Вирок від 23 липня 2026 р. у справі №601/2014/26 — Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/2014/26

Провадження № 1-кп/601/305/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2026 року м. Кременець

Кременецький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12026216010000172 від 09 липня 2026 року, року по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Тернопіль, Тернопільської області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, одруженого, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, не депутата, адвокатом не являється, раніше не судимого, солдата військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат»,

- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України,

встановив:

Відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24.02.2022 ОСОБА_3 , призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу під час мобілізації на особливий період до лав Збройних Сил України, після чого направлений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

Так, старший солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, спричинив тілесні ушкодження своєму пасинку ОСОБА_4 за наступних обставин.

09.07.2026 близько 14 год. 30 хв. ОСОБА_3 перебував у підсобному приміщенні (майстерня), що розташоване на території домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 , де у нього, на ґрунті особистих неприязних відносин, раптово виникла словесна суперечка із пасинком ОСОБА_4 .

В цей момент у ОСОБА_3 виник протиправний умисел, спрямований на завдання умисного тілесного ушкодження ОСОБА_4 .. Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_3 , в порушення вимог ст. 28 Конституції України, яка визначає, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню, ст. 289 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що фізична особа має право на особисту недоторканність, фізична особа не може бути піддана катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, враховуючи положення ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», згідно яких ОСОБА_3 , є кривдником - особою, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі, а отже є суб`єктом кримінального правопорушення, пов`язаного із домашнім насильством, перебуваючи у підсобному приміщенні (майстерня), що розташоване на території домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тримаючи у руках лопату (городник) наніс нею ОСОБА_4 два удари в область голови справа.

В результаті своїх умисних дій ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_4 , тілесні ушкодження у вигляді поверхневої рани лобової ділянки волосяної частини голови справа, синець лобової ділянки голови справа, які за ступенем тяжкості належать до легких.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про розгляд кримінального проступку у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні. Просить призначити ОСОБА_3 покарання відповідно до санкції ч. 1 ст. 125 КК України у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 отримавши копії матеріалів дізнання, беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, не оспорює встановлені під час дізнання обставини вчиненого ним кримінального проступку, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження, передбаченого ч. 1 ст. 394 КПК України, та за участі захисника - адвоката ОСОБА_5 подав до суду письмову заяву про розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку, без судового розгляду у судовому засіданні за його відсутністю.

Таким чином, встановлені органом досудового розслідування обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України не оспорюються учасниками судового провадження і суд не вбачає підстав ставити їх під сумнів та визнає їх доведеними, оскільки вони повністю узгоджуються з наданими суду матеріалами дізнання.

З урахуванням наведеного, вивчивши матеріали обвинувального акта та додані до нього матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що подія кримінального проступку мала місце, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, знайшла своє підтвердження і доведена поза розумним сумнівом.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд вважає, що дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковані досудовим слідством за ч. 1 ст. 125 КК України, за ознакою ознакою умисного заподіяння легких тілесних ушкоджень.

При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст. ст. 65, 66, 67 КК України, суд враховує тяжкість вчиненого правопорушення, особу обвинуваченого, те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся - пом`якшуючих покарання обставин, і наявність обтяжуючих покарання обставин - вчинення кримінального правопорушення щодо особи з якою винний перебуває у сімейних відносинах, та вважає, що ОСОБА_3 слід призначити покарання у вигляді штрафу.

Статтею ст. 91-1 КК України унормовано, що в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені певні обов`язки, а саме: заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми. Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, застосовуються до особи, яка на момент вчинення домашнього насильства досягла 18-річного віку. Заходи, передбачені ч. 1 першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.

З врахуванням того, що застосування ст. 91-1 КК України є правом, а не обов`язком суду, суд вважає не доцільним застосування до ОСОБА_3 обмежувальних заходів, оскільки останній проходить службу в ЗСУ, де ведуться активні бойові дії, що унеможливить виконання ОСОБА_3 обов`язків.

Суд вважає, що дане покарання є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів.

Запобіжний захід не обирався.

Долю речових доказів вирішити відповідно ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 374, 382, 394, 395 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за частиною 1 статті 125 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян , що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Речові докази: лопату із дерев`яною рукояткою та металевим полотном, яку повернуто на відповідальне зберігання ОСОБА_4 - залишити ОСОБА_4 .

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

На вирок може бути подана апеляція на протязі тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду через Кременецький районний суд Тернопільської області з урахуванням особливостей, передбачених частиною 1 статті 394 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Головуючий: