Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №207/2345/26 — Південний районний суд міста Кам’янського

№ 207/2345/26

№ 2/207/2467/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Кам`янське

Південний районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді Юрченко І.М.,

при секретарі Сівачук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Кам`янське цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року до суду від товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» надійшла позовна заява, в якій позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 306845968 від 22 лютого 2025 року у розмірі 28915 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот п`ятнадцять) грн. 25 коп., судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн. 00 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 22 лютого 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 306845968 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, згідно якого відповідач отримав 5100,00 грн. на його банківську картку. Отже, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.

24 червня 2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № МВ-ТП/41.

Відповідно до реєстру прав вимоги № б/н від 24.06.2025 до Договору факторингу, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача.

Тобто, право вимоги за кредитним договором № 306845968 від 22 лютого 2025 року перейшло ТОВ «Таліон Плюс» 24.06.2025 року, відповідно до підписаного сторонами реєстру прав вимоги № б/н.

04 грудня 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали Договір факторингу №04/1225-01 відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників № 2 від 04.12.2025 за Договором факторингу 2 від ТОВ «Таліон Плюс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 33664,42 грн.

В ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором № 306845968 від 22 лютого 2025 року перейшло до позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до відповідача в розмірі 33664,42 грн., що складається з заборгованості по кредиту у розмірі 9498,33 грн., заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом – 19269,92 грн., заборгованість за комісією – 120,00 грн., заборгованість за штрафними санкціями – 4749,17 грн.

Вимоги щодо штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 28915 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот п`ятнадцять) грн. 25 коп., що складається з заборгованості по кредиту у розмірі 9498,33 грн., заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 19269,92., заборгованості за комісією – 120,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».

Вищенаведене зумовило позивача звернутись до суду з відповідною позовною заявою.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтвердив та просив їх задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Заяву про слухання справи за його відсутністю не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце слухання справи повідомлений належним чином - у відповідності до вимог ч. 6, п. 2 ч. 7 ст. 128, ч. 9 ст. 130 ЦПК України, судовими повістками про виклик за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання.

Відповідно до ст.280 ЦПК судом прийнято рішення про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів. Представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечував.

Враховуючи вищенаведене і прийняття судом ухвали про заочний розгляд справи, справа підлягає розгляду в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, наявні у справі письмові докази та оцінивши їх в сукупності суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 22 лютого 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 306845968 (арк.с. 33-39).

Згідно п. 2.1, 2.2 Договору, Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 5100,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Як вбачається з п. 2.3 Договору, Кредитодавець надає Позичальнику перший транш за Договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що позивальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого останній може збільшити суму кредиту в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання Позичальником першого Траншу.

Відповідно до п. 5.1 договору, кредит надається шляхом ініціювання Кредитодавцем безготівкового перерахування суми кредиту на банківський рахунок Позичальника, за реквізитами Платіжної картки 4323-34ХХ-ХХХХ-6231, що відбувається протягом 3 (трьох банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового траншу за Договором. За затримку перерахування коштів, що спричинена діями третіх осіб, Кредитодавець відповідальність не несе.

За користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

Згідно з п. 8.3 договору, базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, що становить 357,70 відсотків річних.

Розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу становить 306,00 грн. (п. 8.5).

Згідно з п. 8.6 договору, для суми Кредиту отриманої за першим Траншем, що вказана в п. 2.3. Договору, за весь строк кредитування без повного дострокового повернення всієї суми Кредиту протягом Дисконтного періоду, орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 96669,48 грн. та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у розмірі 91569,48 грн. (які складаються з процентів за користування Кредитом за Базовою ставкою та Комісії за надання кредиту) та суму Кредиту у розмірі 5100.00 грн. Орієнтовна Реальна річна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, з припущення користування Кредитом протягом усього строку кредитування зі сплатою процентів за Базовою ставкою, розрахована згідно методики Національного банку України, складе 2525,82 відсотків річних. Денна процентна ставка, за методикою розрахунку передбаченою частиною 4 статті 8 Закону, розраховується наступним чином: (загальні витрати за користування сумою першого Траншу за весь строк кредитування: 91569,48 грн) / (сума першого Траншу за Договором: 5100.00 грн.) / (строк кредитування: 1826 днів) ? 100% = 0,98 відсотків в день.

Кредитні кошти у розмірі 5100,00 грн. перераховані на рахунок ОСОБА_1 (картку № НОМЕР_1 ), що підтверджується копією платіжного доручення від 22.02.2025 (арк.с. 41), листом А-банк з додатками (60-75), листом АТ КБ «ПриватБанк» від 15.06.2026, випискою по рахунку відповідача (арк.с. 78-79).

24.06.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу № МВ-ТП/41 (арк.с. 43-44) відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги до відповідача, в тому числі на підставі реєстру прав вимоги від 24.06.2025 (арк.с. 7-8).

04 грудня 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали Договір факторингу №04/1225-01 відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників № 2 від 04.12.2025 за Договором факторингу 2 від ТОВ «Таліон Плюс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 33664,42 грн. (арк. с. 12-16).

Згідно з копією реєстру прав вимоги № 2 від 04.12.2025 ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 33664,42 грн., що складається з заборгованості по кредиту у розмірі 9498,33 грн., заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом – 19269,92 грн., заборгованість за комісією – 120,00 грн., заборгованість за штрафними санкціями – 4749,17 грн.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із частиною першою статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частини перша, друга,статті 1046 ЦК).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання:

1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди;

2) електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом;

3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.

Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частинами першою та другою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 526,629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Суд доходить до висновку, що стороною позивача доведено факт погодження між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем всіх істотних умов договору та належної інформації про підстави та розмір відповідальності позичальника за прострочення виконання зобов`язання. Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Отже, виходячи з принципу правомірності даного правочину, який не визнано судом недійсним, у позичальника ОСОБА_2 виникло зобов`язання з повернення одержаного кредиту.

Аналізуючи зазначені норми права та встановлені обставини, суд приходить до висновку, що оскільки фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку ні первісному кредитору, ні позивачу не повернуті, що підтверджується таблицею розрахунку заборгованості за кредитним договором № 306845968 від 22 лютого 2025 року, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати відповідачем обов`язку з повернення суми кредитних коштів.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема, розрахунку заборгованості, станом на момент звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем складає 33664,42 грн., з яких: заборгованість по кредиту у розмірі 9498,33 грн., заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом – 19269,92 грн., заборгованість за комісією – 120,00 грн., заборгованість за штрафними санкціями – 4749,17 грн.

Вимоги щодо штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 28915 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот п`ятнадцять) грн. 25 коп., що складається з заборгованості по кредиту у розмірі 9498,33 грн., заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 19269,92., заборгованості за комісією – 120,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».

З огляду на встановлені обставини, суд вважає доведеним факт існування між сторонами у справі договірних зобов`язань та невиконання обов`язку відповідача з повернення кредитних коштів, внаслідок чого у ОСОБА_2 виникла заборгованість, яка становить 28915 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот п`ятнадцять) грн. 25 коп. і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, що був сплачений ним при зверненні до суду у розмірі 2662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 41167 від 22.05.2026 у відповідності до ст.141 ЦПК України.

Щодо вимог про стягнення витрат на користь відповідача на правничу допомогу в розмірі 7000 грн. 00 коп., суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що позивачу товариству з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» правничу допомогу у вказаній справі надавало Адвокатське бюро «Тимошенко та партнери», що підтверджується договором про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року.

21 січня 2026 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» та Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» було підписано Додаткову угоду № 25771516213 до договору про надання правничої допомоги, в якій вони погодили надання правових (юридичних) послуг Адвокатським бюро Товариству по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 (арк.с. 27).

Згідно протоколу погодження вартості послуг до Договору № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року (арк. с. 22 зворот) та Акту прийому-передачі наданих послуг до договору надання правничої допомоги 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року, були надані правові (юридичні) послуги по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , а саме: складання позовної заяви 2 год. - 5000 грн.; вивчення матеріалів справи – 2 години – 1000 грн.; підготовка адвокатського запиту 1 год. – 500 грн.; підготовка та передача клопотання 1 год. – 500 грн., загальна сума становить 7000 грн. (арк.с. 28).

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 та частина 8 статті 141 ЦПК України).

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини (постанова ВС від 16.02.2023 у справі № 824/9/22 (провадження № 61-11644ав22).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи критерій розумності розміру, виходячи з конкретних обставин справи віднесення справи до категорії малозначних, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та значення справи для сторін, виходячи з принципів пропорційності, співмірності, розумності, суд дійшов висновку не присуджувати позивачу на користь якого ухвалено судове рішення, всі витрати на професійну правничу допомогу, що заявлені до стягнення.

Враховуючи малозначність та типовість справи, обсяг та характер наданих послуг та виконаних робіт, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає, що понесені витрати є неспівмірними із складністю справи, наданим обсягом послуг, затраченим часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Як вбачається з матеріалів справи, вона не є складною, розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, без участі у судовому засіданні учасників справи та їх представників, отже, з цього слідує висновок про те, що дана справа не відноситься до категорії складних справ і складання позовної заяви та клопотань у своїй більшості є подібними.

Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна позиція відображена в пункті 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022року у справі № 922/1964/21.

Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

У рішенні від 19 жовтня 2000року у справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/96, (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Верховний Суд в постанові від 13.02.2019 року у справі №756/2114/17 звернув увагу на наступне. Враховуючи положення ст.28 Правил адвокатської етики необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зроблено висновки, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 року у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Враховуючи обсяг виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності таких витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, та те, що спір, який виник між сторонами відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання, матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких було витрачено багато часу, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» 3000 грн. у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 128, 258, 259, 263-265, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43541163, знаходиться за адресою: (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333) суму заборгованості за кредитним договором № 306845968 від 22 лютого 2025 року в розмірі 28915 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот п`ятнадцять) грн. 25 коп., в тому числі: заборгованості по кредиту у розмірі 9498,33 грн., заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 19269,92., заборгованості за комісією – 120,00 грн

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати по сплаті судового збору у сумі 2662 грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто Південним районним судом міста Кам`янського за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.М. Юрченко