Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №750/4874/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/4874/26

Провадження № 2/750/2762/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді Слісаря А.В.,

за участю секретаря Примак Т.В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

у квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 16120 грн. 00 коп.

Обґрунтовано позов тим, що 27.10.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір № 4091483 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 2000,00 грн зі строком кредиту - 352 днів (дата надання кредиту – 27.10.2023 або 13.10.2024), а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у термін встановлений Договором.

24.05.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» укладено Договір факторингу № 24/05/2024. На даний час право вимоги до відповідача за договором договір № 4091483 від 27.10.2023 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал». У свою чергу, відповідач не виконував умови договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість у сумі 16120 грн. 00 коп., а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено для розгляду по суті на 27.07.2026.

У судове засідання, призначене на 27.07.2026 представник позивача не з`явився, у позові дав згоду на заочний розгляд справи, просив задовольнити позов, а справу слухати за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи сповіщався завчасно і належним чином. Повістка відповідачу надсилалася за останнім відомим зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання та відповідно ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Відповідно до п. 2. ч. 11 ст. 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з вимогами статей 280-281 ЦПК України, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

27.10.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір № 4091483 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 2000,00 грн зі строком кредиту - 352 днів (дата надання кредиту – 27.10.2023 або 28.10.2023), а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у термін встановлений Договором (стандартна процентна ставка 2,00% в день, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 16 днів) (а.с. 89-97).

Укладений договір підписаний відповідачем електронним підписом «Х429» та складається з Договору № 4091483 про надання споживчого кредиту від 27.10.2023, Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, Паспорта споживчого кредиту.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі шляхом зарахування 27.10.2023 кредитних коштів на платіжну картку ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією про переказ коштів від ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 31.05.2024 (а.с. 82) та відповіддю АТ «А-Банк» від 11.06.2026 р. на запит суду.

Із Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до Договору № 4091483 про надання споживчого кредиту від 27.10.2023 убачається, що ОСОБА_1 зобов`язався 12.10.2024 (останній день повернення кредиту) повернути ТОВ «Лінеура Україна» чисту суму кредиту у розмірі 16080,00 грн, з яких: 2 000,00 грн сума кредиту за договором; 14080,00грн проценти за користування кредитом. Указаний додаток до договору підписаний відповідачем електронним підписом «Х429» (а.с. 83).

За умовами пункту 1.4.1 кредитного договору № 4091483 від 27.10.2023 стандартна процентна ставка становить 2,00% в день та застосовується у межах всього строку кредиту, вказаного в пункті 1.3 цього договору (352 днів).

Згідно з пунктами 1.5, 1.6 договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредиту 62027,87% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 16080,00 грн.

Укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через Веб-сайт або Мобільний додаток «Credit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до Особистого кабінету. При цьому, клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС товариства (пункт 1.1. договору).

Також відповідачем підписаний Паспорт споживчого кредиту, в якому, крім іншого, встановлено процентну ставку за користування кредитними коштами 730,00 % річних (або 2,00% в день) (а.с. 67-69).

Із розрахунку заборгованості за договором № 4091483 від 27.10.2023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, наданого позивачем убачається, що у період з 27.10.2023 до 24.05.2024 здійснювалося нарахування відсотків за стандартною процентною ставкою (2,00% в день, тобто по 40,00 грн). У свою чергу, відповідач не здійснив жодного платежу на рахунок кредитора за вказаний період (а.с. 72-76).

Станом на 24.05.2024 заборгованість за кредитним договором № 4091483 від 27.10.2023 склала 10440 грн 00 коп., з яких: 2 000 грн 00 коп. основний борг, 8440 грн 00 коп. сума процентів за користування кредитом, нарахованих первісним кредитором.

Підпунктом 5.1.3 пункту 5.1 Кредитного договору передбачено, що ТОВ «Лінеура Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта, але з обов`язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення (а.с. 92 зворот).

24.05.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (з 25.11.2024 змінено найменування на ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал») укладено договір факторингу № 24/05/2024, за яким ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» набуло право вимоги за вищевказаним кредитним договором. Так, згідно з підпунктом 1.1 фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с. 58-62).

Актом прийому-передачі Реєстру Боржників та Витягом з реєстру боржників від 24.05.2024 за Договором факторингу № 24/05/2024 від 24.05.2024 підтверджується передача ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» реєстру боржників ТОВ «Лінеура Україна», зокрема права грошової вимоги до відповідача за позовом за кредитним договором № 4091483 від 27.10.2023 у сумі 10440,00 грн (а.с.80 зворот, 63).

За приписами статті 1054 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей526,612,625 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із Кредитного договору № 4091483 від 27.10.2023 убачається, що він укладений в електронній формі.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

За приписамистатті638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій та другій статті 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина перша статті 642ЦК України).

На телефонний номер, зазначений в анкеті боржника, направлено текстове повідомлення про відступлення прав вимоги.

Як убачається з матеріалів справи, позивач належить до фінансових установ, які мають право здійснювати такий вид фінансових послуг як факторинг.

Відповідно до статей 526, 530, 610, 611, 625, 1049, 1050, 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; зобов`язання повинні виконуватися сторонами належним чином і своєчасно; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Кредитний договір № 4091483 від 27.10.2023 укладений в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію»,Закону України «Про захист прав споживачів», не суперечить приписам статей 6,205,207,627-628,634,639,642 ЦК України. На виконання вимог частини першої статті 638 ЦК України сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов правочину, у зв`язку з чим він відповідно до статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом положень пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Положеннями частини першої статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вищевказаний договір про надання кредиту та відступлення прав вимоги не були визнані в установленому законом порядку недійсними, а тому у відповідності до положень статей 6,204,627,629,1083 ЦК України є правомірними, чинними та обов`язковими для виконання.

Матеріали справи не містять доказів належного виконання умов кредитного договору відповідачем, який був ознайомлений з умовами користування отриманими ним кредитними коштами та знав про умови щодо сплати процентів.

Із розрахунку заборгованості за договором № 4091483 від 27.10.2023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, наданого позивачем убачається, що у період з 25.05.2024 до 13.10.2024 здійснювалося нарахування відсотків за стандартною процентною ставкою (2,00% в день, тобто по 40,00 грн). У свою чергу, відповідач не здійснив жодного платежу на рахунок кредитора за вказаний період (а.с. 77-78).

Відповідно до умов строк кредитування, вказаний у пункті 1.3 кредитного договору від № 4091483 від 27.10.2023, становить 352 днів.

Станом на дату укладання Договору факторингу № 24/05/2024 від 24.05.2024, строк дії вищевказаного кредитного договору не закінчився, у зв`язку з чим у межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» у період з 25.05.2024 до 13.10.2024 здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 5680,00 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачем.

Таким чином, на думку позивача, загальна сума заборгованості відповідача перед ТОВ Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» за кредитним договором № 4091483 від 27.10.2023 складає 16120,00 грн, з яких: 2 000 грн 00 коп. основний борг, 8440 грн 00 коп. сума процентів за користування кредитом, нарахована ТОВ «Лінеура Україна», 5680 грн 00 коп. сума процентів за користування кредитом, нарахована ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал». Розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано.

Суд звертає увагу, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг від 22.11.2023 р., що набрав чинності 24.12.2023 р., доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Також пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%. Дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом (п. 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг»).

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24.12.2023 р. денна ставка має бути не більше 2,5%, з 23.04.2024 р. не більше 1,5%, а з 21.08.2024 р. не більше 1%. Незважаючи на те, що розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, вони повинні узгоджуватися із нормами законодавства.

Кредитний договір між сторонами укладено 27.10.2023, із наданих позивачем розрахунків заборгованості встановлено, що проценти упродовж усього строку кредитування згідно з договором як первинним кредитором так і позивачем, нараховані за процентною ставкою 2,00%, тобто з 23.04.2024 р. у розмірі більшому ніж встановлений законом.

У зв`язку з наведеним суд приходить висновку, що розмір заборгованості з відсотків підлягає перерахунку, виходячи з встановленого п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», і становить: з 27.10.2023 по 22.04.2024 р 2,0%, що становить - 7160,00 грн (2000,00 грн тіло кредиту*2,0%*179 дні); з 23.04.2024 р. по 20.08.2024 р. 1,5%, що становить 3600,00 грн (2000,00 грн тіло кредиту*1,5%*120 днів); з 21.08.2024 упродовж решти 51 дня – 1%, що становить 1020,00 грн (2000,00 грн тіло кредиту*1%*51 днів).

Отже, загальний розмір заборгованості відповідача за процентами становить 11780,00 грн (7160,00 грн + 3600,00 грн + 1020,00 грн). А тому, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками за користування кредитом в загальному розмірі 11780,00 грн.

За таких обставин, зважаючи на вище наведені розрахунки, які є узгодженими згідно з Закону України «Про споживче кредитування» розмір заборгованості відповідача за договором № 4091483 від 27.10.2023 становить 13780,00 грн, що складається з тіла кредиту 2000,00 грн та відсотків за користування кредитом 11780,00 грн, а тому позов ТОВ Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» підлягає частковому задоволенню.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу судом зазначається таке.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії: заявки № 18576 на виконання доручення до Договору №10/12-2024 від 10.12.2024; договору № 10/12-2024 про надання правової допомоги від 10.12.2024, укладеного між позивачем та адвокатом Столітнім М.М.; ордера адвоката на надання правничої (правової) допомоги; акта № 18576 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12-2024 від 10.12.2024; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Як убачається зі змісту п. 5 заявки № 18576 на виконання доручення до Договору № 10/12-2024 від 10.12.2024 загальна сума гонорару за надання правової допомоги у справі за позовом до відповідача складає 10000,00 грн, яка підлягає оплаті позивачем протягом 30 календарних днів з моменту набуття рішенням суду законної сили.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов 'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає фіксований розмір винагороди, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність».

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, часткове задоволення позову, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн., як такий, що є співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, значенням справи для позивача та в зв`язку з частковим задоволенням позову.

На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки судом частково задоволено позов (85 %), стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2263 грн. 04 коп.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 280, 281, 284, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (вул. Набережно-Корчуватська, 27, прим. 2, м. Київ, код ЄДРПОУ 44559822) до ОСОБА_1 (останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінтраст Капітал» заборгованість в сумі 13780,00 грн.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінтраст Капітал» 2263,04 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 4000,00 грн. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Суддя А.В. СЛІСАР