Вирок від 22 липня 2026 р. у справі №629/2072/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 629/2072/24 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/818/79/26 Суддя доповідач ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду у м.Харків апеляційну скаргу прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони східного регіону ОСОБА_9 на вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 квітня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному 10 січня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221110000047, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Чернівці, громадянина України, військовослужбовця ЗСУ військової служби за мобілізацією, учасника бойових дій, фактично проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , судимого:

- 26 лютого 2021 року вироком Першотравневого районного суду м.Чернівці за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 80 годин,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.4 ст.185 КК України,

У С Т А Н О В И Л А :

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини:

Вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 квітня 2024 року ОСОБА_8 засуджено:

- за ч.2 ст.190 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік;

- за ч.4 ст.185 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 11 місяців.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 11 місяців.

На підставі ст.71,72 КК України, за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком повністю приєднано невідбуту частину покарання за вироком Першотравневого районного суду м.Чернівці від 26 лютого 2021 року у виді 80 годин громадських робіт (що відповідає 10 дням позбавлення волі), та остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 11 місяців 10 днів.

На підставі ст.58 КК України, замість покарання у виді позбавлення волі призначено ОСОБА_8 покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців на строк 1 рік 11 місяців 10 днів з відрахуванням 20 відсотків в дохід держави з суми грошового забезпечення військовослужбовця.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_8 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою змінено та звільнено його з-під варти.

Постановлено початок строку відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з дня прибуття і постановки його на облік у військовій частині. Зараховано ОСОБА_8 в строк відбуття покарання строк тримання його під вартою, відповідно до ст.72 КК України, з 29 лютого 2024 року по 23 квітня 2024 року включно.

Цим же вироком постановлено стягнути з ОСОБА_8 в дохід держави процесуальні витрати за проведення судових товарознавчих експертиз на загальну суму 4165 грн. 04 коп.

Прийняте рішення щодо долі речових доказів.

Згідно вироку суду, військовослужбовець Збройних сил України солдат ОСОБА_8 03 жовтня 2023 року, близько 10-00 год., прийшов до приміщення цеху по виробництву одягу за адресою: АДРЕСА_2 , до своєї знайомої ОСОБА_10 , де побачив перфоратор марки «Metabo» моделі «ВНЕ 2644», який належав останній, після чого у нього виник раптовий злочинний умисел на заволодіння вказаним майном, шляхом зловживання довірою та діючи умисно, повторно, шляхом зловживання довірою, з метою наживи, під вигаданим приводом проведення ремонтних робіт у своєї знайомої, попросив перфоратор марки «Metabo» моделі «ВНЕ 2644», на що ОСОБА_10 погодилась та добровільно надала вказаний перфоратор ОСОБА_8 , не підозрюючи про незаконні наміри останнього.

З місця події зник, майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_10 майнову шкоду на загальну суму 2811,67 грн.

Крім того, 30 жовтня 2023 року, близько 08-30 год., військовослужбовець Збройних сил України, солдат ОСОБА_8 , прийшов до приміщення цеху по виробництву одягу адресою: АДРЕСА_2 , до знайомих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та залишився з їх дозволу в службовому кабінеті, в якому побачив на принтері два мобільних телефони марки «Infinix» моделі «НОТ 115», який належав ОСОБА_10 , та мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 12 Pro», який належав ОСОБА_11 . Після чого ОСОБА_8 30 жовтня 2023 року, в період часу з 09-00 год. до 10-00 год., знаходячись за вищевказаною адресою, діючи умисно, повторно, в період дії воєнного стану, таємно викрав мобільний телефони марки «Infinix» моделі «НОТ 11S», який належав ОСОБА_10 , вартістю 4365 гривень та мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 12 Pro», який належав ОСОБА_11 , вартістю 8720 гривень.

З місця події зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, спричинивши своїми умисними діями майнову шкоду потерпілій ОСОБА_10 на суму 4365 гривень та потерпілій ОСОБА_11 на суму 8720 гривень.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка їх подала.

Прокурор в апеляційній скарзі, не оспорюючи фактичні обставини провадження, які суд визнав доведеними, і кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_8 , вважає оскаржуваний вирок незаконним та таким, що підлягає скасуванню в частині призначення покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність внаслідок застосування закону, який не підлягає застосуванню, а саме ст.58 КК України, та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, через його м`якість.

Просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст.62 КК України, замінити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на тримання у дисциплінарному батальйоні на той самий строк 2 роки.

Основне покарання у виді 80 годин громадських робіт, призначене вироком Першотравневого районного суду м.Чернівці від 26 лютого 2021 року, виконувати самостійно.

В обґрунтування посилається на те, що покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також те, що військовослужбовець ОСОБА_8 вчинив кримінальні правопорушення проти власності повторно, а тому, як зазначає прокурор, достатньою мірою покарання для виправлення обвинуваченого є покарання у виді 2 років позбавлення волі і з урахуванням особи обвинуваченого, на підставі ст.62 КК України, замінити покарання у виді позбавлення волі на триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та наполягав на її задоволенні.

Обвинувачений в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги прокурора підтримав.

Захисник в судовому засіданні просив апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок суду - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, зваживши на доводи захисника та обвинуваченого, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів, з урахуванням положень ст.404 КПК України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви суду

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З огляду на ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження та вироку, висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, були зроблені на підставі його показань, а провадження було розглянуте в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України. З урахуванням цього суд першої інстанції встановив фактичні обставини провадження та кваліфікував дії обвинуваченого за ч. 2 ст.190, ч. 4 ст. 185 КК України.

А тому висновки суду щодо фактичних обставин провадження, доведеності винуватості обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, які не оскаржувалися в апеляційній скарзі, згідно до ст.404 КПК України, апеляційним судом не перевіряються.

За змістом поданої апеляційної скарги фактично вбачається, що прокурор не оскаржує висновки та рішення суду щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання за ч.4 ст.185 КК України із застосуванням положеньст.69 КК України.

Перевіряючи вирок в межах апеляційної скарги прокурора в частині неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим ОСОБА_8 , а також безпідставністю та необґрунтованістю висновків суду про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, шляхом застосування до нього положень ст.58 КК України, виходячи з наступного.

Так, за змістом ст.58 КК України, покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк.

Із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

Згідно вимог ч.2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

У відповідності до ст. 65 КК України та роз`яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Так, суд першої інстанції визнав ОСОБА_8 винним за ч.2 ст.190, ч.4 ст.185 КК України та призначив покарання за сукупністю злочинів, на підставі ч.1 ст.70 КК України, у виді позбавлення волі строком на 1 рік 11 місяців. На підставі ст.71 КК України, до призначеного покарання, суд повністю приєднав невідбуту частину покарання за вироком Першотравневого районного суду м.Чернівці від 26.02.2021, у виді 10 днів позбавлення волі, перевівши на підставі ч.1 ст.72 КК України покарання у виді громадських робіт в покарання у виді позбавлення волі, і остаточно визначив ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 11 місяців 10 днів.

При цьому, на підставі ст.58 КК України, замість покарання у виді позбавлення волі, судом призначено ОСОБА_8 покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців на строк 1 рік 11 місяців 10 днів, з відрахуванням 20 відсотків в дохід держави з суми грошового забезпечення військовослужбовця.

Колегія суддів не може погодитись з зазначеним висновком суду першої інстанції щодо можливості застосування до ОСОБА_8 положень ст.58 КК України при заміні остаточного покарання у виді позбавлення волі, зважаючи на наступне.

Так, кримінальні правопорушення за ч.2 ст.190 та ч.4 ст.185 КК України, відповідно до класифікації за ст.12 КК України, є нетяжким та тяжким злочинами відповідно, однак судом першої інстанції, при застосуванні положень ст.58 КК України, враховано, що заміна покарання у виді позбавлення волі на тримання у дисциплінарному батальйоні на той самий строк, як просила сторона обвинувачення під час судового розгляду, є несправедливим через суворість і недоцільним через воєнний стан в Україні.

Суд першої інстанції обґрунтував свої висновки про можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 положень ст.58 КК України тим, що він є військовослужбовцем, який має досвід участі у бойових діях та виявив бажання продовжувати захищати країну в період збройної агресії російської федерації, а тому буде наразі більш доцільним і необхідним, ніж призначення йому покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні за правилами ст.62 КК України.

Крім того, судом враховано ступінь тяжкості вчинених злочинів, обставини їх вчинення, ставлення обвинуваченого до вчиненого, наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання, у виді щирого каяття, активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення та відшкодування заподіяної шкоди, що передбачені ст.66 КК України, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України.

Однак, судом першої інстанції недостатньо враховані дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він за місцем проходження військової служби характеризується незадовільно, раніше судимий за корисливий злочин та знов вчинив нові умисні, корисливі злочини та в період невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Зокрема, як убачається з відомостей копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30 листопада 2023 року №343, солдата ОСОБА_8 звільнено з посади стрільця-помічника гранатометника 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 та призупинено строк військової служби, вислуги років для призначення пенсії та вислуги у військовому званні, виплату грошового та здійснення продовольчого та речового забезпечення, виключеного з усіх видів забезпечення з 20 листопада 2023 року.

Крім того, згідно службової характеристики командира 2 роти військової частини НОМЕР_1 від 04 лютого 2024 року, молодший сержант ОСОБА_8 на посаді стрільця 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 за час проходження служби частково зарекомендував себе з негативної сторони, що проявилося у неповноцінному виконання своїх службових обов`язків. Обов`язки за займаною посадою виконує незадовільно. В повсякденній діяльності не завжди керується наказами керівництва та не розуміє у повному обсязі їх суть і задумку. Частково справляється із поставленими завданнями, проявляє не здрову ініціативу, коли є можливість. Не завжди виконує службові обов`язки. Схильний до обману, крадіжок та підлості. Здатний швидко розібратися в суті питання. Не дисциплінований. Через безвідповідальну поведінку, не користувався авторитетом у колективі. Не рахується з думками інших військовослужбовців. Не підтримує добрі та рівні стосунки з товаришами по службі.

Належить також врахувати відомості досудової доповіді, з якої вбачається, що 30 листопада 2023 року наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) №198-С звільнено ОСОБА_8 з займаної посади та призупинено військову службу у зв`язку із вчиненням останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України (витяг з ЄРДР №62023170020002827 від 20 листопада 2023 року).

Крім того, обвинувачений ОСОБА_8 вчинив інкриміновані йому умисні корисливі злочини під час невідбутого покарання за вироком Першотравневого районного суду м.Чернівці від 26 лютого 2021 року, яким його було засуджено за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 80 годин.

Отже, з відомостей кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_8 за місцем проходження військової служби характеризується виключно негативно та декілька разів звільнявся із займаної посади, інкриміновані йому злочиниу цьому кримінальному провадженні вчинив в період невідбутої частини покарання за попереднім вироком, а тому за таких обставин констатувати, що його подальша поведінка у разі застосування до нього положень ст.58 КК України, буде більш позитивною, як вважає суд першої інстанції, апеляційний суд не вважає можливим.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що призначене обвинуваченому ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст.58 КК України не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, а також не є достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а тому є явно несправедливим внаслідок м`якості.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.403 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Згідно із п.2 ч.1 ст.420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

У зв`язку з викладеним, у відповідності зі ст.413, 420 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 скасувати в частині призначеного йому покарання та ухвалити свій вирок в цій частині.

Ухвалюючи новий вирок, колегія суддів, у відповідності до ст.ст.50, 65 КК України, враховую ступінь тяжкості вчинених краніальних правопорушень, які є нетяжким та тяжким злочинами, особу винного, який є військовослужбовцем Збройних Сил України, є учасником бойових дій та має три контузії, за місцем проходження військової служби характеризується незадовільно, перебуває в цивільному шлюбі з ОСОБА_12 , має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання характеризується задовільно, скарг і заяв за час проживання на нього не надходило, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_8 , колегією суддів встановлено щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та відшкодування заподіяної шкоди.

Відповідно до ст.67 КК України, обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Згідно висновку, що викладений в досудовій доповіді про обвинуваченого ОСОБА_8 , ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній, виправлення особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить небезпеки для суспільства, виконання покарання у громаді можливе за умови нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень

При цьому, колегією суддів враховується, що прокурор в своїй апеляційній скарзі не оспорює можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 положень ст.69 КК України при призначенні йому покарання за ч.4 ст.185 КК України.

Колегія суддів звертає увагу, що дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Таким чином, призначене ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.190 КК України у виді обмеження волі в мінімальних межах санкції цього Закону, а також за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі, але із застосуванням положенням ст.69 КК України, у тому виді та розмірі, як визначено судом першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідатиме принципам законності, індивідуалізації та справедливості.

Разом з цим, належить врахувати, що прокурор в своїй апеляційній скарзі фактично не зазначає конкретної правої конструкції призначення ОСОБА_8 остаточного покарання як за кожен злочин окремо, так і за правилами ст.ст.70, 71 КК України, а лише просить призначити останньому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

А тому за таких обставин, колегія суддів не може діяти з власних міркувань, щоб не погіршити становище обвинуваченого, відповідно до загальних вимог закону України про кримінальну відповідальність, кримінального процесуального закону, принципу правової визначеності тощо, у зв`язку з чим апеляційна скарга прокурора в цій частині не підлягає задоволенню.

Крім того, колегія суддів, враховуючи обставини провадження та особу обвинуваченого, дійшла висновку, що остаточне покарання у виді позбавлення волі, що призначене ОСОБА_8 за цим вироком за правилами ст. 71 КК України, належить замінити на тримання у дисциплінарному батальйоні на той самий строк.

Це узгоджується з правовою позицією, яка викладена у п.4 Постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 17 «Про практику призначення військовослужбовцям покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні», у разі засудження винного до позбавлення волі за сукупністю злочинів суд вправі замінити це покарання триманням у дисциплінарному батальйоні з підстав і в порядку, передбачених ч.1 ст.62 КК України, лише після визначення остаточного покарання за правилами ст.70 КК України. Це стосується і тих випадків, коли за одні злочини, що входять у сукупність, особі призначено покарання у виді позбавлення волі, а за інші - тримання в дисциплінарному батальйоні.

На думку колегії суддів, таке покарання відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, є необхідним, справедливим й достатнім для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень з боку обвинуваченого ОСОБА_8 , буде відповідати принципам справедливості, пропорційності та індивідуалізації покарання.

На підставі викладеного, керуючись ст.404, 407, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -

ЗАСУДИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони східного регіону ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 квітня 2024 року щодо ОСОБА_8 скасувати в частині призначення покарання.

Призначити ОСОБА_8 покарання:

- за ч.2 ст.190 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;

- за ч.4 ст.185 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 11 (одинадцять) місяців.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 11 (одинадцять) місяців.

Відповідно до ст.71 КК України, з урахуванням п.1 ч.1 ст.72 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Першотравневого районного суду м.Чернівці від 26 лютого 2021 року, у виді 10 (десять) днів позбавлення волі, перевівши на підставі ч.1 ст.72 КК України покарання у виді громадських робіт в покарання у виді позбавлення волі, виходячи з співвідношення одному дню позбавлення волі відповідає вісім годин громадських робіт і остаточно визначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 11 (одинадцять) місяців 10 (десять) днів.

На підставі ст.62 КК України, замінити ОСОБА_8 позбавлення волі, призначене останньому за цим вироком, на покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні на строк 1 (один) рік 11 (одинадцять) місяців 10 (десять) днів.

Відповідно до ст.72 КК України, зарахувати ОСОБА_8 у строк відбування призначеного покарання строк попереднього ув`язнення з 29 лютого 2024 року по 23 квітня 2024 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.

Строк покарання ОСОБА_8 обчислювати з моменту затримання для доставлення до дисциплінарного батальйону в порядку приведення вироку до виконання.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Кримінального касаційного суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Колегія суддів:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4