Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №304/934/26 — Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/934/26 Провадження № 2/304/863/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого - судді: Сидоренко Ю.В.

при секретарі: Кибза М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Перечин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ), про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В :

18 травня 2026 року до Перечинського районного суду Закарпатської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначає про те, що 07.06.2014 між нею, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб виконкомом Порошківської сільської ради Перечинського району Закарпатської області, про що зроблено актовий запис №9.

Від шлюбу у них народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 25 березня 2015 року виконавчим комітетом Порошківської сільської ради Перечинського району Закарпатської області та свідоцтвом про народження, виданим 02 липня 2020 року виконавчим комітетом Порошківської сільської ради Перечинського району Закарпатської області відповідно. Також позивачка вказує, що їх малолітні доньки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстровані та проживають разом з нею за її фактичним місцем проживання. Спору щодо визначення місця проживання малолітніх доньок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у сторін не має.

Позивачка також вказує про те, що причиною звернення до суду з цим позовом слугували ті обстаини, що спільне життя з відповідачем ОСОБА_2 не склалось, через різні погляди на сімейне життя та обов`язки, у зв`язку з чим в їх сім`ї виникали постійні суперечки та непорозуміння, які призвели до припинення шлюбних відносин між нею та відповідачем, вони не здатні підтримувати моральну атмосферу сім`ї, піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, дружби та взаємоповаги. Вказує, що вже більше року кожен живе своїм життям та їх шлюб носить лише формальний характер, та позивачка вважає, що подальше збереження шлюбу суперечить їх спільним інтересам та інтересам їхніх малолітніх дітей.

Позивачка зазначає, що на даний час ведення спільного господарства між сторонами припинено та вона переконана, що подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини не має. Майнового спору між ними немає. Та оскільки в адміністративному порядку розірвати шлюб неможливо, позивачка змушена звернутися до суду з позовом та у позові просить розірвати шлюб, укладений між нею, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 07 червня 2014 року виконавчим комітетом Порошківської сільської ради Перечинського району Закарпатської області, за актовим записом №9 від 07.06.2014 року. Після розірвання шлюбу просить залишити без змін її прізвище « ОСОБА_8 ». Малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачка просить залишити проживати із нею, матір`ю ОСОБА_3 .

Ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 25.05.2026 року позов ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 304/934/26 та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про день, час і місце розгляду справи, однак в прохальній частині позовної заяви висловила клопотання провести розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує повністю та просить такі задовольнити, проти ухвалення заочного рішення, на підставі наявних у справі доказів, не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 повторно в судове засідання не з`явився, про час та місце проведення судового розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином, що підтверджується направленням судових повісток засобами зв"язку АТ «Укрпошта» за зареєстрованим місцем його проживання, та отриманням відповідачем вказаних відправлень 30.05.2026 року, 16.06.2026, що вбачається з трекінгу поштових відправлень, які є в матеріалах справи, проте про причини неявки суду не повідомлено, документів на підтвердження поважності причин неявки, відповідачем суду не представлено. Правом на подання відзиву відповідач не скористався, заперечень щодо заявленого ОСОБА_1 позову, відповідачем на адресу суду не подано.

Враховуючи те, що учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до приписів ч.2 ст.247 ЦПК України, не здійснювалося.

Відповідно до вимог ст.281 ЦПК України, зі згоди позивача, суд ухвалив про заочний розгляд справи, на підставі наявних у справі доказів.

Всебічно та повно дослідивши матеріали цивільної справи 304/934/26, з`ясувавши всі обставини по справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.13,43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що сторони по справі - ОСОБА_9 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який зареєстрований 07 червня 2014 року виконавчим комітетом Порошківської сільської ради Перечинського району Закарпатської області, за актовим записом № 09, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , оригінал якого є в матеріалах даної справи (а.с.5). Після державної реєстрації шлюбу дошлюбне прізвище дружини « ОСОБА_10 » було змінено на прізвище « ОСОБА_8 ».

Від спільного подружнього життя сторони мають малолітніх дітей: доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у свідоцтві про народження яких батьком записаний ОСОБА_2 , відповідач у справі, а в графі «мати» - ОСОБА_11 (позивачка) та копії вказаних свідоцтв серії НОМЕР_2 від 25.03.2015 року та серії НОМЕР_3 від 02.07.2020 відповідно, є в матеріалах справи (а.с.10,11).

Подружні стосунки між сторонами припинені по причині розбіжностей характерів та різних поглядів на життя, відсутністю взаєморозуміння, що в цілому призвело до втрати почуття любові та довіри один до одного, та припинення шлюбних відносин, у зв`язку з чим позивачка звертається до суду з цим позовом про розірвання шлюбу.

Чинним законодавством України передбачено право подружжя на розірвання шлюбу за позовом одного із них на підставі рішення суду: зокрема, положеннями ч.2 ст.104, ч.3 ст.105, ч.1 ст.110 Сімейного кодексу України (далі СК України).

Частинами 3,4 ст.56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою, чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Згідно ст.111 СК України суд приймає міри до збереження шлюбу, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. В даному випадку, сторони вважають неможливим з моральної точки зору, продовжувати шлюбні відносини, тому суд не може зобов`язати їх прийняти заходи до примирення.

Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх неповнолітньої дитини, що мають істотне значення.

Згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", шлюб може бути розірвано у судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, аналізуючи вищенаведені законодавчі норми, виходячи з принципів об`єктивності, розумності, справедливості та доцільності, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання шлюбу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та суд приходить до висновку, що дана сім`я розпалася остаточно та будь-яких підстав до її збереження судом не встановлено та відповідачем в ході розгляду справи в суді не доведено.

Крім того, оскільки позивачка ОСОБА_1 наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням її до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вивчивши обґрунтування заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про розірвання шлюбу, відсутність відзиву (заперечень проти позову) відповідача ОСОБА_2 , суд приходить до висновку, що шлюб між сторонами не може бути збережений, оскільки факти, викладені у позовній заяві свідчать про те, що шлюб між сторонами фактично розпався, спільне життя подружжя і збереження сім`ї стало неможливим, шлюбні стосунки сторони не підтримують, мешкають окремо один від одного, та формальне існування шлюбу обмежує особисту свободу позивачки та порушує її особисті інтереси, що мають істотне значення, тому суд приходить до висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про розірвання шлюбу є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам та інтересах їх малолітніх дітей.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову ОСОБА_1 в частині розірвання шлюбу.

Що стосується позовних вимог про залишення малолітніх дітей сторін ОСОБА_4 та ОСОБА_5 після розірвання шлюбу на проживання при матері, суд зазначає наступне.

Порядок визнання місця проживання фізичної особи передбачений ст.29 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 зазначено, що під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини, участь органу опіки та піклування є обов`язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (судом обов`язково враховується стан здоров`я як батьків, так і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло.

За загальним правилом, за відсутністю спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком, одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.

Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.

Проте, під час розгляду даної справи судом не вирішується питання про визначення місця проживання малолітніх дітей.

Згідно з ч.1, 2 ст.160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків; місцем проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», № 11 від 21 грудня 2007 року, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст.160 СК, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Таким чином, оскільки в ході розгляду цієї справи не встановлено наявності спору між подружжям щодо визначення місця проживання їх малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказані діти знаходяться на проживанні з матір`ю ОСОБА_1 , що відповідачем не оспорено, відзив останнім не подано, відтак суд приходить до висновку, що після розірвання шлюбу малолітніх дітей слід залишити проживати разом з позивачкою.

Одночасно суд звертає увагу на те, що залишення малолітніх дітей подружжя проживати разом із матір`ю не свідчить, що суд вирішив позов про визначення місця проживання дітей, оскільки суд лише констатував, з ким залишаються проживати малолітні діти після розірвання шлюбу подружжя ОСОБА_8 , не змінюючи при цьому місце проживання вказаних дітей.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18 липня 2022 року у справі № 405/4659/21 (провадження № 61-5775св22).

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до положень п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в сумі 1331 гривня 20 копійок, які понесені позивачкою при пред`явленні нею позову до суду за вимогами немайнового характеру, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №1.669335645.1 від 18.05.2026 року, оригінал якої є в матеріалах справи (а.с.13).

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.51,124 Конституції України, ст.ст.105, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст.7, 10, 11, 265-268, 279, 280-282 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який зареєстрований 07 червня 2014 року виконавчим комітетом Порошківської сільської ради Перечинського району Закарпатської області, за актовим записом № 09.

Прізвище позивачки ОСОБА_1 після розірвання шлюбу - залишити без змін « ОСОБА_8 ».

Малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - залишити проживати з матір`ю ОСОБА_3 .

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь позивача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстрована та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі - 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Копію рішення направити до відповідного відділу державної реєстрації актів цивільного стану, до відома.

Заочне рішення може бути переглянуто Перечинським районним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено 27.07.2026 року.

Суддя

Перечинського районного суду

Закарпатської області Ю.В. СИДОРЕНКО