Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №208/2247/26 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/2247/26

провадження № 2/208/3396/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського, Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді: Кузнєцової А.С.,

за участю секретаря судового засідання: Вікторовської О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кам`янське в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янського Кам`янської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття їх з реєстраці,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд суду пред`явлено вказану позовну заяву, в якій заявлено вимогу про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням – квартирою за адресою: АДРЕСА_1 та зняти відповідачів із зареєстрованого місця проживання за вказаною адресою.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що воназареєстрована та проживає з 14.08.1984 року за адресою : АДРЕСА_1 .

У зазначеній квартирі на теперішній час зареєстровані: син позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та онук ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_2 з 11 січня 2017 року проживає в Ізраїлі на зв`язок виходить рідко. Онук ОСОБА_3 фактично не проживає в квартирі вже понад 10 років, з 2015 року, зв`язок з ним позивач не підтримує через внутрішні переконання відповідача та різний погляд на життя.

Реєстрація відповідачів у квартирі створює для позивача перешкоди в користуванні та розпорядженні житлом, оскільки позивач несе усі витрати по сплаті комунальних платежів та всі витрати з утримання квартири з урахуванням реєстрації у ній відповідачів.

За час відсутності відповідачів за місцем реєстрації у спірній квартирі позивач жодних перешкод у користуванні жилим приміщенням не чинив.

Добровільно вирішити це питання не надалось можливим, оскільки син позивача мешкає в іншій країні, а онук сказав, що питання, пов`язані з квартирою, йому не цікаві, брати будь яку участь відмовляєтеся і дане питання я маю вирішити самостійно, у зв`язку з чим вона вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав щодо користування жилим приміщенням.

Вважає, що на сьогоднішній день є підстави для визнання відповідачів таким, що втратили право користування жилим приміщенням.

Ухвалою суду від 10.03.2025 року відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження.

Ухвалою суду від 26.05.2026 р. було закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті.

Сторони в судове засідання не прибули, позивачем подано заяву про проведення розгляду справи за її відсутності, позовні вимоги підтримано.

Відповідачі, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог ст.128 ЦПК України. В судові засідання не прибували, надали кожен окремо заяву про визнання позовних вимог та розгляд справи за їх відсутності.

Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.5-6).

Відповідно до витягу з рішення виконавчого комітету Брежнєвської районної Ради народних депутатів Дніпропетровської області від 24.06.1988 року № 170 «Об утверждении решений администрацией, профсоюзных комитетов по распределению жилой площади среди работников предприятий, организаций» ОСОБА_1 відповідно до списку була виділена житлова площа за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9 на звороті-10).

У зазначеній квартирі на теперішній час зареєстровані: позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , онук ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , онука ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується виданою ТОВ «Абонент XXI» довідкою про реєстрацію та склад сім`ї №001336348 від 01.04.2025 року (а.с.12).

Позивач проживає у вказаній квартирі, виконує всі обов`язки зі сплати комунальних послуг та з утримання квартири в належному санітарно-технічному стані.

Таким чином, жодних підстав для реєстрації відповідачів у вказаній квартирі немає, оскільки фактично вони там не мешкають, комунальні послуги не сплачують, особисті речі відповідачів у зазначеній квартирі відсутні, що не заперечується і самими відповідачами.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно ч. 1 ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

У відповідності до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12 квітня 1985 року за відсутності поважних причин у мешканця житла щодо його постійного не проживання за місцем знаходження житла він може бути визнаний судом, таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Відповідно до п. 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист прав власності та інших речових прав» передбачено, що усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК, а саме: від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Відповідно до ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть, тобто зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Виходячи з того, що вищезазначений Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Відповідно до довідки про склад сім`ї №001336348 від 01.04.2025 року, на теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , онук ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , онука ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

При вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.

Відповідний правовий висновок викладений і в постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №454/2025/15-ц (провадження № 61-46621св18).

Із урахуванням положень ст.55 Конституції України, ст.ст.15, 16 ЦК України, ст.ст.64, 65, 71, 72 ЖК Української РСР, враховуючи те, що особа, яка на законних підставах вселилася в жиле приміщення як квартиронаймач, несе тягар її утримання, така особа має право на звернення до суду захистом своїх прав, зокрема і з позовом про визнання іншої особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 20 вересня 2021 року, прийнятої у справі № 200/17337/17.

Зняття з реєстрації місця проживання (перебування) здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) (пункт 3 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 "Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад".

Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі: рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Оскільки наявні в матеріалах справи докази свідчать про не проживання відповідачів за вказаною адресою понад шість місяців, та з огляду на не надання останніми доказів щодо поважності причин відсутності, а також не вчинення дій щодо добровільного зняття з реєстраційного обліку, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року)».

«Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)».

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна, частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України.

В позовній заяві вимог щодо стягнення судового збору з відповідачів не заявлено.

Керуючись вимогами ст.ст. 10, 76, 141, 259, 260, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янського Кам`янської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття їх з реєстраці - задовольнити у повному обсязі.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням – квартирою за адресою: АДРЕСА_1 та зняти відповідачів із зареєстрованого місця проживання за вказаною адресою.

Забов`язати Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади міста Камянської міської ради зняти з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 14.07.2026 року.

Відомості про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 ;

Відповідачі:

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

Третя особа: Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янського Кам`янської міської ради, код ЄДРПОУ 24604168, м.Кам`янське, пр-т В.Стуса 10/12.

Суддя А.С. Кузнєцова