Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №554/10683/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 23.07.2026Справа № 554/10683/26

Провадження № 3/554/1232/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року місто Полтава

Суддя Шевченківського районного суду міста Полтави Лизенко А. В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , законного представника неповнолітнього - батька ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи, які надійшли від батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків судом не встановлено, протягом року до адміністративної відповідальності не притягався,

за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

09 липня 2026 року, приблизно о 01:48 год, в м. Полтаві по вул. Раїси Кириченко, 72 громадянин ОСОБА_1 керував електричним двоколісним транспортним засобом, оснащеним електродвигуном потужністю 0,35 кВт, а саме електросамокатом ROOH, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння, зі згоди ОСОБА_1 , проводився на місці зупинки у встановленому законом порядку за допомогою приладу Alcotest Drager № 7510 ARMF 0298, тест № 604, результат тесту 1,04 проміле, з яким ОСОБА_1 згоден, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - неповнолітній ОСОБА_1 в присутності законного представника - батька ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у вчиненні адміністративного проступку, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, щиро розкаявся у вчиненому, стверджував, що зробив для себе належні висновки, про що надав на адресу суду письмову заяву, оформлену в присутності батька.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суддя дійшов до таких висновків.

Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України “Про дорожній рух” від 30 червня 1993 року № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху).

Пунктом 2.9а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За наявними матеріалами справи слідує, що неповнолітній ОСОБА_1 не дотримався вимог п. 2.9а ПДР України.

Згідно з ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Виходячи з положень ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суддя вважає, що вина неповнолітнього ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, поза розумним сумнівом, підтверджується такими доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 714458 від 09 липня 2026 року (далі - Протокол), який складено відносно неповнолітнього ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, при цьому у графі протоколу для пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення зазначено “надам в суді”; протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, складений уповноваженими на те посадовими особами, та яким зафіксовано дату, місце та обставини вчинення правопорушення, і протокол не містить зауважень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, щодо змісту чи результатів огляду, водночас за змістом протоколу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ознайомився та отримав копії протоколу, а також йому роз`яснені права та обов`язки та повідомлено про дату, час і місце розгляду справи в Шевченківському районному суді міста Полтави, про що в Протоколі містяться особисті підписи; суддя констатує, що фактичні обставини події правопорушення у Протоколі конкретизовано, викладено у належній процесуальній формі, вказано необхідну та вичерпну інформацію, а під час складання такого Протоколу істотних порушень, що тягли б за собою визнання доказів недопустимими, працівниками поліції допущено не було (а. с. 1); до протоколу долучено витяг з ІКС ІПНП підсистеми “Адмінпрактика” – картку обліку адміністративного правопорушення від 09 липня 2026 року (а. с. 2);

- результатом алкотесту (чек Drager Alcotest 7510 ARMF - 0298) від 09 липня 2026 року о 01:54 год – результат 1,04 ‰ (проміле), і такий показник перевищує допустиме значення (а. с. 3);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів відносно ОСОБА_1 ; огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук; огляд проведений за допомогою приладу Drager Alcotest 7510 ARMF 0298; результат огляду: проба позитивна 1,04 ‰ (проміле); з результатом ОСОБА_1 згоден, про що міститься особистий підпис (а. с. 4);

- дослідженими в судовому засіданні даними відеозаписів з нагрудного відеореєстратора патрульного поліцейського № 469156, а також відеореєстратора службового автомобіля патрульної поліції, що зафіксовані на технічному носії інформації та надані до суду разом із матеріалами Протоколу. Згідно із вказаними даними відеозаписів об`єктивно підтверджуються, зокрема, обставини вчинення неповнолітнім ОСОБА_1 інкримінованого діяння, у тому числі, його рух по проїзній частині на двоколісному електричному транспортному засобі (електросамокаті) до моменту повної його зупинки; факт керування ОСОБА_1 зазначеним транспортним засобом; спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , а також проходження останнім процедури огляду на стан сп`яніння за його згодою на місці події; зафіксовано згоду ОСОБА_1 із результатом огляду на стан сп`яніння, а саме відповідним показником спеціального технічного приладу Драгер (1,04 проміле) – всі проаналізовані обставини дозволяють суду констатувати відсутність суттєвих процесуальних порушень під час проведення такого огляду (а. с. 7).

Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, суддя дослідив повний обсяг відеозаписів з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.

Досліджений судом відеозапис з нагрудних відеокамер працівників поліції відображає із достатньою повнотою обставини, за яких патрульні, відповідно до встановленого законом порядку на місці зупинки ТЗ здійснили огляд особи на виявлення стану алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Будь-які фактичні дані, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність наданих відеозаписів, в матеріалах справи відсутні. Не встановлено таких і під час розгляду справи.

