Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №363/3672/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"22" липня 2026 р. Справа № 363/3672/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Вишгород

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Лукач О.П., за участі секретаря Ставиченка О.В., адвоката Михайлова Д.О. (у режимі ВКЗ), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вишгород справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Вишгородського РУП ГУНП у Київській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

31.05.2026 о 08 год. 00 хв. у с. Старі Петрівці Вишгородського району Київської області, на вул. Святослава Князя, 13, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «FORD RANGER», державний номерний знак НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння, зі згоди водія у встановленому законом порядку, проводився на місці події із застосуванням газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» та результат огляду становив

1,02 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена частиною першою статті 130 КУпАП.

Під час розгляду справи судом інтереси ОСОБА_1 захищав адвокат

Михайлов Д.О., який 26.06.2026 до суду, через систему «Електронний суд», подав клопотання про об`єднання цієї справи зі справою № 363/3603/26 за статтею 124 КУпАП, яка перебувала у провадженні судді Чіркова Г.Є., мотивуючи це тим, що матеріали стосуються однієї дорожньо-транспортної пригоди, однієї особи та частково спільних фактичних обставин, а тому їх спільний розгляд, на його думку, відповідав би вимогам частини другої статті 36 КУпАП.

У судове засідання, призначене на 13.07.2026, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, повторно не з`явився (вперше справу було призначено на 07.07.2026). При цьому, у режимі відеоконференції, на підставі відповідного клопотання та можливості у суду, взяв участь його захисник – адвокат Михайлов Д.О., який підтримав клопотання про об`єднання справ, з підстав, наведених у письмовому клопотанні. Постановою суду, внесеною до протоколу судового засідання, у задоволенні вказаного клопотання було відмовлено з підстав того, що норма статті 36 КУпАП не встановлює безумовного обов`язку об`єднувати всі адміністративні матеріали, які стосуються однієї події чи особи, а питання доцільності спільного розгляду вирішується з огляду на предмет доказування, стадію розгляду та строки накладення стягнення. Так, справи за статтею 124 та частиною першою статті 130 КУпАП перебували у провадженні різних суддів. Справа за статтею 124 КУпАП надійшла раніше та перебувала у провадженні судді Чіркова Г.Є. Склади зазначених правопорушень є самостійними: у справі за статтею 124 КУпАП підлягають установленню порушення конкретної норми Правил дорожнього руху, причинний зв`язок між таким порушенням і пошкодженням майна; у цій справі предметом доказування є факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та дотримання процедури огляду. Кожна з цих справ може бути повно та об`єктивно вирішена самостійно. При цьому строк накладення стягнення за статтею 124 КУпАП становить три місяці, тоді як за статтею 130 КУпАП - один рік з дня вчинення правопорушення. Передача матеріалів між різними суддями та очікування спільного розгляду, створювали б реальний ризик спливу строку у справі за статтею 124 КУпАП, без об`єктивної необхідності для вирішення будь-якої з них.

У судовому засіданні 13.07.2026 суд дослідив письмові матеріали та відеозапис з місця події, що був долучений до матеріалів адміністративної справи. Під час розгляду захисник повідомив, що 27.06.2026 направив до Вишгородського РУП ГУНП у Київській області адвокатський запит щодо документів на газоаналізатор та повного відеозапису, а також скаргу на дії поліцейського, однак відповіді не отримав та доказів направлення запиту і скарги суду не надав. Також, вказуючи на внесення виправлень до протоколу про адміністративне правопорушення, відсутність повного та безперервного відеозапису з місця події, захисник просив викликати інспектора, який складав адміністративні матеріали.

З метою забезпечення стороні захисту можливості перевірити обставини оформлення матеріалів та поставити запитання безпосередньо інспектору, який складав протокол, суд оголосив у судовому засіданні перерву до 22.07.2026 і викликав у судове засідання старшого сержанта поліції Харчука Сергія Сергійовича.

21.07.2026 до суду, через систему «Електронний суд» (зареєстровано судом 22.07.2026) адвокат Михайлов Д.О. подав клопотання про долучення документів, до якого приєднав копії: клопотання до суду про закриття провадження у справі; скарги від 27.06.2026 до Вишгородського РУП ГУНП в Київській області на дії працівників поліції та докази її надсилання на електронну адресу; клопотання до суду про витребування доказів – повний та оригінальний відеозапис фіксації події складання адміністративного матеріалу щодо

Бровченка Ю.М.; клопотання адвокатського запиту від 27.06.2026 до Вишгородського РУП ГУНП в Київській області про надання інформації та копій документів (згідно перелік) щодо технічного приладу за допомогою якого проводився огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння та докази його надсилання на електронну адресу.

Допитаний у судовому засіданні 22.07.2026 старший сержант поліції ОСОБА_2 пояснив, що особисто складав та заповнював протокол. Підтвердив, що після підписання протоколу ОСОБА_1 , власноруч виправив помилково зазначене його по батькові, пояснивши це помилковим автоматичним перенесенням даних під час оформлення декількох адміністративних матеріалів. За його словами, на місці події відеозапис здійснювався його бодікамерою та бодікамерою напарника безперервно; диск для направлення до суду він особисто не формував і пояснити, які саме файли були скопійовані, не може. Поліцейський також пояснив, що ОСОБА_1 погодився з результатом огляду, йому було роз`яснено зміст акту, після чого він підписав акт і роздруківку приладу. До закладу охорони здоров`я ОСОБА_1 не доставлявся, оскільки незгоди з результатом огляду не висловлював. Запис біля штампа у направленні поліцейський пояснив зазначенням своєї посади та підписом особи, яка оформила направлення, а не підтвердженням фактичного доставлення водія до медичного закладу.

У судовому засіданні 22.07.2026 адвокат Михайлов Д.О. підтримав клопотання про закриття провадження та про витребування повного відеозапису. Водночас від вимог щодо витребування сертифіката відповідності, свідоцтва про повірку, документів про калібрування та журналу обліку газоаналізатора відмовився, зазначивши, що, на його думку, інших порушень достатньо. Захисник пояснив, що не може назвати конкретного факту, який обов`язково зафіксований у відсутніх проміжках, проте припустив, що поза камерою могло відбуватися спілкування щодо можливості «домовитися», а також висловив припущення про корегування відеофайлів.

Так, у клопотанні про закриття провадження захисник посилався на неповноту відеозапису, наявність у ньому часових розривів з 08:17 до 09:54 та з 10:05 до 10:20, внесення виправлення до протоколу після його підписання ОСОБА_1 , нероз`яснення водію права не погодитися з результатом огляду та пройти огляд у закладі охорони здоров`я, введення ОСОБА_1 в оману під час підписання акту огляду і роздруківки газоаналізатора, а також на заповнення в направленні реквізитів поліцейського, який мав доставити особу до закладу охорони здоров`я. З цих підстав просив визнати огляд недійсним, докази неналежними та недопустимими, а провадження закрити за пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП.

У клопотанні про витребування доказів захисник просив витребувати з Вишгородського РУП ГУНП у Київській області повний та оригінальний відеозапис фіксації події 31.05.2026 року з бодікамери № 852771, посилаючись на те, що подія оформлення адміністративних матеріалів тривала більше двох годин, тоді як долучені фрагменти мають значно меншу загальну тривалість.

Постановою суду, внесеною до протоколу судового засідання, у задоволенні клопотання про витребування повного відеозапису було відмовлено з підстав того, що захисник не назвав жодної визначеної обставини складу правопорушення або процедури огляду, яку неможливо перевірити за наявними доказами та яка могла б бути встановлена виключно повним записом. Посилання на можливе позакадрове спілкування, ймовірне втручання у файли та припущення клієнта про намагання працівників поліції «домовитися» не підтверджені жодними об`єктивними даними.

Як встановлено судом, наявні відеофрагменти відтворюють усі юридично значущі етапи: встановлення особи водія і його причетності до ДТП; повідомлення про виявлені ознаки алкогольного сп`яніння; пропозицію пройти огляд на місці та добровільну згоду

ОСОБА_1 ; ознайомлення із документом щодо повірки технічного засобу; перевірку цілісності мундштука, контрольну пробу та проведення тесту; оголошення результату

1,02 проміле; повідомлення водієм про вживання алкоголю напередодні; відсутність незгоди з результатом; роз`яснення наслідків; свідоме підписання акту огляду та роздруківки приладу.

Так, за статтею 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її захисник мають право подавати докази і заявляти клопотання, при цьому, це право не означає безумовного обов`язку суду витребувати будь-який матеріал незалежно від його зв`язку з предметом доказування та необхідності для правильного вирішення справи.

Пункт 5 розділу II Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, передбачає безперервне ведення відеозйомки портативним відеореєстратором. Разом з тим неповнота масиву файлів, долучених до справи, сама по собі не свідчить про фальсифікацію зафіксованих епізодів і не позбавляє їх доказового значення. КУпАП не встановлює, що порушення внутрішньої організаційної вимоги про безперервність автоматично тягне недопустимість кожного достовірно зафіксованого фрагмента.

Подання адвокатського запиту та скарги до органу поліції також не зумовлює обов`язку суду очікувати результатів їх розгляду. Сама скарга є реалізацією права на звернення, але не доказом установленого порушення. Суд безпосередньо допитав поліцейського та надав захиснику можливість поставити йому всі запитання.

Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Частиною першою статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Порядок дорожнього руху на території України, згідно з положеннями Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.

Так, згідно із пунктом 1.1 Правил дорожнього руху України (далі – ПДР України) ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 2.9 «а» ПДР України передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з пунктом 1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частина перша статті 130 КУпАП установлює відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного сп`яніння у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Порядок огляду визначається статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103, та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735.

За частиною другою статті 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів із застосуванням відеозапису. У разі незгоди особи з проведенням такого огляду або з його результатом, відповідно до частини третьої статті 266 КУпАП, огляд проводиться в закладі охорони здоров`я. Аналогічний алгоритм передбачений пунктами 6, 7 Порядку № 1103 та пунктом 7 розділу I Інструкції № 1452/735.

Отже, направлення до закладу охорони здоров`я є обов`язковим у разі відмови від огляду на місці або висловленої незгоди з його результатом. Закон не встановлює обов`язку доставляти до лікарні водія, який добровільно пройшов огляд, отримав позитивний результат, не заперечив його та письмово засвідчив згоду.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першої статті 130 КУпАП, підтверджуються:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 680155 від 31.05.2026, який складено у присутності ОСОБА_1 , ним підписано без будь-яких зауважень, в тому числі у пункті 13 протоколу у частині роз`яснення йому положень статті 63 Конституції України та статті 268 КУпАП;

актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зафіксовано виявлені поліцейським ознаки алкогольного сп`яніння, застосування газоаналізатора «Drager Alcotest 6820», позитивний результат 1,02 проміле та згоду ОСОБА_1 з результатом огляду, засвідчену його підписом;

роздруківкою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» ARLJ-0441, тест № 732, результат становив 1,02 проміле. На роздруківці містяться відомості про особу та її підпис;

направленням на огляд водія транспортного засобу, в якому зафіксовано дані

ОСОБА_1 , виявлені ознаки сп`яніння, найменування та номер технічного засобу і результат 1,02 проміле;

письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 31.05.2026, у яких він власноруч описав обставини руху автомобіля та дорожньо-транспортної пригоди;

відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, який хоча й складаються з окремих фрагментів, однак послідовно та достатньо чітко фіксують юридично значущі обставини. Крім цього, до матеріалів справи також долучено копії протоколу складеного щодо ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП та схеми місця ДТП.

Щодо виправлення у протоколі суд установив, що поліцейський після його підписання, виправив по батькові особи ОСОБА_3 з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », при цьому слід зазначити, що таке виправлення стосується лише уточнення по батькові і не зачіпає опису події, дати, часу, місця, транспортного засобу, результату огляду чи правової кваліфікації. Особа ОСОБА_1 безспірно встановлена за військовим квитком, його власними поясненнями, підписами в усіх документах і відеозаписом.

Так, у судовому засіданні 13.07.2026 за участі захисника судом досліджено відеозапис, долучений до матеріалів справи, а 22.07.2026 частково та повторно, за участі інспектора ОСОБА_2 досліджено окремі моменти.

З дослідженого відеозапису встановлено, що на першому фрагменті працівники поліції перебувають на місці ДТП, установлюють особу водія та з`ясовують наявність потерпілих. На наступному фрагменті ОСОБА_1 називає свої анкетні дані, не заперечує, що керував автомобілем і потрапив у ДТП. Поліцейський повідомляє про виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема запах алкоголю та почервоніння очей, та пропонує пройти огляд на місці за допомогою газоаналізатора. ОСОБА_1 погоджується.

Перед тестуванням поліцейський показує водію документ щодо повірки технічного засобу та оголошує строк його дії. ОСОБА_1 особисто розпаковує одноразовий мундштук і передає його поліцейському. Проводиться контрольний забір, який не виявляє алкоголю у навколишньому повітрі. Після декількох невдалих спроб, під час яких ОСОБА_1 видихав повітря повз мундштук або припиняв видих раніше сигналу приладу, він здійснив задув мундштук, в результаті чого, прилад зафіксував позитивний результат огляду на стан алкогольного сп`яніння – 1,02 проміле.

Після цього, поліцейський оголошує результат, роз`яснює, що він свідчить про стан алкогольного сп`яніння, та повідомляє про допустимий показник 0,2 проміле. На запитання поліцейського ОСОБА_1 підтверджує, що вживав алкоголь напередодні. Будь-якої незгоди з результатом, вимоги повторити тест або провести огляд у закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 не висловлює.

На третьому фрагменті ОСОБА_1 сідає до службового автомобіля, називає ситуацію «позором», говорить, що «життя закінчилося» та що він «просив». Поліцейський роз`яснює, що йдеться про адміністративну, а не кримінальну відповідальність, і рішення прийматиме суд. На запитання, чи підписуватиме акт, ОСОБА_1 відповідає, що йому потрібно «якось викрутитися із цієї ситуації». Поліцейський роз`яснює, що в разі відмови підписання акту та результату огляду, він зробить відповідну відмітку. Після цього ОСОБА_1 свідомо погоджується підписати акт та роздруківку приладу.

Висловлювання ОСОБА_1 «то навіщо ви мене задували?» та «навіщо ви таке зробили, я ж по-хорошому» за своїм змістом виражають невдоволення наслідками виявленого правопорушення та спробу переконати поліцейського не оформлювати матеріали, але не містять заперечення достовірності показника 1,02 проміле. Відповіді поліцейського про те, що він у певних питаннях не в силах допомогти, спростовують припущення захисту про ініціювання працівником поліції будь-якої неправомірної домовленості.

Зміст відеозапису є узгодженим із протоколом, актом огляду, роздруківкою приладу та письмовими поясненнями ОСОБА_1 . Відео не містить ознак примусу, фізичного чи психологічного тиску, введення особи в оману або висловлення нею незгоди з результатом.

З урахуванням встановлених обставин, доводи захисника про недопустимість відеозапису через його фрагментарність суд відхиляє. Наявні файли не є єдиним доказом, а їх зміст перевірений іншими доказами різного характеру. Вони фіксують сам огляд від моменту пропозиції пройти тест до отримання результату, а також подальше підписання документів. Часові розриви не стосуються фактів керування, добровільної згоди на огляд, процедури використання приладу, результату тесту чи поведінки особи під час підписання акту. Сам факт наявності окремих файлів не доводить їх монтажу або спотворення.

Доводи захисту про те, що ОСОБА_1 не було запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров`я, також є необґрунтованим. Водій добровільно погодився на огляд на місці. Результат 1,02 проміле був йому оголошений і роз`яснений. Незгоди з проведенням огляду або його результатом він не висловив, що підтверджується не лише підписом у графі акту «з результатом згоден», а й усією його поведінкою. А тому, за відсутності незгоди з результатом огляду на місці, відсутні і підстави для обов`язкового огляду в медичному закладі.

Відтак, доводи про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію захисту слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне.

У відповідності до рішення від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту.

Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29.06.2007) зазначив, що будь-особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Суд зазначив, що будь-яка особа, яка отримала посвідчення водія на право керування транспортним засобом, зобов`язана знати правила дорожнього руху України. Наявність права керування у особи набуває особливого значення, оскільки від цього може залежати життя як самого водія, так і його близьких, рідних та знайомих.

Таким чином, ОСОБА_1 , який реалізував своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов`язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.

При визначенні виду та розміру стягнення, судом враховується характер вчиненого правопорушення, яке відноситься до категорії порушень підвищеної суспільної небезпечності у сфері безпеки дорожнього руху, особу порушника, майновий стан.

Суд враховує ту обставину, що керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням, оскільки водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.

Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Враховуючи, що по справі зібрано достатньо доказів, які у сукупності не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості та які підтверджують вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, яке є умисним, грубим та суспільно небезпечним, є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у межах, установлених у санкції частини першої статті 130 КУпАП, яка є безальтернативною, а саме: у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Накладення такого стягнення відповідає принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вбачається, що п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідність брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини (Проніна проти України, № 63566/00, Параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі статті 40-1 КУпАП стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір» - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 7, 15, 23, 36, 38, 40-1, 130, 245, 247, 251, 252, 266, 268, 280, 283–285, 289, 307, 308 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та призначити йому стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень

60 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у добровільному порядку у встановлений строк, копія постанови буде направлена до відділу державної виконавчої служби для примусового виконання.

Згідно із статтею 308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови, про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та витрати на облік правопорушення.

Строк пред`явлення постанови до примусового виконання - три місяці з дня її винесення.

Повний текст постанови складено 27.07.2026.

Суддя О.П. Лукач