Вирок від 26 липня 2026 р. у справі №522/10012/24 — Приморський районний суд м. Одеси

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

захисника - ОСОБА_5

перекладача ОСОБА_6

обвинуваченої - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024163510000344 від 06.05.2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Єреван, Республіки Вірменія, громадянки Республіки Вірменія, одруженої, пенсіонер, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судима:

- 15.12.2022 року Приморським районним судом м. Одеси за ч.4 ст. 185 КК України до позбавлення волі на 5 років, на підставі ст.ст.75,76 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

- 10.02.2025 року Соснівським районним судом м.Черкаси за ч.3 ст.15, ч.4 ст. 185, ст. 71 КК України до позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці;

- 01.04.2026 року Шевченківським районним судом м. Полтави за ч. 4 ст. 185, ч.4 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці;

- 16.06.2026 року Вінницьким міським судом Вінницької області за ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України, -

встановив:

ОСОБА_9 , діючи в умовах воєнного стану, який впроваджено на території України відповідно до Указу Президента України та Верховного головнокомандувача ОСОБА_10 від 24.02.2022 року № 64/2022 та затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, строк дії якого неодноразово було продовжено відповідними нормативними актами, 05 травня 2024 року о 16 год.55 хв., перебуваючи у приміщенні магазину «Ваш Сад», який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Французький бульвар, 85/7, скориставшись відсутністю уваги з боку відвідувачів, а також працівників, у ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний намір на заволодіння чужим майном з корисливих мотивів ОСОБА_7 оглянувши приміщення вищевказаного магазину, виявила кабінет, над яким розміщена табличка «Приймальна Адміністратор». Розуміючи що дане приміщення є з обмеженим доступом, шляхом відкриття зачинених металопластикових дверей проникла до нього. Зайшовши до кабінету, в якому були відсутні працівники та адміністратор побачила шафу, відчинивши її, виявила на одній із полиці сумку чорного кольору належну потерпілій ОСОБА_11 . Після чого ОСОБА_7 відкрила сумку та побачила, що в ній знаходиться конверт білого кольору, в якому знаходились грошові кошти в сумі 35000 гривень купюрами номіналом по 1000 гривень, які також належать потерпілій ОСОБА_11 , та обрала їх безпосереднім предметом свого злочинного посягання.

Діючи з вказаною метою, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді неправомірного заволодіння чужим майном, переконавшись що за нею ніхто не спостерігає та її дії несуть таємний характер ОСОБА_7 , забрала вищевказаний конверт, в якому знаходились грошові кошти та поклала його до правої кишені джинсів, після чого вийшла з приміщення з обмеженим доступом, а саме з кабінету адміністратора разом з викраденим майном.

В подальшому ОСОБА_7 , залишила місце вчинення нею кримінального правопорушення, завдавши потерпілій ОСОБА_11 , матеріальний збиток на суму 35 000 гривень.

Потерпіла будучи належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суду не повідомила, але подала до суду заяву про здійснення судового розгляду за її відсутності. Суд, враховуючи думки сторін кримінального провадження, які не наполягали на обов`язковій участі потерпілої в судовому розгляді, вважав за можливе провести судовий розгляд без її участі.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 , свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнала повністю, не оспорюючи при цьому обставини злочину, які викладені в обвинувальному акті, щиро розкаялась у вчиненому, зазначивши, що на даний час вона зробила для себе позитивні висновки та вирішила припинити злочинну діяльність.

Приймаючи до уваги повне визнання обвинуваченою своєї вини в обсязі пред`явленого їй обвинувачення, а також те, що вона не піддавала сумніву фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, у суду не виникає сумнівів в добровільності позиції обвинуваченої, у суду також не виникає сумнівів в добровільності позиції інших учасників судового провадження.

У зв`язку з цим, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченої ОСОБА_7 , дослідження доказів, що стосуються особи обвинуваченої, а також доказів та документів, щодо речових доказів, процесуальних витрат та заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому судом роз`яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 , надала суду показання, що дійсно у вказані в обвинувальному акті дату, час та місці, знаючи про дію воєнного стану в Україні, таємно викрала майно потеплілої, перелік та сума якого вірно вказані в обвинувальному акті. Вона дійсно приміщенні магазину, виявила кабінет адміністратора і, шляхом відкриття зачинених дверей зайшла в середину кабінету. В кабінеті побачила сумку, відкрила її і побачила конверт, в якому знаходились грошові кошти потерпілої, які вона і викрала, після чого покинула приміщення з викраденими грошовими коштами. Наступного дня, дізнавшись, що її розшукують, вона звернулась до поліції та повернула викрадені кошти.

Таким чином, допитавши обвинувачену, дослідивши письмові докази, надані сторонами кримінального провадження, суд вважає, що зібрані докази є належними, допустимими та достовірними і, є достатніми для постановлення обвинувального вироку.

Тому, суд з урахуванням того, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» № 2102-IX від 24.02.2022, в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та продовжений і діє до наявного часу, вважає доведеною винність ОСОБА_7 , у вчиненні нею злочину, та кваліфікує її дії за ч. 4 ст. 185 КК України, як викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у інше приміщення, в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_7 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченої, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачена ОСОБА_7 , вчинила умисний корисливий злочин проти власності, який у відповідності до положень ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

ОСОБА_7 , має постійне місце реєстрації та проживання, одружена, пенсіонерка, є особою похилого віку, дані щодо перебування на обліку у лікарів психіатрів та нарколога відсутні.

До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_7 , суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставини, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_7 , судом не встановлено.

Крім того судом враховується, що потерпіла в рамках даного кримінального провадження до обвинуваченої претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченої не заявляла.

Враховуючи всі встановлені в судовому засіданні обставини даного кримінального провадження, давши їм оцінку, беручи до уваги особу обвинуваченої, тяжкість вчиненого нею злочину, керуючись вимогами кримінального закону та передбачених цим законом санкцій, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої ОСОБА_7 можливо лише в умовах ізоляції від суспільства.

З урахуванням вказаних обставин, відомостей про особу обвинуваченої ОСОБА_7 , яка перебуває у похилому віці, того, що вона хоча і щиро розкаялася у вчиненому кримінальному правопорушенні, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення, добровільно відшкодувала завданий збиток, обставини, що обтяжують її покарання відсутні, претензій до неї з боку потерпілої також немає, але з урахуванням того, що вона вчиняла з певною періодичністю в короткі проміжки часу умисні корисливі злочини проти власності, за вчинення яких вона засуджена до позбавлення волі, що значно підвищує суспільну небезпеку її особи та свідчить про її стійке небажання стати на шлях виправлення, суд у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої ОСОБА_7 та запобігання нових кримінальних правопорушень можливе лише в ізоляції від суспільства з призначенням їй покарання за вчинений злочин у виді позбавлення волі, яке вона має відбувати реально та строк якого має бути визначеним з урахуванням положень ст.69-1 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_7 суд також враховує те, що кримінальне правопорушення за цим вироком вона вчинила до ухвалення вироку Вінницького міського суд Вінницької області від 16.06.2026, яким вона засуджена за ч.4 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк п`ять років шість місяців, тому у цій справі їй слід призначити покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК України.

Вказані обставини справи дають підстави суду визначити обвинуваченій ОСОБА_7 покарання в силу ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень із застосуванням принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим. При цьому в силу другого речення ч. 4 ст. 70 КК частково відбуте ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі за вироком Вінницького міського суд Вінницької області від 16.06.2026, слід зарахувати в строк остаточно призначеного покарання за цим вироком.

На переконання суду таке покарання та принцип його призначення буде відповідати ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченою злочину та є необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів, тобто для досягнення мети покарання, відповідно до положень, які містяться в ст.50 КК України.

В даному випадку, за переконанням суду, таке покарання та принцип його призначення повністю досягне мети його застосування та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченої, які створять у неї готовність до самокерованої правослухняної поведінки і не становитиме для неї особистого надмірного тягаря, у зв`язку з чим суд не вбачає необхідності призначати більш суворе покарання винній.

При цьому, суд не вбачає підстав для застосування в даному випадку до обвинуваченої дії положень ст.ст.69, 75 КК України про що заявляла сторона захисту.

Так, з системного аналізу вимог закону України про кримінальну відповідальність слідує, що, для призначення основного покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або переходу до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за кримінальне правопорушення (ч. 1 ст.69 КК), не призначення додаткового покарання (ч. 2 ст.69 КК), чи звільнення від відбування покарання з випробуванням (ч. 1 ст.75 КК), суду необхідно встановити достатню підставу для застосування цих положень закону і водночас належним чином умотивувати таке рішення, дослідивши й оцінивши всі обставини, що мають значення для кримінального провадження.

Згідно з вимогами статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтею 69 цього Кодексу.

Частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.

При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити із системного тлумачення статей 66 та 69 КК і тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеня тяжкості вчиненого злочину.

Ці обставини у своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим. Зазначене кореспондується з правовими позиціями Верховного Суду, неодноразово висловленими в судових рішеннях.

Як стверджувала сторона захисту, обвинувачена визнала вину та щиро розкаялася, активно сприяла розкриттю злочину, та відшкодувала завдані злочином збитки, що є підставою для застосування до нього положень ст.69 КК України. Однак, на переконання суду вказані пом`якшуючи обставини не відповідають двом умовам, визначеним в законі, адже сукупність пом`якшуючих у цій справі обставин істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого в умовах воєнного стану умисного корисливого злочину. Суд зазначає, що для застосування положень ст.69 КК України пом`якшуючі обставини мають не просто існувати, а в сукупності з особою винного істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого злочину. Конкретні обставини вчиненого ОСОБА_7 злочину, характер, спосіб вчинення крадіжки та кількість викраденого майна, з урахуванням особи винної, яка є неодноразово судимою за вчинення умисних корисливих злочинів, безумовно свідчать про суспільну небезпечність вчиненого злочину, який розглядається у цій справі. Тому судом не встановлено у цій справі достатніх підстав щодо застосування до обвинуваченої ОСОБА_7 при призначенні покарання статті 69 Кримінального кодексу України.

Разом з цим, суд наголошує, що судом враховані пом`якшуючи покарання обвинуваченій обставини і, покарання у цій справі їй призначається з урахуванням положень ст.69-1 КК України.

Оскільки остаточне покарання у цій справі призначається понад п`ять років позбавлення волі, це виключає застосування до неї положень ст.75 КК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні є попередньо ув`язненою та перебуває під вартою у зв`язку із застосуванням до неї ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 04.08.2025 року запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тому в силу положень ч. 5 ст. 72 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, слід зарахувати строк її попереднього ув`язнення з розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі період з 04.08.2025 року до дня набрання вироком законної сили.

Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, суд враховуючи ризики, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України, що були підставою для застосування відносно ОСОБА_7 такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, не зменшились та не перестали існувати, а також враховуючи, що за цим вироком вона засуджується до реального відбуття покарання у виді позбавлення волі, не вбачає підстав для зміни або скасування обраного відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Питання про долю речових доказів, які визнані такими та долучені до матеріалів провадження постановами слідчого СВ ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_12 , від 06.05.2024 та 07.05.2024, суд вирішує у відповідності до положень ст. 100 КПК України, а саме: DVD-R-диск білого кольору «МАР627ВЕ16033074», слід залишити в матеріалах кримінального провадження, до якого він долучений, грошові кошти у сумі 35000 гривень, купюрами 1000 гривень з відповідними серіями та номерами, які передані під зберігальну розписку потерпілій ОСОБА_11 , слід залишити у їх власника - потерпілої ОСОБА_11 .

Процесуальні витрати відсутні, заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна в даному кримінальному провадженні не застосовувались.

Керуючись ст. ст. 369 - 371, 373 - 375 КПК, суд -

ухвалив:

ОСОБА_8 , визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити їй покарання за ч.4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

На підставі ч.4 ст.70 КК України ОСОБА_7 за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного ОСОБА_7 за цим вироком, більш суворим покаранням, призначеним та невідбутим повністю за попереднім вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 16.06.2026, яким вона засуджена до позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

Строк відбуття покарання у виді позбавлення волі обвинуваченій ОСОБА_7 рахувати з моменту набрання вироком законної сили, зарахувавши їй в силу другого речення ч.4 ст.70 КК у строк покарання, призначеного за цим вироком, частково відбуте нею покарання за попереднім вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 16.06.2026.

В силу ч.5 ст.72 КК України зарахувати в строк відбування призначеного ОСОБА_7 покарання, строк її попереднього ув`язнення в період часу з 04.08.2025 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний обвинуваченій ОСОБА_7 , до набрання вироком законної сили, залишити без змін.

Речові докази, а саме: DVD-R-диск білого кольору «МАР627ВЕ16033074», - залишити в матеріалах кримінального провадження, до якого він долучений; грошові кошти у сумі 35000 гривень, купюрами 1000 гривень з відповідними серіями та номерами, які передані під зберігальну розписку потерпілій ОСОБА_11 , залишити у їх власника - потерпілої ОСОБА_11 ..

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченою, яка тримається під вартою в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення вироку надіслати його копію учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя

Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1

Єдиний унікальний номер справи: №522/10012/24

Номер провадження № 1-кп/ 522/1661/26

Головуючий суддя - ОСОБА_1