Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №922/3640/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року м. Харків Справа №922/3640/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця Кундо Михайла Ігоровича (вх.№291Х від 13.02.2026) на рішення Господарського суду Харківської області від 22.12.2025 у справі №922/3640/25 (м. Харків, суддя Усата В.В., повне рішення складено 22.12.2025)

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків,

до Фізичної особи - підприємця Кундо Михайла Ігоровича, м. Харків,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Кундо Михайла Ігоровича, в якому просило:

Стягнути з Фізичної особи – підприємця Кундо Михайла Ігоровича на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" заборгованість в сумі 86 558,65 грн., з яких:

- 84 198,86 грн. - заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період: лютий 2024 - квітень 2025;

- 299,16 грн.- абонентська плата за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період: лютий 2024 - липень 2025;

- 1 415,59 грн. - технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за публічним договором за період: лютий 2024 - липень 2025;

- 184,68 грн. - абонентська плата за індивідуальним договором про надання послуги з постачання гарячої води за період: лютий - 2024 - липень 2025;

- 460,36 грн - технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за публічним договором за період: лютий 2024 - липень 2025.

Судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.12.2025 позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи - підприємця Кундо Михайла Ігоровича на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" заборгованість в сумі 86 558,65 грн., з яких: 84 198,86 грн. - заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період: лютий 2024 - квітень 2025, 299,16 грн.- абонентська плата за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період: лютий 2024 - липень 2025, 1 415,59 грн. - технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за публічним договором за період: лютий 2024 - липень 2025, 184,68 грн. - абонентська плата за індивідуальним договором про надання послуги з постачання гарячої води за період: лютий - 2024 - липень 2025, 60,36 грн - технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за публічним договором за період: лютий 2024 - липень 2025; витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Фізична особа - підприємець Кундо Михайло Ігорович з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 22.12.2025 у справі №922/3640/25; передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції або ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про наступне:

- відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи, не отримував ухвал, повісток, колії позовної заяви, не був поінформований про відкриття провадження та дату судового розгляд, через що був позбавлений права подати відзив, надати докази, реалізувати право на захист;

- судом першої інстанції не було встановлено факт надання теплової енергії, та не досліджено акти приймання-передачі послуг, а також не встановлено наявність технічної можливості споживання тепла. Рішення ухвалено виключно на підставі розрахунку позивача, без критичної оцінки наявних у справі доказів;

- апелянт стверджує, що його нежитлові приміщення з початку повномасштабної агресії рф не використовувалися, господарська діяльність не здійснювалася, доступ до приміщень був обмежений, фактичне споживання теплової енергії відсутнє. Вказані обставини судом не з`ясовані та не оцінені;

- суд не врахував обставини воєнного стану, що є обставиною непереборної сили, а отже, впливає на можливість використання майна, унеможливлює нормальну господарську діяльність. Вказані обставини, на думку апелянта, потребують особливої оцінки реальності надання комунальних послуг;

- на підтвердження своєї правової позиції апелянт посилається на судову практику, зокрема, постанова Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 910/12504/19, постанову Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/12294/18, постанову Верховного Суду від 02.02.2022 у справі 910/11264/20, постанову Верховного Суду від 05.07.2023 у справі N° 910/16880/21.

Системою автоматизованого розподілу справ відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 13.02.2026 для розгляду справи №922/3640/25 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3640/25; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

26.02.2026 матеріали справи №922/3640/25 надійшли до Східного апеляційного господарського суду (вх.№ 2348).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Кундо Михайла Ігоровича (вх.№291Х від 13.02.2026) на рішення Господарського суду Харківської області від 22.12.2025 у справі №922/3640/25 залишено без руху з підстав відсутності доказів доплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі та відсутності клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження.

В строк, наданий судом, від апелянта надійшла заява (вх.№2956 від 12.03.2026) про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали суду від 02.03.2026. Зокрема, апелянтом надано докази доплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, а також клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2026 поновлено Фізичній особі – підприємцю Кундо Михайлу Ігоровичу пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у справі №922/3640/25. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи – підприємця Кундо Михайла Ігоровича (вх.№291Х від 13.02.2026) на рішення Господарського суду Харківської області від 22.12.2025 у справі №922/3640/25. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Представником позивача подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу (вх.№3353 від 24.03.026), в якому останній просить суд долучити відзив на апеляційну скаргу до матеріалів справи. Залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 22.12.2025 без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначає, що відповідач є власником нежитлового приміщення, розташованого у багатоквартирному житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Миру, 64.

Позивач зазначає, що правовідносини сторін регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, Правилами надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182, а також індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, оскільки співвласниками будинку не було обрано іншу модель договірних відносин.

Нежитлове приміщення відповідача знаходиться у тепловому контурі будинку, а його система опалення є невід`ємною частиною централізованої системи опалення будинку. Нарахування плати за послугу здійснюється за показаннями будинкового вузла комерційного обліку теплової енергії. При цьому трубопроводи, що проходять через приміщення відповідача, є теплоізольованими та виконують виключно транзитну функцію.

Посилаючись на умови індивідуального договору, Правила №830, Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджену наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315, позивач зазначає, що обсяг спожитої у будинку теплової енергії визначається за показаннями вузла комерційного обліку та розподіляється між усіма споживачами, у тому числі власниками нежитлових приміщень, відповідно до вимог зазначеної Методики.

Позивач також вказує, що до складу плати входить не лише теплова енергія, спожита безпосередньо на опалення приміщення, а й частка теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем. Такі витрати відповідно до Правил №830 розподіляються також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення або відключені від централізованої системи теплопостачання.

З огляду на викладене позивач вважає, що рішення Господарського суду Харківської області від 22.12.2025 ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Відповідачем подано до суду апеляційної інстанції письмові пояснення (вх.№4436 від 20.04.2026), в яких вказує, що станом на теперішній час між ним та відповідачем відсутній укладений у встановленому законом порядку договір про надання послуг з постачання теплової енергії. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази існування договірних. На твердження відповідача, останній не підписував жодного договору з відповідачем, а також не надавав згоди на приєднання до умов публічного договору. Відповідач, у свою чергу, не довів факту належного оформлення правовідносин зі мною як споживачем. Таким чином, нарахування будь-яких платежів за відсутності договірних відносин є безпідставним. Також відповідач присть суд врахувати зазначені обставини під час розгляду справи.

Представником позивача подано до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення (вх.№4478 від 21.04.026), в яких останній просить суд долучити відзив на апеляційну скаргу до матеріалів справи. Залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 22.12.2025 без змін.

В обґрунтування вказаних пояснень, зазначає, що доводи відповідача про відсутність між сторонами договору є безпідставними, оскільки з 01.12.2021 між сторонами діють публічні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, розміщені на офіційному веб-сайті позивача, які є договорами приєднання, а фактичне отримання послуг є способом їх акцептування. Крім того, з 01.07.2022 набрали чинності опубліковані на офіційному веб-сайті позивача публічні договори з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води. Інші моделі договірних відносин співвласниками будинку не обиралися.

Позивач також зазначає, що трубопроводи, які проходять через приміщення відповідача, не є повністю теплоізольованими. Оскільки будинок, у якому розташовані нежитлові приміщення відповідача, опалюється за рахунок надання послуг з теплопостачання, відповідач зобов`язаний нести витрати за теплову енергію, витрачену на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання.

Посилаючись на пункти 2, 3 частини другої статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», пункти 14, 24, 38 Правил №830 та Методику №315, позивач зазначає, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень і забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем, підлягає розподілу між усіма споживачами, у тому числі тими, чиї приміщення обладнані індивідуальними системами опалення або відключені від централізованого опалення. При цьому відповідно до формули 3 пункту 2 розділу ІІ Методики №315, якщо власник приміщення не надав інформацію, необхідну для проведення відповідних розрахунків, для розрахунку обсягу теплової енергії трубопровід вважається нетеплоізольованим.

З огляду на викладене позивач зазначає, що заборгованість відповідача складається із заборгованості за спожиту теплову енергію, нарахувань за загальнобудинкові потреби, абонентської плати за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, а також плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання і постачання гарячої води.

Позивач також зазначає, що матеріали справи містять усі публічні договори, які підтверджують наявність договірних відносин між сторонами. Право позивача на стягнення спірних коштів зумовлене укладенням договорів шляхом приєднання та їх акцептуванням через фактичне споживання послуг, а правомірність таких договорів відповідачем у встановленому законом порядку не спростована. Відтак, на думку позивача, у нього наявні правові підстави для заявлених вимог про оплату наданих послуг, а рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог чинного законодавства.

Відповідачем до суду апеляційної інстанції подано заперечення на додаткові пояснення (вх.№4532 від 22.04.2026), в яких зазначає, що факт розміщення договору не підтверджує належного приєднання Відповідача до його умов. Позивачем не доведено факту акцепту договору Відповідачем, зокрема через відсутність доказів фактичного отримання послуги. Фактично у приміщенні Відповідача відсутні радіатори (опалювальні прилади), відсутні вікна (скління), що призводить до розгерметизації; температура відповідає зовнішній, що свідчить про відсутність фактичного теплопостачання. Наявність

транзитних труб не є доказом споживання. Позивач не надав актів обстеження, замірів чи теплопостачання доказів Щодо застосування Методики №315 відсутні вихідні дані для розрахунків. Формула застосована безпідставно. Приміщення пошкоджене внаслідок бойових дій (відсутні вікна), що унеможливлює утримання тепла. Позивач не довів факт надання послуг та правильність розрахунків.

Зі змісту письмових пояснень апелянта (вх.№4436 від 20.04.2026) та заперечень на додаткові пояснення позивача (вх.34532 від 22.04.2206) вбачається, що апелянтом фактично доповнено вимоги апеляційної скарги. Отже, зазначені заяви по суті справи фактично є доповненням апеляційної скарги.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 266 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.

Судова колегія, перевіривши, чи відповідають вищевикладені пояснення апелянта вимогам статей 266, 269 Господарського процесуального кодексу України щодо строків подання таких пояснень та меж розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, встановила наступне.

Фізична особа - підприємець Кундо Михайло Ігорович звернувся до суду апеляційної інстанції 13.02.2026, в той час, як строк на апеляційне оскарження сплив 12.01.2026 тобто з пропуском встановленого строку на апеляційне оскарження. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2026, серед іншого, поновлено Фізичній особі – підприємцю Кундо Михайлу Ігоровичу пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у справі №922/3640/25.

Вказані заяви по суті справи (вх.№4436 від 20.04.2026), (вх.34532 від 22.04.2206), тобто більш ніж через місяць після спливу цього строку.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне не враховувати доповнення до апеляційної скарги, які заявлені апелянтом у письмових пояснень апелянта (вх.№4436 від 20.04.2026) та заперечень на додаткові пояснення позивача (вх.34532 від 22.04.2206), та розглядати апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Кундо Михайла Ігоровича на рішення господарського суду Харківської області від 22.12.2026 у справі №922/3640/25 в межах її доводів та вимог.

Суд зазначає, що враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом було попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглянута за правилами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частино 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З урахуванням вищезазначених законодавчих положень, ухвала про відкриття апеляційного провадження та розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження вручена сторонам у справі в електронному кабінеті системи «Електронний Суд» 18.03.2026.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується належне повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та розгляд справи в порядку, передбаченому частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України.

Заперечень проти розгляду апеляційної скарги в даному порядку від сторін не надійшло.

Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Дослідивши матеріали справи, а також доводи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Фізична особа-підприємець Кундо Михайло Ігорович згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 03.04.2025 року є власником нежитлових приміщень за адресою: вул. Миру, 64 в м. Харкові.

Система опалення зазначених приміщень є невід`ємною частиною централізованої системи опалення житлового будинку, тому при подачі теплової енергії у централізовану систему опалення житлового будинку одночасно опалюються нежитлові приміщення відповідача.

Житловий будинок обладнаний приладом обліку споживання теплової енергії, тому розрахунки вартості спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення здійснюються відповідно до показників приладу обліку.

Постачання теплової енергії на потреби опалення у житлові будинки позивач здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів 2024-2025р.р.

Факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщень підтверджується актами № 170/627 від 23.10.2023, № 170/1317 від 25.03.2024, № 170/2433 від 22.10.2024, № 170/2747 від 15.04.2025 про підключення та відключення опалення на початку та наприкінці опалюваного сезону до житлової будівлі в цілому. Вищезазначені акти на підключення та відключення опалення підписані та скріплені печатками уповноважених представників КП «Харківські теплові мережі» та балансоутримувача будинку.

На підставі частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 N 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 N 1022) та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 N 1182 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 N 1023), на офіційному сайті КП «Харківські теплові мережі» www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет 31.10.2021 було розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (далі – Договір). Зазначений договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01 грудня 2021 року. Даний договір укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором, який є публічним договором приєднання, складається з:

- плати за послуги, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначено відповідно до законодавства;

- плати за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.

Оскільки, приміщення за адресою: м. Харків, вул. Миру, 64, розташоване в житловому будинку, починаючи з 01.12.2021 надання послуги з постачання теплової енергії відповідачу за цією адресою здійснюється на підставі індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно до положень пункту 51 Договору, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.

Відповідно до п. 4 Договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

Факт отримання відповідачем послуги з постачання теплової енергії у опалювальні періоди 2024-2025 - є фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору).

Факт отримання теплової енергії підтверджується актами про підключення та відключення опалення на початку та наприкінці опалюваних сезонів 2024-2025 рр., а також Актом № 170/ 631 від 22.04.2024 готовності до опалювального періоду 2024-2025 років.

Відповідно до п.5 Договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Відповідно до п. 32 Договору плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Згідно п.33. Договору, виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.

Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Відповідно до п.34 Договору, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Як вказує позивач, відповідачу направлялися рахунки-фактури за спожиту теплову енергію, проте оплачені не були. Станом на час подання позовної заяви заборгованість за особовим рахунком № 17001- 1535 за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії складає 84 198,86 грн., яка утворилась за період з лютий 2024 року по квітень 2025 року.

Відповідно п. 30 Договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, плати за абонентське обслуговування.

Відповідачу направлялися рахунки-фактури, які не оплачені. У зв`язку з чим, станом на подання позовної заяви абонентська плата за особовим рахунком № 17001- 1535 за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії складає 299,16 грн, яка утворилась за період з лютий 2024 року по липень 2025 року.

Також, з 1 липня 2022 року набрав чинності публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності та публічний договір з технічного, який опублікований на офіційному сайті КП «Харківські теплові мережі» в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua 01 червня 2022 року.

Відповідно до положень пункту 30 Договору, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.

Відповідно до п. 4 Договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема шляхом оплати рахунка, отриманого від Виконавця послуги, або фактичного отримання послуги.

Факт отримання відповідачем послуги підтверджується актом готовності до опалювального сезону 2024-2025 рр. Вищезазначені акти підписані та скріплені печатками уповноважених представників КП «Харківські теплові мережі» та балансоутримувача будинку.

Відповідно п. 5 виконавець зобов`язується надати споживачу послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових систем теплопостачання, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплатити виконавцю надані послуги затвердженою вартістю в строки та умови зазначені цим Договором.

Відповідно до п. 6 технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання проводиться відповідно до переліку адрес будинків, зазначених у Додатку 1, та включає комплекс робіт, які визначені на підставі Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 № 150.

Відповідно до п. 13 Договору, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги сплачується споживачем виконавцю щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Позивач вказує, що Відповідачу направлялися рахунки-фактури за послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду. Рахунки оплачені не були. Станом на час подання позовної заяви заборгованість за особовим рахунком № 17001- 1535 з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності складає 1 415,59 грн, яка утворилась за період з лютий 2024 року по липень 2025р.

На підставі частини 5 статті 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. N 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. N 1022) та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. N 1182 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. N 1023), на офіційному сайті КП «Харківські теплові мережі» www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет було розміщено 31.10.2021 індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води (далі-Договір).

Зазначений договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01 грудня 2021 року. Даний договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Оскільки, приміщення за адресою: м. Харків, вул. Миру, 64, розташовані в житловому будинку, починаючи з 01.12.2021 надання послуги з постачання гарячої води за цією адресою здійснюється на підставі індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води. Проведення нарахувань виконуються згідно з Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830.

Відповідно до положень пункту 51 Договору, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.

Відповідно до п. 4 Договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

Таким чином, факт отримання та споживання відповідачем послуги з постачання гарячої води у період 2024-2025рр - є фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору).

Відповідно до п. 5 Договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу та відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Відповідно п. 30 Договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, плати за абонентське обслуговування.

Відповідно до п. 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги, обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Згідно п.33 Договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги та обсягів теплової анергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.

Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Відповідно до п.34 Договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Як вказував позивач, Відповідачу направлялися рахунки-фактури за послугу з постачання гарячої води та абонентської плати, проте оплачені не були. Станом на час подання позовної заяви абонентська плата за індивідуальним договором про надання послуги з постачання гарячої води за особовим рахунком № 17002-1535 складає 184,68 грн, яка утворилась за період з лютий 2024 року по липень 2025 року.

Крім того, з 1 липня 2022 року набрали чинності публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності, які опубліковані на офіційному сайті КП “Харківські теплові мережі” в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua 01 червня 2022 року.

Відповідно до положень пункту 30 Договору, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.

Відповідно до п. 4 Договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема шляхом оплати рахунка, отриманого від Виконавця послуги, або фактичного отримання послуги.

Факт отримання від Виконавця послуги (фактичного отримання послуги) підтверджується Актами готовності 2024-2025рр. Вищезазначені акти підписані та скріплені печатками уповноважених представників КП «Харківські теплові мережі» та балансоутримувача будинку.

Відповідно п. 5 Договору, виконавець зобов`язується надати споживачу послуги з технічного (у тому числі) обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових систем постачання гарячої води, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплатити виконавцю надані послуги затвердженою вартістю в строки та умови зазначені цим Договором.

Відповідно до п. 6 технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води проводиться відповідно до переліку адрес будинків, зазначених у Додатку 1, та включає комплекс робіт, які визначені на підставі Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житловокомунального господарства від 17.05.2005 № 76, Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 № 150.

Відповідно до п. 13 Договору розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги сплачується споживачем виконавцю щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Позивач зазначав, що Відповідачу направлялися рахунки-фактури за послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води багатоквартирних будинків житлового фонду, які оплачені не були. Станом на час подання позовної заяви заборгованість відповідача з технічного обслуговування внутрішньобудинкової системи постачання гарячої води за особовим рахунком № 17002-1535 складає 460,36 грн, яка утворилась за період з лютого 2024 року по липень 2025 року.

Проте, означена заборгованість сплачена не була, що і стало підставою для звернення позивача до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Кундо Михайла Ігоровича заборгованість в сумі 86 558,65 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.12.2025 позов задоволено.

Суд першої інстанції виснував, що в силу статей 526, 530 Цивільного кодексу України та Закону України «Про теплопостачання» у відповідача виник обов`язок здійснювати щомісячну оплату спожитої теплової енергії, абонентського обслуговування та технічного утримання мереж, проте вказаний обов`язок виконано не було й утворилася заборгованість у сумі 86 558,65 грн, а сам Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи через Електронний кабінет, відзиву не подав і доказів сплати боргу чи спростування розрахунку Позивача не надав. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про повну обґрунтованість та доведеність позовних вимог.

Надаючи правову оцінку вищенаведеним обставинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За приписами ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) - зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу приписів статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст.525 ЦК України)

В силу статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. ( ст.612 ЦК України)

Статтею 628 ЦК України унормовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (ч, 1 ст. 630 ЦК України). Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається оскільки вказане призведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин.

Частиною 6 ст. 633 ЦК України передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх Істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Законом України "Про житлово-комунальні послуги" регулюються основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки)

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" За рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:

1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір);

2) від імені та за рахунок, усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір);

3) об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує усіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний Договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем. Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті., за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії).

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини сторін щодо надання послуг з постачання теплової енергії підставі частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 N 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 N 1022) та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 N 1182 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 N 1023), на офіційному сайті КП «Харківські теплові мережі» www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет 31.10.2021 було розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (далі – Договір). Зазначений договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01 грудня 2021 року. Даний договір укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», з 01.07.2022 набрав чинності публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності, який укладається з урахуванням ст.ст.11, 633, 634, 641, 642 ЦК України та опублікований на офіційному сайті Позивача в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua 01.06.2022.

Також, на підставі частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182, на офіційному сайті Позивача www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет було розміщено 31.10.2021 індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води. Зазначений договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01.12.2021. Даний договір укладається сторонами з урахуванням статей 633 634, 641, 642 ЦК України

Будь-які докази того, що співвласники багатоквартирного будинку у встановленому законом порядку обрали та реалізували іншу модель договірних відносин щодо надання комунальних послуг, у матеріалах справи відсутні.

Матеріалами справи підтверджується, що система опалення нежитлових приміщень відповідача є невід`ємною частиною централізованої системи опалення житлового будинку, а нарахування плати за послугу здійснювалося за показаннями будинкового приладу обліку теплової енергії. Факт отримання відповідачем послуг з постачання теплової енергії підтверджується актами про підключення та відключення опалення №170/627 від 23.10.2023, №170/1317 від 25.03.2024, №170/2433 від 22.10.2024, №170/2747 від 15.04.2025, підписаними уповноваженими представниками позивача та балансоутримувача будинку, актом готовності до опалювального періоду 2024– 2025 років від 22.04.2024, а також актом обстеження системи теплопостачання об`єкта №170/130 від 02.02.2024. Факт отримання послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем підтверджується актами готовності до опалювального періоду 2024– 2025 років, підписаними представниками позивача та балансоутримувача будинку.

Матеріали справи не містять доказів, які б засвідчували факт відключення приміщень відповідача від мереж централізованого теплопостачання.

Таким чином, встановлені судом обставини свідчать, що між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі публічних договорів приєднання, а їх акцептування відбулося, зокрема, шляхом фактичного отримання відповідачем послуг з постачання теплової енергії, що відповідно до пункту 4 зазначених договорів є фактом приєднання споживача до їх умов. За наведених обставин, доводи апелянта про те, що першої інстанції не було встановлено факт надання теплової енергії спростовується матеріалами справи.

Також судом встановлено, що позивач направляв відповідачу рахунки-фактури за надані послуги рекомендованими листами (що підтверджується квитанціями Укрпошти та інформацією із системи відстеження поштових відправлень), проте вони у повному обсязі сплачені не були.

Одночасно, колегія суддів наголошує, що обов`язок оплати комунальних послуг у споживача виникає на підставі укладеного договору та фактичного надання послуг, а не безпосередньо на підставі рахунку-фактури чи двосторонніх актів. Наявність або відсутність рахунку, а також факт його підписання споживачем не звільняє Відповідача від обов`язку здійснення розрахунків

У постанові від 22.08.2023 у справі № 910/14570/21 Верховний Суд зазначив, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які переконливо свідчать про фактичні обставини здійснення постачання товару чи надання послуг.

Крім того, у постанові від 27.03.2023 у справі № 920/1343/21 Верховний Суд висловив правову позицію, відповідно до якої ненадання або ненаправлення рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а відтак не звільняє відповідача від обов`язку оплатити надані послуги чи спожитий товар.

Зазначена правова позиція є релевантною до правовідносин, що розглядаються у цій справі. Таким чином, з огляду на встановлені обставини та наявні у справі докази в їх сукупності, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо недослідження та неналежної оцінки судом першої інстанції актів наданих послуг та рахунків-фактур як безпідставні та спростовані матеріалами справи.

Колегія суддів зазначає, що розрахунки заборгованості за послуги з постачання теплової енергії позивачем здійснено на підставі Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика №315).

Згідно до п. 1 розділу 1 Методики №315, ця Методика встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

Відповідно до п. 3 Розділу 1 Методики № 315, розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду. Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано. Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

Так, пункт 24 Правил-830 передбачає, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку / приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води. Якщо проектом на будівлю/будинок було передбачено встановлення приладів опалення у місцях загального користування та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком.

Згідно ст. 38 Правил-830, споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Колегією суддів перевірено наданий позивачем розрахунок заборгованості, здійснений за Методикою № 315, та встановлено, що він є математично правильним, деталізованим та таким, що повністю відповідає нормам чинного законодавства й обставинам справи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 6 цього Закону, співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.

Теплова енергія подається в житловий будинок через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання, розташованого на цих мережах.

Згідно зі статтею 382 Цивільного кодексу України та статтями 4, 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Отже, всі власники нежитлових приміщень повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення власників приміщень від такої участі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 311/3489/18.

Обігрів житлового будинку в опалювальний період є спільним обов`язком його співвласників з метою дотримання, зокрема, санітарних норм. З огляду на викладене, обов`язок по оплаті послуг опалення, зокрема і місць загального користування, покладається на усіх мешканців та власників приміщень у будинку. Саме таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 317/1636/16-ц.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи апелянта про те, що належні йому нежитлові приміщення з початку повномасштабного вторгнення рф ним фактично не використовувалися, господарська діяльність у них не здійснювалася, а доступ до них був обмежений. Сам по собі факт невикористання власником належного йому майна та незабезпечення ведення в ньому господарської діяльності не звільняє такого власника від обов`язку утримувати належне йому майно та нести витрати на оплату наданих житлово-комунальних послуг, зокрема в частині відшкодування витрат на опалення місць загального користування, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем та плати за абонентське обслуговування, оскільки обігрів будівлі в цілому та функціонування її мереж забезпечує збереження конструктивних елементів усього багатоквартирного будинку.

Щодо доводів апелянта про те, суд не врахував обставини воєнного стану, що є обставиною непереборної сили, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

В пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України вказано ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосування розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (аналогічний висновок викладено у п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі або є економічно невигідним.

Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.

Матеріали справи не містять жодного належного, допустимого та достовірного доказу (зокрема, сертифіката ТПП України чи інших первинних документів), які б підтверджували прямий та невідворотний причинно-наслідковий зв`язок між введенням воєнного стану та абсолютною неможливістю виконання ним обов`язку з оплати спожитої теплової енергії, плати за абонентське обслуговування та технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем.

З огляду на викладене, доводи апелянта про наявність обставин непереборної сили, які звільняють його від обов`язку з оплати наданих послуг, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані.

Окрім того, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 910/12504/19, від 16.06.2020 у справі № 910/12294/18, від 02.02.2022 у справі № 910/11264/20 та від 05.07.2023 у справі № 910/16880/21, оскільки висновки у них ухвалені за інших фактичних обставин і не є релевантними до спірних правовідносин, а окремі наведені скаржником позиції відсутні у Єдиному державному реєстрі судових рішень за вказаними реквізитами та у зазначеному контексті, у зв`язку з чим такі доводи відхиляються як безпідставні.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості у загальному розмірі 86 558,65 грн. належно обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо доводів апелянта про те, що останній не був належним чином повідомлений про розгляд справи, колегія суддів наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне зясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обовязків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Перевіривши матеріали справи на предмет дотримання судом першої інстанції наведених процесуальних гарантій, передбачених процесуальним закном, судова колегія встановила, що ухвала Господарського суду Харківської області від 22.10.2025 про відкриття провадження у справі № 922/3640/25 була надіслана Відповідачу та доставлена до його «Електронного кабінету» в системі ЄСІТС 22.10.2025 о 16:34, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою про доставку електронного документа.

З огляду на викладене, колегія суддів виснує про неспроможність доводів апелянта в цій частині.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті судом першої інстанції оскаржуваного рішення, не знайшли свого підтвердження, а тому суд залишає скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

За змістом пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Крім того, 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 02.08.2026 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 28.04.2026 №4857-ІХ).

Відповідно до статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, враховуючи обставини введення в Україні воєнного стану, поточну ситуацію що склалася в місті Харкові та Харківській області, з огляду на об`єктивні причини неможливості проведення судового засідання у строк встановлений в частині 2 статті 221 ГПК України, задля збереження безпеки учасників судового процесу та працівників суду, а також з метою реалізації учасниками справи процесуальних прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, суд застосував принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до практики Європейського суду з прав людини.

Керуючись статтями 129, 233, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця Кундо Михайла Ігоровича залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 22.12.2025 у справі №922/3640/25 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 24.07.2026.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук