Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №669/1021/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 669/1021/25

Провадження № 33/820/548/26

Суддя Хмельницького апеляційного суду Федорова Н.О., з участю секретаря судового засідання Купельської Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Білогірського районного суду Хмельницької області від 05 червня 2026 року,

в с т а н о в и л а:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

За постановою суду ОСОБА_1 20 листопада 2025 року об 11 год 37 хв, рухаючись по вул. Герцена в с. Лепесівка Шепетівського району Хмельницької області, керував транспортним засобом «MERCEDES-BENZ», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та в закладі охорони здоров`я відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вказує, що його захисником було заявлено клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з хворобою ОСОБА_1 , однак суд розглянув справу у їх відсутність, чим порушив його право на захист.

Стверджує, що транспортним засобом він не керував, оскільки той стояв припаркований.

Вказує, що він перебував не в стані алкогольного сп`яніння, про, що свідчить довідка, отримана ним того самого дня.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання апеляційного суду не з`явився, клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин не надіслав.

Разом з тим, ОСОБА_1 20 липня 2026 року надіслав на електронну адресу суду клопотання про розірвання угоди між ним та адвокатом Косюком Р.М.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

ОСОБА_2 ставиться у вину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП не належить до категорії правопорушень, за якими присутність у судовому засіданні особи, яка притягається до відповідальності, є обов`язковою.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що розумність тривалості розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29 травня 2008 року «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2006 року «Мороз та інші проти України» та інші).

У постанові від 15 травня 2019 року у справі № 0870/8014/12, адміністративне провадження № К/9901/6938/19, Верховний Суд дійшов висновку, що «сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки».

Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року у справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, з метою запобігання зловживанню процесуальними правами особи, стосовно якої вирішується питання про її притягнення до адміністративної відповідальності, та затягуванню розгляду справи з огляду на строки накладення адміністративного стягнення, що може бути спрямоване на уникнення адміністративної відповідальності за вчинене, апеляційний суд вважає за можливе розглянути цю справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що не буде порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Вимоги ст. ст. 252, 280 КУпАП регламентують, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд при її розгляді дотримався зазначених вимог закону.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів, і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Висновок суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується зібраними та дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну правову оцінку, зокрема даними:

- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 518299 від 20 листопада 2025 року, з якого вбачається, що 20 листопада 2025 року об 11 год 37 хв в с. Лепесівка Шепетівського району Хмельницької області по вул. Герцена ОСОБА_1 керував транспортним засобом «MERCEDES-BENZ», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та в найближчому медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1);

- акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, якими підтверджується, що у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук (а.с. 2);

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 20 листопада 2025 року, якими підтверджується, що ОСОБА_1 направлявся до КНП «Білогірська багатопрофільна лікарня» Білогірської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області у зв`язку із виявленими в результаті огляду, проведеного поліцейськими, ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння рук (а.с. 3);

- відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції та відеореєстратора службового авто, якими підтверджується, що 20 листопада 2025 року об 11 год 37 хв транспортний засіб «MERCEDES-BENZ», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався вулицею Герцена у с. Лепесівка Шепетівського району Хмельницької області. У той же час за ним рухався екіпаж поліції. Надалі, автомобіль був зупинений правоохоронцями обабіч дороги. Коли працівники поліції підійшли до передніх дверей транспортного засобу, на місці водія перебував ОСОБА_1 . Поліцейський повідомив водію, що його транспортний засіб був зупинений через те, що на ньому не працював задній правий стоп-сигнал. Під час спілкування з ОСОБА_1 поліцейський виявив у нього ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Водій повідомив, що минулого дня вживав алкогольні напої. У зв`язку з цим, працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в найближчому медичному закладі. Водієві також працівник поліції роз`яснив, що у разі його відмови від такого проходження стосовно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП як за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Після цього, ОСОБА_1 всіляко ухилявся від пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Працівники поліції повторно неодноразово пропонували йому пройти огляд на місці зупинки та в найближчому закладі охорони здоров`я. Однак, водій не надав чіткої відповіді. У зв`язку з цим, поліцейським було повідомлено, що стосовно нього будуть складені матеріали про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП. Працівники поліції роз`яснили йому права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Окрім того, після складення матеріалів про адміністративне правопорушення правоохоронець повідомив, що розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо водія відбудеться 04 грудня 2025 року о 10 год 00 хв у приміщенні Білогірського районного суду Хмельницької області. Надалі, водій був ознайомлений зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення, однак від підпису та отримання копії відмовився. Працівники поліції відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортними засобами (а.с. 9).

Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Доказів, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про їх достатність для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Твердження апелянта про те, що транспортним засобом він не керував, оскільки той стояв припаркований, апеляційний суд відхиляє з огляду на наступне.

Як вбачається з відеозапису службового автомобіля працівників поліції, транспортний засіб «MERCEDES-BENZ», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався вздовж дороги тривалий проміжок часу, увімкнув правий покажчик повороту і зупинився обабіч дороги. Після того, як працівник поліції підійшов до водійських дверей, то виявив, що за кермом транспортного засобу перебував ОСОБА_1 .

Отже, працівники поліції правильно встановили, що водієм автомобіля «MERCEDES-BENZ», д.н.з. НОМЕР_1 , був саме ОСОБА_1 .

Доводи ОСОБА_1 про те, що він не перебував у стані алкогольного сп`яніння, про що свідчить довідка, отримана ним того ж дня, а отже, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд до уваги не бере з наступних підстав.

Згідно з пунктом 2.5. ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозицією статті 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, з аналізу вказаної статті вбачається, що керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння та відмова від проходження огляду на стан такого сп`яніння є самостійними складами адміністративного правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності працівниками поліції за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, що є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки останній не виявив бажання пройти такий огляд на місці зупинки транспортного засобу та в найближчому закладі охорони здоров`я.

З огляду на зазначену обставину, оскільки предметом розгляду була відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння, а не керування ним транспортним засобом в такому стані, суд першої інстанції правильно не взяв до уваги доводи апелянта про те, що він не перебував у стані алкогольного сп`яніння, та прийшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Посилання ОСОБА_1 на порушення його права на захист, оскільки суд розглянув справу за його відсутності, апеляційний суд відхиляє, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 працівниками поліції було складено 20 листопада 2025 року. Після складання матеріалів справи поліцейські повідомили водію, що справа відносно нього буде розглядатись в Білогірському районному суді Хмельницької області 04 грудня 2025 року.

04 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням про відкладення судового засідання з метою укладення договору з адвокатом. Судове засідання було відкладено на 13 січня 2026 року.

13 січня 2026 року судове засідання не відбулось у зв`язку із відпусткою судді та було відкладено на 26 січня 2026 року.

23 січня 2026 року адвокат Косюк Р.М. заявив клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні. Судове засідання було відкладено на 18 лютого 2026 року.

16 лютого 2026 року адвокат Косюк Р.М. повторно заявив клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із хворобою ОСОБА_1 . Судове засідання було відкладено на 18 березня 2026 року.

17 березня 2026 року адвокат Косюк Р.М. втретє заявив клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із хворобою ОСОБА_1 . Судове засідання було відкладено на 16 квітня 2026 року.

14 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням про відкладення судового засідання у зв`язку із хворобою. Судове засідання було відкладено на 13 травня 2026 року.

12 травня 2026 року адвокат ОСОБА_3 вчетверте заявив клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із сімейними обставинами. Судове засідання було відкладено на 05 червня 2026 року.

04 червня 2026 року адвокат Косюк Р.М. вп`яте звернувся до суду із клопотанням про відкладення судового засідання у зв`язку із хворобою ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції відмовив в задоволенні такого клопотання та розглянув справу без їх участі. Відмовляючи у задоволенні зазначеного клопотання, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судових засідань, протягом більш ніж трьох місяців не забезпечили свою участь у судовому розгляді, неодноразово ініціювали відкладення розгляду справи, чим фактично створювали перешкоди для її своєчасного вирішення.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зловживання стороною захисту процесуальними правами та, керуючись принципом розгляду справи упродовж розумного строку, а також практикою Європейського суду з прав людини, правомірно відмовив у черговому клопотанні про відкладення розгляду справи.

В апеляційній інстанції було відновлено право ОСОБА_1 як на особисту участь у судовому засіданні, так і на доведення своєї невинуватості належними та допустимими доказами. Натомість, апелянт також в черговий раз до апеляційного суду не з`явився.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про порушення права ОСОБА_1 на захист апеляційний суд відхиляє, оскільки матеріали справи свідчать, що розгляд справи неодноразово відкладався, переважно за клопотаннями самого ОСОБА_1 та його захисника, а суд першої інстанції забезпечив їм достатній час і реальну можливість для реалізації процесуальних прав.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.

З урахуванням наведеного, місцевий суд прийшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з яким погоджується апеляційний суд.

Адміністративне стягнення, накладене на нього в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає положенням ст.ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним скоєному і відповідає особі правопорушника.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд прийшов до висновку, що постанова місцевого суду є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування та закриття провадження на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, як того просить апелянт, відсутні.

Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

Постанову Білогірського районного суду Хмельницької області від 05 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а його апеляційну скаргу – без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду Федорова Н.О.