Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №760/13343/24 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/13343/24 2/760/9582/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Усатової І.А.,

при секретарі Омельяненко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Шоста київська державна нотаріальна контора, П`ята київська державна нотаріальна контора про зняття арешту з майна,

В С Т А Н О В И В:

До провадження судді Солом`янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Шоста київська державна нотаріальна контора, П`ята київська державна нотаріальна контора про зняття арешту з майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 в рівних частках на підставі свідоцтва про право власності на житло від 17 грудня 1996 року.

Позивачі зазначають, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер один із співвласників квартири - ОСОБА_4 , після смерті якого відкрито спадкову справу. Під час оформлення спадщини державним нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з наявністю в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно архівних записів про арешт квартири.

Як зазначено у позові, відповідно до інформаційної довідки з державних реєстрів щодо спірної квартири зареєстровано чотири архівні записи про арешт майна, зокрема один запис, внесений на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 13 листопада 2000 року, у якому власником 1/4 частини квартири зазначено ОСОБА_5 , а також три записи, внесені на підставі постанови державного виконавця від 02 квітня 2003 року щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Позивачі зазначають, що ОСОБА_5 ніколи не була співвласником спірної квартири, а також вказують на невідповідність даних, зазначених у реєстрі, фактичним відомостям щодо власників квартири, їхніх дат народження та складу співвласників.

Крім того, позивачі посилаються на те, що у Державному реєстрі речових прав відсутні відомості про одного із співвласників квартири - ОСОБА_4 , який зазначений у правовстановлюючих документах.

Позивачі зазначають, що зверталися до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві із заявою про зняття арешту, однак отримали відповідь про відсутність відповідного виконавчого провадження в Автоматизованій системі виконавчого провадження у зв`язку із його знищенням після закінчення строку архівного зберігання. Також орган державної виконавчої служби повідомив про відсутність передбаченого законодавством механізму зняття арешту у випадку знищення виконавчого провадження.

Також позивачі зверталися до Печерського районного суду міста Києва щодо отримання копії ухвали від 13 листопада 2000 року, яка стала підставою для накладення одного з арештів, однак листом суду повідомлено, що цивільні справи, стороною яких є ОСОБА_5 , у провадженні суду не перебували, у зв`язку з чим надати копію зазначеної ухвали неможливо.

Крім того, позивачі зверталися до Шостої київської державної нотаріальної контори із заявами про зняття відповідного обтяження, однак їм було повідомлено, що документи щодо накладення арешту передано до державного нотаріального архіву, а зняття арешту можливе лише на підставі відповідної ухвали суду.

На думку позивачів, арешти продовжують існувати за відсутності правових підстав, оскільки виконавче провадження, у межах якого було накладено арешт, знищене, а судове рішення, яке стало підставою для одного з арештів, фактично не існує. У зв`язку із цим позивачі вважають, що наявність зазначених обтяжень порушує їхнє право власності та перешкоджає реалізації права на вільне володіння, користування і розпорядження належним їм майном.

У зв`язку із зазначеним позивачі просять суд зняти арешти із квартири АДРЕСА_1 , зареєстровані за реєстраційними номерами обтяжень 1347276, 1394437, 1394444 та 1394449.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 12.06.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 07.06.2026 закрито провадження в частині позовних вимог про зняття арештів, зареєстрованих за реєстраційними номерами обтяжень 1394437, 1394444 та 1394449 на підставі п. 1 ч. 2 ст. 255 ЦПК України.

Оскільки розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.

Суд, дослідивши та оцінивши в сукупності письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 17 грудня 1996 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності в рівних частках.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрито спадкову справу.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо зазначеної квартири зареєстровано архівний запис про обтяження за реєстраційним номером 1347276, який внесено на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 13 листопада 2000 року. При цьому у зазначеному записі власником 1/4 частини квартири зазначено ОСОБА_5 .

Водночас із наданого позивачами свідоцтва про право власності на житло вбачається, що ОСОБА_5 співвласником спірної квартири ніколи не була. Матеріали справи також не містять доказів набуття нею будь-яких прав на зазначене нерухоме майно.

Крім того, листом Печерського районного суду міста Києва підтверджено, що цивільні справи, стороною яких є ОСОБА_5 , у провадженні суду не перебували, у зв`язку з чим надати копію ухвали від 13 листопада 2000 року, яка зазначена як підстава для накладення арешту, не є можливим.

Також із матеріалів справи вбачається, що Шоста київська державна нотаріальна контора повідомила позивачів про передачу документів щодо накладення арешту до державного нотаріального архіву та зазначила, що зняття такого обтяження можливе лише на підставі відповідного судового рішення.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтями 316, 317, 319, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження належним йому майном, а право приватної власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом.

Оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність правових підстав для подальшого існування арешту, зареєстрованого за реєстраційним номером обтяження 1347276.

При цьому матеріалами справи не підтверджено законність накладення та подальшого збереження зазначеного обтяження, а встановлені судом обставини свідчать про невідповідність відомостей, внесених до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючим документам на спірну квартиру.

Більше того, матеріалами справи підтверджено, що особа, щодо якої внесено відповідний запис про обтяження, не є співвласником спірної квартири, а судове рішення, яке зазначене підставою для внесення такого запису, не може бути ідентифіковане чи підтверджене відповідними документами.

За таких обставин подальше існування арешту фактично створює необґрунтовані перешкоди позивачам у здійсненні належного їм права власності, у тому числі щодо оформлення спадкових прав після смерті одного зі співвласників квартири, без доведення законності такого втручання.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зняття арешту, зареєстрованого за реєстраційним номером обтяження 1347276, є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 41 Конституції України, статтями 316, 317, 319, 321, 391 Цивільного кодексу України, статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити частково.

Зняти арешт із квартири АДРЕСА_1 , зареєстрований за реєстраційним номером обтяження 1347276, внесений на підставі ухвали Народного суду Печерського району міста Києва від 13 листопада 2000 року.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.А. Усатова