Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №466/3845/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/3845/26 Головуючий у 1 інстанції: Ковальчук О.І.

Провадження № 33/811/1202/26 Доповідач: Головатий В. Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року суддя cудової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду Головатий В. Я., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Феденишина В.Я., потерпілої ОСОБА_2 , захисника Гнідець О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 22 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 22 червня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення: за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у виді штрафу в розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок гривень); за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять гривень). Згідно з ст. 36 КУпАП, призначено остаточне стягнення у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять гривень).

Відповідно до постанови суду, ОСОБА_1 28.04.2026 року, близько 20:30 год., перебуваючи за адресою проживання: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно цивільної дружини ОСОБА_2 , а саме: словесно ображав, погрожував, викручував руки, чіпляв за шию, без нанесення тілесних ушкоджень, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_1 28.04.2026 року, близько 20:30 год., перебуваючи за адресою проживання: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно цивільної дружини ОСОБА_2 та свідком даної події стала малолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинивши відносно неї психологічне домашнє насильство, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

На зазначену постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази вчинення ним домашнього насильства відносно ОСОБА_2 . Зазначає, що між ними відбувся побутовий конфлікт, який був спровокований саме ОСОБА_2 , яка, в подальшому, погрожувала йому своєю табельною зброєю та спеціальними засобами, які були у квартирі, а саме газовим балончиком та кайданками, що побачила їхня донька. Він намагався заспокоїти доньку, однак ОСОБА_2 почала посилювати негатив дитини до нього, спотворюючи ситуацію на свою користь, після чого викликала поліцію.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та доводи захисника Феденишина В.Я., які підтримали апеляційну скаргу, пояснення потерпілої ОСОБА_2 та доводи її захисника Гнідець О.М., які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, вважаю, що у її задоволенні слід відмовити.

Висновок суду першої інстанції про те, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст. 173-2 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суддя дав належну оцінку і навів у постанові, а саме: даними протоколів про адміністративне правопорушення серії ВАД № 990836 та серії ВАД № 990303 від 28.04.2026 року, які відповідають вимогам ст.256 КУпАП, та якими зафіксовано дату, місце та обставини вчинення правопорушень; поясненнями ОСОБА_2 , в яких відображено події, які мали місце 28.04.2026 року; даними форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства відносно постраждалої особи ОСОБА_2 від 28.04.2026, згідно з якою працівником поліції визначено середній рівень небезпеки; даними форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства відносно постраждалої особи ОСОБА_3 від 28.04.2026, згідно з якою працівником поліції визначено низький рівень небезпеки; даними термінових заборонних приписів стосовно кривдника серії ЕТ № 108378 та серії ЕТ № 108379 від 28.04.2026 строком на 9 діб з 28.04.2026 по 07.05.2026, відповідно до яких заходами термінового заборонного припису стосовно кривдника є: зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

Заперечення ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст. 173-2 КУпАП, не спростовує правильних висновків суду першої інстанції про доведеність його вини у вчиненому і апеляційним судом оцінюються як форма захисту.

Таким чином, зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст. 173-2 КУпАП.

Доводи апелянта про те, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази вчинення ним домашнього насильства відносно ОСОБА_2 , вважаю необґрунтованими з наступних підстав.

Так, диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частина 2 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Суб`єктом адміністративного правопорушення є фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

Об`єктом адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

При цьому, відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно з протоколами про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ставиться у провину те, що він 28.04.2026 року, близько 20:30 год., перебуваючи за адресою проживання: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно цивільної дружини ОСОБА_2 , а саме: словесно ображав, погрожував, викручував руки, чіпляв за шию, без нанесення тілесних ушкоджень.

Крім того, ОСОБА_1 28.04.2026 року, близько 20:30 год., перебуваючи за адресою проживання: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно цивільної дружини ОСОБА_2 та свідком даної події стала малолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинивши відносно неї психологічне домашнє насильство.

Вказані обставини повністю підтверджуються сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, які є належними та допустимими.

Крім того, ОСОБА_1 не заперечив того факту, що 28.04.2026 року між ним та ОСОБА_2 відбувся конфлікт, свідком якого стала їхня донька ОСОБА_3 , а доводи апелянта про те, що конфлікт був спровокований ОСОБА_2 , яка погрожувала йому табельною зброєю, є голослівними, не підтверджуються жодними доказами та оцінюють судом апеляційної інстанції як форма захисту.

Відтак, враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст. 173-2 КУпАП.

Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. накладене відповідно до санкції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та з урахуванням вимог ст. 36 КУпАП.

Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.

Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.

Відтак, вважаю, що суд, у відповідності до ст. 252 КУпАП, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали справи в їх сукупності, дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст. 173-2 КУпАП, та наклав на нього адміністративне стягнення у межах санкції цієї статті та з урахуванням, відповідно до ст. 33 КУпАП, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, відсутності обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя –

постановив:

постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 22 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст. 173-2 КУпАП, залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського

апеляційного суду Головатий В.Я.