На відеозаписі зафіксовано рух по проїзній частині на рівній ділянці дороги двоколісного електросамоката під керуванням ОСОБА_1 при цьому будь-яких інших дій, крім керування ним, а саме відштовхування ногою для приведення його в рух не зафіксовано. Із відеозаписів з нагрудної камери працівників поліції слідує, що вказаний самокат має електронний дисплей, ліхтар головного світла, задній ліхтар зовнішньої світлової сигналізації.

На відеозаписах факт керування ОСОБА_1 електричним двоколісним транспортним засобом 09 липня 2026 року, приблизно о 01:48 год, по вул. Раїси Кириченко, 72 в м. Полтаві останнім не заперечувався.

Крім того, на відеозаписі зафіксовано й те, що ОСОБА_1 зазначив працівникам поліції, що незадовго до його зупинки, приблизно 1 годину тому, він вживав алкогольний напій пиво об`ємом приблизно 0,7 л.

Отже, вказані у Протоколі обставини знайшли своє підтвердження даними відеозаписів, письмовими матеріалами справи та зібраними доказами у їх сукупності.

Вищезазначені докази у розумінні ст. 251 КУпАП України суддя визнає належними, допустимими, і такими, які поза розумним сумнівом доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 714458 від 09 липня 2026 року.

Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об`єктивності вищевказаних матеріалів Протоколу, їх фальсифікації чи свавільних діях працівників поліції до суду не надано, не здобуто таких і в процесі розгляду справи.

Разом із тим, порушень порядку проведення огляду ОСОБА_1 на місці події, що ставили би під сумнів допустимість і дійсність огляду, в судовому засіданні не встановлено. Зазначений вище огляд на стан сп`яніння здійснено в межах повноважень працівника патрульної поліції, що не заперечувалось особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 за результатами огляду на стан сп`яніння на місці події та при ознайомленні останнього зі складеним відносно нього Протоколом.

За таких обставин, суддя не вбачає об`єктивних підстав ставити під сумнів результати огляду на стан сп`яніння, проведеного відносно ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу.

Суддя вважає, що інші незначні процесуальні порушення не впливають на наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, оскільки є очевидним, що вказані порушення не можуть спростувати зазначені показники алкотестера.

Щодо юридичного статусу електричного двоколісного транспортного засобу (електросамокату) як механічного транспортного засобу суддя зазначає про таке.

Згідно з усталеною практикою, при розгляді адміністративних справ зазначених категорій, зокрема передбачених статтею 130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття “транспортні засоби”, зокрема пункт 1.10. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 13-06, Закон України “Про автомобільний транспорт” з останніми змінами від 24.02.2023, Закон України “Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів” від 24.02.2023 тощо.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України “Про автомобільний транспорт” електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Пунктом 1.10. ПДР України передбачено, що транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Однак, при цьому, норма ст. 130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Відповідно до положень ст. 16 Закону України “Про дорожній рух” водій, серед іншого, зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Таким чином, як вбачається з вищенаведених термінів, поняття “транспортний засіб” та “механічний транспортний засіб” можна трактувати як два різні поняття: в широкому - транспортний засіб, в тому числі і електроскутер (електросамокат), і у вузькому - механічний транспортний засіб.

Слід зазначити, що 23 березня 2023 року набрав чинності Закон України “Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів”, яким внесено зміни до Закону України "Про автомобільний транспорт", зокрема, визначено, що:

- електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії;

- легкий персональний електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Зазначені зміни були також викладені і в Законі України “Про автомобільний транспорт”.

Отже, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділено на дві зазначені вище категорії.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України “Про дорожній рух” учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Підпунктом б) частини 2 статті 16 Закону України “Про дорожній рух” визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Таким чином, особа, яка керує електричним колісним транспортним засобом, є водієм транспортного засобу, у розумінні положень п. 1.10 Правил дорожнього руху.

З урахуванням викладеного, статтею 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування будь-якими транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Тому, суддя приходить до висновку про те, що електросамокат відповідає поняттю “транспортний засіб”, оскільки призначений для перевезення людей на ньому встановлений механізм, за допомогою якого самокат приводиться в рух, а особа, яка ним керує є водієм у розумінні п. 1.10 Правил дорожнього руху.

Крім того, пунктом 2.13 Правил дорожнього руху України визначено категорії транспортних засобів. Зокрема зазначено, що до транспортних засобів категорії А1 відносяться - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт;

З огляду на вищевикладене, електросамокат (ROOH, оснащений електричним двигуном потужністю 0,35 кВт), яким ОСОБА_1 керував як учасник дорожнього руху, офіційно визнається транспортним засобом.

Таким чином, за керування, в тому числі, таким транспортним засобом із ознаками алкогольного сп`яніння та відмова від проходження огляду на встановлення такого стану у встановленому законом порядку, настає адміністративна відповідальність, передбачена статтею 130 КУпАП.

Аналізуючи докази у цій справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, суддя приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП доведена повністю, оскільки останній, керуючи транспортним засобом, порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України.

Такий висновок відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними у матеріалах справи належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми та взаємозв`язаними доказами.

Отже, суддя вважає, що в діянні ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно зі статтею 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Вирішуючи питання щодо можливості накладення адміністративного стягнення на неповнолітнього за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя враховує умови та характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу порушника, який є неповнолітнім, має повних 17 років, юнак здобуває освіту, у порушенні щиро кається та усвідомлює ступінь тяжкості вчиненого ним адміністративного правопорушення та можливість настання тяжких наслідків, бере до уваги в цілому позитивну спрямованість неповнолітнього у сімейному та громадському житті.

Відповідно до ст. 12 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

Так, згідно зі ст. 13 КУпАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу. У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 121-127, частинами першою, другою і третьою статті 130, статтею 139, частиною другою статті 156, статтями 173, 174, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Санкція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає штраф на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На думку судді, з урахуванням конкретних обставин, характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника в цій справі немає достатніх та переконливих підстав для застосування порядку притягнення неповнолітнього до адміністративної відповідальності на загальних підставах.

Суддя вважає, що накладення на неповнолітнього ОСОБА_1 адміністративного стягнення, що воно передбачене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин цієї справи буде непропорційним та становитиме надмірний тягар для такої особи.

Суддя переконаний, що особливості вікової психології неповнолітніх, в окремих випадках, дають змогу обмежитися щодо таких осіб порівняно більш м`якими заходами, достатніми для забезпечення їх виправлення і перевиховання. Суспільство не має права висувати до неповнолітніх такі самі суворі вимоги, як до своїх дорослих членів. Зрештою, таке рішення суду надає змогу юнакові отримати професію, стабільний дохід і посісти гідне місце в суспільстві.

Таким чином, застосування до ОСОБА_1 заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КУпАП, у цьому випадку буде дієвим та достатнім для його виправлення та виховання у дусі точного і неухильного додержання законів, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Так, статтею 24-1 КУпАП регламентовано, що за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу: 1) зобов`язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; 2) попередження; 3) догана або сувора догана; 4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

ОСОБА_1 на день вчинення інкримінованого йому адміністративного правопорушення досяг 17 років і 10 місяців, тобто вчинив правопорушення у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років.

Згідно з наявною у матеріалах справи довідкою відділу АП УПП в Полтавській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі МВС, посвідчення водія не отримував.

Враховуючи те, що неповнолітній ОСОБА_1 раніше не притягався до адміністративної відповідальності, самостійно з`явився в судове засідання для розгляду його справи за першим судовим викликом, не приховавши судового сповіщення, направленого на його засіб зв`язку, від батьків, щиро розкаявся у вчиненому, а тому з урахуванням суспільно-небезпечного характеру вчиненого неповнолітнім адміністративного правопорушення, у цьому конкретному випадку, на переконання судді, видається доцільним та співмірним вчиненому застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КУпАП, зокрема, у виді попередження, яке передбачає особисту присутність особи в суді.

При застосуванні заходу впливу суддя, керуючись законом, враховує дані про особу неповнолітнього ОСОБА_1 , його вік, соціальні характеристики, ставлення винного до вчиненого правопорушення, та вважає, що попередження що буде сприяти належному виховному впливу на цю особу. На переконання судді, саме такий вид впливу є необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нових правопорушень.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП не є адміністративними стягненнями у розумінні ст. 23 КУпАП, а є альтернативними заходами впливу, які можуть бути застосовані тоді, коли виховання неповнолітнього правопорушника є можливим без накладення адміністративного стягнення у загальному порядку. Тому при застосуванні до неповнолітнього правопорушника заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КУпАП, судовий збір не стягується.

Крім того, враховуючи, що суддя вирішив застосувати до неповнолітнього ОСОБА_1 , заходи впливу відповідно до статті 24-1 КУпАП, а не адміністративне стягнення, підстави для стягнення судового збору відсутні.

Керуючись ст. ст. 13, 24-1, 175-1, 276-280, 283-285 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В :

Визнати неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосувати до нього захід впливу у виді попередження.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Полтави.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя А. В. Лизенко