Рішення від 16 червня 2026 р. у справі №522/26007/25-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/26007/25-Е

Провадження № 2/522/4148/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Шенцевої О.П.,

при секретарі - Сафтюк-Панько Б.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 01.12.2025 року надійшли матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 7544,45 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 75942792 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 2 540,00 грн. на строк позики - 10 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день (базова процентна ставка/фіксована).

Позивач зазначає, що Договір позики № 75942792 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 27.07.2021 року підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису BwfddaTh01, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Укладаючи договір позики, сторони узгодили порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування ним поза межами строку кредитування.

В подальшому, позикодавцем/первісним кредитором відступлено право вимоги за Договором позики № 75942792 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 27.07.2021 року. 19.11.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» уклали Договір факторингу № 1911 від 19.11.2021 року за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за Договором позики № 75942792 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 27.07.2021 року. 03.04.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» уклали Договір факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023 року, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за Договором позики № 75942792 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 27.07.2021 року. Підписані акти прийому-передачі реєстру заборгованостей підтверджують факт переходу від клієнта позивача/фактора відповідних прав вимоги та є невід`ємними частинами договорів факторингу.

З огляду на наведене, позивач вказує, що набув право грошової вимоги до відповідача за Договором позики № 75942792 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 27.07.2021 року в загальній сумі 7 594,60 грн., з яких 2540,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 5 054,60 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Втім, як вказує позивач, відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення основних сум боргу за договором позики та заборгованості за процентами не виконав ані перед позикодавцем/первісним кредитором, ані перед позивачем/фактором, що стало підставою для звернення позивачем до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.

Одночасно з позовом позивач подав до суду клопотання про витребування доказів (інформації щодо відповідача), посилаючись на неможливість самостійно отримати необхідну інформацію та надати докази про рахунок відповідача у АТ «ТАСКОМБАНК».

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді Шенцевій О.П.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 187 ЦПК України, судом 26.01.2026 отримано відповідь з ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача, з якої слідує, що ОСОБА_1 зареєстрованим /знятим з реєстрації не значиться, а згідно вказаного РНОКПП НОМЕР_1 ідентифікована інша особа.

26.01.2026 ухвалою суду вказану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, шляхом надання відомостей, що дозволять суду вирішити питання про підсудність.

02.02.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, з якої слідує, що останньою відомою адресою реєстрації відповідача є: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06.02.2026 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а також вирішено витребувати в АТ «ТАСКОМБАНК» (ЄДРПОУ 09806443, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30) наступні документи/інформацію: щодо належності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 ; виписку по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «ТАСКОМБАНК», ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 27.07.2021 року по 30.07.2021 року.

24.03.2026 року до суду від Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» надійшли витребувані документи, а саме виписка по рахунку № НОМЕР_3 у гривнях та інформація, що ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) закрито рахунок № НОМЕР_3 у гривнях, операції по якому можна було здійснювати за допомогою зазначеної в резолютивній частині ухвали банківської платіжної картки № НОМЕР_2 .

01.04.2026 року до суду від позивача надійшла заява про розгляд цивільної справи № 522/26007/25-Е у відсутності представника позивача.

22.05.2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 від 19.05.2026 року, надіслана засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта», зі змісту якої вбачається, що 04.05.2026 року об 11:19 годині ОСОБА_2 в Єдиний портал державних послуг «Дія» в розділ «Судові послуги» отримав повідомлення: «По справі № 522/26007/25-Е призначено судове засідання» щодо цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 7 594,60 гривень. У згаданій заяві ОСОБА_2 зазначає, що довідку про присвоєння ідентифікаційного номера ДПІ по Ленінському району м. Запоріжжя 2462014172, наданого Державною податковою адміністрацією України, отримав 28.11.2000 року, дата занесення до Державного реєстру фізичних осіб 31.07.1998 року. Також, у своїй заяві від 19.05.2026 року ОСОБА_2 заявляє, що ніякого відношення до справи № 522/26007/25-Е не має, заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» не має, вказаний в позовній заяві податковий номер належить йому. До заяви від 19.05.2026 року ОСОБА_2 долучив копію паспорту громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого 30.10.2001 року Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області на його ім`я, та копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ДПІ по Ленінському району м. Запоріжжя від 28.11.2000 року.

Позивач у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, у позові зазначив, що проти прийняття заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Відзив на позов до суду не подавав.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Враховуючи положення ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Відповідно до ч.4 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позовної заяви, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви та справи, 27.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 75942792 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 2 540,00 грн. на строк позики - 10 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день (базова процентна ставка/фіксована).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем на даний час визначається Законом України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі Закон).

Відповідно до ст. 3 Закону, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

У відповідності до ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму.

Так, 27.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 договір укладений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, що передбачено статтею 205, 207 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1048 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В силу ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Обов`язок повернути кошти у строк, визначений договором, виникає у Позичальника з моменту отримання коштів за договором позики.

Згідно із висновками Верховного Суду, викладеними, в постанові від 14 липня 2022 року у справі № 204/4341/17, договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передачі грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов`язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей. Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов`язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд у справах цієї категорії. При встановленні факту неотримання позичальником грошей або речей від позикодавця договір позики вважається неукладеним.

Так, судом встановлено, що реквізитами позичальника у Договорі позики № 75942792 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 27.07.2021 року вказано: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ІПН: НОМЕР_1 ; паспорт: серії НОМЕР_5 ; адреса: АДРЕСА_1 ; поштова адреса: АДРЕСА_1 ; тел.: НОМЕР_6 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; рахунок: НОМЕР_2 ; електронний підпис одноразовим ідентифікатором: BwfddaTh01 .

Разом з тим, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , вказаний у Договорі позики № 75942792 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 27.07.2021 року, присвоєно Державною податковою адміністрацією України іншій особі, а саме ОСОБА_2 , що підтверджується копією довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ДПІ по Ленінському району м. Запоріжжя від 28.11.2000 року. Крім того, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , що вбачається з копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_8 виданому Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області 30.10.2001 року.

В той же час, вказане підтверджується й відомостями з відповіді від 26.01.2026 з якої слідує, що зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відсутнє, а за РНОКПП НОМЕР_1 ідентифікована інша особа та особа з датою народження ІНФОРМАЦІЯ_2 - не значиться.

Відтак, судом з`ясовано, що в Договорі позики № 75942792 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 27.07.2021 року укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 вказано персональні дані іншої особи, яка заперечує факт укладення договору з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Тому, в даному випадку у суду відсутня можливість з наявних в матеріалах справи доказів однозначно ідентифікувати особу боржника за Договором позики № 75942792 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 27.07.2021 року.

З урахуванням наведеного, твердження позивача щодо укладеності договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 не знаходять свого підтвердження.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Отже, за обставин, що склались, задоволення даного позову може призвести до покладення зобов`язання на іншу особу, персональні дані якої були використані при укладенні з Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Договору позики № 75942792 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 27.07.2021 року.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку щодо відсутності наразі підстав стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 7544,45 грн.

У статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Враховуючи принципи змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства суд не збирає докази за власною ініціативою та ухвалює рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, так як не обґрунтовані та не доведені.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Відтак, відповідно до ст.141 ЦПК України вимоги щодо стягнення судового збору також задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3,10,12,13,81,89,259,263-265,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.07.2026 року.

Суддя: