Вирок від 26 липня 2026 р. у справі №699/518/26 — Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 699/518/26

Номер провадження № 1-кп/699/100/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2026 м. Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду з повною технічною фіксацією кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026250360000325 від 18.03.2026 стосовно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Сокіл Рожищенського району Волинської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , з неповною середньою освітою, працюючої оператором машинного доїння у СТОВ «А.Ф. Злагода», перебуваючої у відпустці по народженню дитини, не заміжньої, раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

УСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_4 12.01.2026 за результатами розгляду справи про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області винесено постанову по справі № 699/24/26 провадження № 3/699/55/26, яка набрала законної сили 22.01.2026 та відповідно до якої ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами на 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Однак, ОСОБА_4 достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, умисно підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 17.03.2026 близько 19:17 год. перебуваючи на вул. Незалежності у с. Склименці Звенигородського району Черкаської області, умисно керувала мопедом марки «Viper» моделі «Storm 50 Ех 50 QT-S» р.н. НОМЕР_1 , у зв`язку з чим поліцейськими СРПП Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області було зупинено ОСОБА_4 та повідомлено на лінію 102 про вказаний факт як умисне невиконання постанови суду, яка набрала законної сили.

Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що адміністративне правопорушення - це протиправна, винна умисна або необережна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За вчинення адміністративного правопорушення до особи застосовується адміністративне стягнення, одним із видів якого є позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Статтею 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Таким чином, позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами, одночасно припиняє реалізацію вказаного права собою, до якої застосовано цей вид адміністративного стягнення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує сконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Обов`язковість судового рішення, згідно зі ст. 129 Конституції України, є однією з основних засад судочинства. Відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Отже, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, тобто умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

2.1. Суд встановив, що обвинувачена правильно розуміє зміст фактичних обставин, встановлених в обвинувальному акті.

Суд поставив на обговорення питання стосовно доцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Обвинуваченій роз`яснено положення ч. 3 ст. 349 КПК України та наслідки розгляду кримінального провадження в такому порядку, а саме позбавлення права оспорювати встановлені фактичні обставини провадження в апеляційному порядку.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченої та не знайшов підстав вважати, що останнія себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані нею у судовому засіданні обставини.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Заслухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, урахувавши, що обвинувачена ОСОБА_4 не оспорює фактичні обставини справи, і як встановлено судом, правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви в добровільності та істинності її позиції, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження інших доказів по справі, обмежившись допитом обвинуваченої та дослідженням письмових доказів щодо речових доказів, а також доказів, які характеризують особу обвинуваченої.

2.2. Показання обвинуваченої ОСОБА_4 .

У судовому засіданні обвинувачена свою винуватість у вчиненні інкримінованого правопорушення визнала повністю, підтвердивши обставини, а саме час, місце та спосіб його вчинення, викладені в обвинувальному акті. Зазначила, що знала про притягнення її до відповідальності судовим рішенням за ч. 5 ст. 126 КУпАП. Штраф за цією постановою у розмірі 40 800,00 грн оплатила вчасно. Після надходження обвинувального акта до суду більше не керує транспортними засобами, мопед продала. Переосмислила свою поведінку та змінила її. У вчиненому щиро кається та в подальшому не буде допускати подібних порушень. Також повідомила, що має можливість сплатити штраф. Просила застосувати до неї штраф як вид покарання, оскільки є вагітною.

2.3. Письмові докази.

Сторона обвинувачення надала витяг з ЄРДР та низку документів, які характеризують обвинувачену.

За місцем проживання обвинувачена характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, скарг на неї не надходило.

На обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

2.4. Висновки щодо доведеності винуватості.

Заслухавши в судовому засіданні показання обвинуваченої ОСОБА_4 , дослідивши надані стороною обвинувачення докази, суд дійшов висновку, що надані докази є належними, оскільки прямо та непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні. Крім того, надані докази є допустимими, оскільки зібрані у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Під час судового розгляду встановлено, що надані докази є достовірними та достатніми, оскільки не суперечать один одному, та у своїй сукупності надають можливість суду зробити висновок про доведеність винуватості обвинуваченої поза розумним сумнівом у передбаченому законом порядку.

Отже, суд поза розумним сумнівом установив, а сторона обвинувачення довела, що ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України - умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

3. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

В обвинувальному акті зазначено, що обставиною, яка пом`якшує покарання, є щире каяття, а обставини, які обтяжують покарання - не встановлені.

Ураховуючи поведінку обвинуваченої під час судового розгляду кримінального провадження, її позицію щодо визнання винуватості, надання ним викривальних щодо себе показань як на стадії досудового розслідування так і в суді, беручи до уваги критичне ставлення ОСОБА_4 до вчиненого, необхідно дійти висновку про наявність такої пом`якшувальної обставини, як щире каяття.

У обвинувальному акті зазначено, що обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, у ході досудового розслідування не встановлено. Ураховуючи приписи ст. 337 КПК України, суд позбавлений права самостійно встановлювати такі обставини, оскільки це є виходом за межі висунутого обвинувачення та призведе до погіршення становища особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

4. Мотиви призначення покарання.

Положеннями ч. 1 ст. 382 КК України передбачено відповідальність за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню, що карається штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Обираючи вид та строк покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд на підставі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином; особу винної, яка характеризується позитивно за місцем проживання; бере до уваги наявність обставини, яка пом`якшує покарання, та відсутність обставини, яка покарання обтяжує.

Суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства, з огляду на що вважає достатнім призначення покарання у виді штрафу в межах санкції інкримінованої статті.

На думку суду саме такий захід впливу є необхідним та достатнім для виправлення засудженої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Потерпілі відсутні, цивільний позов не заявлено.

Щодо обвинуваченої запобіжний захід не застосовувався, підстави для його застосування відсутні.

Процесуальні витрати в межах кримінального провадження відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 7, 100, 124, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_6 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 8 500,00 (вісім тисяч п`ятсот) грн.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не застосовувати.

Речовий доказ - флеш-носій із записами з нагрудної камери поліцейського СРПП Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області та патрульного автомобіля, який долучений до матеріалів кримінального провадження - залишити у матеріалах кримінального провадження.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану суд обмежується проголошенням резолютивної частини вироку.

Копію вироку вручити обвинуваченій та прокурору в день проголошення вироку.

СуддяОСОБА_1