Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №260/2878/20 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/2878/20 пров. № А/857/29982/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Кузьмича С.М., Курильця А.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про про визнання протиправною та скасування постанови,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Скраль Т.В.,

час ухвалення рішення – 11:26:00,

місце ухвалення рішення – м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення – 14 жовтня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до Управління Держпраці в Закарпатській області, в якій просила визнати протиправною та скасувати постанову № ЗК 367/7/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-128 від 29.10.2019 про накладення штрафу у розмірі 500 760 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 29 жовтня 2019 року першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик В.І. прийнято постанову № ЗК 367/7/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-128 про накладення на неї штрафу в розмірі 500 760,00 грн у зв`язку із порушенням законодавства про працю, а саме абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України. Підставою винесення постанови є складання акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) від 07 жовтня 2019 року №ЗК 367/7/АВ. Вказану постанову вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки така винесена без повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, з грубим порушенням норм законодавства. Зауважує, що постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.12.2020 у справі № 308/13024/19 закрито провадження у справі про притягнення її до адміністративної відповідальності за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 41 КУпАП.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року, позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Закарпатській області від 29 жовтня 2019 року за №ЗК367/7/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-128 про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 500760,00 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2024 року замінено відповідача у справі Управління Держпраці у Закарпатській області на Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.

Постановою Верховного Суду від 25 січня 2024 року касаційну скаргу Західного міжрегіонального Управління Державної служби з питань праці задоволено частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.08.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2022 у справі №260/2878/20 скасовано, справу №260/2878/20 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд звернув увагу, що Порядком № 823 не передбачено обов`язку інспектора праці під час фіксування у ході проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки, зазначати відомості про технічний засіб, яким здійснено таке фіксування. З огляду на це, відсутність таких відомостей не свідчить про незаконність отримання і, відповідно, недопустимість доказу. Всупереч вищенаведеному, суди попередніх інстанцій відеозапис, наданий відповідачем на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення, за результатами оцінки якого винесено оспорювану постанову, помилково визнали недопустими доказом через те, що його здійснено на невідомий пристрій. Враховуючи вищезазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що обставини справи досліджені судами першої та апеляційної інстанцій не у повному обсязі. У справі № 308/13024/19, на яку покликалися суди першої та апеляційної інстанцій, провадження закрито виключно на підставі висновку суду про те, що при складенні протоколу інспектор не надав належної оцінки всім обставинам і не вжив всіх заходів для всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин вчинення адміністративного правопорушення. Обставини, які слугували складенню протоколу належно ним не перевірені, не прийняв до уваги пояснення ОСОБА_1 щодо відсутності її вини у вчиненні правопорушення та не дав їм належної оцінки як того вимагають норми КУпАП. Враховуючи вищезазначене, Верховний Суд вважав недостатніми покликання судів попередніх інстанцій на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.12.2019 у справі №308/13024/19 на підтвердження правомірності висновків. Верховний Суд вказав, що судами попередніх інстанцій порушені норми процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин у справі, що мають значення для правильного вирішення справи внаслідок недослідження доказів у справі, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , відповідно до підпункту 6 пункту 11 Порядку контролю, проведено з відео-фіксацією процесу інспекційного відвідування, яка була продемонстровано судом під час дослідження доказів по справі. Дослідивсши відеозапис, суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 фактично допустила працівників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до роботи без оформлення з останніми трудового договору, чим порушила вимоги частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України. Щодо покликання на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.12.2019 у справі №308/13024/19, суд першої інстанції вважав такі безпідставними, оскільки провадження у справі закрито виключно на підставі висновку суду про те, що при складенні протоколу інспектор не надав належної оцінки всім обставинам і не вжив всіх заходів для всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин вчинення адміністративного правопорушення. Обставини, які слугували складенню протоколу належно ним не перевірені, не прийняв до уваги пояснення ОСОБА_1 , щодо відсутності її вини у вчиненні правопорушення та не дав їм належної оцінки як того вимагають норми КУпАП. Враховуючи вищевикладене, покази позивача та свідків, які надані ними під час розгляду справи та інспекційного відвідування, зафіксовані засобами відотехніки, наведені аргументи ОСОБА_1 у позовній заяві не є підставою для скасування постанови № ЗК 367/7/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-128 від 29 жовтня 2019 року про накладення штрафу у розмірі 500760 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що відомості зазначені в Акті інспекційного відвідування № ЗК 367/7/АВ від 07.10.2019 не відповідають дійсності. Зауважує, що суд першої інстанції встановив факт оренди позивачем кафе та мийки, однак такий факт встановив на підставі неналежних доказів та всупереч поясненням власника майна, де проводилася перевірка. Звертає увагу на той факт що до неї застосовано штраф в розмірі 500 760 грн за нібито використання праці чотирьох осіб, і доказами цього на думку відповідача є усні пояснення цих осіб. На її вимогу дані особи були викликані до суду та надали під присягою покази свідків, які спростували факт оренди нею ангара та праці в неї. Вказує, що під час перевірки вона себе обговорила на прохання інших осіб, але в дійсності у неї не працювало жодної особи. Зазначає, що постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.12.2020 у справі №308/13024/19, закрито провадження у справі про притягнення ФОП ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 41 КУпАП.

Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог. Вказує, що договір оренди нежитлового приміщення від 01.10.2019 позивач під час проведення інспекційного відвідування 04.10.2019 інспекторам не надавала та не надавала цей договір уповноваженій особі під час розгляду справи про накладення штрафу, також не надавались договори оренди автомийки з гр. ОСОБА_6 . Зауважує, що в судовому засіданні, під час першого та нового розгляду справи, позивач та всі інші працівники змінили свої пояснення та надали зовсім протилежні, неправдиві та надумані свідчення, які не узгоджуються з матеріалами справи та суперечать їм.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказу управління Держпраці у Закарпатській області від 30.09.2019 №184 «Про проведення інспекційних відвідувань» на підставі службової записки головного державного інспектора Севча В.Є., листа ГУ ПФУ в Закарпатській області №29808 від 27.09.2019; інформації ГУ статистики у Закарпатській області №2188 від 26.09.2019; переліку платників податків для спільних перевірок ГУ ДПС у Закарпатській області та Управління Держпраці у Закарпатській області, листа ГУ ПФУ в Закарпатській області №27278 від 19.09.2019; листа ДП «Мукатекс» наказано головному державному інспектору Бернику З.П. за участю головного державного інспектора Сумари А.Ф. та заступника начальника відділу Штерна В.З. провести інспекційне відвідування ОСОБА_1 за місцем здійснення діяльності - АДРЕСА_1 (кафе, автомийка) керуючись п.п. 3 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю щодо дотримання трудового законодавства при оформленні трудових відносин, (т.1, а.с. 67-68).

01.10.2019 управління Держпраці у Закарпатській області видало направлення №823 на проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 . Строк дії направлення з 04.10.2019 по 07.10.2019, (т.1, а.с. 69).

За результатами інспекційного відвідування було складено акт від 07.10.2019 №ЗК367/7/АВ (т.1, а.с. 77) в якому зазначено, що в ході проведення 04.10.2019 інспекційного відвідування на об`єкті відвідування були присутні чотири особи, які здійснювали трудові функції, від яких отримано усні пояснення, зафіксовані засобами відеотехніки.

ОСОБА_2 , мешканець м. Ужгорода повідомив, що працює перший день, стажується, трудовий договір не підписував і прізвища роботодавця не знає.

ОСОБА_7 повідомив, що безоплатно стажується другий тиждень, договір буде підписуватися після проведеного стажування. Прізвища роботодавця не знає.

ОСОБА_8 повідомив, що допомагає сторожу у ремонті приміщення, трудовий договір та цивільно-правовий договір з ним не укладався.

ОСОБА_9 повідомив, що працює в ОСОБА_1 близько місяця.

Після опитування працівників, на об`єкт відвідування телефоном було запрошено ФОП ОСОБА_1 і після прибуття їй вручено копію направлення на проведення інспекційного відвідування та лист про надання документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування та отримано усні пояснення, які було зафіксовано засобами відеозв`язку.

ФОП ОСОБА_1 повідомила, що має одного найманого працівника. Підтвердила, що орендує автомобільні бокси, автомийку, а хлопці, які присутні на автомийці, в неї стажуються. На час стажування кошти їм вона не платить, цивільно-правові договори не укладала.

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 19.09.2019 № 27278/06.02 згідно даних, які містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, фізична особа-підприємець ФОП ОСОБА_1 не використовує працю найманих працівників. Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не сплачується, цивільно-правові угоди не укладались.

Таким чином, ОСОБА_1 04.10.2019 фактично допустила працівників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до роботи без оформлення з останніми трудового договору, чим порушила вимоги ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України.

07.10.2019 інспектор Управління Держпраці у Закарпатській області виніс припис про усунення виявлених порушень №ЗК 367/7/АВ/П. Примірник позивач отримала, (т.1, а.с. 78-79).

Того ж дня інспектор Управління Держпраці у Закарпатській області склав протокол про адміністративне правопорушення №ЗК 367/7/АВ/П/ПТ, (т.1, а.с. 80-83).

21.10.2019 начальник Управління Держпраці у Закарпатській області Дорош Б.В. постановив рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ЗК367/7/АВ/П/ПТ-ТД, яким вирішено, що справа підлягає розгляду відповідно до ст. 265 Кодексу Законів про працю України (далі – КЗпП України) 29.10.2019 в Управлінні Держпраці у Закарпатській області, (т.1, а.с. 95).

29.10.2019 перший заступник начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик В.І. виніс постанову №ЗК367/7/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-128, якою накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 500 760,00 грн (т.1, а.с. 101-103).

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V, дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі – Закон № 877-V).

Згідно з частиною 4 статті 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом №877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої – четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до частини 5 статті 2 Закону № 877-V органи Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), забезпечують дотримання принципів державного нагляду (контролю); вимог щодо місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмежень у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактувань норм на користь суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборони на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерій ризику; права суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальності посадових осіб органу державного нагляду (контролю); прав суб`єктів господарювання; права на консультативну підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю) та умов віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі незатвердження відповідних критеріїв розподілу.

Спеціальним законом, який відповідно до частини 4 статті 2 Закону №877-V повинен враховуватися органами Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), є КЗпП України, зокрема, Глава XVIII «Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю».

Згідно з частиною 3 статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом частин 1,2 статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Згідно частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до частини 1 статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі–Порядок № 823, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 року №1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 року №1986-IV, та Законом України «Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відповідно до пунктів 2, 3 цього Порядку №823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження).

Відповідно до пункту 5 Порядку №823 підставою для здійснення інспекційних відвідувань є, зокрема, звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення. На вимогу об`єкта відвідування або уповноваженої ним посадової особи інспектор праці надає копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та вносить запис про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису (пункт 9 Порядку №823).

Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від органів державної влади, об`єктів відвідування інформацію та/або документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування, (пункт 11 Порядку №823).

Вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання. (пункт 12 Порядку №823).

За правилами пунктів 14, 19, 23, 27 Порядку №823 під час проведення інспекційного відвідування об`єкт відвідування має право: 1) перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення; 2) одержувати копію направлення на проведення інспекційного відвідування; 3) не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; якщо на офіційному веб-сайті Держпраці не оприлюднено рішення Мінсоцполітики про затвердження форми акта інспекційного відвідування; 4) вимагати припинення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у разі перевищення визначеного пунктом 10 цього Порядку максимального строку здійснення такого заходу; 5) подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження до акта або припису; 6) вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису об`єктом відвідування або уповноваженою ним посадовою особою; 7) перед підписанням акта бути поінформованим про свої права та обов`язки; 8) вимагати від інспектора праці додержання вимог законодавства; 9) вимагати нерозголошення комерційної таємниці або конфіденційної інформації об`єкта відвідування; 10) оскаржувати в установленому законодавством порядку неправомірні дії інспектора праці; 11) отримувати консультативну допомогу від інспектора праці з метою запобігання порушенням під час проведення інспекційних відвідувань, невиїзних інспектувань; 12) фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки.

За результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

Припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування.

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування.

Таким чином інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень Управління Держпраці та яке проводиться на підставі наказу та направлення. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи щодо притягнення об`єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України визначено Порядком №509.

Згідно з пунктом 2 Порядку №509 штрафи накладаються на підставі, зокрема, акту, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.

Пунктом 3 Порядку №509 визначено, що справа про накладення штрафу розглядається у 45-тиденний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзаці 3-7 пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах 3-7 пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідно до пункту 4 Порядку №509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзаці 3-7 пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що під час інспекційного відвідування відповідачем було встановлено використання позивачем найманої праці та фактичний допуск чотирьох працівників до роботи без оформлення трудових договорів, що відповідно до частини другої статті 265 КЗпП є підставою для притягнення до відповідальності та накладення штрафу.

Відповідно до акту інспекційного відвідування від 07.10.2019 №ЗК367/7/АВ (т.1, а.с. 77) в ході проведення 04.10.2019 інспекційного відвідування на об`єкті відвідування були присутні чотири особи, які здійснювали трудові функції, від яких отримано усні пояснення, зафіксовані засобами відеотехніки.

ОСОБА_2 , мешканець м. Ужгорода повідомив, що працює перший день, стажується, трудовий договір не підписував і прізвища роботодавця не знає.

ОСОБА_7 повідомив, що безоплатно стажується другий тиждень, договір буде підписуватися після проведеного стажування. Прізвища роботодавця не знає.

ОСОБА_8 повідомив, що допомагає сторожу у ремонті приміщення, трудовий договір та цивільно-правовий договір з ним не укладався.

ОСОБА_9 повідомив, що працює в ОСОБА_1 близько місяця.

Після опитування працівників, на об`єкт відвідування телефоном було запрошено ФОП ОСОБА_1 і після прибуття їй вручено копію направлення на проведення інспекційного відвідування та лист про надання документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування та отримано усні пояснення, які було зафіксовано засобами відеозв`язку.

ФОП ОСОБА_1 повідомила, що має одного найманого працівника. Підтвердила, що орендує автомобільні бокси, автомийку, а хлопці, які присутні на автомийці, в неї стажуються. На час стажування кошти їм вона не платить, цивільно-правові договори не укладала.

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 19.09.2019 № 27278/06.02 згідно даних, які містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, фізична особа-підприємець ФОП ОСОБА_1 не використовує працю найманих працівників. Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не сплачується, цивільно-правові угоди не укладались.

Таким чином, встановлено, що ОСОБА_1 04.10.2019 фактично допустила працівників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до роботи без оформлення з останніми трудового договору, чим порушила вимоги ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України.

29.10.2019 перший заступник начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик В.І. виніс постанову №ЗК367/7/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-128, якою накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 500 760,00 грн., (т.1, а.с. 101-103).

Щодо порушень, які слугували підставою для накладення штрафу, колегія суддів зазначає наступне.

30 травня 2024 року в судовому засідання у суді першої інстанції представник позивача, адвокат Шкорка І.М., суду пояснив, що зазначені в акті перевірки працівники у ОСОБА_1 не працювали, вона не мала відношення до іншої будівлі, тобто до мийки, враховуючи надмірність штрафу та те що згодом законодавство було змінено, а інструкція була скасована і визнана незаконною.

Представник відповідача в судовому засіданні в суді першої інстанції пояснив, що вказані обставини на які посилається адвокат Шкорка Ігор не є нововиявленими, а тому не можуть бути прийнятними для суду. За адресою у АДРЕСА_1 , підприємцем ОСОБА_1 використано працю громадян без оформлення трудових відносин. На час перевірки договори були відсутні. Під час перевірки ОСОБА_1 стверджувала, що орендує кав`ярню та мийку. Подали під час перевірки договір оренди на 130 кв.м. - кафе та автомийка, а в суд подали інші договори. Під час перевірки позивачка відмовилася отримати акт, який їй був направлений поштою, зауваження чи заперечення щодо складеного акту не подавала, на розгляд справи до контролюючого органу не з`явилася. Повідомлялася як листом так і телефонограмою.

30 травня 2024 року допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , освіта - неповна середня, не працює, суду пояснила, що завжди хотіла орендувати невелику кав`ярню. Після укладення договору оренди сама працювала у кав`ярні Selekt, за адресою АДРЕСА_1 , і до перевірки пропрацювала десь один місяць. Готувала сандвічі, каву, капучино. Кав`ярня була невеликою, складалася із міні кухні та тераси. Інспектуючих було декілька чоловік. В той день, в момент перевірки була відсутньою, попросила її хлопця - ОСОБА_5 її підмінити, бо пішла в аптеку через погане самопочуття. ОСОБА_9 повідомив їй, що прийшла перевірка, що змусило її повернутися до кав`ярні. По телефону чоловік по імені Йовжі, який був орендарем мийки, попросив її сказати перевіряючим, що кав`ярня та автомийка належать саме їй.

30 травня 2024 року допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований АДРЕСА_3 , фактично проживає: АДРЕСА_4 , середня-спеціальна освіта, не працює, суду пояснив, що йому зателефонувала його дівчина - ОСОБА_10 , яка попросила, щоб він посидів у кафе. Коли він прийшов, то ОСОБА_10 відійшла. Перебуваючи у кафе 20-30 хвилин прийшли перевяряючі, їх було десь 3-4 осіб. Кав`ярня «Selekt» знаходиться за адресою вул. Капушанська, 156. Він перевіряючим дав документи. ОСОБА_11 попросив, щоб ОСОБА_12 сказала, що ці хлопці у неї працюють. Цих осіб ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 він знав, бо десь за тиждень їх бачив. ОСОБА_10 до перевірки пропрацювала десь один місяць.

В судовому засіданні 03 жовтня 2024 року судом було задоволено клопотання представника позивача та відтворено звукозапис показань свідків в судових засіданнях:

- ОСОБА_16 , що був допитаний в судовому засіданні 18.11.2021 року (т.2, а.с.59);

- ОСОБА_17 , що був допитаний в судовому засіданні 31.12.2021 року ( т.2, а.с.90);

- ОСОБА_2 , що був допитаний в судовому засіданні 30.05.2022 року ( т.2, а.с.164).

Верховний Суд у межах розгляду цієї справи звернув увагу, що Порядком № 823 не передбачено обов`язку інспектора праці під час фіксування у ході проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки, зазначати відомості про технічний засіб, яким здійснено таке фіксування. З огляду на це, відсутність таких відомостей не свідчить про незаконність отримання і, відповідно, недопустимість доказу.

Інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , відповідно до підпункту 6 пункту 11 Порядку контролю, проведено з відео-фіксацією процесу інспекційного відвідування, яка була продемонстровано судом першої інстанції під час дослідження доказів по справі.

Так, встановлено, що в першому приміщенні (ангарі) автомийки здійснював миття транспортного засобу працівник, який представився ОСОБА_2 , мешканець АДРЕСА_5 . На запитання, у кого Ви працюєте, повідомив, що він працює перший день, це його перша машина сьогодні і він стажується. Також, ОСОБА_18 повідомив, що трудовий договір він не підписував і прізвища роботодавця не знає.

У третьому приміщенні (ангарі) автомийки здійснював миття транспортного засобу працівник, який на запитання чи Ви тут працюєте, повідомив, що стажується тут другий тиждень. На запитання, чи підписували Ви трудовий договір, останній повідомив, що договір буде підписуватися після проведеного стажування. На запитання: хто приймав Вас на роботу, працівник сказав, що прізвища не знає. Знає, що це адміністратор. Також повідомив, що за стажування кошти йому не сплачують та назвався ОСОБА_7 .

Разом з тим, на території автомийки в приміщенні для охорони отримано пояснення у працівника ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який виконував ремонтні роботи і повідомив, що допомагає сторожу у ремонті приміщення, трудовий договір та цивільно-правовий договір з ним не укладався.

Також, отримано пояснення у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який повідомив, що працює один місяць, можливо менше. На запитання, як отримуєте заробітну плату останній повідомив, що скільки получиться стільки отримує. На запитання в кого працюєте, хто роботодавець ОСОБА_9 повідомив, що працює в ОСОБА_1 . Після проведення опитування працівників, на об`єкт відвідування телефоном було запрошено ФОП ОСОБА_1 .

Після проведення опитування працівників, на об`єкт відвідування телефоном було запрошено ФОП ОСОБА_1 .

Після прибуття ФОП ОСОБА_1 на об`єкт відвідування їй було вручено копію направлення на проведення інспекційного відвідування та лист про надання документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування та отримано усні пояснення, які було зафіксовано засобами відеофіксації.

Так, ФОП ОСОБА_1 на запитання скільки у Вас станом на 04.10.2019 року працює найманих працівників, остання повідомила, що один найманий працівник. На запитання чи Ви, крім кафе ще орендуєте автомобільні бокси, автомийку, остання сказала – так, чим підтвердила цей факт. На запитання чи ті особи, які сьогодні (04.10.2019 року) знаходяться на автомийці і миють автомобілі, працюють у позивача, ФОП ОСОБА_1 пояснила, що хлопці в неї стажуються.

Також на вказаному відеозаписі ФОП ОСОБА_1 пояснила, що на час стажування, поки вони стажуються кошти зазначеним вище особам вона не платить. На запитання чи укладали Ви станом на 04.10.2019 року цивільно-правові договори, ФОП ОСОБА_1 відповіла, що не укладала.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 фактично допустила працівників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до роботи без оформлення з останніми трудового договору, чим порушила вимоги частини 3 статті 24 Кодексу Законів про працю України.

Посилання скаржника на покази свідків у судовому засіданні є необрунтованими, оскільки такі показання є суперечливими та не узгоджується із показаннями цих же осіб, наданими безпосередньо під час здійснення інспекційного відвідування.

Щодо покликання скаржника на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.12.2019 у справі №308/13024/19, то такі є безпідставними, оскільки провадження у цій справі закрито виключно на підставі висновку суду про те, що при складенні протоколу інспектор не надав належної оцінки всім обставинам і не вжив всіх заходів для всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин вчинення адміністративного правопорушення. Обставини, які слугували складенню протоколу належно ним не перевірені, не прийняв до уваги пояснення ОСОБА_1 , щодо відсутності її вини у вчиненні правопорушення та не дав їм належної оцінки як того вимагають норми КУпАП.

Щодо доводів скаржника, що позивачка не мала відношення до іншої будівлі, а орендарем автомийки був ОСОБА_6 , що підтверджується договором оренди від 01.10.2019 року, то суд першої інстанції такі доводи оцінює критично, оскільки позивач під час відеофіксації інспекційного відвідування чітко ствердила, що має чотирьох працівників. Крім того, під час перевірки жодних відомостей позивач про оренду автомийки перевіряючим не повідомляла, як і інших відомостей про ОСОБА_6 матеріали справи не містять. Демографічний реєстр не містить відомостей про таку особу, (а.с.147, т.4).

Юридичні та фізичні особи-підприємці, залучаючи працівників до найманої оплачуваної праці не укладаючи трудових договорів, позбавляють останніх основних прав та гарантій, встановлених Конституцією (стаття 43-46) та законами України, а саме: на оплату праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, права на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня, на щорічні і додаткові оплачувані відпустки, права на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади тощо.

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2020 року у справі №520/526/19.

Враховуючи вищевикладене, покази позивача та свідків, які надані ними під час розгляду справи у суді першої інстанції та під час проведення інспекційного відвідування, зафіксовані засобами відеотехніки, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправною та скасування постанови № ЗК 367/7/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-128 від 29 жовтня 2019 року про накладення штрафу у розмірі 500760 грн.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року у справі № 260/2878/20 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді С. М. Кузьмич

А. Р. Курилець