Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №208/13602/25 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/13602/25

провадження № 2/208/1666/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі судді Подкопаєвої І.А.,

за участю:

- секретаря судового засідання – Компанієць І.Р.,

- представника позивача - адвоката Мотуза О.В.,

- представника відповідача - адвоката Ніколенка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим через представника - адвоката Мотуза Олександра Володимировича, до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Заводського районного суду міста Кам`янського звернувся ОСОБА_1 з позовом до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське»» про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з 14 лютого 2006 року по 29 травня 2007 року, з 31 січня 2011 року по 18 травня 2017 року, з 27 грудня 2017 року по 08 листопада 2024 року він працював на різних посадах у різних структурних підрозділах ПАТ «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «Покровське».

02 травня 2024 року з позивачем стався нещасний випадок на виробництві, сталося відшарування фрагментів породи, в результаті якого ОСОБА_1 був збитий з ніг, придавлений гірничою масою до підошви виробки. Комісія з розслідування нещасного випадку встановила, що нещасний випадок пов`язаний із виробництвом, причина настання нещасного випадку – обвалення та обрушення породи, ґрунту. Позивачу було встановлено діагноз: закритий внутрішньо суглобовий багато уламковий перелом лівої лопатки зі зміщенням, рвана рана лівого стегна, забита рана волосистої частини голови зліва.

01.11.2024 року рішенням медико-соціальної експертної комісії позивачу встановлено первинно втрату працездатності на рівні 30 %, встановлено третю групу інвалідності.

Вказував, що внаслідок втрати здоров`я він зазнає фізичних та моральних страждань. Через травму має проблеми з диханням, постійний кашель з біллю в грудній клітині. Змушений постійно застосовувати медикаментозне лікування, дотримуватись обмеження фізичних навантажень. Зазначав, що в зв`язку із травмою порушено його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, тривалий процес лікування позбавляє можливості вести повноцінний спосіб життя, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд стягнути з ПАТ «Шахтоуправління «ПОКРОВСЬКЕ» на його користь 150 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди без утримання податку та обов`язкових платежів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2025 року головуючою суддею визначено суддю Подкопаєву І.А..

Ухвалою від 21.10.2025 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Учасникам справи встановлені строки для подання заяв по суті справи.

22.10.2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Мотуза О.В. надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою від 23.10.2025 року суд заяву представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задовольнив.

05.11.2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Ніколенка М.М. надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою від 07.11.2025 року суд заяву представника відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задовольнив.

04.11.2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Ніколенка М.М. надійшов відзив на позовну заяву з доказами його направлення іншим учасникам справи, в якому містилось клопотання про витребування доказів, а саме довідки про банківські реквізити позивача.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає вимогам розумності та справедливості. Так, з наданих медичних документів слідує, що позивач скаржиться на періодичний біль в правій половині грудної клітки, тоді як травма від нещасного випадку на виробництві отримана в лівій частині тулуба. Крім того, позивач під час медичного огляду зазначив, що хворіє вже 7 років, має проблеми із диханням та хвороби легенів, що не пов`язано із травмою від нещасного випадку на виробництві. Ступінь втрати працездатності є незначним (30 %) та строковим, тобто після проходження лікування рішення про втрату працездатності може бути переглянуте у бік зменшення або навіть скасування. З урахуванням характеру отриманої травми та ступеня моральних страждань, за умови їх доведення, вважає справедливим та розумним відшкодування моральної шкоди у сумі 5000,00 гривень. Також заперечує щодо частини позовних вимог, яка полягає у зазначенні в резолютивній частині рішення суду формулювання, що моральна шкода підлягає стягненню без урахування податків та обов`язкових платежів, оскільки під час вирішення цивільного спору щодо відшкодування моральної шкоди, суд не має вирішувати питання про розмір податків, зборів чи інших обов`язкових платежів, в обґрунтування позиції послався на практику Верховного Суду, викладену у постановах від 21.05.2025 у справі № 235/3143/24, від 30.06.2021 у справі № 180/505/20-ц.

11.11.2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Мотуза О.В. надійшла відповідь на відзив на позовну заяву з доказами його направлення іншим учасникам справи.

У відповіді на відзив, представник позивача зазначив, що нещасний випадок стався під час перебування позивача у трудових відносинах із відповідачем, причиною нещасного випадку є не створення/не забезпечення роботодавцем безпечних і нешкідливих умов праці для працівника, в наданих до суду документах встановлена вина саме роботодавця у нещасному випадку на виробництві, позивач довів належними та допустимими доказами факт заподіяння йому моральної шкоди у заявленому розмірі, оскільки страждання позивача є триваючими і на момент розгляду справи судом продовжуються. Щодо зазначення у рішенні суду формулювання, що моральна шкода стягується без урахування податків та зборів наголосив, що відповідно до податкового законодавства моральна шкода заподіяна здоров`ю та життю не підлягає оподаткуванню, а тому просить в резолютивній частині рішення суду зазначити цю обставину з метою належного та повного виконання рішення суду. Позивач проти його допиту в якості свідка заперечує, вважає, що ним повідомлені суду всі відомі обставини у справі, які доведені належними та допустимими доказами.

14.11.2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Ніколенка М.М. надійшли заперечення на відповідь відзив на позовну заяву з доказами його направлення іншим учасникам справи.

У запереченнях додатково представник відповідача зазначив, що наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується факт заподіяння позивачу моральної шкоди, оскільки не будь-яка травма має наслідком моральні страждання, медичні документи про перебування позивача у стані депресії та іншому психологічному стані в матеріалах справи відсутні.

Підготовче засідання, призначене на 24.11.2025, знято з розгляду в зв`язку із перебуванням судді на навчанні.

В підготовче засідання, призначене на 23.01.2026, 23.02.2026, учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань та/або заяв про відкладення розгляду справи або оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомили, представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

В підготовче засідання, призначене на 01.04.2026 року, учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань та/або заяв про відкладення розгляду справи або оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомили, представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку із участю в іншому судовому засіданні.

В підготовчому засіданні, призначеному на 06.05.2026 року, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, проти задоволення клопотання про витребування довідки про банківські реквізити заперечував, оскільки банківські реквізити позивача не стосуються предмету доказування у справі, відтак доказом не є, посилання представника відповідача на необхідність отримання реквізитів для добровільного виконання рішення суду (у разі його ухвалення на користь позивача) є передчасними і спрямовані на затягування розгляду справи.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, просив клопотання про витребування доказів задовольнити.

Учасники справи просили закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою, внесеною до протоколу судового засідання від 06.05.2026, суд у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Ніколенка М.М. про витребування доказів відмовив, прийняв відзив, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву і приєднав їх до матеріалів справи.

Ухвалою від 06.05.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті, встановив загальний порядок дослідження доказів.

В судове засідання, призначене на 07.07.2026, учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомили, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Ухвалою, внесеною до протоколу судового засідання від 07.07.2026, суд перейшов до стадії ухвалення рішення суду, проголошення рішення суду призначено на 17.07.2026 року о 10:15 годині.

В судове засідання, призначене на 17.07.2026, учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали цивільної справи, долучені докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, які склалися між сторонами.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував у трудових відносинах з ПАТ «Шахтоуправління «ПОКРОВСЬКЕ», а саме:

- з 27.12.2017 року прийнятий на посаду проходчика 4 розряду підземний з повним робочим днем в шахті;

- 13.02.2019 року прийнятий на посаду прохідником 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті;

- з 26.04.2022 року переведений прохідником 4 розряду підземним з повним робочим днем в шахті;

- з 08.06.2023 року переведений прохідником 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті;

- з 08.11.2024 року звільнений з посади в зв`язку із виявленням невідповідності займаній посаді за станом здоров`я, за п. 2 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується записами №№ 39-44 трудової книжки серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 (а.с. 14-17).

Відповідно до Акту розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася) 02 травня 2024 року о 08 годині 25 хвилин на ПАТ «Шахтоуправління «ПОКРОВСЬКЕ» форми Н-1/П від 08.05.2024 встановлено, що на момент обстеження місця нещасного випадку місце нещасного випадку збережено, потерпілого транспортовано на поверхню. Нещасний випадок стався на ПК-26+4 вентиляційної збійки 1 лави південної панелі блоку 10 з правого боку виробки. Прохідницький комбайн КСП-42 знаходиться безпосередньо в забої. Остання рама кріплення КШПУ 17,7 № 52 відсутнє друге замкове кріплення ЗКПМ на боковій стійці 4 рами кріплення КШПУ-17,7 на П26+4.5 з правого боку виробки; на підошві виробки знаходяться фрагменти гірничої маси, що висипалась з безпосередньої покрівлі забою:

-ПК 19-22 протипожежний трубопровід не позначено;

-ПК 7-8 обірвано трос екстреної зупинки конвеєра;

-ПК 14 відсутній ролик холостої гілки стрілкового конвеєра;

-ПК 4 виток із трубопроводу стислого повітря.

Аналогічні нещасні випадки на ПРАТ «Шахтоуправління «Покровське» зареєстровано.

01.05.2024 року о 23 годині 45 хвилин прохідник дільниці прохідницьких робіт № 2 ОСОБА_1 прибув на територію промислового майданчика. В забої без попереднього проведення оборки небезпечних навісів породи та обстукування оборки покрівлі, забою та боків виробки о 08 годині 20 хвилин ОСОБА_1 перемістився до погрузки забою з правої сторони виробки біля бокової стінки 4 рами КШПУ-17,7 № 528 (ПК 26+4,5). В момент в місці знаходження ОСОБА_1 з безпосередньої покрівлі пласту поґруддя забою сталося відшарування фрагментів породи з послідуючим утворенням куполу в покрівлі виробничої площині розвантажувального простору, в результаті чого ОСОБА_1 був збитий з ніг, придавлений гірничою масою до підошви виробки.

Нещасний випадок полягає у обваленні та обрушенні породи, ґрунту тощо (вид події), причини: невиконання посадових обов`язків: неналежна організація та контроль за безпечним виконанням працівниками дільниці ПР-1 4 зміни технологічного процесу з комбайнового проведення вентиляційної збійки 1 лави південної панелі блоку 10 з боку посадової особи дільниці ПР-1, на яку покладено відповідні обов`язки.

Комісія дійшла до висновку, що нещасний випадок з прохідником ОСОБА_1 пов`язаний з виробництвом, особи, які допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни – ОСОБА_2 , гірничий майстер дільниці ПР-1 (а.с. 18-27).

Акт є дійсним, в судовому порядку недійсним не визнавався, не скасовувався.

Відповідно до Виписки № 753 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «Обласна клінічна травматологічна лікарня» з 22.05.2024 по 26.06.2024. Повний діагноз: закритий багатоуламковий внутрішньосуглобовий перелом лівої лопатки зі зміщенням, рвана гранулююча рана н/з лівого стегна. Правобічна плевропульмонія. Скарги на болі в лівому плечовому суглобі, ребрах, наявність кашлю та рани лівого стегна. Анамнез захворювання: травма на виробництві 02.05.2024, лікувався консервативно за місцем мешкання, направлений в ортопедо-травматологічне відділення для оперативного лікування. Місце хвороби: ліва рука іммобілізована пов`язкою Дезо, в ділянці лівої лопатки численні загоєні садна, пальці лівої кисті теплі, рухи в плечовому суглобі відсутні, в ділянці н/з лівого стегна по передній поверхні рвана гранулююча рана напівкруглої форми до 5-6 см діаметром, дном є прямий м`яз стегна. На КТ грудної клітини відмічається багатоуламковий перелом лівої лопатки зі зміщенням, лівобічний гідроторакс. явища правобічної пневмонії. 24.05.2024 проведена операція ВХО рани н/з лівого стегна. Огляд пульмонолога – правобічна н/дольова пневмонія, затягнувшийся перебіг, середньої важкості, ускладнений правобічним ексудативним плевритом, легенева недостатність 1 ст.

10.06.2024 був оперований, відкрита репозиція, МОС лівої лопатки гачкоподібною та реконструктивною пластинами, гвинтами та серкляжним дротом. На КТ-контролі на фоні МОС лівої лопатки пластинами, гвинтами та серкляжним дротом зміщення уламків лівої лопатки усунено. Післяопераційний період йшов відносно задовільно, рана загоїлась, шви знято на 12 добу, рвана рана н/з лівого стегна після ВХО також повністю епітелізувалася, шви знято на 14 добу. За час лікування больовий синдром в лівому надпліччі значно зменшився, іммобілізація лівої руки підтримувачем продовжується. Рекомендації: іммобілізація лівої руки підтримувачем 4 тижні з моменту операції, потім дозволене ЛФК, масаж лівого плечового суглобу, Ро-контроль лівої лопатки через 2 місяці, гель місцево, перев`язки (а.с. 5).

01.11.2024 року ОСОБА_1 первинно встановлена третя група інвалідності, причина інвалідності: трудове каліцтво, ступінь втрати професійної працездатності – 30 % з 30.10.2024, дата переогляду: 01.11.2025, що підтверджується Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серія 12ААА № 131403 від 01.11.2024 (а.с. 8).

Відповідно до Консультаційного висновку спеціаліста (пульмонолога) № 65868177 від 12.09.2025 ОСОБА_1 скаржився на задишку при незначному фізичному навантаженні, сухий кашель, переважно вранці, періодичний біль в правій половині грудної клітки, вважає себе хворим впродовж 7 років, за медичною допомогою не звертався. Висновок: КТ ознаки емфіземи правої легені, вузлових змін обох легень, СПО лівої лопатки та ключиці, консолідованих переломів дзьобоподібного відростку та тіла лівої лопатки, МОС лівої лопатки, постопераційних змін лівої ключиці. Відмічається порушення вентиляційної функції легень за обструктивним типом на рівні дрібних бронхів. Діагноз: хронічний бронхіт, ст. загострення (а.с. 9).

Відповідно до Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 26.09.2025 ОСОБА_1 відмічає скарги на задишку при фізичному навантаженні, загальну слабкість, утруднення рухів в лівому плечовому суглобі. Об`єктивно: загальний стан задовільний, в ділянці лівого надпліччя та лівого колінного суглобу післяопераційні рубці. При пальпації біль в ділянці суглобових щилин лівого плечового суглобу, лівого колінного суглобу, в навколосуглобних тканинах, набряк лівого колінного суглобу. Утруднення рухів в лівому плечовому та в лівому колінному суглобах, контрактура лівого плечового суглобу (а.с. 6).

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 151/25/3796/Р від 09.10.2025 щодо ОСОБА_1 встановлено, що на підставі оцінювання повсякденного функціонування, надання медичної документації, огляду хворого за наслідками виробничої травми 02.05.2024 встановлений помірний ступінь обмеження до самообслуговування та трудової діяльності, тому продовжені третя група інвалідності і 30 % втрати професійної працездатності, трудове каліцтво, на 2 роки. Потребує вжиття заходів соціального захисту, а саме: соціальної, трудової, медичної реабілітації. Рекомендований нагляд ортопеда-травматолога, сімейного лікаря, протипоказані навантаження на ліву руку, може виконувати легку господарчу працю. Рішення щодо визначення потреби в постійному сторонньому догляді не застосовується. Дата, з якої встановлена третя група інвалідності - з 01.11.2025; дата повторного оцінювання – 01.11.2027; причина інвалідності – нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров`я).

