Рішення від 02 вересня 2012 р. у справі №2-405/12 — Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа №2-405/2012р.

РІШЕННЯ

Іменем України

28 серпня 2012 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого, судді: Цибульського О.Є.,

з участю: секретаря Спічко А.В., Андронік Л.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представників третіх осіб без

самостійних вимог на стороні

позивача:

сектору опіки та піклування

служби у справах дітей Могилів-Подільської

міської ради Красносільської Л.В.,

виконавчого комітету Могилів-Подільської

міської ради Лісецької Л.М.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,

представників відповідача

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль`в особі

Вінницької обласної дирекції Пителя К.Л., Мельникової М.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль`в особі Вінницької обласної дирекції про визнання недійсним договору дарування, іпотечного договору та визнання права спільної часткової власності на будинок та земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся в Могилів-Подільський міськрайонний суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль`в особі Вінницької обласної дирекції про визнання недійсним договору дарування, іпотечного договору та визнання права спільної часткової власності на будинок та земельну ділянку, мотивуючи позовні вимоги тим, що згідно договору купівлі-продажу від 14.11.1996 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 та посвідченого державним нотаріусом Могилів-Подільської міської нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за №3-1869, ОСОБА_2 набула права власності на житловий будинок зі спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 26,03 кв.м. Відповідно до договору дарування від 28.12.2004 року посвідченого приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області та зареєстрований за №2370, ОСОБА_2 подарувала вищевказану земельну ділянку ОСОБА_3 . У будинку який розташований на вищевказаній земельній ділянці, який фактично є предметом договору дарування, на час укладання договору проживав малолітній позивач.

В подальшому між ОСОБА_3 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль`в особі Вінницької обласної дирекції був укладений кредитний договір №014/0003/82/126234 від 28 травня 2008 р. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором укладено договір іпотеки від 30.05.2008 року, предметом якого є також земельна ділянка, яка була отримана ОСОБА_3 за спірним договором дарування та житловий будинок АДРЕСА_2 .

Позивач вважає, що договір дарування, предметом якого є нерухоме майно, право користування яким мав малолітній позивач, був укладений сторонами всупереч вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України, ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства`та ч. 4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей`без відповідного на це дозволу органу опіки та піклування. Як зазначено позивачем в позовній заяві, при укладенні договору дарування від 28.12.2004 року відповідачами не було враховано його інтересів як малолітньої дитини, оскільки збереження права на інше житло позивачу не гарантовано. А також не додержано вимог встановлених ч.1,2,6 ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання недійсності правочину. Таким чином іпотечний договір, предметом якого є нерухоме майно, право власності на частку якого належало неповнолітньому позивачу, був укладений сторонами всупереч вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України, ст. 355-358 ЦК України, ст. 6 Закону України «Про іпотеку», п. 99. Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. N 20/5., без його згоди, а тому підлягає визнанню недійсним.

Оскільки ОСОБА_3 збудував будинок на земельній ділянці, яка не належала йому на праві власності, без згоди власника, без відповідного дозволу на знесення старого будинку та будівництво нового, тому нерухоме майно на думку позивача є самочинним будівництвом.

Враховуючи вищевикладене, позивач вимушений був звернутися до суду з зазначеним позовом та просить визнати договір дарування від 28.12.2004 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області та зареєстрований за №2370 - недійсним. Застосувати наслідки недійсності правочину шляхом відновлення права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0165 га., що знаходиться в АДРЕСА_1. Визнати недійсним іпотечний договір від 30.05.2008 року, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль`в особі Вінницької обласної дирекції. А також визнати за ним - ОСОБА_5 та ОСОБА_2 право спільної часткової власності на будинок загальною площею 258,2 кв.м., та земельну ділянку площею 0,0165 га, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Представник позивача ОСОБА_5 -ОСОБА_1, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала, не заперечувала проти їх задоволення.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позовної заяви відмовити на тій підставі, що вимоги позивача безпідставні.

Представники відповідача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль`в особі Вінницької обласної дирекції - Питель К.Л., Мельникова М.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, заперечували щодо задоволення позову.

Представники третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача - сектору опіки та піклування служби у справах дітей Могилів-Подільської міської ради Красносільська Л.В., виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради Лісецька Л.М. в судовому засіданні зазначили, що інформація по відділу опіки та піклування про наявність дозволу на відчуження будинку та земельної ділянки за договором дарування відсутня. Вирішення спірних питань зазначених в позовній заяві залишили на розгляд суду.

Заслухавши сторони, їх представників, представників третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача, дослідивши матеріали справи та матеріали інвентаризаційної справи на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 ), суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного:

відповідно до ст. 60 ЦПК України, «кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях».

Як було встановлено в судовому засіданні, 14 листопада 1996 року, ОСОБА_6 продала відповідачу - ОСОБА_2 жилий будинок зі спорудами, що знаходився в АДРЕСА_4 , розташований на відповідній земельній ділянці. На земельній ділянці розташовані: кам`яний жилий будинок-жилою площею 26,03 кв.м., зазначений в плані літерою-А, відмостка-1 (а.с.5).

Відповідно до витягу з рішення виконавчого комітету Могилів-Подільської міської Ради народних депутатів №15 від 29.01.1997 року «Про додаткове надання у користування; передачу у приватну власність земельних ділянок та видачу Державних актів на право приватної власності на землю», надано додатково в тимчасове користування для обслуговування житлового будинку за рахунок земель міста земельну ділянку площею 48 кв.м. по АДРЕСА_4 , ОСОБА_2 , загальна площа земельної ділянки буде складати 122 кв.м. (а.с.7).

28 грудня 2004 року, ОСОБА_2 , яка була зареєстрована за адресою: місто Могилів-Подільський Вінницької області, Соборна площа,7, подарувала ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0165 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , передану для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (а.с.8).

Згідно витягу з рішення виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради від 30.05.2007 року №175 «Про надання дозволу на будівництво будівель», ОСОБА_3 надано дозвіл на будівництво житлового будинку на місці зруйнованого на присадибній земельній ділянці АДРЕСА_1, що підтверджується також відповідною план-схемою присадибної земельної ділянки АДРЕСА_1 з відміткою про знесення будинку та іншими матеріалами наданими виконкомом Могилів-Подільської міської ради на виконання ухвали суду (а.с.44-54).

Відповідно до витягу з рішення виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради від 04.02.2008 року №38 «Про затвердження «Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту», затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту, побудованих ОСОБА_3 житлового будинку літ. «А», підвалу літ. «А-1», мансарди літ. «А-2»на присадибній земельній ділянці АДРЕСА_1 (а.с.47).

28.05.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»(правонаступником якого являється Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль») з однієї сторони та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 014/0003/82/126234 відповідно до умов якого, Банк надав ОСОБА_3 кредит в сумі 127 500 доларів США (а.с.60-68). В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_3 , як власником, було передано в іпотеку банку житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що стверджується договором іпотеки від 30 травня 2008 року (а.с.10-12). Відповідно витягу з домової книги (для реєстрації громадян, які проживають за адресою АДРЕСА_2 , на момент укладання договору іпотеки, єдиною зареєстрованою особою за вказаною адресою був ОСОБА_3 (а.с.69-70). Відповідно до копії паспорта позивач зареєстрований за адресою АДРЕСА_5 з 26.02.2009 року (а.с.9).

Копією свідоцтва про народження стверджується, що відповідач по справі ОСОБА_2 є матір`ю позивача (а.с.6).

Положення ч. 6 ст. 203 ЦК забороняє батькам (усиновлювачам) вчиняти правочини, що суперечать правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

При вчиненні таких правочинів батьки (усиновлювачі) мають дотримуватися як відповідних положень ЦК, так і інших законодавчих актів, зокрема, СК України, ЗУ "Про охорону дитинства".

Аналізуючи зібрані в судовому засіданні докази, суд вважає, що при укладанні договору дарування земельної ділянки та договору іпотеки права та інтереси позивача не були порушені, оскільки позивач на момент їх укладання не набув права спільної часткової власності або права користування земельною ділянкою та житловим будинком. З вище зазначеного вбачається, що під час укладання зазначених договорів згода органу опіки та піклування на укладання вказаних правочинів не була необхідна. Тобто позивач не довів, що в момент вчинення оспорюваного правочину сторонами не додержано вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, тобто не доведено наявність підстав недійсності спірного договору.

В судовому засіданні представником позивача не доведено факт дарування матір`ю позивача будинку по АДРЕСА_2 відповідачеві по справі - ОСОБА_3 , а також що позивач був прописаний в зазначеному будинку і цим його було позбавлено права на житло. Крім того, на момент укладання оспорюваного договору дарування, як вбачається з самого договору, мати позивача була зареєстрована за адресою площа Соборна, 7, а дитина -позивач відповідно мав би проживати біля неї. Тому суд критично відноситься до твердження позивача про те, що договором дарування земельної ділянки порушено його права та не враховано інтереси без гарантування права на інше житло.

Предметом іпотеки, відповідно до спірного договору іпотеки є житловий будинок по АДРЕСА_2 , який належить на праві власності відповідачеві по справі - ОСОБА_3 та збудований ним особисто з дотриманням вимог чинного законодавства. Позивач в зазначеному будинку не зареєстрований, а тому не набув та не мав би набути на нього право власності чи право користування.

Щодо вимоги відповідача про застосування строку спеціальної позовної давності в один рік, суд не вправі застосувати даний строк позовної давності, оскільки такий строк застосовується до вимог про розірвання договору дарування, а не визнання його недійсним.

На підставі ст.203,258,316,319,325,328,334,717 ЦК України та керуючись ст. 10, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль`в особі Вінницької обласної дирекції про визнання недійсним договору дарування, іпотечного договору та визнання права спільної часткової власності на будинок та земельну ділянку -відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: