Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №333/774/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 15.07.2026 Справа № 333/774/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 333/774/25 Головуючий у 1-й інстанції: Круглікова А.В.

Провадження № 22-ц/807/1438/26 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Мінгазова Р.В.,

Онищенка Е.А.

при секретарі: Пантюх Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільнусправу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «МРІЯ», ОСОБА_3 про визнання недійсним договору,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ТОВ «КК «МРІЯ», ОСОБА_3 про визнання недійсним договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 .

01.01.2021 року ТОВ «КК «МРІЯ» та ОСОБА_3 , який діяв від імені співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , уклали договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № 168/У/21.

У вищевказаному договорі зазначено, що ОСОБА_3 при його укладенні діяв від імені співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 на підставі рішення зборів співвласників вказаного багатоквартирного будинку, оформленого протоколом № 1 від 29.07.2021.

29.07.2021 року співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 взагалі не проводились збори співвласників цього багатоквартирного будинку, зокрема з таких питань: визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміни умов договору з управителем; обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням; визначення повноважень управителя щодо управління багатоквартирним будинком; визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком.

Оригінал протоколу № 1 від 29.07.2021 року зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 та оригінали відповідних листків письмового опитування, які додаються до відповідного протоколу зборів у разі проведення такого письмового опитування, мають зберігатися, зокрема, у виконавчому комітеті Запорізької міської ради відповідно до вимог ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та Порядку зберігання протоколів зборів співвласників багатоквартирного будинку та розміщення інформації про рішення, прийняті такими зборами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 109 від 24.02.2016 року.

Протокол № 1 від 29.07.2021 року зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 не надходив на зберігання до департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради, оскільки такого протоколу зборів співвласників взагалі не існує.

Вказане підтверджується листом департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради № Г-2648 від 13.12.2024 р. «Про розгляд звернення», адресованого ОСОБА_4 .

Таким чином, з підстави недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, встановлених ч.ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України (у редакції від 14.08.2021 р., яка була чинною станом на 01.10.2021 р.), належить у судовому порядку визнати недійним повністю з моменту його вчинення договір № 168/У/21 від 01.10.2021 року про надання послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_3 , укладений між управителем ТОВ «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «МРІЯ» та ОСОБА_3 , який діяв від імені співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 .

Так, зміст цього правочину суперечить зазначеним вище вимогам Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та вимогам ЦК України.

Зауважували, що співвласники багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 не здійснювали волевиявлення щодо укладення вказаного договору, а саме, не визначали на зборах співвласників управителем будинкуТОВ «КК «МРІЯ» та не уповноважували ОСОБА_3 укладати від їх імені з ТОВ «КК «МРІЯ» вищезазначений договір.

Посилаючись на вказані обставини, позивачі просили суд визнати недійсним повністю з моменту його вчинення договір №168/У/21 від 01.10.2021 року про надання послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_3 , що укладений між управителем ТОВ «Керуюча компанія «МРІЯ» та ОСОБА_3 , який діяв від імені співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 .

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 квітня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «МРІЯ», ОСОБА_3 про визнання договору недійсним відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги посилаються на те, що матеріали справи містять докази відсутності проведення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, оформлених протоколом № 1 від 29 липня 2021 року, тому відсутність скликання означає відсутність волевиявлення власників, що робить будь-який похідний договір недійсним в силу закону.

Наголошують на тому, що відсутність протоколу у контролюючих органах, що підтверджує відповідь Департаменту житлово-комунального господарства Запорізької міської ради, в якому зазначено що Протокол № 1 від 29.07.2021 року не передавався на зберігання, свідчить про його нелегітимність.

Крім того, вважають, що свідоцтво про смерть ОСОБА_5 доводить, що власниця кв. 119 померла за 13 місяців до голосування, тому підпис померлої особи є актом фальсифікації, що нівелює легітимність протоколу зборів. Звертають увагу, що суд першої інстанції замість правової оцінки підробки штучно легітимізував фальсифікацію, самовільно вилучив кв. АДРЕСА_4 з розрахунку, вказавши у рішенні загальну кількість квартир як 118 при фактичній кількості 119.

Зауважують, що суд проігнорував таблицю розбіжностей та факт голосування 13 осіб з муніципальних квартир, якій згідно з листом Департаменту не мали права обирати управителя.

Також звертають увагу, що додаток № 1 не містить переліку послуг та тарифів, що свідчить про його неукладеність відповідно до положень статті 638 ЦК України. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази створення ініціативної групи, будь-які подальші дії щодо скликання зборів є незаконними з моменту виникнення.

Вважають, що суд помилково виходив із того, що чинність протоколу зборів співвласників підтверджує чинність укладеного договору. Оскільки збори не скликались, у ОСОБА_3 не виникло повноважень підписання договору, оскаржуваний договір є похідним від нікчемного волевиявлення.

22.06.2026 року представник ТОВ «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «МРІЯ» Нємна Т.І. сформувала в системі «Електронний суд» відзив на апеляційну скаргу, який апеляційний суд залишає без розгляду з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 360 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Статтею 126 ЦПК України встановлено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як видно з матеріалів справи, 25 травня 2026 року Запорізький апеляційний суд відкрив апеляційне провадження та визначив особам, які беруть участь у справі, п`ятнадцятиденнийстрок із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву.

Згідно з наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документу, копію вказаної вище ухвали та прикріплені до неї файли було доставлено до електронного кабінету підсистеми «Електронний суд» ТОВ «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «МРІЯ» 30.05.2026 21:50:23.

Відзив на апеляційну скаргу представник ТОВ «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «МРІЯ» Нємна Т.І. подала 22 травня 2026 року, тобто з порушенням встановленого судом процесуального строку.

У поданому відзиві адвокат Нємна Т.І. клопотала про поновлення (продовження) строку для надання відзиву на апеляційну скаргу на підставі ст. 127 ЦПК України, посилаючись на те, що вона несвоєчасно ознайомилася з матеріалами апеляційного провадження по справі № 333/774/25. Проте наведені обставини не є поважними причинами для поновлення строку, тому що як зазначалося вище, ТОВ «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «МРІЯ» копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та прикріплені до неї файли отримало 30.05.2026 21:50:23. Посилання на надання доступу адвокату 16.06.2026р. через систему електронного суду до матеріалів апеляційного провадження по справі не свідчить про наявність об`єктивних, незалежних від волі сторони перешкод для вчинення процесуальної дії вчасно.

За таких обставин у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання відзиву необхідно відмовити, а відзив на апеляційну скаргу залишити без розгляду на підставі статті 126 ЦПК України.

Про відсутність поважних причин для поновлення строку для подання відзиву на апеляційну скаргу обґрунтовано зазначала ОСОБА_2 у клопотанні про залишення відзиву без розгляду від 09.07.2026 року, яке підлягає задоволенню з наведених вище підстав.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін,з таких підстав.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що на момент укладення оспорюваного договору ОСОБА_3 діяв на підставі рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку, оформленого протоколом № 1 від 29 липня 2021 року, яке є чинним, у встановленому законом порядку не оскаржене та недійсним не визнане. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність у ОСОБА_3 належних повноважень на укладення договору від імені співвласників. Крім того, суд виходив із встановленої статтею 204 ЦК України презумпції правомірності правочину та зазначив, що позивачами не доведено належними і допустимими доказами наявності передбачених законом підстав для визнання спірного договору недійсним.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01.10.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «МРІЯ» (далі - Управитель) та співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , в особі ОСОБА_3 , що діє на підставі рішення зборів співвласників (протокол № 1 від 29.07.2021) укладено договір № 168/У/21 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_3 , за умовами якого (п. 1.1. договору) Управитель зобов`язався надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_3 зобов`язались своєчасно сплачувати послугу в строки та на умовах, передбачених цим договором.

Послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належним умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території (п. 1.2. договору).

ОСОБА_3 , підписуючи договір № 168/У/21 від 01.10.2021, діяв від імені співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 на підставі рішення зборів співвласників, оформлене протоколом № 1 від 29.07.2021, про що свідчить сам зміст оскаржуваного правочину.

З наявного в матеріалах справи протоколу № 1 від 29.07.2021 вбачається, що рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 вирішено розірвати договір з управління багатоквартирним будинком від 06.09.2017 № К-861 та укласти договір з управління багатоквартирним будинком між співвласниками будинку АДРЕСА_3 та ТОВ «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «МРІЯ» з переліком послуг, що вказаний у Додатку № 1 до Протоколу.

Вказаним вище рішенням, оформленого протоколом № 1 від 29.07.2021, вирішено обрати ОСОБА_3 уповноваженою особою співвласників для розірвання договору з управління багатоквартирним будинком від 06.09.2017 № К-861 та укладення нового договору з управління багатоквартирним будинком між співвласниками будинку АДРЕСА_3 та ТОВ «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «МРІЯ», внесення змін до договору та здійснення контролю за його виконанням.

Також судом встановлено, що рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , оформлене протоколом від 29.07.2021 № 1, є чинним станом на час розгляду справи в суді, жодною зі сторін не оскаржувалось та не визнавалось недійсним в судовому порядку. Доказів протилежного матеріали справи не містять та позивачами не надано.

Мотиви, якими керується апеляційний суд, та застосовані норми права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У цій справі спірним є договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, а тому правова оцінка його дійсності має здійснюватися з урахуванням загальних положень про правочини та зобов`язання, а також з урахуванням реального змісту прав та обов`язків сторін такого договору.

Частиною першою статті 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статей 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, при цьому сторони є вільними в укладенні договору, визначенні його умов, якщо це не суперечить закону.

Разом із тим, за змістом статей 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а інша сторона (замовник) зобов`язується оплатити таку послугу, якщо інше не встановлено договором.

При цьому визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України і загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 ЦК України.

Обов`язковою умовою задоволення позову про визнання правочину недійсним є встановлення судом факту порушення у зв`язку із його вчиненням прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.

Отже, зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися способом захисту свого права, який має відповідати встановленим законом і крім того, забезпечувати ефективний захист порушеного права.

Згідно з частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами першою та третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою і шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Звертаючись до суду з позовом, позивачі просили визнати недійсним договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_3 від 01.10.2021 № 168/У/21 з підстав відсутності повноважень у ОСОБА_3 на підписання вказаного договору.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку визначено Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - Закон № 417-VIII), який регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Відповідно до пунктів 1, 7, 8 частини першої статті 1 Закону № 417-VIII багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири; управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа-підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

У частині першій статті 9 Закону № 417-VIII визначено форми управління багатоквартирним будинком, зокрема те, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Відповідно до частин першої, другої статті 10 Закону № 417-VIII, співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів та прийняття відповідних рішень здійснюються згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про: визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем; обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням; визначення повноважень управителя щодо управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до частин першої-третьої статті 11 Закону № 417-VIII, управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників (загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем. Умови договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Отже, виходячи з положень Закону № 417-VIII, співвласники багатоквартирного будинку для управління будинком можуть створити об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ), або співвласники можуть найняти управляючу компанію, яка буде обслуговувати будинок, або ОСББ залучає управителя для виконання всіх або частини функцій. При цьому, вирішення питання щодо управління багатоквартирним будинком у разі створення ОСББ здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII, договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками.

Вирішуючи спір, суд правильно вказав про те, що рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , оформлене протоколом № 1 від 29.07.2021, є чинним станом на час розгляду справи в суді, жодною зі сторін не оскаржувалось та не визнавалось недійсним в судовому порядку. Доказів протилежного матеріали справи не містять та позивачами не надано.

Суд першої інстанції правильно виснував, що матеріалами справи не підтверджено, а позивачами не доведено, що під час укладення та підписання договору з ТОВ «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «МРІЯ» № 168/У/21 від 01.10.2021 у ОСОБА_3 були відсутні повноваження на укладення оспорюваного правочину, оскільки останній діяв на підставі рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , яке оформлене протоколом від 29.07.2021 № 1, яке є чинним на час розгляду справи в суді. Позивачами не доведено належними та допустимими доказами недодержання в момент укладення 01.10.2021 між ТОВ «КК «МРІЯ» та співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 в особі ОСОБА_3 договору № 168/У/21 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком вимог, які є необхідними для визнання цього правочину судом недійсним.

Також суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання позивачів на те, що: у протоколі від 29.07.2021 № 1 не визначено документів, що підтверджують право власності на кожну квартиру; у зборах взяло участь 3 особи при загальній кількості квартир АДРЕСА_5 ; у письмовому опитуванні співвласників взяло участь 92 особи, а не 95 осіб; що загальна площа всіх квартир осіб, які взяли участь у голосуванні становить не 4 258,22 кв. м., а 4 129,94 кв.м., оскілки предметом заявлених вимог є визнання недійсним договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_3 від 01.10.2021 № 168/У/21, а не визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , оформлене протоколом від 29.07.2021 № 1.

Доводи апеляційної скарги зводяться до повторень підстав позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка. Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Докази та обставини, на які посилаються заявники в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 квітня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 24 липня 2026 року.

Головуючий Д.А.Трофимова

Судді: Р.В. Мінгазов

Е.А.Онищенко