Основний діагноз – хронічний багатовогнищевий остеомієліт, плече, супутні діагнози: хронічна респіраторна недостатність, тип уточнений, наслідки інших уточнених травм голови, гіперметропія, пресбіопія, інші інтерстиціальні хвороби легені з фіброзом, емфізема, неуточнена, неуточнений хронічний бронхіт; ускладнення основного діагнозу: інший уточнений стан після хірургічного втручання, контрактура суглоба, плече.

Причина втрати професійної працездатності – нещасний випадок на виробництві, 30 % встановлено з 08.05.2024 (а.с. 21).

Аналіз фактичних обставин справи свідчить, що між сторонами виник спір щодо відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно зі статтею 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 23 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з частинами першою, другою статті 153 Кодексу законів про працю України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

У статті 173 КЗпП України закріплено право працівника на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частиною першою статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Відтак, відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

У Рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 у справі про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Як вбачається з матеріалів справи, нещасний випадок на виробництві стався 02.05.2024 під час виконання позивачем своїх трудових обов`язків не з його вини, а через неналежну організацію та контроль за безпечним виконанням працівником технологічного процесу з боку посадової особи підприємства, на яку було покладено відповідні обов`язки. Відтак, відповідач як роботодавець не забезпечив позивачу безпечні і нешкідливі умови праці, внаслідок чого з 08.05.2024 позивачу було встановлено 30 % втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності спочатку строком на 1 рік (до 25.11.2025), а потім продовжено ще на 2 роки (до 01.11.2027). Причина інвалідності та втрати професійної працездатності: нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров`я).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що невиконання роботодавцем обов`язку стосовно забезпечення безпечних і здорових умов праці, що мало наслідком виникнення у працівника втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем заподіяної працівнику моральної шкоди.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходить із наступного.

Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року в справі № 336/10216/21.

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).

Таким чином розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. Разом з тим, судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення однотипних правопорушень.

Схожий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 372/4399/15-ц.

Суд виходить з того, що матеріалами справи підтверджено, що в результаті нещасного випадку на виробництві позивач отримав закритий багатоуламковий перелом лівої лопатки зі зміщенням, забиту рану волосистої частини голови, рвану рану лівого стегна, лікування яких вимагало оперативного втручання, а саме відкритої репозиції лівої лопатки гачкоподібною та реконструктивною пластинами, гвинтами та серкляжним дротом з подальшим видаленням гвинта та пластини, а також операції лівого стегна.

На момент нещасного випадку на виробництві позивачу виповнилось 43 роки, тобто позивач перебував у активному працездатному віці, але був звільнений з роботи через виявлену невідповідність займаній посаді за станом здоров`я, отже в зв`язку з отриманою травмою на виробництві позбавлений можливості здійснювати трудову діяльність відповідно до свого фаху та професійного досвіду.

Подія нещасного випадку носила раптовий та непередбачуваний для позивача характер. Встановлена третя група інвалідності та ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 30 % протягом перебігу часу (протягом понад 2 років з моменту нещасного випадку на виробництві) не зменшились, негативні наслідки в формі триваючого болю та утруднення рухів в лівому плечовому суглобі зберігаються, позивач потребує вжиття заходів соціального захисту, а саме соціальної, трудової, медичної реабілітації, протипоказані навантаження на ліву руку, рекомендовані обмеження щодо здійснення трудової діяльності – може виконувати легку господарчу роботу.

Отже, суд вважає доведеною належними та допустимими доказами ту обставину, що в результаті нещасного випадку на виробництві порушені нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, тривалий процес лікування позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя та здійснювати трудову діяльність відповідно до свого фаху та професійного досвіду, що, в свою чергу впливає на його душевний та психологічний стан, порушує душевну рівновагу, викликає почуття тривоги, розпачу та дратівливості.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог частково, а саме стягненню з відповідача підлягає відшкодування моральної шкоди у сумі 120 000 гривень, що відповідає вимогам справедливості та розумності.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що душевні страждання позивача не пов`язані із отриманою травмою, а викликані іншими проблемами зі здоров`ям, зокрема хворобами легенів. Так, суд виходить з того, що медичними документами позивача підтверджено і не спростовано відповідачем, що причиною втрати професійної працездатності та встановлення третьої групи інвалідності є саме нещасний випадок на виробництві, основний діагноз: хронічний багатовогнищевий остеомієліт, плече, ускладнення основного діагнозу: інший уточнений стан після хірургічного втручання, контрактура суглоба, плече. Втрата професійної працездатності встановлена з 08.05.2024 року саме в зв`язку із отриманою травмою. Під час медичних оглядів та експертного оцінювання повсякденного функціонування особи діагнози, не пов`язані із травмою, зазначені лише як супутні, скарги позивача щодо роботи легенів також виникли вже після встановлення втрати професійної працездатності та групи інвалідності, що спростовує наведені обгрунтування представника відповідача.

Щодо питання оподаткування моральної шкоди та зазначення в резолютивній частині рішення суду вказівки про стягнення моральної шкоди без урахування податків та зборів, суд виходить із наступного.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом (стаття 1 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 21 травня 2025 року у справі № 235/3143/24, суд акцентує увагу на тому, що у ЦК України, як основному регуляторі цивільних відносин, визначення розміру грошової компенсації моральної шкоди не пов`язується з вирішенням питання про розмір податків, зборів чи інших обов`язкових платежів. Очевидно, що для контролю сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів в публічному праві існують відповідні механізми, які зовсім не пов`язані із визначенням розміру грошової компенсації моральної шкоди.

Цивільний суд за позовом про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України вирішує цивільний спір, а не визначає, розмір та порядок сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів, правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов`язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов`язкові платежі. У статті 265 ЦПК України немає імперативної вказівки на необхідність додаткової деталізації у рішенні суду грошової компенсації моральної шкоди із розміром сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів.

З урахуванням викладеного: необґрунтованим є вирішення судами у цивільній справі питань щодо податків, зборів чи інших обов`язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми «без утримання податків та інших обов`язкових платежів». Це є підставою для відповідної зміни судових рішень. Тому Верховний Суд зауважує, що обов`язки сторін у сфері оподаткування, які виникають у зв`язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, суд не встановлює.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги в частині зазначення в резолютивній частині рішення суду вказівки про стягнення моральної шкоди без урахуванням податків та зборів.

Згідно з частинами першою – четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановивши фактичні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров`ю внаслідок нещасного випадку на виробництві, у сумі 120 000 гривень. У задоволенні вимоги про зазначення в резолютивній частині рішення суду вказівки про стягнення моральної шкоди без урахуванням податків та зборів слід відмовити.

Частинами першою, шостою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пунку 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а тому з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1 064,96 гривень (120 000 грн х 1 %, але не менше 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, х 0,8).

Керуючись статтями 10, 12, 13, 258, 259, 263 - 265, 268, 272, 273 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві, у сумі 120 000 гривень (сто двадцять тисяч 00 коп.).

В частині позовних вимог щодо вказівки про стягнення моральної шкоди без урахуванням податків та зборів – відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави судовий збір у сумі 1064,96 гривень (одна тисяча шістдесят чотири грн 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://zv.dp.court.gov.ua/sud0415/

Рішення суду знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повне рішення суду складено 27.07.2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місцезнаходження: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», адреса зареєстрованого місцезнаходження: 69106, Запорізька область, місто Запоріжжя, Північне шосе, вулиця Теплична, буд. 22Б/1, кабінет 6, код ЄДРПОУ - 13498562.

Суддя І.А. Подкопаєва