Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №173/1757/26 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/1757/26

Провадження № 3/173/601/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Кожевник О.А., за участю особи стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з ВП № 3 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області щодо:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заміжньої, з вищою освітою, яка працює вчителем Верхньодніпровського ліцею № 2, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якій роз`яснено права за ст. 10, 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД 957271 від 07.05.2026 близько 14 год. 30 хв. 23.04.2026 по вул. Європейська м. Верхньодніпровськ поблизу торгового комплексу «Гагаринський» ОСОБА_1 ображала грубою нецензурною лайкою ОСОБА_2 яка є для неї племінницею, чим вчинила психологічне насильство стосовно потерпілої. Таким чином ОСОБА_1 своїми діями вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

В судовому засіданні особа стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 провину у вчиненні домашнього насильства не визнала. Зазначила, що на її думку протокол про адміністративне правопорушення складено з порушеннями. Зять потерпілої працює в поліції, вони вирішили її «покошмарити». Потерпіла все життя її ненавидить через те, що її чоловік залицявся до неї та через отримання нею спадщини від дядька. Вважає, що домашнє насильство тут відсутнє оскільки вони не проживають разом, не ведуть спільне господарство. Заперечувала свою присутність на відеозаписі, зауважила, що тих осіб створив штучний інтелект і відео сфальсифіковано, в час зазначений у протоколі перебувала на корекції у майстра манікюру.

Крім того, від ОСОБА_1 на адресу суду надійшли заперечення на протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД 957271 в яких остання просить закрити провадження у праві на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Свою позицію обґрунтовує тим, що відомості викладені в даному протоколі не відповідають дійсності, є недостовірними та не підтверджені належними та допустимими доказами, протокол складений з істотними порушеннями норм законодавства, а звинувачення її у вчиненні даного адміністративного правопорушення негативно впливає на її честь, гідність та ділову репутацію. Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення щодо неї складений із значними порушеннями, зокрема їй не роз`яснено права, про що міститься відмітка в протоколі. Звертає увагу суду на те, що з боку працівників поліції на неї здійснювався психологічний тиск який виражається в тому, що під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення працівник поліції наголошував, що не складав би відносно неї протокол, якби не наявність певного відеозапису, фактично створюючи враження про нібито беззаперечну доведеність її вини. 23.04.2026 вона знаходилася у майстра манікюру до 14:15 години, після чого пішла в центр міста Верхньодніпровськ, а тому фізично не могла знаходитися у місці, вказаному в протоколі в зазначений час. Факт її перебування у майстра манікюру підтверджується скріншотами листування з майстром. Оскільки майстер манікюру перебуває в стані вагітності, вона відмовилася від надання будь-яких пояснень та участі у справі в якості свідка. Крім того, зауважує, що працівником поліції цей факт перевірявся під час телефонної розмови з майстром манікюру, під час якої вона підтвердила зазначені обставини. Вважає докази, долучені особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення не достатніми в розумінні стандарту «поза розумним сумнівом» та ґрунтуються виключно на припущеннях.

Вважає, що письмові пояснення потерпілої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 не можуть оцінюватися судом як беззаперечний доказ її вини, оскільки потерпіла та свідок, що є донькою потерпілої є особами, зацікавленими у результаті розгляду справи та притягненні її до адміністративної відповідальності через їх неприязне ставлення до неї та її сім`ї. Крім того, свідок ОСОБА_3 не була безпосереднім очевидцем події та повідомляє лише про обставини, які їй стали відомі зі слів потерпілої під час телефонної розмови. До матеріалів справи долучено скріншот із мобільного телефону щодо телефонного дзвінка від свідка ОСОБА_3 до потерпілої ОСОБА_2 . Проте сам по собі факт телефонної розмови між зазначеними особами не підтверджує наявності події адміністративного правопорушення чи будь-яких інших обставин, які підлягають доказуванню у цій справі.

Щодо відеозапису з камер спостереження зазначає, що вказаний відеозапис не може вважатися належним та достатнім доказом на підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки у вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення час вона перебувала у іншому місці. На доданому працівником поліції відеозаписі неможливо належним чином ідентифікувати осіб, які на ньому зафіксовані, оскільки зйомка здійснюється зі значної відстані, якість зображення не дозволяє розпізнати обличчя осіб та встановити їх особи. Крім того, зазначений відеозапис не містить звукового супроводу, що унеможливлює встановлення змісту розмови між особами, характеру їхнього спілкування, а також перевірку доводів, викладених у протоколі та поясненнях потерпілої. За таких обставин даний відеозапис не підтверджує факту вчинення нею будь-яких протиправних дій та не може бути використаний як доказ її вини, оскільки не дає можливості ані встановити осіб учасників події, ані з`ясувати зміст їхньої розмови чи інші істотні для справи обставини.

Інший долучений до справи відеозапис стосується безпосередньо процесу складання працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення. Вказаний відеозапис не містить жодних відомостей щодо події правопорушення, не фіксує обставин його нібито вчинення та не може підтверджувати її вину.

Звертає увагу суду, що у письмових поясненнях потерпілої зазначено, що свідками події нібито були водії таксі, які перебували поблизу місця події. Разом з тим під час складання протоколу працівник поліції повідомив, що прямих свідків події немає. Вказані обставини свідчать про суперечності між матеріалами справи та фактичними даними, покладеними в основу протоколу, що ставить під сумнів достовірність викладених потерпілою відомостей та повноту проведеної перевірки.

За відсутності прямих свідків події та належних доказів, які б об`єктивно підтверджували викладені у протоколі обставини, твердження про її причетність до вчинення адміністративного правопорушення ґрунтуються виключно на припущеннях та поясненнях заінтересованих осіб, що є неприпустимим.

При цьому, за відсутності інших доказів, також не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться у самому протоколі про адміністративне правопорушення, виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на відсутність належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували факт вчинення нею адміністративного правопорушення, відсутність безпосередніх свідків події, а також те, що на момент нібито вчинення правопорушення вона перебувала в іншому місці, вважає, що притягнення її до адміністративної відповідальності є безпідставним та таким, що суперечить принципу законності.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що 23.04.2026 вона йшла з роботи, був дощ, вона стала під навіс магазину «Явір» перечекати. ОСОБА_4 проходила мимо по тротуару, підійшла до неї та почала штрикати пальцем в очі через те, що вона на її думку не правильно годує собаку. Додала, що мати жила у неї, а вона їздила на вул. Музичну годувати собаку. Якби не вона, пес би вже помер. Зазначила, що ОСОБА_4 почала штовхати її сумкою, обзивати, погрожувала повиривати ноги, казала, що вона буде повзати на роботу, а не ходити. Раніше ОСОБА_4 висловлювала погрози в її бік, фізично не чіпала, але вона в поліцію з цього приводу не зверталась. Вона відповіла, що педагоги так не поводяться і вона все розповість директору школи в якій вона працює. Тоді ОСОБА_4 пішла. Під час конфлікту їй зателефонувала донька і все чула в телефон. Вдома у неї підвищився тиск. Зазначила, що від такого спілкування отримала психологічну травму, хоча розмова продовжувалась не більше 10 хвилин. Після перегляду відеозапису до протоколу про адміністративне правопорушення зазначила, що відеозапис дійсно відображає ті події, на відео вона і ОСОБА_4 . Фізичного насильства ОСОБА_4 до неї не застосовувала, але штовхала та намагалась вибити телефон.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що вона є донькою ОСОБА_2 23.04.2026 о 14 год. 39 хв. вона зателефонувала матері. Мати підняла слухавку і вона почула крики, що «вона лізе битись», потім почула фразу «повириваю ноги полізеш на роботу задом на перед». Після вказаної події у мами піднявся тиск та вона розповіла, що трапилось.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Судовий розгляд проводиться в межах обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення.

У судовому засіданні досліджено:

- інформацію викладену в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 957271 від 07.05.2026 року;

- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 23.04.2026 згідно з яким ОСОБА_2 повідомила, що 23.04.2026 року близько 14 год. 30 хв. племінниця ОСОБА_1 поблизу магазину «Явір» за адресою: м. Верхньодніпровськ, вул. Європейська, виражалась в її бік нецензурною лайкою, погрожувала фізичною розправою, штовхала і намагалась вдарити сумкою;

- письмові пояснення ОСОБА_2 згідно з якими остання пояснила, що на протязі двох років між нею та племінницею ОСОБА_4 продовжується конфлікт, під час якого остання вчиняє сварки, висловлюється в її сторону нецензурною лайкою та погрожує фізичною розправою. 23.04.2026 приблизно о 14 год. 30 хв. вона поверталась з роботи додому і її наздогнала племінниця ОСОБА_5 та знову почала кричати на неї, висловлюватись на її адресу нецензурною лайкою, штовхала та намагалась вдарити сумкою, яка знаходилась у неї в руках. Події відбувались на вул. Європейська поблизу магазину «Явір». Все що відбувалось бачили таксисти, які пили каву неподалік;

- письмові пояснення ОСОБА_3 згідно з якими остання пояснила, що вона є донькою ОСОБА_2 . 23.04.2026 р. о 14 год. 39 хв. вона зателефонувала матері щоб дізнатись чи прийшла вона з роботи додому. Мати одразу взяла слухавку і вона почула, що вона плаче та кричить « ОСОБА_6 від мене». На її запитання мати повідомила, що її племінниця ОСОБА_1 чіпляється до неї та лається. Під час спілкування з мамою вона почула як ОСОБА_4 сказала: «я тобі ноги повидьоргую, що будеш задом на перед на роботу повзти», на що мама відповіла, щоб вона йшла далі. Крім того, мама повідомила, що ОСОБА_4 лізла до неї битись, штовхалась, намагалась вибити телефон з рук. Коли мама сказала ОСОБА_7 , що розповість про її поведінку директору школи в якій вона працює, ОСОБА_4 пішла, але продовжувала лаятись в бік її матері. Додала, що подія відбувалась біля торгівельного комплексу «Гагаринський-2», про що їй повідомила мама, що стоїть там під навісом, оскільки на вулиці йде дощ;

- скріншот з мобільного телефону свідка ОСОБА_3 з якого вбачається, що остання о 14 год. 39 хв. 23 квітня 2026 р. здійснила дзвінок абоненту «Мамочка».

- письмові пояснення ОСОБА_1 згідно з якими остання пояснила, що між нею та її тіткою ОСОБА_2 існують напружені стосунки через спадщину. Додала, що 23.04.2026 з 12 год. 45 хв. до 14 год. 15 хв. вона перебувала на манікюрі. Після чого пішла в АТБ. В цей день ОСОБА_8 не бачила та не спілкувалась з нею.

- письмові пояснення ОСОБА_9 згідно з якими останній пояснив, що є власником магазину «Явір» який розташований в м. Верхньодніпровську та на вимогу працівників поліції він надав відеозапис з камери спостереження магазину за 23.04.2026 з 14 год. 30 хв.

- відеозапис з камери спостереження з магазину, з якого вбачається, що особа жіночої статі штовхала ОСОБА_8 та била її сумкою коли вона розмовляла по телефону.

- відеозапис з боді камери поліцейського з якого вбачається, що працівник поліції на вимогу ОСОБА_4 надав їй документи на підтвердження своїх повноважень. Повідомив, про те, що конфлікт між нею та ОСОБА_8 таксисти не бачили, тому свідків немає. ОСОБА_4 зазначила, що ОСОБА_8 не бачила і ніколи не чіпала. Звинуватила працівників поліції в тому, що вони здійснювали на неї психологічний тиск, змонтували відео проти неї на якому не вона. Відмовилась підписувати будь-які документи. Зазначила, що ОСОБА_8 є родичкою працівника поліції Сипало.

Частина 1 статті 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій та передбачає існування обов`язкової ознаки - настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була завдана потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати, чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Статтею 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» встановлено, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Нормами зазначеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Таким чином, під домашнім насильством, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Як встановлено в судовому засіданні між тіткою та її племінницею виник конфлікт щодо утримання тварини (собаки) та переріс у сварку, під час якої ОСОБА_1 висловлювала погрози використовуючи слова народного класичного афоризму.

Разом з цим, наявність сварок і непорозумінь між особами на майновому та/чи побутовому ґрунті свідчить про існування між ними неузгодженості життєвих позицій в певних аспектах ставлення до життя, однак не підтверджує факту вчинення саме домашнього насильства.

З огляду на наведене, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації, не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Враховуючи, що доказів протилежного матеріали справи не містять, факт вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 не знайшов свого підтвердження.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України»).

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя дійшов висновку, що в судовому засіданні не знайшло підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, тому провадження підлягає закриттю.

Керуючись ст. 7, 173-2, 247, 251, 280, 284-285 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області.

Повний текст постанови виготовлений 24.07.2026 р.

Суддя: