Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №509/4393/25 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Провадження № 1-кс/509/145/26

Справа № 509/4393/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання? ОСОБА_2

прокурора? ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду с-ще. Овідіополь клопотання слідчого СВ ВнП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Кіровоградської області, Ульянівського району, с. Йосипівка, громадянин України, українець, із середньо-спеціальною освітою, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, який знаходився у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимий, в рамках кримінального провадження № 62025150020001644 від 10.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді надійшло клопотання сторони обвинувачення про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

І. Суть клопотання???

Клопотання про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою мотивоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що згідно із вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до указу Президента України ОСОБА_8 . Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІX введено воєнний стан на всій території України.

В подальшому воєнний стан в Україні безперервно продовжувався, в останнє: Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 235/2025 від 15.04.2025, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 4356-IX від 16.04.2025, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб.

Відтак, з 24.02.2022 по теперішній час діє воєнний стан.

18.11.2024 відповідно до Указу президента України від 24.02.2022 №?69/2022 та набуття чинності Указу президента «Про загальну мобілізацію» та виконання вимог мобілізаційної директиви Головнокомандувача Збройних Сил України №32/321/501/13т, ОСОБА_5 було призвано на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлений на службу до військової частини НОМЕР_2 .

Відтак, з 18.11.2024, тобто з дня відправлення з ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу ОСОБА_5 набув статусу військовослужбовця – особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання свого військового обов`язку – проходження військової служби за призовом під час мобілізації в військовій частини НОМЕР_2 .

Надалі, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.01.2025 р. № 24 солдата ОСОБА_5 , призначеного командиром військової частини НОМЕР_3 від 22.01.2025 № 20 у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , з 22.01.2025 зараховано до списків особового складу військової частини та поставлено на всі види забезпечення. В подальшому, цим же наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.01.2025 № 24 солдата ОСОБА_5 наказано вважати таким, що самовільно залишив військову частину 23.01.2025 та знято з усіх видів забезпечення.

Згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу для військовозобов`язаних вважається день зарахування до списків особового складу військової частини.

Проходячи військову службу на вищевказаній посаді солдат ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Однак солдат ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, який знаходився у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», в порушення вимог ст.?65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 58, 59, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 – 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, 09.01.2025 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 (більш точне місце дислокації зазначити неможливо у зв`язку із введенням на території України воєнного стану) та ухилявся від проходження військової служби, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з обов`язками військової служби.

Таким чином, солдат ОСОБА_5 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 тривалістю понад три доби, вчиненого в умовах воєнного стану, тим самим вчинив кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Відповідно до ст. 12 КК України, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за ч. 5 ст. 407 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Також у клопотанні зазначено, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, може незаконно впливати на свідків, задля їх до зміни показань або відмови давати покази шляхом вмовляння, підкупу, погроз, може вчинити інше кримінальне правопорушення, так як останній офіційно не працевлаштований та не має постійного місця роботи.

З врахуванням сукупності викладених обставин, даних про особу підозрюваного, в силу характеру кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 та одночасної потереби встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, для забезпечення належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, єдиним запобіжним заходом, який надасть можливість запобігти усім вищевказаним ризикам, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.?

ІІ. Позиція учасників провадження???

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 заперечувала щодо задоволення клопотання, зазначила, що доводи прокурора, щодо обґрунтованості підозри є недоведеними, а щодо наявності ризиків є необґрунтованими, просила у задоволенні клопотання відмовити, та у разі обрання судом запобіжного заходу не обирати запобіжний захід, що пов`язаний з триманням підозрюваного під вартою.

Підозрюваний вказував, що?підтримує позицію свого захисника.

Прокурор у судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримала та просила його задовольнити.?

ІІІ. Фактичні обставини?

Розглянувши клопотання про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вислухавши думку учасників судового засідання, суд вважає за необхідне задовольнити?зазначене? клопотання.???

03 лютого 2026 року ухвалою слідчого судді Овідіопольського райсуду Одеської області надано дозвіл на затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його приводу для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

22 липня 2026 року о 18 год. 44 хв. було затримано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ухвали суду, та з додержанням строків, передбачених ч. 1 ст. 191 КПК України, а саме 22.07.2026 року о 18 год. 44 хв., тобто не пізніше тридцяти шести годин з моменту затримання був доставлений до слідчого судді, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу.

ІV. Мотиви, з яких слідчий суддя виходить при постановлені ухвали.?

Розглянувши клопотання про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вислухавши думку учасників судового засідання, суд вважає за необхідне задовольнити?зазначене? клопотання.???

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Так, підозра у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: рапортом; копією наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №117 від 23.01.2025 Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення частини; копією наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №233 від 10.02.2025 Про перепризначення та продовження проведення службових розслідувань; рапортом; актом службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини; витягом із наказу Командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №24 від 23.01.2025 року; службовою характеристикою; медичною характеристикою; військовим квитком Серія НОМЕР_4 ; копією наказу Командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №106 від 21.02.2025 року; протоколом допиту свідка від 17.04.2025 року; протоколом допиту свідка від 17.04.2025 року; дорученням оперативному підрозділу на проведення слідчих (розшукових) дій (у порядку ст. 40, 41 КПК України); листом Державного бюро розслідувань Територіальне управління Державного бюро розслідувань; рапортом; інформацією про особу; постановою про визнання підслідності (доручення здійснення досудового розслідування іншого органу досудового розслідування) від 18.07.2026 року; постановою про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 18.07.2026 року; рапортом; дорученням оперативному підрозділу на проведення слідчих (розшукових) дій (у порядку п.3 ч.2 ст.40 КПК України) від 25.07.2026 року; листом ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області; рапортом; вимогою УІАП ГУНП в Одеській області; довідкою №235-21072025/51029; повідомленням про підозру від 30.07.2025 року; повістками про виклики; фіскальними чеками; листом ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області; постановою про оголошення підозрюваного в розшук та зупинення досудового розслідування від 19.08.2025 року; постановою про відновлення досудового розслідування від 22.07.2026 року; протоколом затримання особи, обвинуваченого у вчинення злочину від 22.07.2026 року, за ухвалою суду про дозвіл на затримання з метою приводу від 03 лютого 2026 року; повідомленням про зміну раніше повідомленої підозри від 22.07.2026 року; протоколом допиту підозрюваного від 22.07.2026 року; копією паспорту громадянина України ОСОБА_5 .

Суд вважає, що на даному етапі досудового розслідування зазначені докази є достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Злочин за ч. 5 ст. 407 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та за його вчинення передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років.

Крім того, підозрюваний ОСОБА_5 не з`являвся за викликами до слідчого, у зв`язку з чим був оголошений в розшук.

Таким чином, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_5 у разі доведеності його вини, а також те, що підозрюваний не з`являвся на виклики органу досудового розслідування, не повідомляв правоохоронні органи та інші державні органи про місце свого перебування, суд переконаний, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, існує і є обґрунтованим.

Слідчим у клопотанні доведено існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, підозрюваний може вчинити новий злочин або продовжувати вчиняти інкримінований йому злочин, оскільки підозрюється у вчиненні військового злочину в умовах воєнного стану, що може свідчити про відсутність у нього бажання виконувати накази командування та проходити подальшу службу у Збройних силах України.

Ризик, передбаченний п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України слідчим суддею не встановлений.

Тому з урахуванням обставин справи, враховуючи тяжкість злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 в умовах воєнного стану, дані про особу підозрюваного, який самовільно залишив місце служби, перебував поза її межами, де проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, суд вважає обґрунтованим клопотання слідчого про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, до 25 серпня 2026 року.

Крім того відповідно до положень ч. 8 ст. 176 КК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та відповідно до ч. 4 ст. 183 КК України, слідчий суддя, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, має право не визначати розмір застави.

?Враховуючи вищевикладене, керуючись? ст. ст. 182, 183, 193, 194, 196, 197, 376 КПК України,-?

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ ВнП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в рамках кримінального провадження № 62025150020001644 від 10.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,- задовольнити частково.

В задоволенні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_5 ., адвоката ОСОБА_6 , - відмовити.

Застосувати у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 35 днів (в межах строків досудового розслідування) з моменту затримання, тобто до 25 серпня 2026 року включно, в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» без визначення розміру застави.

Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 26 серпня 2026 року.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено 27.07.2026 року о 11 годині 00 хвилин.

Слідчий суддя ОСОБА_1