Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №317/2981/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 24.07.2026 Справа № 317/2981/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №317/2981/26 Головуючий в 1 інст.Громова І.Б. Провадження №33/807/978/26 Доповідач в 2 інст.Сінєльнік Р.В.

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року місто Запоріжжя

Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Сінєльніка Р.В., за участю особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Жеби Є.О. (в режимі відеоконференції), розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою останнього на постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 16 червня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , офіційно не працевлаштованого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , інші відомості суду не відомі, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 гривень в дохід держави.

Згідно з постановою суду, 18 травня 2026 року о 10 год. 15 хв., траса від с.Світанок в бік с. Привітне + 1 км, водій ОСОБА_1 керував мотоциклом ALPHA-LUX, який не зареєстрований у встановленому законом порядку, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, почервоніння шкіри обличчя. Водій відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, під відеозапис. Водія відсторонено від керування.

Даними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі відносно нього на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що під час складання адміністративних матеріалів працівниками поліції ОСОБА_1 не було роз`яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України, а також права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що є істотним порушенням вимог чинного законодавства.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння була чіткою та не ставиться під сумнів.

Однак, на думку апелянта, такий висновок є передчасним та не ґрунтується на всебічному дослідженні обставин справи.

Судом не було надано належної оцінки тому, чи дотрималися працівники поліції встановленого законом порядку проведення огляду та оформлення матеріалів справи, оскільки лише за умови дотримання такої процедури можливо дійти обґрунтованого висновку про наявність складу адміністративного правопорушення.

Судом першої інстанції ОСОБА_1 було піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцяти тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Однак, апелянт зауважує, що він є особою з інвалідністю III групи, що встановлена безстроково та підтверджується копією довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААГ №833644.

Крім того, він проживає у віддаленій місцевості, де в межах пішої доступності відсутні медичні заклади, аптеки, продуктові магазини та інші об`єкти соціальної інфраструктури.

Керування транспортним засобом є для ОСОБА_1 не питанням комфорту, а об`єктивною життєвою необхідністю, оскільки лише за допомогою власного транспортного засобу він має можливість забезпечувати себе та членів своєї сім`ї лікарськими засобами, продуктами харчування, товарами першої необхідності, а також своєчасно отримувати медичну допомогу у разі потреби.

Незважаючи на зазначені обставини, суд першої інстанції фактично не надав їм жодної правової оцінки та не з`ясував, яким чином застосоване стягнення вплине на повсякденне життя ОСОБА_1 , можливість пересування та реалізацію базових соціальних потреб.

Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що є наявні підстави для закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП України.

Заслухавши аргументи особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Жеби Є.О., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи.

Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена наявними в справі доказами, зокрема відомостями, які містяться:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 668886 від 18 травня 2026 року, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення;

- в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 18 травня 2026 року;

- у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18 травня 2026 року, відносно ОСОБА_1 , відповідно до якого працівниками поліції виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та факт відмови від проходження огляду;

- відеозаписом правопорушення.

Дослідивши всі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов до правильного висновку про те, що ці докази підтверджують вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах.

Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними та допустимими.

Доводи апеляційної скарги, що поліцейські не роз`яснили прав, передбачених ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваної постанови, оскільки такі доводи не спростовують висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

До того ж, з матеріалів справи убачається, що особа була ознайомлена зі змістом складених щодо неї документів, мала можливість надати пояснення, висловити заперечення, скористатися правовою допомогою та реалізувати інші права, передбачені законодавством. При цьому, жодних зауважень щодо нероз`язнення під час складання процесуальних документів ОСОБА_1 не зазначав. Вказане підтверджується самим протоколом про адміністративне правопорушення, в якому міститься підпис ОСОБА_1 .

Доводи апелянта з приводу того, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння була не чіткою та такою, що ставиться під сумнів, є безпідставними, з огляду на таке.

Так, факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння підтверджується даними файлів зафіксованими із застосуванням нагрудної камери патрульного поліцейського, з яких убачається, що ОСОБА_1 було висловлено вимогу поліцейськими пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що ОСОБА_1 зазначив, що не бажає пройти такий огляд на місці та у медичному закладі.

Слід зазначити, що відмова від участі в огляді на виявлення стану сп`яніння означає явне, відкрите, висловлене усно або письмово небажання особи виконати обов`язок із проходження огляду на стан сп`яніння. Ухилення - та сама відмова, яка має завуальований характер: особа відкрито не заявляє про відмову пройти огляд, але діє таким чином, що фактично унеможливлює його проведення (завуальована форма).

Як убачається з відеозапису, поведінка ОСОБА_1 не відповідала обстановці, оскільки під час досить тривалого спілкування з поліцейськими він чітко не зазначав про те, що відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці, але його фактичні дії були спрямовані саме на те, щоб ухилитися від проходження такого огляду.

ОСОБА_1 не вчиняв активних дій з метою проходження вищевказаного огляду.

При цьому, працівники поліції неодноразово роз`яснювали ОСОБА_1 положення діючого законодавства і пропонували пройти огляд або на місці зупинки транспортного засобу або медичний огляд в закладі охорони здоров`я.

Отже, зафіксована на відеозаписі поведінка ОСОБА_1 свідчить про відсутність у нього реального наміру пройти медичний огляд на стан сп`яніння, оскільки його дії були спрямовані на ухилення від проходження такого огляду та уникнення відповідальності.

Твердження апелянта про порушення працівниками поліції порядку та процедури проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння апеляційний суд до уваги не приймає та вважає, що останніми дотримано вимоги закону під час проведення такого огляду.

Статтею 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.2.5 ПДРУкраїни, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В цьому випадку ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, що є окремим складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Отже, наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Всі докази, наявні в справі, узгоджуються між собою та істотних суперечностей не мають.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку.

Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП, та є належним чином вмотивованою.

При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, оскільки врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги про тяжкі наслідки накладеного стягнення не мають вирішального значення, оскільки санкція ч.1 ст.130 КУпАП є імперативною та передбачає накладення штрафу з обов`язковим позбавленням права керування транспортними засобами на визначений законом строк. Суд не наділений дискреційними повноваженнями щодо незастосування додаткового стягнення або призначення іншого, більш м`якого виду відповідальності з огляду на майновий чи сімейний стан особи.

Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 16 червня 2026 року стосовно ОСОБА_1 ,за ч.1 ст.130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду Р.В. Сінєльнік