Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №284/351/26 — Народицький районний суд Житомирської області

Народицький районний суд Житомирської області

Справа № 284/351/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року селище Народичі

Народицький районний суд Житомирської області в складі: під головуванням судді Піщуліної І.С., розглянувши матеріали, які надійшли з військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , старшого солдата, оператора 1 спеціалізованого відділення протидії безпілотним літальним апаратам спеціалізованого інженерно-технічного взводу інженерно-технічної роти ВЧ НОМЕР_1 , учасника бойових дій,

В С Т А Н О В И В:

07 липня 2026 року офіцером психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення А3817 №38, зі змісту якого вбачається, що старший солдат ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем, призваним по мобілізації до військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи на посаді оператора 1 спеціалізованого відділення протидії безпілотним літальним апаратам спеціалізованого інженерно-технічного взводу інженерно-технічної роти ВЧ НОМЕР_1 , 27 червня 2026 року о 05 годині 30 хвилин, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем, діючи умисно, з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою ухилення від військової служби в умовах особливого періоду, без дозволу чи прямого наказу командирів самовільно залишив пункт тимчасової дислокації інженерно-технічної роти військової частини НОМЕР_1 , розташований в на території Народицької територіальної громади Коростенського району Житомирської області. Тобто ОСОБА_1 грубо порушив встановлений у Збройних Силах України порядок проходження військової служби в умовах особливого періоду та 27 червня 2026 року о 14 годині прибув до місця тимчасової дислокації підрозділу, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою провину не визнав, пояснив, що військову службу залишав не самовільно, оскільки його командир був обізнаний про всі обставини, також зазначив, що 27 червня 2026 року у ранковий час звертався до Коростенської міської лікарня для отримання медичної допомоги, того ж дня в обідній час після отримання медичної допомоги приїхав до місця дислокації його підрозділу.

Заслухавши пояснення особи, щодо якої складено протокол, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов такого висновку.

Згідно з частинами 1-3 статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Частиною 3 статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Крім того, частиною 1 цієї ж статті передбачена адміністративна відповідальність військовослужбовців за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб.

В судовому засіданні на підставі протоколу про адміністративне правопорушення А3817 №38 та пояснень ОСОБА_1 було встановлено, що самовільне залишення місця служби тривало менше доби.

З огляду на зазначене слідує, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення А3817 №38 дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною 3 статті 172-11 КУпАП, а не за частиною 1 статті 172-11 КУпАП, тобто без врахування дійсної тривалості відсутності останнього за місцем несення служби.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), яка є джерелом права в Україні кожному гарантовано право на справедливий суд.

За своєю структурою стаття 6 Конвенції в частині першій встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов`язаного з правами та обов`язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення.

Розглядаючи цю конкретну ситуацію і досліджуючи питання про розповсюдження гарантій статті 6 Конвенції на цей випадок, суд звертає увагу, що хоча й виходячи з прецедентної практики Європейського Суду з прав людини ОСОБА_3 за національним законом притягується до адміністративної відповідальності, йому пред`явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні Європейським Судом, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (пункт 51 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Михайлова проти Російської Федерації»).

Зокрема в даному випадку судом враховується, що адміністративні стягнення, передбачені частиною 3 статті 172-11 КУпАП, у виді штрафу або арешту з утриманням на гауптвахті мають суворий характер, а отже адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 172-11 КУпАП, може бути віднесено до «кримінального обвинувачення» в розумінні статті 6 Конвенції із розповсюдженням відповідних гарантій щодо справедливого судового розгляду.

У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення частини 3 статті 6 Конвенції у зв`язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення, але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв`язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.

Також слід наголосити на тому, що процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача і судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (пункти 75-79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Карелін проти Росії», пункт 54 справи «Озеров проти Росії», пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії»).

Отже, на підставі викладеного, суд вважає, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, а сформульована у протоколі фабула не дає змоги оцінити дії ОСОБА_1 , як такі, що містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-11 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а отже, провадження у цій справі про адміністративне правопорушення слід закрити.

Керуючись статтями 172-11, 221, 247, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

П О С Т А Н О В И В:

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Народицький районний суд Житомирської області особою, щодо якої її винесено, її законним представником, потерпілим або на неї може бути внесено подання прокурора протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Ірина ПІЩУЛІНА