Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №380/19873/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/19873/25 пров. № А/857/24787/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Глазька С.М., Затолочного В.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року, ухвалене суддею Клименко О.М. у м.Львові у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 380/19873/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ), про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

02 жовтня 2025 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) (далі – ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач-1), Військової частини НОМЕР_1 (далі – в/ч НОМЕР_1 , відповідач-2), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідач-3), з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) (далі – ІНФОРМАЦІЯ_5 , третя особа), у якому просив:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 в частині направлення 12 вересня 2025 року на медичний огляд ВЛК ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) “Про призов військовозобов`язаних і резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період” від 12 вересня 2025 року № 2610 щодо мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12 вересня 2025 року № 268 в частині зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;

- стягнути з відповідачів судові витрати на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , що складаються із судового збору, солідарно.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог щодо неї, Військова частина НОМЕР_1 в цій частині вважає його необґрунтованим, ухваленим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та із порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволення позовних вимог до Військової частини НОМЕР_1 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовув цій частині – відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 , видаючи наказ про зарахування позивача до списків особового складу, діяла на підставі іменного списку, наданого ІНФОРМАЦІЯ_7 , та виходила з презумпції належного виконання цим органом обов`язку щодо перевірки наявності або відсутності підстав для надання відстрочки. Перевірка таких підстав та надання відстрочок не належать до компетенції військової частини. Згідно з п. 14 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міноборони, затвердженої наказом МО України №280 від 15.09.2022, зарахування військовозобов`язаного до списків особового складу здійснюється в день прибуття на підставі іменних списків команд, приписів та документів, що посвідчують особу. У межах повноважень військова частина НОМЕР_1 , на підставі наказу №268 від 12.09.2025, зарахувала позивача, направленого з ІНФОРМАЦІЯ_3 до списків особового складу для проходження базової та фахової підготовки, поставила його на всі види забезпечення та призначила на посаду курсанта. Відтак протиправних дій військової частини НОМЕР_1 щодо зарахування позивача до списків особового складу - немає.

Крім того зазначає, що порядок звільнення військовослужбовців із військової служби регламентовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008. Вказаним нормативно-правовим актом не передбачено можливості звільнення військовослужбовця з військової служби шляхом скасування судом наказу про його призначення (зарахування) до військової частини.

Зауважує, що рішення про мобілізацію та призов мають індивідуальний характер і є актами разової дії, які вичерпують свою юридичну силу після реалізації - у даному випадку після фактичного призову позивача та його направлення для проходження військової служби. Відтак, після видання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.09.2025 №268 між сторонами виникли нові правовідносини, пов`язані з проходженням військової служби, правове регулювання яких здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та згаданим Положенням. Вказаними актами не передбачено можливості припинення таких правовідносин шляхом судового скасування раніше виданого наказу про призначення до військової частини. Такий спосіб не є юридично ефективним та не призведе до фактичного поновлення порушеного права.

ІНФОРМАЦІЯ_7 подав відзив на апеляційну скаргу та просить суд її задовольнити в повному обсязі.

Позивач також скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечує проти наведених у ній доводів, просить рішення суду залишити без змін.

Інші учасники справи правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено та підтверджується матеріалами адміністративної справи, що Відповідно до військово-облікового документа “Резерв+”, сформованого 05 липня 2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебував на військовому обліку, як військовозобов`язаний, у ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Згідно з довідкою від 12 вересня 2025 року № 169, виданою Мурованським ліцеєм Мурованської сільської ради Львівського району Львівської області ОСОБА_1 дійсно працює у вказаної ліцеї вчителем інформатики з навантаженням 1,25 ст. посадового окладу.

08 вересня 2025 року позивач звернувся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_9 ( АДРЕСА_2 ) із заявою (вх. № 14975 від 10 вересня 2025 року) та підтвердними документами про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до витягу з протоколу № 33 від 12 вересня 2025 року засідань комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 по розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період вирішено надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як педагогічному працівнику, у зв`язку з чим на ім`я позивача оформлено відповідну довідку від 12 вересня 2025 року № 11551, скріплену печаткою та підписану ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 , згідно із якою строк дії відстрочки – до 05 листопада 2025 року.

12 вересня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 видав направлення № 4869735, згідно з яким позивача направлено на військово-лікарську комісію на базі закладу охорони здоров`я КНП «Сколівська центральна лікарня» Сколівської міської ради для визначення придатності до служби в Десантно-штурмових військах, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті, підрозділах спеціального призначення; дата початку медичного огляду – 12 вересня 2025 року.

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії № 2025-0912-0934-5701-3 від 12 вересня 2025 року Сколівською територіальною позаштатною постійно діючою військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_10 12 вересня 2025 року проведено медичний огляд рядового (запасу) ОСОБА_1 , за результатами якого він визнаний придатним до військової служби.

12 вересня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 видав наказ (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) № 2610 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», яким відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), з набранням чинності Указу Президента України № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» (зі змінами), наказано військовозобов`язаного ОСОБА_1 відповідно до поіменного списку № 13147 від 12 вересня 2025 року призвати на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправити до військової частини НОМЕР_3 .

12 вересня 2025 року командир Військової частини НОМЕР_1 видав наказ (по стройовій частині) № 268, яким наказано рядового ОСОБА_1 , призваного на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 12 вересня 2025 року зарахувати до списку особового складу військової частини та на всі види забезпечення, на продовольче забезпечення з 13 вересня 2025 року, призначити на посаду курсанта навчального взводу та вважати таким, що з 12 вересня 2025 року справи та посаду прийняв і розпочав виконання службових обов`язків за посадою.

Позивач, уважаючи такі дії та накази відповідачів, що пов`язані з його призовом на військову службу під час мобілізації, протиправними, звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи межі перегляду справи, передбачені ст. 308 КАС України, колегія суддів суду апеляційної інстанції враховує наступне.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведені норми визначають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.

За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

За приписами ст.1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Колегія суддів також враховує, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком 30 діб.

На момент розгляду даної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ) визначено:

- мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

- особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до частин 3, 5 статті 22 Закону №3543-XII, під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби встановлює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно із частинами 1-3 статті 1 Закону №2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин 5, 7 статті 1 Закону №2232-XII, від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (частина 9 статті 1 Закону №2232-XII).

Згідно із частиною 2 статті 2 Закону №2232-XII, проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).

Як передбачено частиною 1 статті 4 Закону №2232-XII, Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону №2232-XII передбачено, що початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Згідно з частиною 11 статті 38 Закону №2232-XII, призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Абзац 2 частини 1 статті 39 Закону № 2232-XII передбачає, що на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Відтак, правове регулювання військового обов`язку здійснюється відповідно до Закону №2232-XII, а право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації визначається статтею 23 Закону №3543-XIII.

Відповідно до пункту 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення №1153/2008) громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом. У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу. З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Підпунктом 1 пункту 252 Положення №1153/2008 визначено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов`язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону №3543-XII, а також прийом громадян на військову службу за контрактом.

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі - Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Відповідно до пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; надають командирам військових частин інформацію про військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку, з метою добору громадян для проходження служби у військовому резерві та військової служби за контрактом.

Пунктом 11 Положення №154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, серед іншого: організовують та проводять професійно-психологічний відбір громадян під час приписки до призовної дільниці, призову на військову службу, службу у військовому резерві, відбору кандидатів на військову службу за контрактом; оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Таким чином, право на відстрочку від призову під час мобілізації та право на звільнення з військової служби є різними за своїм змістом, підставами виникнення та правовими наслідками правовими категоріями.

Право на відстрочку виникає до моменту набуття особою статусу військовослужбовця та стосується стадії призову на військову службу під час мобілізації. Таке право врегульоване статтею 23 Закону №3543-XII та полягає у звільненні окремих категорій осіб від призову під час мобілізації за наявності визначених законом умов.

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 280/6033/22.

Так, пунктом 11 Положення № 154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, серед іншого: беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві; оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

При цьому відповідно до частини 11 статті 38 Закону № 2232-XII, призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Подібні положення відображено у пункті 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2016 року № 921, які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин, відповідно до якого призовники і військовозобов`язані повинні особисто повідомляти у семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.

Тобто, з метою ведення районними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки спеціального обліку призовників, військовозобов`язаних, резервістів, які мають право на відстрочку від призову на строкову військову службу, військову службу під час мобілізації, особливого періоду на останніх покладено обов`язок із своєчасного повідомлення органу, в якому вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.

Отже, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, особливого періоду, кореспондує з обов`язком військовозобов`язаних, резервістів дотримуватися правил військового обліку, зокрема щодо своєчасного повідомлення органу про місце роботи і посади.

При цьому, колегія суддів зауважує, що правовий статус особи, яка реалізувала право на відстрочку у визначеному законом порядку, та особи, яка такого права не реалізувала, не є тотожним.

Особа, яка до моменту призову звернулась із заявою та документами, що підтверджують наявність підстав для відстрочки, набуває правового становища особи, щодо якої територіальний центр комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний перевірити наявність відповідних підстав та прийняти рішення з урахуванням установлених законом гарантій звільнення від призову під час мобілізації.

Натомість у випадку, коли особа, маючи передбачене законом право на відстрочку, не реалізувала його у визначений спосіб до моменту призову, а після призову була зарахована до списків особового складу військової частини, спірні правовідносини переходять у сферу проходження військової служби та регулюються спеціальним законодавством про військову службу.

Водночас такий висновок не означає, що будь-яке порушення права на відстрочку не може мати правових наслідків для оцінки правомірності рішень чи дій суб`єкта владних повноважень. Оцінка наслідків призову особи, яка мала право на відстрочку, має здійснюватися з урахуванням конкретних обставин справи, у тому числі поведінки особи щодо реалізації такого права, характеру допущених порушень та стадії спірних правовідносин.

Право ж на звільнення з військової служби виникає після набуття особою статусу військовослужбовця та регулюється статтею 26 Закону №2232-XII. Під час дії воєнного стану звільнення військовослужбовця можливе виключно з підстав, прямо передбачених частиною 4 статті 26 вказаного Закону.

Отже, наявність у особи права на відстрочку від призову не є тотожною наявності права на звільнення з військової служби після фактичного призову та зарахування до списків особового складу військової частини.

Аналогічна правова позиці наведена у постанові Верховного Суду від 14 травня 2026 року у справі №620/183/23, яка є релевантною до вказаної справи із формуванням висновку щодо застосування пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ у подібних правовідносинах.

У розглядуваній справі колегія суддів враховує, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 12.09.2025 року за № 2610 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» позивача ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 .

Надалі наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.09.2025 за №268 позивача з 12.09.2025 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, на продовольче забезпечення з 13 вересня 2025 року, призначити на посаду курсанта навчального взводу та вважати таким, що з 12 вересня 2025 року справи та посаду прийняв і розпочав виконання службових обов`язків за посадою.

Вирішуючи позовні вимоги, які заявлені до відповідача-2 щодо оскарження наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 12.09.2025 за №268 у частині призначення та зарахування позивача до списків особового складу військової частини, та щодо зобов`язання виключити позивача зі списків особового складу військової частини та звільнити його з військової служби, суд першої інстанції не врахував вищенаведених норм законодавства щодо розмежування права особи (військовозобов`язаного) на відстрочку від призову та права особи (військовослужбовця) на звільнення з військової служби після фактичного призову.

Як уже було вказано вище, право на відстрочку від призову під час мобілізації та право на звільнення з військової служби є різними за своїм змістом, підставами виникнення та правовими наслідками.

З цього приводу колегія суддів також зазначає, що пунктом 2 ч.4 ст. 26 №2232-ХІІ визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, під час дії воєнного стану звільняються з військової служби на підставах: а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; б) за станом здоров`я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6 - 12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі; г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); д) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); е) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу); з) у зв`язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.

Отже, Законом №2232-ХІІ чітко визначені підстави для звільнення військовослужбовця з військової служби під час дії воєнного стану, а Положення №1153/2008 визначає порядок такого звільнення.

Разом з тим правильно зазначив апелянт, що Законом №2232-ХІІ не передбачено звільнення з військової служби шляхом визнання процедури призову протиправною. Наказ про зарахування до списків особового складу військової частини вже реалізований, позивач зарахований до військової частини та приступив до виконання службових обов`язків за посадою, а тому визнання процедури призову протиправною не відновлює початковий стан і не призводить до захисту прав та інтересів позивача.

Оскільки позивач був призваний на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану, то він втратив статус військовозобов`язаної особи і набув статусу військовослужбовця, а тому звільнення з військової служби може бути лише на правових підставах, визначених частиною 4 статті 26 №2232-ХІІ.

За правилами п.233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що матеріали справи не містять доказів подання позивачем до Військової частини НОМЕР_1 відповідного рапорту та документів, які підтверджують бажання військовослужбовця на звільнення з військової служби та підстави такого звільнення.

Отже, у суду відсутні підстави для формування висновків про наявність факту протиправності наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №268 від 12.09.2025, необхідність його скасування та зобов`язання відповідача-2 виключити позивача зі списків особового складу військової частини та звільнити з військової служби.

В такій ситуації, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги відповідача-2, з урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції в оскарженій частині прийнято рішення з невідповідністю його висновків обставинам справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи та підтверджує обґрунтованість доводів апеляційної скарги у відповідній частині.

Тому, колегія суддів вважає за необхідне частково скасувати рішення суду першої інстанції, а саме, в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №268 від 12.09.2025, яким рядового ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 на посаду курсанта навчального взводу, та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини та звільнити його з військової служби, - і в цій частині прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні цих позовних вимог.

З роз`яснень, які наведені в п.13.1 Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", слідує, що у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Відтак, рішення суду першої інстанції в решті позовних вимог, крім описаних, необхідно залишити без змін, оскільки в цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржене в апеляційному порядку відповідачем-1, відповідачем-3 та третьою особою.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, яке підлягає скасуванню у відповідній частині.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст.139 КАС України

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року у справі № 380/19873/25 в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , заявлених до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12 вересня 2025 року № 268 щодо зарахування ОСОБА_1 до списку особового складу військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 виключити рядового ОСОБА_1 зі списку особового складу військової частини НОМЕР_1 – скасувати, та у задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко

судді С. М. Глазько

В. С. Затолочний