Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №185/1587/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1302/26 Справа № 185/1587/26 Суддя у 1-й інстанції - Щербина О. О. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Корчиста О.І. розглянула матеріали за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2026 року, відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, місце проживання: АДРЕСА_1 ,

у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою справу про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення водій ОСОБА_2 , 27 січня 2026 року о 12.45 год. в м. Павлоград Дніпропетровської області, керував транспортним засобом – “OPEL ZAFIRA” д.н.з. НОМЕР_1 , проїхав перехрестя вул. Дніпровська та вул. Дмитра Яворницького на заборонений червоний сигнал світлофора, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем “KIA” д.н.з. НОМЕР_2 , який виконував поворот ліворуч з вул. Дніпровській на вул. Дмитра Яворницького, в результаті транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 8.7.3.е ПДР України.

Судом першої інстанції зазначено, що належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ДТП сталося з вини саме водія ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

Також, судом першої інстанції зазначено, що наданий відео-доказ у справі свідчить про відсутність в діях водія ОСОБА_2 порушень ПДР України, а саме проїзд перехрестя вул. Дніпровська та вул. Дмитра Яворницького на заборонений червоний сигнал світлофора, що стало причиною отримання механічних пошкоджень транспортними засобами.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанов у скасувати та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що копію постанови та матеріали справи вони фактично отримала лише 02 березня 2026 року в канцелярії суду безпосередньо після подання заяви про ознайомлення від 02 березня 2026 року.

Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що в матеріалах справи наявні її письмові пояснення як потерпілої, письмові пояснення свідка ОСОБА_3 , протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали, які підтверджують те, що ОСОБА_2 продовжив рух на заборонений сигнал світлофора.

Вказує, що суд не зазначив, що її письмові пояснення були досліджені, не навів їх змісту, не відобразив їх аналізу та не зазначив мотивів, з яких відхиляє або не бере їх до уваги. Тобто суд взагалі не показав у постанові, що досліджував один із ключових доказів у справі - пояснення потерпілої, яка є безпосередньою учасницею ДТП.

Крім того зазначає, що суд у постанові також не навів належної оцінки поясненням свідка ОСОБА_3 , не зазначив, чому відхиляє їх або вважає недостатніми, та не співставив їх із поясненнями ОСОБА_2 .

Звертає увагу, що суд безпідставно поклав в основу рішення відеозапис, джерело походження та процесуальний статус якого не встановлені належним чином. Однак при цього зазначає, що навіть якщо виходити з того, що відеозапис підлягає дослідженню, він не дає можливості однозначно та безспірно встановити механізм настання ДТП.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 , - адвокат Букур М.Є. просить врахувати, що апеляційна скарга, заявником у якій зазначено потерпілу ОСОБА_1 , підписана Сіберком Павлом Сергійовичем, повноваження якого на підписання та подання апеляційної скарги від імені потерпілої матеріалами справи не підтверджені.

По суті апеляційних вимог просить у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови відмовити, а у разі, якщо апеляційний суд дійде висновку про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, то апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову без змін.

Про час, дату та місце судового засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та потерпіла ОСОБА_1 повідомлені належним чином, в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, що відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, не є перешкодою для розгляду справи.

В додаткових поясненнях, адресованих апеляційному суду, потерпіла ОСОБА_1 пояснює, що на останній сторінці сформованого системою документа дійсно міститься візуальне зазначення ПІБ ОСОБА_4 , однак зазначена обставина є технічною невідповідністю, допущеною під час формування документа в підсистемі “Електронний суд” і не підтверджує, що саме ця особа підписала апеляційну скаргу.

Перевіряючи поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження вищезазначеної постанови, враховую, що ОСОБА_1 не була присутня в судовому засіданні під час постановлення судового рішення. Відповідно до розписки, з матеріалами справи ОСОБА_1 була ознайомлена 04 березня 2026 року. Враховуючи наведені обставини, з метою не порушення доступу до правосуддя та не порушення права ОСОБА_1 на захист, вважаю за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження та розглянути апеляційну скаргу по суті.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, виходжу з наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Однак, апеляційним переглядом встановлено, що суд першої інстанції, належним чином не з`ясував обставини щодо вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП., оскільки викладені в постанові висновки суду про те, що досліджені докази в справі, зокрема пояснення особи яка притягається до адміністративної відповідальності, схема та протокол, не доводять в діях водія ОСОБА_2 порушень ПДР України, що перебувають в причинному зв`язку з подією ДТП, є хибними і такими, які не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах даної справи та фактичних обставинах ДТП.

Як встановлено матеріалами справи, водію ОСОБА_2 інкримінується порушення, вимог п. 8.7.3.е ПДР України, а саме, проїзд на червоний сигнал світлофора, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

Як слідує зі змісту оскаржуваної постанови, суддя, під час прийняття рішення взяв до уваги пояснення особи яка притягається до адміністративної відповідальності, схему та протокол.

Однак, суддею не було надано оцінки письмовим поясненням потерпілої ОСОБА_1 , відповідно до яких, коли вона виїхала на перехрестя для виконання повороту ліворуч, пропустивши зустрічний транспорт, під час виконання повороту, в її бокову частину, з правої сторони врізався автомобіль під керування ОСОБА_2 .

Крім того, суд також не надав оцінки письмовим поясненням свідка ОСОБА_3 , яка в момент ДТП переходила дорогу на зелений сигнал світлофора по вул. Дніпровській в напрямку вул. Яворницького та почула звук від зіткнення автомобілів.

Аналізуючи пояснення цього свідка, яка не є зацікавленою особою, можна зробити висновок, що вона перетинала дорогу з вул. Дніпровській в напрямку вул. Яворницького на зелений сигнал світлофора.

В той же час, ОСОБА_2 інкриміновано проїзд перехрестя вул. Дніпровська та вул. Дмитра Яворницького на заборонений червоний сигнал світлофора.

Співставляючи пояснення потерпілої ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 можна дійти висновку, що оскільки пішоходу, яким в даному випадку є свідок ОСОБА_3 був наданий зелений сигнал світлофора для перетину перехрестя, водіям, які здійснювали рух по вул. Дніпровській в напрямку вул. Яворницького, булу увімкнено червоний сигнал світлофора, забороняючий рух, що в в повній мірі узгоджується із викладеними в протоколі обставинами.

При цьому є сумнівними висновку суду про те, що наданий відео-доказ у справі свідчить про відсутність в діях водія ОСОБА_2 порушень ПДР України, а саме проїзд перехрестя вул. Дніпровська та вул. Дмитра Яворницького на заборонений червоний сигнал світлофора, оскільки ракурс, з якого ведеться відеозйомка не відображає усіх необхідних даних для безумовного висновку щодо обставин настання ДТП.

Таким чином, з огляду на пояснення потерпілої ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 , які також узгоджуються із обставинами, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, порушення водієм ОСОБА_2 вимог п. 8.7.3.е ПДР України перебуває в причинному зв`язку із настанням розглядуваного ДТП.

Досліджені та перевірені апеляційним судом обставини, свідчать про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

З огляду на викладене, вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення повністю доведена, а його дії слід кваліфікувати за ст. 124 КУпАП, як порушення Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження транспортних засобів, а відтак, постанова судді підлягає скасуванню, з винесенням нової постанови, якою ОСОБА_2 необхідно визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Вирішуючи питання про накладення стягнення, враховую, що вчинення водієм ОСОБА_2 ДТП мало місце 27 січня 2026 року, а тому, відповідно до вимог ст. 38 КУпАП, на момент прийняття даної постанови спливли строки накладення адміністративного стягнення, що згідно п. 7 ст. 247 КУпАП, є безумовною підставою для закриття провадження у цій справі.

З огляду на вищенаведене, вважаю необхідним апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 задовольнити, постанову судді скасувати та прийняти нову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та провадженні у справі закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В:

Поновити потерпілій ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.

Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2026 року, відносно ОСОБА_2 , у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, - скасувати.

Постановити нову, якою ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, відносно ОСОБА_2 закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строку, передбаченого ст. 38 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.І. Корчиста