Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №522/19952/25 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/19952/25

Провадження № 2/522/3822/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Шенцева О.П.,

за участі секретаря судового засідання Сафтюк-Панько Б.Д,

розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Водний» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 03.09.2025 року надійшов позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Водний» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на обслуговування/утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території за період з 01.04.2017 року по 31 жовтня 2017 року та з 01.06.2020 року по 31.07.2025 року у розмірі 60 645,58 грн., судового збору у розмірі 3028,00 грн., правничої допомоги у розмірі 30000 грн. та витрат на копіювання документів у розмірі 1 410 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 є наймачем неприватизованої квартири АДРЕСА_1 та в якому 08.09.2008 року створене Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВОДНИЙ». Рішенням Одеської міської ради № 526 від 26.05.2009 року про передачу частини житлового будинку на баланс ОСББ «ВОДНИИ», вирішено передати будинок в управління ОСББ «ВОДНИЙ». Актом приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу в управління (баланс) від 08.10.2009 року було передано об`єкт житловий комплекс за адресою АДРЕСА_2 з балансу КП «ЖКС «Порто-Франківський» в управління ОСББ «ВОДНИЙ». ОСББ зареєстровано в Єдиному державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 08.09.2008 Номер запису: 15561200000033442. Відповідно до розділу ІІ Статуту Об`єднання, затвердженого Протоколом Загальних Зборів ОСББ «ВОДНИЙ» від 19.10.2016, метою його створення є забезпечення і захист прав співвласників, щодо користування, володіння і розпорядження спільним майном будинку, збереження і поліпшення техніко-економічних характеристик будинку з метою комфортного проживання (перебування) користувачів житлових та нежитлових приміщень, зниження витрат і втрат ресурсів на утримання спільного майна і на споживання житлово-комунальних послуг, благоустрою прибудинкової території та побутового обслуговування населення.

Відповідач рішення загальних зборів не виконує, у зв`язку з чим станом на 31.07.2025 за Відповідачем за період з 01.04.2017 року по 31 жовтня 2017 року та з 01.06.2020 року по 31.07.2025 року рахується заборгованість зі сплати внесків на обслуговування/утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території у розмірі 60 645,58 грн.

За період з 01.11.2017 року по 01.05.2019 року, згідно судового наказу №522/9871/19 від 26.06.2019 року, та за період 01.06.2019 року по 01.09.2020 року, згідно судового наказу №522/16153/20 від 29.09.2020 року з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість у розмірі 27 276,27 грн. Доказом цього є постанови про закінчення виконавчого провадження від 15.08.2025 року.

Ухвалою суду від 19.09.2025 року у справі відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 29.10.2025 року.

23 лютого 2026 року до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у відсутність.

У зв`язку з відсутністю відзиву судове засідання відкладено на 03.06.2026 року.

Про розгляд справи 03.06.2026 року сторони були сповіщені.

Відповідач ОСОБА_1 про час, дату та місце судового розгляду була повідомлена належним чином, відзив та заяв по суті справи суду не надала.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 279 ЦПК України передбачено що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи повторне належне повідомлення учасників справи та вимоги ст.ст. 178, 279, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними у справі матеріалами, з ухваленням у справі заочного рішення.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України та у зв`язку з постійними, триваючими екстреними відключеннями електропостачання в Приморському районному суді м. Одеси, періодичним включенням світла, датою складення цього судового рішення датою складення цього судового рішення є 18.12.2025 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є наймачем неприватизованої квартири АДРЕСА_1 , і в якому створене в 08.09.2008 року ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «ВОДНИЙ», Код ЄДРПОУ: 36110104.

Рішенням Одеської міської ради № 526 від 26.05.2009 року про передачу частини житлового будинку на баланс ОСББ «ВОДНИЙ», вирішено передати будинок АДРЕСА_2 в управління ОСББ «ВОДНИЙ».

Актом приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу в управління (баланс) від 08.10.2009 року було передано об`єкт житловий комплекс за адресою АДРЕСА_2 з балансу КП «ЖКС «Порто-Франківський» в управління ОСББ «ВОДНИЙ».

Згідно статуту ОСББ «ВОДНИЙ», ОСББ створено співвласниками багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 . Метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників щодо користування, володіння і розпорядження спільним майном, збереження і поліпшення техніко-економічних характеристик будинку з метою комфортного проживання (перебування) користувачів житлових та нежитлових приміщень, зниження витрат і втрат ресурсів на утримання спільного майна і на споживання житлово-комунальних послуг, благоустрою прибудинкової території та побутового обслуговування населення.

У частині 3 розділу 1 Статуту зазначено, що одними із завдань ОСББ «ВОДНИЙ» є забезпечення належного утримання, ремонту, реконструкції та технічного переоснащення будинку і прибудинкової території, зведення господарських споруд, а також, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами.

Задля виконання своїх завдань та функцій, визначених статутом, ОСББ уклало:

- колективний договір про надання послуг з поводження з побутовими відходами від 01 лютого 2020 року №1671СП, за яким виконавець на умовах, передбачених цим договором, здійснює послуги зі збирання та вивезення ТПВ, що утворюються в процесі господарської діяльності замовника, а замовник оплачує надані послуги на умовах, що передбачені договором;

- договір про постачання електричної енергії від 06 квітня 2012 року №7108, за яким постачальник електричної енергії продає споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком №1, а споживач оплачує вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі, визначені договором;

- колективний договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 21 жовтня 2019 року №10.302, за яким виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачу послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, що визначені договором;

- договір на повне технічне обслуговування та експлуатацію ліфтів від 01 січня 2022 року №43, за яким замовник доручив, а підрядник прийняв на себе організацію і виконання робіт з повного технічного обслуговування, експлуатації та ремонту ліфтів на об`єктах замовника.

За період з 01.11.2017 року по 01.05.2019 року, згідно судового наказу №522/9871/19 від 26.06.2019 року, та за період 01.06.2019 року по 01.09.2020 року, згідно судового наказу №522/16153/20 від 29.09.2020 року з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість у розмірі 27 276,27 грн.

Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

У ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вказано, що до житлово-комунальних послуг належать: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

У постанові КЦС ВС від 23.11.2022 у справі № 761/43664/18 вказано, що частиною першою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом п.5 ч.2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а тому факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.

У ч.1 ст. 10 Закону вказано, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 58 Житлового кодексу України, ордер на жиле приміщення є єдиною і достатньою підставою для вселення в надане жиле приміщення та укладення договору найму (оренди) житла в будинках державного чи комунального фонду.

Таким чином, наявність у відповідача ордера № 4423 від 12.09.2001 року беззаперечно підтверджує її тривалий, стабільний та законний правовий статус як наймача (орендаря/користувача) комунального майна.

Згідно зі статтями 66, 67, 68 Житлового кодексу України, наймач зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Цей обов`язок виникає в силу самого факту законного проживання в приміщенні та споживання послуг із утримання будинку.

Відповідно до ст. 64 Житлового кодексу України, члени сім`ї наймача, які проживають спільно з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї наймача несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. Оскільки всі Відповідачі вселені у квартиру на підставі одного ордера та є повнолітніми, вони несуть солідарну відповідальність перед Позивачем щодо оплати витрат на утримання будинку.

Аналізуючи специфіку правовідносин у будинках, де створено ОСББ, суд наголошує, що законодавець чітко врегулював питання розподілу витрат у неприватизованому житловому фонді.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», зобов`язання зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної чи комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень. Зазначена норма закону є спеціальною та імперативною. Вона прямо перекладає обов`язок фінансування витрат на управління (утримання) будинком з органу місцевого самоврядування (як номінального власника) на кінцевого користувача - наймача за ордером, який фактично проживає в будинку, користується його інфраструктурою, технічним обладнанням, прибудинковою територією та отримує всі житлово-комунальні блага.

Статтею 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» закріплено обов`язок споживача здійснювати оплату за спожиті житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Суд зауважує, що правовий статус наймачів неприватизованих квартир у спорах з ОСББ, а також правомірна природа додаткових нарахувань за ст. 625 ЦК України неодноразово досліджувалися найвищим судовим органом України, який сформував сталу та послідовну судову практику.

Щодо обов`язку наймача перед ОСББ: Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у своїй постанові у справі № 755/1749/19 чітко вказав, що закон прямо визначає суб`єктний склад осіб, які несуть витрати на утримання спільного майна у разі, якщо воно не приватизоване, і такими особами є саме наймачі. Жодних правових підстав для звільнення наймача від сплати цих внесків чи перекладання їх на третіх осіб законодавство не містить.

Згідно приписів ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (а також у справі № 6-2951цс15) підтвердила правову позицію, згідно з якою споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність укладеного договору між ОСББ та мешканцем (наймачем) не є спростуванням факту надання послуг і не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному обсязі.

Доказів зворотного відповідачкою суду не було надано.

Протоколом №1 Загальних зборів ОСББ «ВОДНИЙ» від 05 лютого 2017 року, встановлено з 01 березня 2017 року наступний розмір внесків на відшкодування витрат з управління багатоквартирним будинком та прибудинковою територією: 2,90 гривень за 1 кв.м., для мешканців першого поверху та 3,50 гривень за 1 кв.м. для мешканців другого та вище поверхів.

Протоколом №1 Загальних зборів ОСББ «ВОДНИЙ» від 05 січня 2018 року, встановлено з 01 січня 2018 року наступний розмір внесків на відшкодування витрат з управління багатоквартирним будинком та прибудинковою територією: 3,41 гривень за 1 кв.м., для мешканців першого поверху та 4,05 гривень за 1 кв.м. для мешканців другого та вище поверхів.

Протоколом №4 Загальних зборів ОСББ «ВОДНИЙ» від 23 грудня 2018 року, встановлено з 01 січня 2019 року наступний розмір внесків на відшкодування витрат з управління багатоквартирним будинком та прибудинковою територією: 4,39 гривень за 1 кв.м., для мешканців першого поверху та 5,08 гривень за 1 кв.м. для мешканців другого та вище поверхів.

Протоколом №1 Загальних зборів ОСББ «ВОДНИЙ» від 19 грудня 2021 року, встановлено з 01 січня 2022 року наступний розмір внесків на відшкодування витрат з управління багатоквартирним будинком та прибудинковою територією: 5,41 гривень за 1 кв.м., для мешканців першого поверху та 6,25 гривень за 1 кв.м. для мешканців другого та вище поверхів.

Протоколом №1 Загальних зборів ОСББ «ВОДНИЙ» від 10 лютого 2024 року, встановлено з 01 лютого 2024 року наступний розмір внесків на відшкодування витрат з управління багатоквартирним будинком та прибудинковою територією: 6,41 гривень за 1 кв.м., для мешканців першого поверху та 7,25 гривень за 1 кв.м. для мешканців другого та вище поверхів.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за період з 01.04.2017 року по 31 жовтня 2017 року та з 01.06.2020 року по 31.07.2025 року, розмір заборгованості складає 60 645,58 грн. та складається з:

Таким чином, під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу, відповідачам), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги згідно з існуючими тарифами.

Відповідачка не надала в обґрунтування своїх заперечень свій розрахунок заборгованості на спростування розрахунку наданого позивачем.

Таким чином розмір загальна заборгованості становить 60 645,58 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо розподілу судових витрат:

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3 028 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн.

Позивач ОСББ «Водний» у позовній заяві просив стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу в розмірі 30 000 грн. та 1410 грн. за копіювання.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з приписами ч.ч. 1 6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи.

На підтвердження здійснених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу суду наданодоговір про надання правової допомоги від 04.08.2025 року, акт приймання-передачі виконаної роботи до Договору про надання правничої допомоги від 04.08.2025 року.

Відповідно до вищевказаного акту загалом було проведено наступну роботу: усна консультація, вивчення документів, вивчення сталої судової практики в подібних правовідносинах, формування та узгодження правової позиції, складання та подання позовної заяви, участь в майбутніх судових засіданнях.

Загалом професійної (правничої) допомоги у справі № 522/19952/25 надано на суму 30000,00 грн.

У розумінні умов частин четвертої шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.

Водночас, у ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядає конкретну справу і має визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Суд враховує, що хоча відповідач і не подала клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, доводів щодо неспівмірності витрат не заявляв, проте, як встановлено судом, правнича допомога, надана ОСББ складає 30000,00 грн., що вочевидь не відповідає вимогам обґрунтованості та співмірності сумі таких витрат.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року справа № 686/5757/23 наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд також бере до уваги той факт, що матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Згідно даних, які містяться в Єдиному державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 є фізичною особою – підприємцем, який надає послуги, зокрема, фотокопіювання, підготування документів та інша спеціалізована допоміжна офісна діяльність. (82.19)

Відповідно до ч. 1,2, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

З зазначеного вбачається, що чинний ЦПК України не відносить витрати пов`язані з друкарськими послугами до судових витрат, більше того не передбачає порядку та механізму розподілу таких витрат.

Копіювання документів для суду та відповідача - не є витратами в розумінні ст.133 ЦПК України іншими процесуальними діями, необхідними для розгляду справи або підготовки до розгляду справи з огляду на те, що друкарські послуги не є процесуальною дією. На переконання суду, такі витрати фактично є складовими витрат на правову допомогу, так як її результат (заяви, договори, акти, тощо) викладається на папері, а витрати на копіювання документів, роздрукування і т.п. є неминучими, оскільки в більшості випадків вони підписуються на папері та скріплюються печатками, за виключенням електронних документів.

На підтвердження здійснених позивачем судових витрат на копіювання допомогу суду надано договір про надання друкарських послуг від 04.08.2025 року, Додаткову угоду №2 до Договору про надання друкарських послуг від 04.08.2025 року, акт приймання-передачі виконаної роботи до Договору про надання друкарських послуг від 04.08.2025 року.

Відповідно до акту Виконавцем виконано, а Замовником прийняті наступні роботи:

тиражування (виготовлення копій) поданих Замовником документів для формування документів для подачі позовної заяви ОСББ «Водний» до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 про стягнення заборгованості у кількості 282 копій на загальну суму 1410,00 грн. (копія одного листа – 5,0 грн.).

За таких обставин, суд вважає, що витрати на друкарські послуги не є судовими витратами в розумінні ЦПК України та доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги про стягнення з відповідача витрат на друкарські послуги у розмірі 1410 грн.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що із ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість в розмірі 60 645,58 грн., а також сплачений позивачем судовий збір, витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», ст. ст. 58, 64, 66-68 ЖК України, ст. ст. 526, 610, 611, 625 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Водний» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса, АДРЕСА_4 ) на користь ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «ВОДНИЙ», Код ЄДРПОУ: 36110104 (Україна, 65110, Одеська область, м. Одеса, вулиця Балківська, будинок 31) заборгованість зі сплати внесків на обслуговування/утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території за період з 01.04.2017 року по 31 жовтня 2017 року та з 01.06.2020 року по 31.07.2025 року у розмірі 60 645,58 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса, АДРЕСА_4 ) на користь ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «ВОДНИЙ», Код ЄДРПОУ: 36110104 (Україна, 65110, Одеська область, м. Одеса, вулиця Балківська, будинок 31) усі судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 3 028,00 грн., витрат з надання правничої допомоги – 5 000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 24 липня 2026 року.

Суддя: