Вирок від 23 липня 2026 р. у справі №357/12409/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/12409/26

1-кп/357/1107/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючий суддя - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши в м. Біла Церква, у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, без виклику учасників судового провадження, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026116030000271, яке внесене до ЄРДР 03 липня 2026 року стосовно:

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Вінниця, громадянин України, непрацюючий, неодружений, із середньою освітою, місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 337 КК України,

учасники кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор - ОСОБА_4 ,

обвинувачений - ОСОБА_3 ,

захисник - ОСОБА_5 , установив таке.

І. Встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження і визнані судом доведеними.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022«Про ведення воєнного стану на території України» зв`язку з військовою агресією Російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому дію воєнного стану в Україні Указами Президента України неодноразово було продовжено, останній раз відповідно до Указу Президента України від28.04.2026 № 4857-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні строком на 90 діб.

Також, Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022року оголошено загальну мобілізацію та призов на військову службу у Збройні Сили України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військові службу відповідно до закону. Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісностіУкраїни, а також визначає загальні засади проходження в Україні військовоїслужби.

Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок івійськовуслужбу» ОСОБА_3 військовозобов`язаним та відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» було встановлено відсутність обставин, які б надавали ОСОБА_3 , право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Будучи військовозобов`язаним, ОСОБА_3 18.06.2026, перебуваючи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_2 , отримав під особистий підпис повістку№ 7930737 від 18.06.2026 про необхідність проходження з 18.06.2026 по25.06.2026 медичного огляду в КНП Білоцерківської міської ради«Білоцерківська міська лікарня № 1», що за адресою: вул. Я. Мудрого, 49, м.Біла Церква Київської області, та ознайомився із змістом врученого йому попередження про кримінальну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 337 ККУкраїни, підписаного начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 .

Незважаючи на свою обізнаність в обов`язку громадянина України проходити службу в лавах Збройних сил України, після отримання попередження, зробленого начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ,всупереч вимогам ст. 65 Конституції України, грубо порушуючист. 1, 33, 34, 35 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», п.п. 2, 5 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», п.п. 1, 4 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», п. 69«Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, будучи належним чином попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від військового обліку, за відсутності поважних причин, отримавши 18.06.2026 направлення до КНП Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня N? 1» на проходження військово-лікарської комісії, у визначений період часу не прибув до лікарні, чим ухилився від військового обліку після попередження, зробленого начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 .

Отож, ОСОБА_3 вчинив ухилення військовозобов`язаного від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тобто кримінальне правопорушення - кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 337 КК України.

ІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 349 КПК України, допит обвинуваченого не здійснювався.

Згідно із ч. 2 ст. 382 КПК України, замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

ІІІ. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, обставиною, яка пом`якшує покарання, суд визнає: щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання - не встановлено, прокурором вони не заявлялись.

Відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Отже, якщо в обвинувальному акті прокурором не заявлені обставини, які обтяжують покарання, суд позбавлений можливості їх установлювати на власний розсуд, оскільки це погіршує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

ІV. Мотиви призначення покарання.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 373 КПК України, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання, звільняє від покарання чи від його відбування у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, або застосовує інші заходи, передбачені законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно із ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до практики Верховного Суду, що міститься в постанові від 23 червня 2020 року, у справі № 171/8/17, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення повинна враховуватися судом як загальна засада призначення покарання не лише на підставі належності відповідного правопорушення до певного виду (ст. 12 КК України), але і з обов`язковим урахування конкретних обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Суд зазначає, що вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 337 КК України карається штрафом від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до одного року.

З наявних у матеріалах справи доказів, судом установлено, що ОСОБА_3 , раніше не судимий (а.с. 51), на обліку в органі з питань пробації не перебуває (а.с. 53), медичну допомогу у лікаря-психіатра не отримує, отримує медичну допомогу у лікаря-нарколога з приводу залежності від опіоїдів з 2020 року (а.с. 38).

Отже, зважаючи на ступінь тяжкості кримінального правопорушення вчиненого ОСОБА_3 , яке згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком, обставини його вчинення, установлені вище дані про особу обвинуваченого, з огляду на обставини, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд вважає, що досягнення мети визначеної у ст. 50 КК України, а саме виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення, як ним, так і іншими особами нових кримінальних правопорушень можливе, шляхом призначення покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 337 КК України, у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд зазначає, що призначення виправних робіт ОСОБА_3 неможливе, з огляду на відсутність у нього роботи.

Відповідно до п. 5 Перехідних положень ПК України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень.

Отже, розмір штрафу становить 300 х 17 = 5100 гривень.

V. Мотиви ухвалення інших рішень.

Судом підстав для застосування запобіжного заходу не встановлено, судові витрати, речові докази - відсутні, цивільний позов - не заявлявся.

Керуючись ст. 368, 374, 381-382, 395, 475, 532 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 337 КК України та призначити йому покарання, передбачене санкцією вказаної норми, у виді штрафу в розмірі триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п`ять тисяч сто) гривень 00 (нуль) копійок.

Роз`яснити, що засуджений зобов`язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу.

Строк сплати штрафу рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області, протягом тридцяти днів з дня отримання його копії, але не з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя

Білоцерківського міськрайонного суду ОСОБА_7

Київської області