Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №473/2994/26 — Миколаївський апеляційний суд

27.07.26

33/812/315/26

Справа №473/2994/26

Провадження № 33/812/315/26

Категорія: ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 липня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Базовкіної Т.М.,

із секретарем судового засідання - Шурмою Є.М.,

за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Лукіянчина І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Лукіянчина Ігоря Петровича на постанову, яку ухвалив суддя Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області Зубар Н.Б. у приміщенні цього суду 25 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 126 та частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 40800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу,

у с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №680294 від 31 травня 2026 р. водій ОСОБА_1 31 травня 2025 р. о 13 год. 53 хв. керував транспортним засобом ВАЗ 21063, номерний знак НОМЕР_2 , с. Воронівка по вул. Плавнева, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Drager Алкотестер, а також пройти такий огляд в закладі охорони здоров`я м. Вознесенськ - КПКНП ВБПЛ ВМР, відмовився під відеозапис, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №680299 від 31 травня 2026 р. водій ОСОБА_1 31 травня 2025 р. о 13 год. 53 хв. керував транспортним засобом ВАЗ 21063, номерний знак НОМЕР_2 , у с. Воронівка по вул. Плавнева без посвідчення водія відповідної категорії «В», повторно протягом року, будучи притягнутим до адміністративної відповідальності 17 червня 2025 р. за ч.2 ст. 126 КУпАП України, чим порушив вимоги пункту 2.1.а ПДР України.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівником поліції за ч.5 ст. 126 та ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП)

Вказані протоколи разом з іншими документами були скерованиі органами поліції на розгляд до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області.

Постановою судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 червня 2026 р. об`єднані в одне провадження під №473/2994/26. ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною ч.5 ст.126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 40800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Також стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 665 грн. 60 коп.

Не погоджуючись із постановою суду, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвокат Лукіянчин І.П. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з вчиненням дій ОСОБА_1 в стані крайньої необхідності.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд порушив право на захист ОСОБА_1 та не відклавши розгляд справи, не надавши можливість подати додаткові докази, розглянув справу без участі захисника та самого ОСОБА_1 , тоді як адвокат подав заяв про відкладення розгляду справи через зайнятість в іншому провадження, надавши відповідні докази. Щодо розгляду справи по суті, захисник зазначив що з долученого до протоколу відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 пояснював працівникам поліції, що виїхав на автомобілі через крайню необхідність, оскільки рідний брат співмешканки ОСОБА_2 та 5 дітей потрапили в ДТП, яке сталося 31 травня 2026 р. близько 12 години 20 хвилин у с. Воронівка по вул. Вознесенська на мосту, внаслідок якої усі пасажири та водій отримали тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості. І саме там працівники поліції, які виїхали на місце ДТП, склали на нього протоколи. Крім того, в період з 17 липня 2025 р. по 30 липня 2025 р. ОСОБА_1 пройшов практичну підготовку для отримання права керування транспортним засобом категорії В. Окрім цього пройшов медичне обстеження та отримав медичну довідку про придатність до керування транспортними засобами. При цьому ОСОБА_1 раніше отримав посвідчення водія категорії С терміном до 25 травня 2026 р., яке згідно з постановою Кабінету Міністрів України, документ, термін дії якого закінчився під час війни, залишається чинним на всій території України. Окрім цього в своїй постанові суд посилається на акт огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. При цьому, суд не звернув увагу на те, що в даному акті не зазначено дати його складення, що робить його неналежним доказом. Адвокат наголошує, що ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення в стані крайньої необхідності та під впливом збігу тяжких сімейних обставин, що з огляду на статті 17, 18, 34 КУпАП звільняє його від адміністративної відповідальності.

У судове засідання суду апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Лукіянчин І.П., не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

ОСОБА_1 був повідомлений про час та місце судового засідання судовою повісткою, яку він отримав особисто засобами поштового зв`язку 15 липня 2026 року відповідно до рекомендованого повідомлення Укрпошти, адвокат отримав повідомлення про місце, дату та час судового засідання через систему «Електронний кабінет»10 липня 2026 року.

Враховуючи наведені обставини щодо повідомлення учасників провадження про день, час та місце судового засідання, з урахуванням положень частини 1 статті 268, частин 5, 6 статті 294 КУпАП, достатність у справі матеріалів для її розгляду, апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність учасників провадження.

Вивчивши та дослідивши матеріали адміністративної справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 130 КУпАП та частиною 5 статті 126 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом без посвідчення водія, тобто не маючи права керування транспортним засобом, повторно протягом року, при цьому мав ознаки алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським на місці зупинки та у закладі охорони здоров`я.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступного.

За змістом статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.

Згідно положень статті 245 КУпАП завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За правилами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (частини 1, 2 статті 251 КУпАП).

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд першої інстанції дотримався наведених вище вимог законодавства.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, які затверджені постаново. Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила), передбачений обов`язок учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно вимог підпункту «а» пункту 2.1. Правил водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Так, відповідно до пункту 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. № 340 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 511), транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії, зокрема, категорія В підтверджує право керування автомобілями, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми.

Частинами 2-4 ст. 126 КУпАП встановлена відповідальність за: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП адміністративним правопорушенням є повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статт.

Відповідно до підпункту «а» пункту 2.9 Правил водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно пункту 2.5 Правил водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як вбачається з диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає як у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, в тому числі алкогольного сп`яніння, передбачені статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008року N1103 (далі Порядок), Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція №1452/735).

Згідно частин 1-3 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Аналогічні положення викладені в пунктах 2,3,6,7 вказаного Порядку, пунктах 6,7 Розділу І Інструкції №1452/735.

Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за №1395, також передбачає, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

З оскаржуваної постанови вбачається, що обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП, судом першої інстанції встановлені правильно, такі висновки ґрунтуються на доказах, які досліджені під час судового розгляду і узгоджуються між собою.

Так, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджена:

- змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №680294 від 31 травня 2026 р., з якого вбачається, що водій ОСОБА_1 31 травня 2025 р. о 13 год. 53 хв. керував транспортним засобом ВАЗ 21063, номерний знак НОМЕР_2 , у с. Воронівка по вул. Плавнева з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Drager Алкотестер, а також пройти такий огляд в закладі охорони здоров`я м. Вознесенськ КПКНП ВБПЛ ВМР відмовився під відеозапис. Протокол підписаний ОСОБА_1 без зауважень та застережень. В графі «пояснення» він зазначив: «не встиг зробити»;

- змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №680299 від 31 травня 2026 р., з якого вбачається, що водій ОСОБА_1 31 травня 2025 р. о 13 год. 53 хв. керував транспортним засобом ВАЗ 21063, номерний знак НОМЕР_2 , у с. Воронівка по вул. Плавнева без посвідчення водія відповідної категорії «В», повторно протягом року, будучи притягнутим до адміністративної відповідальності 17 червня 2025 р. за ч. 2 ст. 126 КУпАП України;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів ОСОБА_1 , в якому зазначені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, а також зазначено про його відмову від проходження такого огляду, а також від підпису вказаного акту;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в якому також зазначені ознаки алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, а також те, що водій відмовився від такого огляду;

- змістом відеозапису з місця події з нагрудних реєстраторів працівників поліції та відеореєстратора, які досліджувались у судових засіданнях першої та апеляційної інстанцій, і якими зафіксовані усі викладені в протоколах серії ЕПР1 №680294 та ЕПР1 №680299 від 31 травня 2026 р. обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень. Так, 31 травня 2026 р. ОСОБА_1 був зупинений поліцією під час керування автомобілем. За наявності запаху алкоголю ОСОБА_1 було неодноразово запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння, на що водій відмовлявся. Водій зазначив, що «пив вчора». Поліцейським роз`яснено водію про наслідки відмови від проходження такого огляду. Також під час оформлення протоколів поліцейським встановлено, що у водія відсутнє посвідчення водія за категорією «В». Далі поліцейський оформляє матеріали адміністративних проваджень.

За такого викладені у протоколах про адміністративні правопорушення обставини та фактичні дані узгоджуються з іншими доказами, дослідженими судом.

Підстав для сумнівів у достовірності зазначених доказів судом не встановлено.

Істотних порушень вимог закону в діях поліцейських, що можуть мати наслідком недопустимість зібраних доказів, судом також не встановлено.

На переконання апеляційного суду, надані на підтвердження винуватості ОСОБА_1 докази є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.

Оцінивши досліджені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, суддя суду першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом без права керування таким засобом, вчинивши таке правопорушення повторно протягом року за обставин, викладених у протоколах про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №680294 та ЕПР1 №680299 від 31 травня 2026 р., та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності. Тому суддя обґрунтовано вважав доведеними факти вчинення ним правопорушень, передбачених частиною 5 статті 126 та частиною 1 статті 130 КУпАП України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо доведеності вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень та обраного виду адміністративного стягнення.

Стосовно розгляду справи в суді першої інстанції за відсутності ОСОБА_1 та його захисника.

Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право, зокрема, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно із матеріалами справи, її було призначено до розгляду судом першої інстанції на 23 червня 2026 року.

23 червня 2026 року захисник ОСОБА_1 адвокат Лукіянчин І.П. подав через канцелярію суду заяву, в якій просив надати йому доступ до матеріалів проваджень, надати можливість ознайомитися із матеріалами справи та відкласти судове засідання.

Суд призначив наступне судове засідання на 25 червня 2026 року.

25 червня 2026 року адвокат Лукіянчин І.П. через канцелярію суду подав заяву про відкладення судового засідання на іншу дату, посилаючись на те, що 25 червня 2026 року на 13 годину у Братському районному суді Миколаївської області призначено судове засідання по справі № 473/3561/24, де він здійснює захист підсудного.

За таких обставин у суду першої інстанції були підстави для відкладення судового засідання, призначеного на 25 червня 2026 року задля забезпечення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, взяти участь у розгляді справи та користуватися правничою допомогою.

Незважаючи на наявність обґрунтованого клопотання захисника Білоуса М.М. про відкладення розгляду справи, суд першої інстанції розглянув справу 25 червня 2026 року за відсутності учасників провадження та ухвалив постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Апеляційний суд звертає увагу, що за конкретних обставин справи, з урахуванням того, що на день розгляду справи судом першої інстанції строки накладення на ОСОБА_1 адміністративних стягнень за правопорушення, вчинення яких йому інкриміновано, суд мав можливість відкласти ще раз розгляд справи, надавши ОСОБА_1 та його захисникові право бути присутніми в судовому засідання, надавати свої пояснення та заперечення щодо висунутих звинувачень. За такого права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, мають привалювати над формальним дотриманням судом встановлених статтею 277 КУпАП строків розгляду справи, з чого виходив суд першої інстанції.

Права ОСОБА_1 «бути почутим судом» були поновлені судом апеляційної інстанції при розгляд його апеляційної скарги, шляхом розгляду по суті його апеляційної скарги на постанову судді та надання відповіді на викладені його захисником аргументи. Натомість ОСОБА_1 та його захисник до суду апеляційної інстанції не з`явилися, про причини неявки не повідомили.

Викладене недотримання судом першої інстанції прав ОСОБА_1 не вплинуло на правильність висновків суду першої інстанції на встановлення дійсних обставин правопорушень та встановлення винуватості у вчиненні ним правопорушень, передбачених статтею 130 та ч. 5 статті 126 КУпАП, і не є самостійною та достатньою підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, то вони не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 247 КупАП передбачено, що у разі вчинення дії особою в стані крайньої необхідності провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Так, відповідно до положень ст. 17 КУпАП України особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Поняття «крайня необхідність» розкрито у ст. 18 КУпАП, згідно якої не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 247 КупАП передбачено, що у разі вчинення дії особою в стані крайньої необхідності провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Той факт, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не маючи права на керування таким транспортним засобом, а саме за відсутності прав категорії «В», вчинивши до цього аналогічне правопорушення протягом року, був вимушений сісти за кермо, оскільки у ДТП потрапили його близькі люди, не підпадає під поняття, визначене ст.18 КУпАП. Так, у справі відсутні докази, що керування ОСОБА_1 , який позбавлений такого права, автомобілем було вкрай необхідно та безпосередньо спрямовано на усунення небезпеки, яка загрожувала державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, а також, що за конкретних обставин, які мали місце саме 31 травня 2026 р., така небезпека не могла бути усунута іншими засобами і заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

За такого відсутні докази вчинення ОСОБА_1 правопорушення у стані крайньої необхідності, а тому відсутні підстави для закриття провадження у справі з наведених апелянтом підстав.

Отже доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо доведеності вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд вважає, що у справі, яка переглядається, дотримано судом стандарт доведення висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у скоєнні передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 статті 130 КУпАП правопорушень поза розумним сумнівом. В цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинено і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, або відносно якої закрито адміністративне провадження з нереабілітуючих підстав, є винною у вчиненні цього правопорушення. У цій справі належними та допустимими доказами доведено факти керування ОСОБА_1 транспортним засобом без наявності права керування, повторно протягом року, та його відмова від огляду на стан алкогольного сп`яніння, а доказів протилежного матеріали справи не містять.

Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Апеляційний суд наголошує, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Отже, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з`ясував обставини, що підлягали з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та ухвалив законну, обґрунтовану постанову.

Порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б могли вплинути на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, апеляційним судом не встановлено.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов законного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, підстав для скасування постанови суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не знаходить, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Отже, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статями 283, 294КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Лукіянчина Ігоря Петровича на постанову судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 126 та частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 40800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.М.Базовкіна