Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №502/1544/26 — Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1544/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Березнікова О.В.,

при секретарі – Нанєвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кілійського районного суду Одеської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до Кілійського районного суду Одеської області з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: що диплом НОМЕР_1 , виданий Технічним училищем № 88 м. Горлівка Донецької області 16.07.1984 року за реєстраційним номером №294 на ім`я ОСОБА_1 , дійсно належить мені — ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

В обгрунтування заяви вказано, що 02.06.2026 року заявник звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 155950026485 від 09.06.2026 року заявнику було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зокрема, органом ПФУ не було зараховано до мого страхового стажу період навчання з 01.09.1983 р. по 14.07.1984 р. згідно з дипломом НОМЕР_1 . Підставою для незарахування вказаного періоду стало те, що у записах диплома заявника по батькові зазначено як « ОСОБА_2 », тоді як за паспортними даними моє по батькові — « ОСОБА_3 ».

На підставі вищевикладеного, заявник просить суд:

-встановити факт, що має юридичне значення, а саме: що диплом НОМЕР_1 , виданий Технічним училищем № 88 м. Горлівка Донецької області 16.07.1984 року за реєстраційним номером №294 на ім`я ОСОБА_1 , дійсно належить - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Заявник в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі зазначив, що заявлені вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

15.07.2026 року від представника заінтересованої особи надійшли письмові пояснення, відповідно до яких встановлено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховані періоди навчання згідно диплому НОМЕР_1 з 01.09.1983 по 14.07.1984 рік, оскільки в записах українською мовою зазначене по батькові заявника вказано « ОСОБА_2 », не відповідає паспортним даним заявника та в записах російською мовою некоректно зазначений період навчання з 01.09.1984 по 14.07.1984 рік, що потребує уточнення. Так, Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, розглянувши заяву та додані до неї документи, 09.06.2026 прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії за віком № 155950026485 у зв`язку з тим, що відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", необхідний страховий стаж повинен складати не менше 33 років. Вказані обставини суперечать вимогам Порядку №637, Порядку №22-1 та потребують вирішенню в порядку цивільного судочинства у відповідності до норм ст. 315 ЦПК України. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (частина четверта статті 24 вказаного Закону). Відповідно до норм Порядку №637, якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж/ родинні відносини, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, свідоцтвом про смерть, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.

На підставі вищевикладеного, представник заінтересованої особи просив врахувати письмові пояснення при ухваленні рішення та розглянути справу у його відсутність.

У зв`язку з тим, що розгляд справи проведено за відсутності всіх учасників справи, фіксування ходу судового засідання звукозаписувальним технічним засобом не здійснювалось, що узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 247 України.

Дослідивши подану заяву та надані докази по справі, судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини:

Відповідно до паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 09.03.2000 року Кілійським РВ УМВС України в Одеській області вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Дмитрівка Кілійського району Одеської області.

Відповідно до посвідчення водія серії НОМЕР_4 , виданого 08.02.2025 року ТСЦ 5151 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має категорії на керування транспортними засобами - «В1», «В», «С1», «С».

Згідно диплому серії НОМЕР_1 заповненого 16.07.1984 року вбачається, що ОСОБА_1 01.09.1983 року вступив до технічного училища № 88 м. Горлівка Донецької області і 14.07.1984 року закінчив його за професією машиніст – електровоза (підземний).

Рішенням ГУ ПФУ в Сумській області № 155950026485 від 09.06.2026 року, відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV, оскільки до страхового стажу не зараховано періоди навчання, згідно диплому серії НОМЕР_1 , так як у вказаному дипломі по батькові заявника вказано як « ОСОБА_2 », що не відповідає по батькові, зазначеним у його паспорті.

Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_5 , заповненої 10.08.1980 року вбачається, що особа вказана в ній – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положення п.1 ч.1 ст.315 ЦПК суд розглядає справи про встановлення належності правовстановлюючих документів особі, прізвище ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігається з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

У п. 1 постанови Пленуму також зазначено, що суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Згідно листа Верховного Суду України «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012, коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, громадяни мають право звернутись до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте, сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належності громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на встановлені з досліджених доказів обставини справи, суд приходить до висновку, що доводи заявника є законними та обґрунтованими, розбіжності у написанні по-батькові виникли, ймовірно, внаслідок неправильного перекладу, встановлення факту належності диплома має для заявника юридичне значення, оскільки необхідне для реалізації права на пенсійне забезпечення, а тому беручи до уваги, що в позасудовому порядку неможливо встановити відповідний юридичний факт, задовольняє заяву.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 259, 263-265, 315 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Заяву задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме: що диплом серії НОМЕР_1 , який виданий Технічним училищем № 88 м. Горлівка Донецької області 16.07.1984 року за реєстраційним номером №294 на ім`я « ОСОБА_1 », дійсно належить - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення рішення.

Суддя О.В. Березніков