Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №380/1691/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/1691/24 пров. № А/857/6425/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Кузьмича С.М., Курильця А.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Канюги Андрія Ярославовича, державного реєстратора прав на нерухоме майно Твердохвал Наталії Юріївни, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Сидор Н.Т.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Канюги Андрія Ярославовича, державного реєстратора прав на нерухоме майно Твердохвал Наталії Юріївни, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Канюги Андрія Івановича, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, про відмову в проведенні реєстраційних дій від 14.11.2023 № 70206431; визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Твердохвал Наталії Юріївни, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, про відмову в проведенні реєстраційних дій від 10.01.2024 № 71060438; зобов`язати Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради виконати рішення Галицького районного суду м. Львова від 10.05.2023 та зняти арешт з майна: квартири загальною площею 89,9 кв.м, що знаходить за адресою АДРЕСА_1 ; земельної ділянки кадастровий номер 4623684000:01:001:0282 загальною площею 0,114 га, що знаходиться: Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Миклашів, який був накладений на підставі постанови про накладення арешту, б/н від 23.05.2011 СВ МПСДПІ по роботі з ВПП у м. Львові як з усього належного позивачу нерухомого майна, з подальшим виключенням відповідного запису про такий арешт в Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно як запису у вигляді реєстраційного обтяження: 11205538.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 10.05.2023 у справі № 461/1069/23, яке набрало законної сили 16.10.2023, ухвалено: зняти арешт з майна: квартири загальною площею 89,9 м кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки кадастровий номер 4623684000:01:001:0282 загальною площею 0,114 га, що знаходиться: Львівська обл., Пустомитівський район, с. Миклашів, який був накладений на підставі постанови про накладення арешту, б/н від 23.05.2011 СВ МП СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові, з подальшим виключенням відповідного запису про такий арешт з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно. У подальшому, Галицьким районним судом в ухвалі від 08.12.2023 роз`яснено, що необхідно зняти арешт, як з усього належного ОСОБА_1 майна: квартири загальною площею 89,9 м кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки кадастровий номер 4623684000:01:001:0282 загальною площею 0,114 га, що знаходиться: Львівська обл., Пустомитівський район, с. Миклашів, який був накладений на підставі постанови про накладення арешту, б/н від 23.05.2011 СВ МП СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові, з подальшим виключенням відповідного запису про такий арешт з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вказує, що запис про арешт належного позивачу нерухомого майна вчинено за реєстраційним номером обтяження 11205538, який і підлягає виключенню з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення Галицького районного суду м. Львова від 10.05.2023 у справі № 461/1069/23, яке набрало законної сили 16.10.2023, оскільки воно є обов`язковим до виконання на всій території України відповідно до статті 129-1 Конституції України. Однак, рішенням від 14.11.2023 № 70206431 було протиправно відмовлено в проведенні реєстраційних дій, як і рішенням від 10.01.2024 № 71060438 про відмову в проведенні реєстраційних дій, оскільки за загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття, яким спірні рішення від 14.11.2023 № 70206431 та від 10.01.2024 № 71060438, - не є. Вважає, рішення від 14.11.2023 № 70206431 та від 10.01.2024 № 71060438 слід визнати протиправними та скасувати.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що державні реєстратори, приймаючи рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій, діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені статтею 19 Конституції України, статтями 10, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV та Порядком № 1127. Суд першої інстанції дійшов висновку, що подані позивачем документи містили суперечності щодо обсягу та дати накладення арешту, які не давали можливості однозначно встановити припинення обтяження, а тому державні реєстратори правомірно відмовили у проведенні реєстраційних дій. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що питання виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 10.05.2023 у справі № 461/1069/23 має вирішуватися в порядку, встановленому статтею 129-1 Конституції України та Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, а не шляхом ухвалення нового судового рішення.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції не навів конкретних підстав, фактів чи правових аргументів, які б підтверджували правомірність відмови у проведенні реєстраційної дії щодо зняття обтяження з нерухомого майна. Вказує, що в рішенні відсутні посилання на норми права, що регулюють порядок зняття арешту, а також не зазначено, яким чином наявність запису в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна створює істотну перешкоду для виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Галицький районний суд м. Львова рішенням від 10.05.2023 № 461/1069/23 позов задовольнив; зняв арешт з майна: квартири загальною площею 89,9 м кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки кадастровий номер 4623684000:01:001:0282 загальною площею 0,114 га, що знаходиться: Львівська обл., Пустомитівський район, с. Миклашів, який був накладений 25.05.2011 на підставі постанови про накладення арешту, б/н від 23.05.2011 СВ МП СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові, з подальшим виключенням відповідного запису про такий арешт з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивач 14.11.2023 звернувся до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради із письмовою заявою про вчинення реєстраційних дій згідно рішення Галицького районного суду м. Львова від 10.05.2023 у справі № 461/1069/23, яке набрало законної сили 16.10.2023.

Заяву зареєстровано 14.11.2023 за реєстраційним номером 57996720.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно Канюга Андрій Ярославович, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, розглянувши заяву від 14.11.2023 за реєстраційним номером 57996720, прийняв рішення від 14.11.2023 № 70206431 про відмову в проведенні реєстраційних дій.

У вказаному рішенні зазначено, що відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141, встановив наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій: подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме: Згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо запису про арешт нерухомого майна за реєстраційним номер обтяження: 11205538, об`єктом обтяження є невизначене майно, все нерухоме майно. Однак, рішенням Галицького районного суду м. Львова від 10.05.2023 у справі: 461/1069/23, ухвалено зняти арешт з майна: квартири загальною площею 89,9 м кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки кадастровий номер 4623684000:01:001:0282 загальною площею 0,114 га.

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про роз`яснення рішення Галицького районного суду м. Львова від 10.05.2023 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, Львівської обласної прокуратури про зняття арешту з майна.

Галицький районний суд м. Львова ухвалою від 08.12.2023 № 461/1069/23 заяву ОСОБА_1 про роз`яснення рішення суду – задовольнив; роз`яснив, що на підставі рішення Галицького районного суду м. Львова від 10.05.2023 у справі №461/1069/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, Львівської обласної прокуратури про зняття арешту з майна, необхідно: зняти арешт з майна: квартири загальною площею 89,9 м кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки кадастровий номер 4623684000:01:001:0282 загальною площею 0,114 га, що знаходиться: Львівська обл., Пустомитівський район, с. Миклашів, який був накладений 25.05.2011 на підставі постанови про накладення арешту, б/н від 23.05.2011 СВ МПСДПІ по роботі з ВПП у м. Львові, як з усього належного ОСОБА_1 нерухомого майна, з подальшим виключенням відповідного запису про такий арешт з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно.

09.01.2024 позивач повторно звернувся до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради із письмовою заявою про вчинення реєстраційних дій згідно рішення Галицького районного суду м. Львова від 10.05.2023 у справі № 461/1069/23, яке набрало законної сили 16.10.2023.

Заяву зареєстровано 09.01.2024 за реєстраційним номером 58875091.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно Твердохвал Наталія Юріївна, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, розглянувши заяву від 09.01.2024 за реєстраційним номером 58875091 прийняв рішення від 10.01.2024 № 71060438 про відмову в проведенні реєстраційних дій.

У вказаному рішенні зазначено, що відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141, встановив наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій: наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме: згідно інформації отриманої з Державного реєстру прав наявні розбіжності щодо дати накладення (реєстрації) обтяження, яка вказана у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та поданих заявником рішень суду.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-ІV (далі - Закон № 1952-ІV) та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону № 1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі по тексту - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону № 1952-IV державній реєстрації прав підлягають право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 10 Закону № 1952-IV визначено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах.

Пунктом 2 частини 3 статті 10 Закону № 1952-IV визначено, що державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно з п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-ІV підставами для відмови в державній реєстрації прав є: подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1952-IV за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Згідно з частиною п`ятою статті 24 Закону № 1952-IV відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Відповідно до п. 12 Порядку № 1127 під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід`ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав.

Згідно з пунктом 18 Порядку № 1127 за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що підставою прийняття оскарженого рішення від 14.11.2023 № 70206431 слугувало те, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме: згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо запису про арешт нерухомого майна за реєстраційним номер обтяження: 11205538, об`єктом обтяження є невизначене майно, все нерухоме майно. Однак, рішенням Галицького районного суду м. Львова від 10.05.2023 у справі № 461/1069/23, ухвалено зняти арешт з майна: квартири загальною площею 89,9 м кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки кадастровий номер 4623684000:01:001:0282 загальною площею 0,114 га.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 27.09.2022 № 310971580, у відомостях з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься тип обтяження - арешт нерухомого майна № 11205538, зареєстрований 24.05.2011 16:21:11 за № 11205538 реєстратором Львівська філія держаного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, 79035, Львівська область, вул. Зелена, 149-Ю, підстава обтяження: постанова про накладення арешту, б/н, 23.05.2011, СВПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові, об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно.

Отже, з матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що об`єктом обтяження є невизначене майно, все нерухоме майно позивача, однак, рішенням Галицького районного суду м. Львова від 10.05.2023 у справі № 461/1069/23, ухвалено зняти арешт з майна: квартири загальною площею 89,9 м кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки кадастровий номер 4623684000:01:001:0282 загальною площею 0,114 га.

На підставі вказаного державним реєстратором прав на нерухоме майно Канюгою А.Я. прийняте рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій, оскільки подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, що узгоджується з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-ІV.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державний реєстратор прав на нерухоме майно Канюга А.Я., ухвалюючи рішення від 14.11.2023 № 70206431 про відмову в проведенні реєстраційних дій, діяв відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-ІV.

У зв`язку з прийняттям оскарженого рішення від 14.11.2023 № 70206431, ОСОБА_1 звернувся до Галицького районного суду м. Львова із заявою про роз`яснення рішення Галицького районного суду м. Львова від 10.05.2023 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, Львівської обласної прокуратури про зняття арешту з майна.

