представника звернулася до відповідача із листом негодою із розміром страхового відшкодування, попросила здійснити доплату страхового відшкодування на підставі висновку експерта Дроздова Ю.В. № 4911/24 від 04.12.2024 року, складеного на замовлення позивача та попросила направити документи на підставі яких було розраховано розмір заподіяної шкоди.

Листом від 23.12.2024 року відповідач повідомив, що відсутні підстави надати звіт про оцінку, оскільки він є його власністю та відсутні підстави для доплати страхового відшкодування.

26.12.2024 року відповідач частково здійснив доплату страхового відшкодування в розмірі 1901,20 грн.

Зазначені обставини підтверджуються в повному обсязі матеріалами справи та сторонами не оспорюються.

Спір між сторонами виник саме щодо розміру заподіяної транспортному засобу позивача шкоди і розміру страхового відшкодування, яка має бути сплачено позивачу.

Так, виплачуючи позивачеві страхового відшкодування у розмірі 33411,66 грн. (31510,46грн. + 1901,20 грн.) (з урахуванням франшизи – 3200,00 грн.), відповідач виходив із визначеного ним розміру цього відшкодування на підставі звіту оцінювача ОСОБА_3 № 177322 від 25.11.2024 року про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу склала 36 611,66 грн., а також враховуючи затверджені страхові акти від 09.12.2024р. та 24.12.2024р.

Позивач, вважає зазначений звіт неналежним доказом розрахунку матеріальної шкоди, оскільки: звіт складено без особистого огляду оцінювачем пошкодженого автомобіля; з ігноруванням вихідних даних Протоколу огляду та з безпідставним заниженням вартості ремонтних робіт та фарбування; оцінювач ОСОБА_3 не має відповідну кваліфікацію. А тому посилається, як на належний доказ, на виконаний на замовлення позивача висновок експерта Дроздова Ю.В. № 4911/24 від 04.12.2024 року, згідно якого вартість відновного ремонту транспортного засобу, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу замінюваних складових частин склала 65716,01 грн.

Дослідивши звіт оцінювача ОСОБА_3 № 177322 від 25.11.2024 року про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, судом встановлено, що даний звіт не містить інформації про особистий огляд пошкодженого транспортного засобу оцінювачем ОСОБА_3 при здійсненні оцінки, а також при визначенні вартості ремонту оцінювачем враховувалися пошкодження лише передньої правої двері, незважаючи на те, що з доданих фотографій пошкоджень вбачається, що є й іншій, зокрема пошкодження мають і задні праві двері.

Не врахування оцінювачем ОСОБА_3 пошкодження зазначеної деталі, її вартості та вартості робіт з її ремонту, вбачається і з додатків до звіту (арк.с.107-108), а саме: ремонтної калькуляції, в якій йдеться лише про передні праві двері, а також з каталогу замовлення запчастини, в якому також міститься лише двері передні, вартістю 36304,00 грн. з петлею та панеллю до них.

Натомість, як вбачається з протоколу огляду транспортного засобу від 14.11.2024р., внаслідок ДТП пошкоджено наступні деталі: двері передні R, двері задні R, молдінг двері R, порог R, стійка середня R, петля двері задньої R.

Отже, дійсно, звіт складено ОСОБА_3 порушеннями Методики, Національного стандарту №1, які істотно вплинули на розмір визначеної цим оцінювачем вартості відновлювального ремонту транспортного засобу позивача, зокрема не враховано вартість усіх пошкоджених внаслідок ДТП деталей автомобіля.

Згідно висновку експерта Дроздова Ю.В. № 4911/24 від 04.12.2024 року вартість відновного ремонту транспортного засобу "Нyundai Accent", д.р.н. НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу замінюваних складових частин склала 65716,01 грн.

Як вбачається з вказаного висновку та додатків до нього, експертом ОСОБА_8 особисто оглянуто транспортний засіб 14.11.2024р., про що складено відповідний протокол огляду, в якому зафіксовані отримані КТЗ пошкодження, зокрема двері передні праві, двері задні праві, молдінг двері задньої правої, поріг правий в центральній частині, стійка центральна, петля нижня двері задньої правої.

У складеній до висновку калькуляції ремонту експертом зазначені усі вказані деталі, зокрема двері праві передні та задні, вартістю по 33540,00 грн. кожна.

Згідно акту прийому-передачі виконаних робіт №59 від 29.11.2024р., складеного ФОП ОСОБА_7 , вартість ремонтних робіт автомобіля "Нyundai Accent", д.р.н. НОМЕР_1 склала 66330,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана, зокрема, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Страхування цивільної відповідальності як правовий інститут це сукупність правових норм, що забезпечують правові, економічні та організаційні основи добровільного та обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з метою ефективного захисту прав потерпілих на відшкодування шкоди, заподіяної їхньому життю, здоров`ю або майну у разі використання транспортних засобів іншими особами.

Відповідно до статті 979 ЦК України договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Отже, за своєю правовою природою договір страхування є договором про надання послуг.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений в договорі.

Відповідно до ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акту (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Порядок та умови здійснення страхового відшкодування визначено Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».Відповідно ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно п. 1 ст. 22 Закону, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну.

Відповідно до ст. 28 Закону, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана зокрема з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу та з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до п.33.1.4 ст. 33 Закону, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Згідно з п. 35.1 ст. 35 Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до ст. 29 Закону, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Судом встановлено, що АТ «Страхова компанія «Країна» здійснено позивачу виплату страхового відшкодування на підставі звіту оцінювача ОСОБА_3 № 177322 від 25.11.2024 року про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу.

Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ, визначені у Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженій наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 № 1335/5/1159), зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 24.11.2003р. за № 1074/8395.

Згідно з п. 5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) дає змогу за допомогою органолептичних методів визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), в якому міститься обґрунтування неможливості надання об`єкта дослідження на огляд, у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.

У пункті 5.5 Методики визначено, що під час технічного огляду КТЗ оцінювач (експерт) повинен: а) перевірити відповідність ідентифікаційних даних КТЗ записам у наданих документах; б) перевірити укомплектованість КТЗ, установити комплектність, наявність додаткового обладнання; в) установити пробіг за одометром; г) зафіксувати інформативні ознаки раніше виконаного відновлювального ремонту КТЗ; ґ) установити характер і обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов`язковою їх фіксацією шляхом фотографування.

Відповідно до п. 8.1 та п. 8.5 Методики, для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду КТЗ.

Отже, однією з вимог до оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, встановлених Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, є особистий огляд оцінювачем (експертом) колісного транспортного засобу.

Однак, як встановлено судом та не заперечувалося сторонами в ході судового розгляду особисто оцінювачем ОСОБА_3 даний транспортний засіб не оглядався. Використано матеріали огляду спеціаліста.

Більш того, при здійсненні оцінки оцінювачем ОСОБА_3 не було враховано вартість ремонту усіх складових пошкодженого автомобіля, зокрема задні праві двері та пороги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року по справі № 752/16797/14-ц сформувала правовий висновок про неналежність такого доказу, як звіт про оцінку майна, який особисто не оглядав пошкоджений транспортний засіб.

Аналогічна позиція викладена також, у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі №607/14918/15-ц, від 16 травня 2019 року по справі №202/7844/16-ц та від 04 вересня 2019 року по справі №703/4445/15-ц, щодо неможливості брати до уваги Звіт оцінювача, який особисто не оглядав транспортний засіб, а також постановах Верховного суду від 15 жовтня 2020 року у справі №917/628/17, від 07 квітня 2022 року у справі №753/3055/18, де не взято до уваги в якості належного доказу звіт оцінювача, тієї підстави, що оцінювач не провів особистого огляду об`єкта оцінки, що могло вплинути на результати такої оцінки.

Наведене є порушенням приписів п. 34.2 ст. 34 Закону № 1961 у відповідності до яких, протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Таким чином, звіт оцінювача ОСОБА_3 № 177322 від 25.11.2024 року про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу склала 36 611,66 грн., складений з порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що зазначений Звіт викликає обґрунтовані сумніви щодо достовірності визначеного в ньому розміру матеріальних збитків, завданих унаслідок пошкодження транспортного засобу "Нyundai Accent", д.р.н. НОМЕР_1 .

З огляду на встановлені порушення під час його складення цей Звіт не може бути визнаний належним і допустимим доказом на підтвердження розміру матеріальної шкоди, заподіяної позивачу.

При цьому суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що у відносинах страхування цивільно-правової відповідальності, на Страховика покладено обов`язок визначати розмір заподіяного збитку, а огляд особисто експертом може не проводитися, за умови, якщо Страховик як замовник експертизи не просить про це і обґрунтовує неможливість надання КТЗ, з огляду на наступне.

Чинним законодавством, дійсно, покладено обов`язок з визначення розміру заподіяного збитку саме на страховика, втім, ним же, зокрема Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, передбачено порядок та процедуру, який страховик зобов`язаний дотримуватися при визначенні такого розміру.

Натомість, в даному випадку, вимог Методики відповідачем дотримано не було, особистий огляд пошкодженого транспортного засобу не здійснений, і не наведено будь-якого належного обгрунтування неможливості надання КТЗ для огляду або чинення перешкод позивачем у цьому.

До того ж, при проведенні оцінки ОСОБА_3 було допущено інші істотні порушення, а саме не врахування усіх пошкоджених деталей, що призвело до заниження вартості ремонту майже вдвічі.

З клопотаннями про призначення судової товарознавчої експертизи представники сторін не зверталися до суду, а тому суд розглядає дану справу за наявними доказами.

За таких обставин, суд приймає як належний та допустимий доказ висновок експерта Дроздова Ю.В. № 4911/24 від 04.12.2024 року, оскільки ним особисто проведено огляд пошкодженого транспортного засобу, за результатами якого складено протокол огляду та ремонтну калькуляцію із детальним зазначенням усіх пошкоджень, які і були ним в подальшому враховані під час визначення матеріального збитку.

Наведені обставини свідчать про дотримання вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів під час визначення розміру матеріального збитку, а тому цей Звіт є належним доказом на підтвердження розміру шкоди, завданої позивачу.

Згідно висновку експерта Дроздова Ю.В. № 4911/24 від 04.12.2024 року вартість відновного ремонту транспортного засобу "Нyundai Accent", д.р.н. НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу замінюваних складових частин склала 65716,01 грн.

Оскільки страховиком на користь позивача виплачено страхове відшкодування у розмірі 33411,66 грн., різниця між встановленим розміром матеріальної шкоди та здійсненою страховою виплатою становить 32304,35 грн (65716,01 – 33411,66 грн).

З огляду на викладене суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром завданої шкоди та сумою виплаченого страхового відшкодування в розмірі 29104,35 грн. (з урахуванням франшизи – 3200,00 грн.) та вартість оцінки матеріального збитку завданого власнику КТЗ відповідно до висновку № 4911/24 від 04.12.2024 року в розмірі 3340,00 грн.

Крім того, посилаючись на не виплату в належному розмірі страхового відшкодування відповідачем (не доплачена належна частина – різниця між сплаченою та фактичною - 29104,35 грн.), з нього підлягають стягненню, за прострочення виконання даного зобов`язання, 5561,71 грн. пені, згідно п.36.5 ст.36 Закону Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за період з 11.03.2025р. по 22.10.2025р., а також 538,00 грн. 3% річних та 1210,40 інфляційних втрат за період з 11.03.по 22.10.2025р.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановлену договором або законом. У разі нездійснення страховиком страхової виплати відповідно до умов договору страхування або законодавства страховик зобов`язаний сплатити неустойку (штраф, пеню) в розмірі, встановленому договором страхування або законом, що передбачено ч. 7 ст. 102 Закону України «Про страхування».

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

З урахуванням приписів ст. 549 ЦК України, частини 2 ст. 625 ЦК України та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

З огляду на те, що статтю 625 ЦК України поміщено в розділі 1 книги 5 ЦК України «Загальні положення про зобов`язання», ця стаття застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, та три процента річних сплата яких передбачена статтею 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Окрім наведеного, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 липня 2019 року у справі №905/600/18 вказано: «Враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК Укріпи, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу».

Крім цього, варто також звернути увагу на правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2020 року у справі №758/16044/16-ц, у якій йдеться про те, що інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги порушення відповідачем належного виконання грошового зобов`язання перед позивачем, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5561,71 грн. пені, а також 538,00 грн. 3% річних та 1210,40 інфляційних втрат за період з 11.03.по 22.10.2025р. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням наведених вище судом аргументів прийняття рішення та його нормативного обгрунтування, суд відхиляє решту заперечень представника відповідача, як таких, що висновки суду про задоволення позовних вимог не спростовують, та враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

У відповідності до положень ст.141 ЦПК України слід стягнути із відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору.

Враховуючи наведене,на підставіст.ст. 4, 5, 77, 81, 141, 263-265, 273, 274-279, 280-283 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Страхової компанії «Країна» про відшкодування шкоди заподіяної в результаті дорожньо – транспортної пригоди – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Страхової компанії «Країна» недоплачене страхове відшкодування в розмірі 29 104,35 грн., витрати на оплату послуг експерта в розмірі 3340,00 грн., пеню в розмірі 5561,71 грн., три відсотки річних в розмірі 538,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 1210,40 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Дніпровського апеляційного суду через Південний районний суд міста Кам`янського шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», ЄДРПОУ 20842474, адреса: 04053, м.Київ, вул.Електриків, 29-А.

Рішення складено та підписано 27.07.2026р.

Суддя С.А. Притуляк