Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №738/1127/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 738/1127/26 Головуючий у 1 інстанції Савченко О. А.

Провадження № 33/4823/682/26

Категорія - ч. 1 ст. 173 - 2 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року місто Чернігів

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду Гусач О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Менського районного суду Чернігівської області від 04 червня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий по АДРЕСА_1 ,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173 - 2 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 665 грн. 60 коп. судового збору.

Як встановив суд, 04 травня 2026 року, ОСОБА_1 , знаходячись по АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно свого вітчима ОСОБА_2 , а саме: виражався в його адресу нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, чим завдав шкоди психологічному здоров`ю потерпілого.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин, постанову суду скасувати.

Мотивує тим, що він не був присутній під час розгляду справи про адміністративне правопорушення у місцевому суді, а тому був позбавлений можливості надати особисто пояснення, а саме: він вдівець, виховує троїх дітей, ветеран АТО, працює на двох роботах. З подіями зазначеними у протоколі не згоден, насильства не було.

На апеляційний розгляд ОСОБА_1 не прибув, в апеляційній скарзі просив розглядати справу за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, переглянувши відеозапис та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За змістом ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, або її захисником протягом 10 днів з дня винесення постанови.

У свою чергу, ОСОБА_1 порушує питання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке належним чином мотивоване, а тому з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, строк на апеляційне оскарження необхідно поновити.

Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Частина 1 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення насильства в сім`ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходження корекційної програми.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VІІІ, під домашнім насильством слід розуміти діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство (п. 14 ч. 1 ст. 1 вказаного вище Закону), як форма домашнього насильства, включає в себе словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Таким чином, виходячи із зазначених вище норм законодавства, під домашнє насильство, зокрема умисне вчинення діянь психологічного характеру, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 або ч. 2 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №940287 від 04.05.2026, 04 травня 2026 року, ОСОБА_1 , знаходячись по АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно свого вітчима ОСОБА_2 , а саме: виражався в його адресу нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, чим завдав шкоди психологічному здоров`ю потерпілого.

Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення ОСОБА_1 неправомірних дій та є одним із джерел доказів, відповідно до положень ст. 251 КУпАП. Згідно даного протоколу, ОСОБА_1 його підписав.

На підтвердження викладених у протоколі обставин долучено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії ЕТ № 108631 від 04 травня 2026 року, а також форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 04 травня 2026 року.

Твердження апелянта про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП також спростовуються письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_2 , відповідно до яких ОСОБА_1 його ображав нецензурною словами, погрожував фізичною розправо та намагався його вдарити, а також письмовими поясненнями заявниці ОСОБА_3 яка підтвердила факт вчинення домашнього насильства щодо потерпілого ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозаписи з нагрудних камер інспекторів патрульної поліції, зміст яких підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому, потерпілий вказував, що ОСОБА_1 систематично вчиняє домашнє насильство.

Зазначені докази відповідають критеріям достовірності, належності та допустимості, та у своїй сукупності достатні для підтвердження висновків суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Слід зазначити і те, що будь-яких зауважень чи заперечень щодо оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його процесуальних прав та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять.

Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у результатах розгляду справи або притягненні останнього до адміністративної відповідальності.

Посилання ОСОБА_1 на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції були порушені його права, оскільки розгляд справи було здійснено без його участі, не знайшло свого об`єктивного підтвердження, оскільки ст. 268 КУпАП визначений вичерпний перелік категорій справ про адміністративні правопорушення, участь у розгляді яких передбачає обов`язкову участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, проте ст. 173-2 КУпАП до цього переліку не входить.

Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки він вчинив домашнє насильство по відношенню до свого вітчима, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, його особи, ступеня вини та в мінімальних межах санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як ОСОБА_1 , так і іншими особами.

Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчинених правопорушеннях, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання ОСОБА_1 задовольнити та поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді Менського районного суду Чернігівської області від 04 червня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Менського районного суду Чернігівської області від 04 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173 - 2 КУпАП, без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяО. М. Гусач

Чернігівського апеляційного суду