Галицький районний суд м. Львова ухвалою від 08.12.2023 № 461/1069/23 заяву ОСОБА_1 про роз`яснення рішення суду – задоволив; роз`яснив, що на підставі рішення Галицького районного суду м. Львова від 10.05.2023 у справі № 461/1069/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, Львівської обласної прокуратури про зняття арешту з майна, необхідно: зняти арешт з майна: квартири загальною площею 89,9 м кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки кадастровий номер 4623684000:01:001:0282 загальною площею 0,114 га, що знаходиться: Львівська обл., Пустомитівський район, с. Миклашів, який був накладений 25.05.2011 на підставі постанови про накладення арешту, б/н від 23.05.2011СВ МПСДПІ по роботі з ВПП у м. Львові, як з усього належного ОСОБА_1 нерухомого майна, з подальшим виключенням відповідного запису про такий арешт з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В подальшому Державний реєстратор прав на нерухоме майно Твердохвал Наталія Юріївна, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, розглянувши заяву від 09.01.2024 за реєстраційним номером 58875091 прийняла рішення від 10.01.2024 № 71060438 про відмову в проведенні реєстраційних дій, у якому встановлено наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій: наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме: згідно інформації отриманої з Державного реєстру прав наявні розбіжності щодо дати накладення (реєстрації) обтяження, яка вказана у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та поданих заявником рішень суду.

Колегія суддів встановила, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 27.09.2022 № 310971580, у відомостях з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься тип обтяження - арешт нерухомого майна № 11205538, зареєстрований 24.05.2011 16:21:11 за № 11205538.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в рішенні Галицького районного суду м. Львова від 10.05.2023 № 461/1069/23 та в ухвалі від 08.12.2023 № 461/1069/23 вказано про зняття арешту з майна: квартири загальною площею 89,9 м кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки кадастровий номер 4623684000:01:001:0282 загальною площею 0,114 га, що знаходиться: Львівська обл., Пустомитівський район, с. Миклашів, який був накладений 25.05.2011 на підставі постанови про накладення арешту, б/н від 23.05.2011 СВ МП СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові, з подальшим виключенням відповідного запису про такий арешт з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що в поданих заявником рішеннях обтяження накладене 25.05.2011, а у відомостях з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна арешт нерухомого майна зареєстрований 24.05.2011.

Вказане безумовно свідчить про наявні розбіжності щодо дати накладення (реєстрації) обтяження, яка вказана у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та поданих заявником рішень суду.

Саме таку підставу для відмови в проведенні реєстраційних дій вказав державний реєстратор в оскарженому рішенні та зазначив обставину, яка спричинила застосування відповідної норми.

Тобто підставою для відмови у проведенні реєстраційних дій у спірному випадку є те, що державним реєстратором виявлено наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, що узгоджується з вимогами п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-ІV.

Враховуючи наведене, колегія суддів зауважує, що позивачем не наведено жодних доказів необґрунтованого застосування відповідачами норм Закону № 1952-IV під час прийняття оскаржуваних рішень про відмову в проведенні реєстраційних дій.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій від 14.11.2023 № 70206431 та від 10.01.2024 № 71060438 прийняті відповідачами на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені законодавством України, у зв`язку з чим є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради виконати рішення Галицького районного суду м. Львова від 10.05.2023 та зняти арешт з майна: квартири загальною площею 89,9 кв.м, що знаходить за АДРЕСА_2 ; земельної ділянки кадастровий номер 4623684000:01:001:0282 загальною площею 0,114 га, що знаходиться: Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Миклашів, який був накладений на підставі постанови про накладення арешту, б/н від 23.05.2011 СВ МПСДПІ по роботі з ВПП у м. Львові як з усього належного позивачу нерухомого майна, з подальшим виключенням відповідного запису про такий арешт в Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно як запису у вигляді реєстраційного обтяження: 11205538, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Згідно статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Тобто, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших додаткових судових рішень.

У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, від 03.04.2019 у справі № 820/4261/18, від 09.07.2019 у справі № 826/17587/18, від 31.07.2019 у справі № 803/688/18, від 23.07.2020 у справі № 661/89/17, від 24.07.2020 у справі № 501/2172/15-а, Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а.

Водночас, при розгляді позовних вимог стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17, а також в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 580/3376/20.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 ст. 11 Закону № 1404-VIII зазначено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Аналіз вищезазначених законодавчих норм свідчить, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Аналізуючи предмет спору в цій справі та зміст позовної заяви, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що даний спір фактично спрямований на виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 10.05.2023 у справі № 461/1069/23.

Крім того, в якості підстави позову позивач зазначив саме невиконання вищевказаного рішення, тож позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав.

Верховний Суд у постанові від 27.11.2019 року по справі №183/2691/16 зазначив, що аналіз наведених норм дає підстави вважати, що орган державної реєстрації прав має виключну компетенцію в питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами. До виключної компетенції цього органу належить і прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень чи відмову у реєстрації за наявності до того передбачених законом підстав, а тому суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстрації прав, зобов`язуючи його приймати такі рішення.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі № 380/1691/24 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді С. М. Кузьмич

А. Р. Курилець