Рішення від 28 лютого 2012 р. у справі №2-206/12 — Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 2-206/2012р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2012 року Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої, судді Капацин Л.В.

при секретарі Політанській Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним, ціна позову 10340 грн., -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним, мотивуючи тим, що 26 січня 2008 року вона подарувала своїй дочці ОСОБА_2 належну їй на праві приватної власності квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Укладаючи договір дарування, вона вважала, що уклала із дочкою договір довічного утримання, відповідно до якого відповідач буде доглядати за нею до її смерті, матеріально та морально підтримувати. До 2011 року ОСОБА_2 періодично приїжджала до неї, привозила продукти харчування, медикаменти. Проте з 2011 року вона вимушена скористатися послугами патронажної сестри товариства Червоного хреста, через те, що її донька не надає їй ніякої допомоги. Тому позивач вважає, що дочка скористалася її старим віком, неграмотністю та заволоділа її квартирою, не маючи наміру її доглядати. Позивач помилилася і уклала договір, який не мала наміру укладати, тому просить поновити їй строк звернення до суду, визнати причину пропуску поважною та визнати договір дарування квартири АДРЕСА_2 , укладений між нею та відповідачем, недійсним .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала свої позовні вимоги, суду пояснила, що при укладенні договору у нотаріальній конторі вона розуміла, що це є договір довічного утримання, тому сподівалася, що донька буде доглядати за нею до її смерті, матеріально та морально підтримувати. У зв`язку з тим, що позивач похилого віку, погано бачить і недочуває, вона не розуміла наслідків укладення договору. Дійсно до 2011 року донька або члени її сім`ї періодично до неї приїжджали, привозили продукти харчування, медикаменти. Проте, з 2011 року ніякої підтримки зі сторони відповідача їй не надається. Коли позивач вимушена була робити ремонт підлоги у квартирі, що для літньої людини дуже важко, донька ніяким чином не допомогла їй, і вона вимушена була звертатися за допомогою до сусідів. Навіть їжу їй не було на чому готувати. Під час нечастих її приїздів до дочки в м. Київ, відповідач ставилася до неї як до сторонньої людини. Позивач також пояснила, що пропустила строк позовної давності по тій причині, що донька до 2011 року приїздила до неї, допомагала, і вона вважала, що укладений договір довічного утримання відповідачем виконується належним чином , тому просить суд поновити їй строк звернення до суду , задовольнити позов та стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала, суду пояснила, що дійсно 26 січня 2008 року позивач подарувала їй квартиру АДРЕСА_2 . Під час укладення даного договору у нотаріальній конторі мати розуміла, що це є договір дарування, про що їй було роз`яснено нотаріусом. Оскільки відповідач та члени її сім`ї проживають у м. Києві, вони не можуть часто навідувати позивача, проте, по можливості вони приїжджають в м. Могилів-Подільський, привозять їй ліки, харчі. Під час перебування матері у них в гостях вони приділяють їй належну увагу. На протязі 2011 року вони неодноразово приїжджали до позивача, і відповідачу незрозуміло, чому мати звернулася до суду. Не визнаючи заявлений позов, відповідач переживає, що мати внаслідок своєї необізнаності може залишитися без житла. Крім того, з часу укладення спірного договору пройшло більше трьох років і позивачем пропущений строк позовної давності.

Свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 показали суду, що проживають по сусідству з ОСОБА_1 , яка живе одиноко і будучи жінкою похилого віку, все по господарству робить сама. Перебуваючи у віці 80 років, вона вимушена сама поратись у городі, мити вікна, прати білизну. Дочка деколи приїжджає до неї з Києва, проте, вони не бачили, щоб вона у чомусь допомагала матері. Позивач часто звертається за допомогою до сусідів, скаржилася, що під час її перебування у дочки вона відчуває там себе чужою і зайвою. Зі слів ОСОБА_1 їм відомо, що вона переписала свою квартиру на дочку, але хоче скасувати цей договір, оскільки дочка погано відноситься до неї .

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 показали суду, що вся їхня родина з повагою відноситься до бабусі –позивача по справі. Вони іноді всі разом, іноді по черзі навідуються до неї, привозять ліки, продукти харчування, допомагають по господарству. Коли бабуся буває у них в гостях у м. Києві , вони приділяють їй належну увагу. Останній раз позивач гостювала у них до 9 січня цього року, після чого відвезли її додому.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Згідно з договором дарування квартири, посвідченим державним нотаріусом Могилів-Подільської міської державної нотаріальної контори Кориняк Л.М. 26.01.2008 року, р.№ 1-133, ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_2 прийняла дарунок - квартиру АДРЕСА_2 (а.с.5).

Як видно з паспорту позивача, вона народилася у 1932 році і є жінкою похилого віку (а.с.4).

З особового рахунку № НОМЕР_1 Могилів-Подільського МКП «Житловокомунгосп`вбачається, що у спірній квартирі проживає одна людина – ОСОБА_1 (а.с.8).

Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання зазначеного договору дарування квартири недійсним, позивач посилається на те, що в силу свого похилого віку, поганого зору та слуху вона уклала договір, який не мала наміру укладати, і не розуміла юридичних наслідків його укладення. Зокрема, позивач сподівалася, що саме за цю квартиру за нею буде здійснюватися належний догляд, тобто, вважала, що укладає з дочкою договір довічного утримання.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідач проживає на значної відстані від позивача, не надає їй належної допомоги та догляду, що підтвердили свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які не є зацікавленими особами і їхні покази суд вважає можливим покласти в основу рішення.

Щодо показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , суд вважає їх упередженими та необ`єктивними, оскільки ОСОБА_6 є дочкою відповідача, а ОСОБА_7 –її чоловіком, тому вони зацікавлені у результатах розгляду даної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що при укладенні спірного договору дарування мала місце помилка з боку позивача ОСОБА_1 відносно суті даної угоди, а також щодо прав та обов`язків сторін, а тому зазначений договір слід визнати недійсним.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.5 ст.267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З пояснень позивача вбачається, що саме у 2011 році, коли вона перестала отримувати від дочки належну підтримку та догляд, вона дізналася про юридичну сторону укладеного між ними договору.

Тому суд вважає причину пропущення строку для звернення до суду поважною, а порушене право позивача таким, що підлягає захисту.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені нею судові витрати, що підтверджені документально (а.с.1,12).

На підставі ст. ст. 203, 215, 1257 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 60, 209 ч. 3, 212-215, 218 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.

Договір дарування квартири АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Могилів-Подільської міської державної нотаріальної контори Кориняк Л.М. 26 січня 2008 року, реєстраційний № 1-133 –визнати недійсним .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп.

На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 29.02.2012 р..

Суддя