Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №504/5082/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1173/26

Номер справи місцевого суду: 504/5082/25

Головуючий у першій інстанції Сафарова А. Ф.

Доповідач Копіца О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Копіци О.В., за участі секретаря судового засідання Ровенко А.С.,в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні його апеляційну скаргу на постанову Доброславського районного суду Одеської обл. від 28.04.2026відносно:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Василівка Великомихайлівського р-ну Одеської обл., громадянина України, особи з інвалідністю ІІ групи, пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

- про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 34 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки. Також ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до вказаної постанови суду, 13.11.2025 о 19:14 год. в с. Олександрівка Одеської обл. по вул. Олександрівська, буд. 3, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes A170, держ. знак НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі – ПДР).

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що оскаржувана постанова є незаконною, винесеною при неповному з`ясуванні всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на такі обставини:

- відеозапис події є неналежним доказом, оскільки здійснювався з невідомого пристрою, є фрагментований та небезперервний, зокрема з відео не вбачається, що т/з керував саме він, також відсутнє відео з моменту зупинки т/з до початку огляду його речей, також відсутні фрагменти відео, де зафіксовано як поліцейські здійснювали на нього тиск та висловлювали погрози;

- в матеріалах справи відсутні докази його відсторонення від керування т/з.

Посилаючись на наведені обставини, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду та провадження у справі відносно нього закрити за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 ,який підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши доводи апеляційної скарги, ретельно дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Відповідно доч.ч.1та 2ст.7КУпАП,ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При розгляді зазначеної справи у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за кваліфікуючою ознакою відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння повністю доведена та підтверджується дослідженими судом апеляційної інстанції наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 512206 від 13.11.2025, у якому викладені обставини вчиненого правопорушення, а саме: 13.11.2025 о 19:14 год. в с. Олександрівка Одеської обл. по вул. Олександрівська, буд. 3, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes A170, н/з НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (а.с. 1);

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13.11.2025, у якому зафіксовано виявлені ознаки сп`яніння ОСОБА_1 (а.с. 2);

- відеозаписом події, долученим до протоколу про адміністративне правопорушення, на якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння (а.с. 13).

Із аналізу змісту оскаржуваної постанови місцевого суду вбачається, що всупереч твердженням апелянта, зазначені вище докази були належним чином досліджені, повно та всебічно, та їм була надана відповідна оцінка.

Надаючи оцінку доводам апелянта про те, що відеозаписом події не зафіксовано факт керування ним транспортним засобом, апеляційний суд зауважує на наступному.

Так, до протоколу про адміністративне правопорушення долучено оптичний диск, на якому містяться 8 відеофайлів фіксації події.

Відеозапис № 2.MP4розпочинається з того як поліцейський пропонує ОСОБА_1 надати документи, та повідомляє, що потрібно зробити підсвітку номеру, при цьому водій не заперечував факт керування транспортним засобом, пояснював, що їхав з Олександрівки до смт Комінтерново забирати жінку,алкогольні напої не вживав, в подальшому поліцейськими у водія виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, якому запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, водночас ОСОБА_1 пояснив, що ця процедура займе багато часу, приблизно 2-3 години, а йому необхідно повертатися до Доброславу, щоб забрати дружину з роботи.

На відеозаписі № 3.MP4 зафіксовано як поліцейський повторно пропонує водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, від чого водій відмовився (час: 20.40.25).

Водночас, поліцейськими було роз`яснено ОСОБА_1 , що за наслідком відмови від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан, зокрема, наркотичного сп`яніння, буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Пізніше відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП, роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також ознайомлено під підпис із змістом протоколу про адміністративне правопорушення, та вручено його копію (відео 5.MP4).

Будь-яких зауважень водія ОСОБА_1 протокол не містить і такі на відео не зафіксовано.

На відео 7.MP4 зафіксовано, як поліцейський повідомляє водію, що його відсторонення від керування транспортним засобом.

В матеріалах справи також міститься відео файл № 1.MP4, з якого вбачається рух транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .

Додатково апеляційний суд зауважує, що відповідно до пояснень ОСОБА_1 , наданих як під час складання протоколу, так і безпосередньо в судовому засіданні під час апеляційного розгляду справи, останній підтвердив, що керував транспортним засобомза викладених в протоколі обставин.

Тож, апеляційний суд констатує, що всупереч доводів апелянта, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, знайшов своє підтвердження в ході розгляду справи, як в суді 1-ої інстанції, так і під час апеляційного перегляду справи.

Відповідно до п. 4 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я висновок про його результати долучається до протоколу про адміністративне правопорушення (у разі підтвердження стану сп`яніння).

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Отже, за обставинами даної справи водієві у встановленому законом порядку були повідомлені ознаки наркотичного сп`яніння, запропоновано пройти відповідний огляд та наслідки відмови від проходження огляду, тобто, посадовими особами був дотриманий порядок складення протоколу, встановлений законом. Підстави для зворотних висновків не встановлені.

З огляду на викладене, апеляційним судом також не приймається до уваги посилання апелянта, що він відмовився від проходження огляду під тиском поліцейських, оскільки такі доводи не підтверджені належним та допустимими доказами, в той час як відеозапис події навпаки свідчить про правомірну поведінку поліцейських та належне і професійне виконання ними своїх обов`язків. При цьому будь-яких зауважень ОСОБА_1 щодо незаконності дій поліцейських на відеозаписі події не зафіксовано.

Також на переконання апеляційного суду відсутні підстави для визнання недопустимим доказом відеозапису події, при цьому апеляційний суд звертає увагу сторони захисту на приписи ч. 2 ст. 266 КУпАП, Порядку № 1103 від 17.12.2008, а також п. 4 Розділу Х Інструкції, відповідно до яких під час проведення огляду особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного сп`яніння поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

При цьому, відповідно до п. 5 Розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України №1026 від 18.12.2018, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

В той же час системний аналіз вищевказаних положень законодавства та нормативних актів свідчить про те, що технічні засоби відеозапису застосовуються співробітниками поліції безпосередньо під час проведення огляду особи на виявлення стану сп`яніння, тобто не є обов`язковим фіксування поліцейським виконання всіх службових обов`язків, в тому числі оформлення (складання) протоколу про адміністративне правопорушення.

Наведене спростовує твердження сторони захисту щодо порушення співробітниками поліції порядку використання технічних засобів відеозапису під час складання матеріалів стосовно ОСОБА_1 .

При цьому, твердження ОСОБА_1 щодо відсутності фрагментів відео, де зафіксовано як поліцейські здійснювали на нього тиск та висловлювали погрози, апеляційним судом до уваги не приймається, оскільки під час апеляційного перегляду справи відповідних фактів встановлено не було, а ОСОБА_1 належних та допустимих доказів у підтвердження вказаних обставин не надано.

Щодо доводів ОСОБА_1 щодо не відсторонення його від керування транспортним засобом, апеляційний суд зауважує, що вони спростовані відеозаписом події (відео 7.MP4), на якому зафіксовано факт повідомлення поліцейським про відсторонення водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом.

Водночас, апеляційний суд також зауважує, що відеофіксація відповідної процедури відсторонення водія від керування транспортним засобом чинним законодавством не передбачена.

Отже, позиція ОСОБА_1 , яка висловлена в апеляційній скарзі, та його процесуальна поведінка, пов`язана з наведенням доводів, які не підтверджені належними і достатніми доказами, та які не узгоджуються з дійсними обставинами справи, розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту на власний розсуд з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.

В той же час, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Притягнення особи до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП можливе у разі повторного протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В розумінні практики ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.

А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.

Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.

У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з`ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні п. 1 ст. 6 Конвенції.

Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП, який є підставою для подальшого провадження у справі, після його складання особа вважається притягнутою до адміністративної відповідальності.

Зміст протоколу про адміністративне правопорушення повинен чітко відповідати приписам ст. 256 КУпАП, особливо в частині викладення фабули правопорушення, яка, як зазначено вище фактично є обвинуваченням.

При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, до нього висуваються певні вимоги, а обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд, згідно загальних засад судочинства.

Доведення вини правопорушника покладається на орган, який складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Приписами ст. 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати серед іншого з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, в процесі апеляційного перегляду справи встановлено, що в матеріалах справи міститься довідка з відомостями Інтегрованої інформаційно-пошукової системи НПУ (а.с. 4), відповідно до якої ОСОБА_1 протягом року був підданий стягненню за вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, а також копія постанови Пересипського районного суду м. Одеси від 30.05.2025 по справі № 523/6901/25 про притягнення ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП (а.с. 8).

Разом з тим, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 512206 від 13.11.2025в частині викладення фабули правопорушення не зазначено про те, що ОСОБА_1 повторно повторного протягом року вчинив будь-яке з порушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, що залишилося поза увагою суду 1-ої інстанції.

Таким чином, апеляційний суд не може визнати притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП законним, у зв`язку з чим з огляду на те, що факт його відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння доведений поза розумними сумнівом вважає за необхідне перекваліфікувати його дії на ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначити стягнення в межах вказаної норми закону.

Відповідно до п. 4 ч. 7 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право змінити постанову.

За наведених вище обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова місцевого суду відповідній зміні.

Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 283, 294 КУпАП апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Постанову Доброславського районного суду Одеської обл. від 28.04.2026 про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП – змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 із ч. 2 ст. 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

В іншій частині постанову суду 1-ої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца