Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №522/15527/25-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/15527/25-Е

Провадження № 2/522/3711/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

за участю секретаря судового засідання Сафтюк-Панько Б.Д.,

розглянувши в залі засідань суду в місті Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожитий природний газ, -

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 борг за спожитий природний газ за об`єктом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 64347,95 грн., та судовий збір – 2422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем по об`єкту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в період з травня 2022 по травня 2025 (включно) було спожито природний газ на загальну суму 64347,95 грн., вартість якого залишилась несплаченою споживачем.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді Шенцевій О.П.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23.07.2025 року, було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

02 жовтня 2025 року до суду позивачем подано заяву, в якій зазначив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

06 березня 2026 року до суду надійшла заява відповідача про долучення до матеріалів справи.

В судове засідання 04 червня 2026 року, про дату та час судового засідання повідомлялись належним чином.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позовної заяви, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є користувачем нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

З позову слідує, що на ім`я ОСОБА_1 щодо постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 у період з травня 2022 по травня 2025 року обліковується заборгованість у розмірі 64347,95 грн.

В зв`язку з чим, та враховуючи наявність заборгованості, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, при чому виробник послуг може бути і їх виконавцем.

Відповідно до п.1 ч.3ст. 20 вказаного Закону, споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

У висновку Верховного суду України викладеним у постанові від 30.10.2013 по справі 6-59цс13 зазначається, про те що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

За п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» - споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч.1ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Правилами постачання природного газу, що затверджені постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015 передбачено, що постачальник зобов`язаний постачати природний газ споживачам які використовують його (природний газ) для власних потреб, а споживачі зобов`язані здійснювати оплату за отриманий природний газ, згідно особового рахунку і встановлених тарифів.

Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2500 "Про затвердження типового договору постачання природного газу побутовим споживачам" визначено, що договір між постачальником природного газу та споживачем є публічним. Фактом укладення цього Договору є включення Постачальником Споживача до свого Реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи на підставі заяви-приєднання, поданої Споживачем в установленому законодавством порядку.

Згідно з п.2.1.Постанови НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2500 "Про затвердження типового договору постачання природного газу побутовим споживачам", за цим Договором Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для Споживача об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Визначення об`ємів (обсягів) споживання природного газу проводиться Оператором ГРМ згідно Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2494.

Відповідно до п.1 глави 4 Розділу IX Кодексу газорозподільних систем, визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору. Для визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу Оператора ГРМ.

Згідно з ч. 1ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до пункту 6 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на несплату комунальних послуг в разі їх невикористання на період відсутності в житловому приміщенні споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умовами документального підтвердження.

Відповідно до пункту 10 Правил надання населенню послуг з газопостачання (в редакції Постанови Кабінету Міністрів № 476 від 14.04.2004) розрахунок населення за надані послуги з газопостачання, починаючи з 1 квітня 2015 року здійснюється за показниками лічильника газу.

Проте, як слідує з матеріалів справи, а саме рахунку за спожитий газ, наданий відповідачем до суду та долучений до матеріалів справи, складений Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» за січень 2026 року заборгованість позивача складає, з урахуванням сплати 1000 гривень за особовим рахунком НОМЕР_1 до сплати 5092,75 гривень, в то й же час в графі «борг» сума зазначена 5408,45 гривень.

Таким чином, за наявності таких розбіжностей між заборгованістю перед позивачем за період станом на 05.2025 року та станом на 01.2026 року, що мало б враховувати попередні періоди, та відсутності пояснень позивача щодо цього, суд не вбачає порушення відповідачем зобов`язань по сплаті за надані позивачем послуги по газопостачанню.

В той же час, наявність в рахунку за спожитий газ двох варіантів заборгованості, а саме 5408,45 гривень та 5092,75 гривень, не дає суду підстав пересвідчитись у їх дійсності та визначити певну суму до стягнення.

Відтак, позивачем не надано доказів на підтвердження наявності у відповідача заборгованості за спожитий газ в сумі 64347,95 грн.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Доказуванню підлягають обставини, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази повинні бути достатніми, щоб підтвердити обставини, що мають значення для вирішення справи.

Отже, вказана інформація по рахунку згідно витягу з білінгової системи «Газоліна» не відповідає дійсності та є недостатнім доказом, що підтверджує факт наявності заборгованості за спожитий природний газ.

Відсутність зазначених доказів становить саме той баланс ймовірності, який за встановлених судом обставин свідчить на користь відповідача, оскільки маючи процесуальну можливість позивач не скористався своїми можливостями та не довів свої твердження, покладені в основу підстав позову, тому підстав для задоволення позову суд не вбачає.

Враховуючи принципи змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, суд не збирає докази за власною ініціативою та ухвалює рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

У відповідності до положень ч. 1, ч. 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, так як не обґрунтовані та не доведені.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5,12,13,81,141,223,263,263-265,268,273, 354,356 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожитий природний газ – залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.07.2026 року.

Суддя: