Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №905/1251/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року м. Харків Справа №905/1251/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях (вх.№440Д від 04.03.2026) на рішення Господарського суду Донецької області від 13.02.2026 у справі №905/1251/25 (м. Харків, суддя Огороднік Д.М., повне рішення складено 13.02.2026)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях, м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод композитних виробів», м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Відокремлений підрозділ «Автомобіліст» Державного підприємства «Мирноградвугілля», м. Мирноград, Донецька область,

про стягнення заборгованості у розмірі 53 042,91грн., -

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод композитних виробів» про стягнення на користь Державного бюджету України заборгованості у розмірі 53 042,91грн, з них: 37 489,87 грн орендної плати, 8 854,05 грн пені та 698,99 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем підписаний договір оренди від 26.02.2019 №6561/2019 на державне окреме індивідуально визначене майно загальною площею 1529.9 кв.м. комплексу авторемонтних майстерень (будівля Л), а саме: приміщення моторного і токарного цеху площею 504,0 кв. м. (реєстровий номер 32087941.5. УЧЖШМЧ151); приміщення агрегатного складу площею 258,2 кв. м. (реєстровий номер 32087941.5 УЧЖШМЧ145); частину приміщення профілакторію №2 площею 763,7 кв.м. (реєстровий номер 32087941.5 УЧЖШМЧ158), розташованого за адресою: Донецька обл., м. Мирноград, вул. Центральна, 38, що знаходиться на балансі Відокремленого підрозділу «Автомобіліст» Державного підприємства «Мирноградвугілля») строком на 2 роки 360 днів, що діяв з 26.02.2019 по 20.02.2022 включно, який в подальшому був продовжений на той самий строк та на тих самих умовах. Умови договору відповідачем виконані неналежним чином, оскільки останнім не сплачена орендна плата за користування майном, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своєї правової позиції відповідачем до суду першої інстанції було подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти задоволення позовної заяви, з посиланням на те, що Мирноградська міська територіальна громада з 24.02.2022 по 20.08.2024 знаходилась у Переліку територій можливих бойових дій, і тому позивач повинен довести те, що відповідач міг використовувати орендоване приміщення для здійснення господарської діяльності, а також мав безперешкодний доступ до приміщення. Відсутність таких доказів дає право відповідачу послатись на ч. 6 с. 762 Цивільного кодексу України та бути звільненим від орендної плати. Відповідачем було також подано до суду пешої інстанції лист від 26.04.2024, що був адресований ДП “Мирноградвугілля”, в якому зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Завод композитних виробів” звернулось до Державного підприємства “Мирноградвугілля” з проханням щодо розірвання договору оренди №6561/2019 та подальшого підписання акту приймання - передачі майна, що розташоване на Донецька обл., м. Мирноград, вул. Центральна, 38. Також у вказаному листі зазначено про припинення дію договору у зв`язку з неможливістю використовувати майно. На вказаний лист Державне підприємство “Мирноградвугілля” надало відповідь, в якому повідомило про те, що м. Мирноград перебуває на території можливих бойових дій, діяльність підприємства майже припинена та про неможливість підписання акту приймання - передачі майна.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 13.02.2026 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод композитних виробів» заборгованість з орендної плати у розмірі 26 528 (двадцять шість тисяч п`ятсот двадцять вісім) грн 14 коп; пеню у розмірі 7 368 (сім тисяч триста шістедсят вісім) грн 69 коп.; штраф у розмірі 5 596 (пять тисяч пятьсот девяносто шість) грн 24 коп. У решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод композитних виробів» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях судовий збір у розмірі 1 803 (одн тисяча вісімсот три) грн 60 коп.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях з вказаним судовим рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 13.02.2026 у справі №905/1251/25. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод композитних виробів» задовольнити повністю та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод композитних виробів» на користь Державного бюджету України заборгованість у сумі 53 042,91 грн, з них: 37 489,87 грн орендної плати, 8 854,05 грн пені, 6 698,99 грн штрафу. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод композитних виробів» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 2 422,44 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод композитних виробів» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3 633,60 грн (три тисячі шістсот тридцять три грн 60 коп.).

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно ненарахування орендної плати за серпень 2024 року, у зв`язку з чим безпідставно відмовив у стягненні заборгованості з орендної плати, пені та штрафу в цій частині. Договір оренди від 26.02.2019 № 6561/2019 є правовою підставою виникнення прав та обов`язків сторін, зокрема щодо обов`язку орендаря щомісячно сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу, а у разі її несвоєчасної або неповної сплати – пеню та штраф.

Апелянт звертає увагу суду, що дія пільги, встановленої підпунктом 1 пункту 1 Постанови КМУ № 634 у редакції від 27.05.2022, закінчилась 31.12.2022, тому Регіональним відділенням на підставі договору оренди відновлено нарахування орендної плати у розмірі 100 % з 01.01.2023.

На момент набрання чинності Постановою КМУ № 512 від 07.05.2024 місцезнаходження об`єкта оренди не входило до визначених територій, тому зміни, внесені Постановою № 512, дали змогу запровадити нарахування орендної плати у розмірі 50% для орендарів державного майна, розташованого на інших територіях, зокрема Донецької області, починаючи з 08.05.2024.

Скаржник стверджує, що наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 16.09.2024 № 264 Мирноградську міську територіальну громаду з 21.08.2024 включено до переліку територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, при цьому зазначений наказ набрав чинності лише з дня його офіційного опублікування – 25.09.2024. Таким чином, Регіональним відділенням правомірно не нараховано орендну плату з 01.09.2024 відповідно до підпункту 1№ пункту 1 Постанови № 634 зі змінами, внесеними Постановою КМУ № 512. Отже, правомірним є нарахування орендної плати за серпень 2024 року у сумі 11 027,50 грн. Враховуючи викладене, у зв`язку з наявністю заборгованості за серпень 2024 року правомірним є нарахування пені у сумі 8 854,05 грн та штрафу у сумі 6 698,99 грн відповідно до пунктів 3.7, 3.8 договору оренди. Апелянт, на підтвердження совоїх доводів посилається, на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 у справі № 905/1513/24 та рішення Господарського суду Донецької області від 11.08.2025 у справі № 905/578/25, у яких зазначено, що правові наслідки, передбачені підпунктом 1№ пункту 1 Постанови КМУ № 634, не могли поширюватися на період до набрання чинності наказом Міністерства з питань реінтеграції, а тому обов`язок орендаря щодо сплати орендної плати за відповідний місяць зберігався.

Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», зміна умов договору в частині зменшення орендної плати протягом строку його дії загалом не допускається, за винятком випадків, передбачених законодавством та Порядком передачі майна в оренду.

Порядок та підстави застосування таких винятків деталізовано в пункті 127 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженому постановою КМУ від 03.06.2020 № 483 (далі — Порядок № 483). Зокрема, підпунктом «г» п.п. 3 п. 127 Порядку № 483 передбачено, що звільнення від сплати орендної плати або її зменшення можливе, якщо спроможність користуватися майном істотно зменшилася через обставини, за які орендар не відповідає, — в тому числі у разі вилучення майна (його частини) відповідно до Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».

У такому разі тимчасове звільнення орендаря від сплати орендної плати (або її зменшення) здійснюється рішенням орендодавця на підставі відповідної заяви орендаря з доданими документами, що підтверджують зазначені обставини, або в судовому порядку

Системою автоматизованого розподілу справ відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 04.03.2026 для розгляду справи №905/1251/25 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Сгара Е.В., суддя Склярук О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.03.2026 витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи 995/1251/25. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

10.03.2026 матеріали справи №905/1251/25 надійшли до Східного апеляційного господарського суду (вх.№ 2860).

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2026 у зв`язку з відпусткою судді Сгари Е.В. для розгляду справи №905/1251/25 визначено наступний склад суду: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях (вх.№440Д від 04.03.2026) на рішення Господарського суду Донецької області від 13.02.2026 у справі №905/1251/25. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Представником відповідача до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу (вх.№3487 від 26.03.2026), в якому останній просить суд Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях на рішення Господарського суду Донецької області від 13.02.2026 по справі №905/1251/25 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Донецької області від 13.02.2026 у справі №905/1251/25 залишити без змін.

Суд зазначає, що враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом було попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглянута за правилами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частино 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З урахуванням вищезазначених законодавчих положень, ухвала про відкриття апеляційного провадження та розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження вручена сторонам у справі в електронному кабінеті системи "Електронний Суд" 14.03.2026.

Разом з цим, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням третьої особи Відокремлений підрозділ «Автомобіліст» Державного підприємства «Мирноградвугілля» є 85320, Україна, Донецька обл., місто Мирноград, вулиця Центральна, будинок 38 апеляційним оприлюднено оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, враховуючи положення ч.1 ст.11 Закону України “Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції”. Крім того, апеляційним господарським судом ухвалу про відкриття апеляційного провадження було надіслано на офіційну електроннну адресу відповідача.

Отже, третя особа вважається належним чином повідомленим про розгляд справи №905/1251/25 апеляційним господарським судом.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується належне повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та розгляд справи в порядку, передбаченому частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України.

Заперечень проти розгляду апеляційної скарги в даному порядку від сторін не надійшло.

Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Дослідивши матеріали справи, а також доводи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

На виконання доручення Прем`єр-міністра України від 13.12.2018 № 49773/0/1-18, щодо пріоритетних реформ на 2019 рік, презентованих на першому національному форумі «Партнерство заради розвитку» від 03.12.2018, відповідно до Закону України «Про Фонд державного майна України», Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України та Положення про представництво Фонду державного майна України в районі, місті, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 15.05.2012, наказом Фонду державного майна України від 16.05.2019 № 467 (пункт 1) прийнято рішення про утворення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях як юридичної особи публічного права, що розташована у м. Харків, реорганізувавши шляхом злиття Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області. Згідно з пунктом 2 вказаного наказу Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області.

Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 13.05.2021 №796 «Про внесення змін до назви Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях» змінено назву Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях; встановлено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях є правонаступником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях за розподільчим балансом.

Наказом Фонду державного майна України №1241 від 07.07.2023 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України» реорганізовано регіональні відділення Фонду державного майна України шляхом приєднання до Фонду державного майна України, згідно з переліком; утворено регіональні відділення як відокремлені структурні підрозділи Фонду державного майна України без статусу юридичної особи; встановлено, що Фонд державного майна України є правонаступником майна, прав та обов`язків регіональних відділень.

При цьому, згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях з 14.07.2023 перебуває у стані припинення. За таких обставин, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях звернулось до суду щодо виконання договору, що був укладений з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, як його правонаступник.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (позивач -Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Завод композитних виробів” (відповідач, орендар) укладений договір оренди від 26.02.2019 № 6561/2019 (далі - договір) на державне окреме індивідуально визначене майно загальною площею 1525,9 кв. м комплексу авторемонтних майстерень (будівля Л), а саме: приміщення моторного і токарного цеху площею 504,0 кв. м (реєстровий номер 32087941.5. УЧЖШМЧ151); приміщення агрегатного складу площею 258,2 кв.м (реєстровий номер 32087941.5.УЧЖШМЧ145); частину приміщення профілакторію №2 площею 763,7 кв.м (реєстровий номер 32087941.5.УЧЖШМЧ158), розташоване за адресою: Донецька обл., м. Мирноград, вул. Центральна, 38, що знаходиться на балансі Відокремленого підрозділу «Автомобіліст» Державного підприємства «Мирноградвугілля» (Балансоутримувач).

Відповідно до п. 3.1. договору оренди орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року N 786 (зі змінами) становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку грудень 2018 року – 18786,42 грн. Розмір орендної плати за перший місяць оренди лютий 2019 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень, лютий місяць 2019 року.

Пунктом 3.2 договору оренди встановлено, що нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики (п. 3.3. розділу 3 «Орендна плата» Договору оренди).

Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30%щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п. 3.6. договору).

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати, уключаючи день оплати (п. 3.7. договору).

Згідно з п. 3.8 розділу 3 договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Згідно з п. 3.11. договору оренди у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.

У відповідності до п. 5.3. договору орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює Орендар, вказується «Призначення платежу» за зразком, який надає Орендодавець листом при укладенні договору оренди).

Договір укладено строком на 2 роки 360 днів, що діє з 26.02.2019 до 20.02.2022 включно.

Згідно з абзацом 2 пункту 10.4. договору у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця цей Договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформляються договором про внесення змін до цього Договору, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 10.6. договору передбачено, що чинність договору припиняється зокрема достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду. У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом 3 робочих днів. Орендар повертає Балансоутримувачу.

На виконання договору, між сторонами підписаний акт приймання - передачі майна від 26.02.2019 року.

Передане в оренду майно знаходиться на балансі Державного підприємства “Мирноградвугілля”, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Як зазначав позивач та не спростовував відповідач, після 20.02.2022 договір оренди був продовжений на той самий строк та на тих самих умовах у зв`язку з відсутністю з боку жодної із сторін договору заяви про припинення договору оренди.

Відповідач листом від 13.09.2024 №09/13-24 звернувся до позивача, в якому повідомив останнього про те, що у зв`язку з розпорядженням Мироноградської міської ради у серпні 2024 року оголошена евакуація з міста Мирноград, а також через встановлену комендантську годину з 11:00 до 15:00 підприємство перестало мати можливим експлуатувати нерухоме майно, що було орендовано. За таких обставин, відповідач просив достроково розірвати договір оренди.

Позивачем прийнято рішення від 16.09.2024 №173ВС про дострокове припинення договору, саме з 13.09.2024.

За таких обставин, договірні відносини між сторонами є припиненими.

Разом з цим, між сторонами залишилось неврегульоване питання щодо сплати орендної плати за період з травня 2024 по серпень 2024.

З розрахунку заборгованості поданого позивачем до суду вбачається, що заборгованість з орендної плати виникла за період з 16.05.2024 по серпень 2024 року.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями про погашення заборгованості з орендної плати, докази чого наявні в матеріалах справи.

Відповідачем не здійснений повний розрахунок за договором. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення заборгованості у розмірі 53 042,91 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 13.02.2026 позовні вимоги задоволено частково.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів наявності обставин, передбачених частиною шостою статті 762 Цивільного кодексу України, які б свідчили про неможливість використання орендованого майна у період з травня по липень 2024 року. В оскаржуваному рішенні суд виснував, що відповідач не надав належних доказів того, що саме з квітня 2024 року він не мав можливості використовувати орендоване майно, а обставини, пов`язані з можливими бойовими діями у місті Мирноград, існували ще з лютого 2022 року. Місцевий господарський суд відхилив доводи відповідача про те, що обов`язок доведення неможливості використання майна покладається на позивача, зазначивши, що такі доводи суперечать принципу змагальності господарського судочинства. Разом з тим, суд дійшов висновку, що найбільш вірогідно відповідач не міг використовувати орендоване майно з 21.08.2024 у зв`язку з активними бойовими діями в м. Мирноград. Врахувавши положення підпункту 1-1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №634 у редакції постанови Кабінету Міністрів України №512 та те, що Мирноградська міська територіальна громада є територією активних бойових дій з 21.08.2024, суд дійшов висновку, що орендна плата не нараховується з 01.08.2024. За таких обставин суд визнав обґрунтованими вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати за травень, червень та липень 2024 року у сумі 26 528,14 грн, а також пені у сумі 7 368,69 грн та штрафу у сумі 5 596,24 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову в іншій частині, суд виходив з того, що з огляду на положення підпункту 1-1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №634 у редакції постанови Кабінету Міністрів України №512, орендна плата за державне майно, розташоване на території активних бойових дій, не нараховується з першого числа місяця, в якому щодо відповідної території визначено дату початку активних бойових дій. Оскільки Мирноградська міська територіальна громада віднесена до територій активних бойових дій з 21.08.2024, суд дійшов висновку, що орендна плата не підлягає нарахуванню з 01.08.2024, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за серпень 2024 року у сумі 11 027,50 грн задоволенню не підлягають. У зв`язку з відсутністю обов`язку зі сплати орендної плати за серпень 2024 року суд також дійшов висновку про відсутність підстав для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді пені та штрафу за цей період.

Надаючи правову оцінку вищенаведеним обставинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, що склалися між сторонами на підставі договору оренди від 26.02.2019 № 6561/2019, регулювалися положеннями законодавства про договір найму (оренди), зокрема положеннями Глави 58 ЦК України, параграфу 5 Глави 30 Господарського кодексу України (далі — ГК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

За змістом статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (приписи ст. 629 ЦК України).

Статтею 283 ГК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності (ч. 1). За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ) (ч. 2). До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 та ч. 1 ст. 762 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 286 ГК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орендна плата — це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. ч. 1– 5 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата визначається за результатами аукціону. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності. Порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що перебувають у державній власності, між державним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається Порядком передачі майна в оренду.

За умовами пункту 3.2 договору оренди встановлено, що нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції розміщується на офіційному вебсайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики (п. 3.3. розділу 3 «Орендна плата» Договору оренди).

Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п. 3.6. договору).

Згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло використовуватися ним через обставини, за які він не відповідає.

За змістом зазначеної норми та відповідно до принципів змагальності та диспозитивності господарського судочинства (ст. ст. 13, 14 ГПК України), обов`язок доведення обставин неможливості користування майном покладається саме на орендаря (наймача). Для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України звільнення від сплати орендної плати є можливим лише за умови надання орендарем беззаперечних і належних доказів того, що він був абсолютно позбавлений можливості використовувати об`єкт оренди за цільовим призначенням з незалежних від нього причин (наприклад, через фізичне знищення чи пошкодження майна, повне блокування доступу до нього, рішення компетентних державних органів про заборону діяльності тощо).

Самі по собі факти введення воєнного стану, перебування майна на території можливих бойових дій, запровадження комендантської години чи оголошення евакуації не є автоматичною та безумовною підставою для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України за відсутності належних і допустимих доказів відсутності будь-якого використання майна у спірний період.

Колегія суддів зауважує, що правовідносини з оренди державного та комунального майна в умовах воєнного стану врегульовані спеціальним нормативно-правовим актом — Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» (зі змінами, внесеними Постановою КМУ від 07.05.2024 № 512). Зазначена Постанова № 634 встановила чіткий, спеціальний та диференційований механізм надання пільг і звільнення від орендної плати залежно від офіційного статусу території та дати набрання чинності відповідними актами, який підлягає пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин.

Посилання Відповідача на лист від 26.04.2024, адресований Балансоутримувачу (ДП «Мирноградвугілля»), яким він повідомляв про неможливість використання майна та просив розірвати договір і підписати акт приймання-передачі, колегія суддів оцінює критично з огляду на таке.

Відповідно до пунктів 3.11 та 10.6 Договору оренди від 26.02.2019 № 6561/2019, а також приписів статті 795 ЦК України, обов`язок зі сплати орендної плати зберігається за орендарем до дня фактичного повернення майна за актом приймання-передавання включно.

Оскільки стороною Договору (Орендодавцем) є Регіональне відділення Фонду державного майна України, звернення Відповідача до Балансоутримувача, який не є стороною Договору оренди в частині прийняття рішень про його розірвання, не спричинило припинення договірних зобов`язань у встановленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач листом від 13.09.2024 № 09/13-24 звернувся безпосередньо до Позивача, повідомивши, що у зв`язку з оголошенням у серпні 2024 року розпорядженням Мирноградської міської ради евакуації з міста Мирноград, а також встановленням комендантської години з 11:00 до 15:00 підприємство втратило можливість експлуатувати орендоване нерухоме майно, у зв`язку з чим просило достроково розірвати договір оренди. За результатами розгляду зазначеного звернення Позивачем прийнято рішення від 16.09.2024 № 173ВС про дострокове припинення договору оренди з 13.09.2024.

Таким чином, Договір оренди був достроково припинений рішенням Орендодавця № 173ВС з 13.09.2024 на підставі належно оформленого звернення Відповідача від 13.09.2024 № 09/13-24. До моменту офіційного припинення дії Договору та/або виникнення законодавчих підстав для звільнення від нарахування орендної плати (з 01.09.2024), Відповідач зберігав обов`язок щодо належного виконання грошового зобов`язання зі сплати орендної плати.

З огляду на викладене, доводи відповідача не спростовують правомірності вимог позивача.

Матеріали справи свідчать, що за період з 01.01.2023 по 07.05.2024 включно Позивач нарахував та пред`явив до стягнення з Відповідача 100% розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації) на підставі договору оренди від 26.02.2019 № 6561/2019.

Колегією суддів встановлено, що підпунктом 5 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 передбачено, що звільнення або перерахунок орендної плати відповідно до пункту 1 Постанови № 634 здійснюється без окремого рішення орендодавця. Відповідно до пункту 16 Постанови № 634 від 27.05.2022 орендодавцям державного та комунального майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, а також продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї Постанови, починаючи з 24.02.2022. З огляду на наведене, відповідач був звільнений від сплати орендної плати з 24.02.2022 по 31.12.2022 на підставі підпункту 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у период воєнного стану». З наданого розрахунку вбачається, що позивач не здійснював у вказаний період нарахування орендної плати.

Дія пільги, встановленої підпунктом 1 пункту 1 Постанови КМУ № 634 у редакції від 27.05.2022, закінчилась 31.12.2022, тому Регіональним відділенням на підставі договору оренди відновлено нарахування орендної плати у розмірі 100% з 01.01.2023.

Постановою КМУ від 07.05.2024 № 512, якою внесено зміни до Постанови № 634, зокрема, у пункті 1 підпункт 1 викладено в новій редакції, що передбачає пільги (не нараховується плата за оренду державного та комунального майна у визначені періоди) для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців, призваних або прийнятих на військову службу після введення воєнного стану до його припинення скасування.

Крім того, пункт 1 Постанови № 634 доповнено підпунктом 1№ такого змісту:

« 1№) орендарям державного та комунального майна, розташованого на територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (далі — визначені території), не нараховується орендна плата за період з 1 числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку бойових дій або тимчасової окупації, по 1 число місяця, що настає через три місяці після дати завершення бойових дій або тимчасової окупації, що визначаються відповідно до зазначеного переліку».

Згідно з Постановою № 512 нарахування орендної плати орендарям, визначеним підпунктом 1№ пункту 1 Постанови № 634, здійснюється з урахуванням змін, затверджених Постановою № 512, починаючи з 1 січня 2024 року. Надмірно сплачена зазначеними орендарями орендна плата підлягає зарахуванню в рахунок майбутніх платежів.

Колегія суддів зауважує, що м. Мирноград Донецької області на той час не входило до визначених територій.

Водночас, зміни, внесені Постановою № 512, дали змогу запровадити нарахування орендної плати в розмірі 50% (підпункт 4 пункту 1 Постанови № 634) для орендарів державного майна, розташованого на інших територіях Донецької області, починаючи з моменту набрання чинності Постановою № 512, тобто з 08.05.2024. У зв`язку з цим з 08.05.2024 по 31.08.2024 орендна плата нараховувалась Позивачем у розмірі 50% від розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації).

З 01.09.2024 орендна плата Позивачем не нараховувалась.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи скаржника про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно ненарахування орендної плати за серпень 2024 року, у зв`язку з чим безпідставно відмовив у стягненні заборгованості з орендної плати, пені та штрафу в цій частині з огляду на наступне.

Так, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 16.09.2024 № 264 Мирноградську міську територіальну громаду з 21.08.2024 включено до переліку територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, при цьому зазначений наказ набрав чинності лише з дня його офіційного опублікування — 25.09.2024.

Оскільки наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 16.09.2024 № 264 набрав чинності лише з дня його офіційного опублікування (25.09.2024), правові наслідки, передбачені підпунктом 1№ пункту 1 Постанови КМУ № 634, не могли поширюватися на серпень 2024 року.

Колегією суддів також враховано принцип незворотності дії у часі законів та інших нормативно-правових актів:

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Так, у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012 щодо незворотності дії у часі законів та інших нормативно-правових актів сформовано висновки про те, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Також колегія суддів враховує висновки, викладені у пункті 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 № 1-рп/99, згідно із якими в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

У даному випадку, доповнення пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 підпунктом 1№, яким звільнено від нарахування орендної плати орендарів державного та комунального майна, розташованого на територіях активних бойових дій, територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, є переходом від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої із застосуванням зворотної дії у часі (ретроактивної форми).

Однак дія нормативно-правових актів ретроспективно не поширюється на правовідносини щодо звільнення від сплати орендної плати за серпень 2024 року, оскільки Наказ Міністерства з питань реінтеграції № 264 набрав чинності лише 25.09.2024.

Таким чином, Регіональним відділенням правомірно не нараховано орендну плату з 01.09.2024 відповідно до підпункту 1№ пункту 1 Постанови № 634 зі змінами, внесеними Постановою КМУ № 512. Отже, правомірним є нарахування орендної плати за серпень 2024 року у сумі 11 027,50 грн, а вимога позивача про її стягнення є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Висновок суду першої інстанції про звільнення відповідача від сплати орендної плати за цей період є передчасним і таким, що не ґрунтується на належних правових підставах.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції в цій частині є помилковим, рішення в цій частині підлягає скасуванню, а позовні вимоги про стягнення орендної плати — задоволенню у повному обсязі в сумі 37 489,87 грн

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з п. 3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати, уключаючи день оплати.

Згідно з п. 3.8 Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

У зв`язку з наявністю заборгованості за серпень 2024 року правомірним є нарахування пені, заявленої до стягнення позивачем, у сумі 8 854,05 грн та штрафу у сумі 6 698,99 грн відповідно до пунктів 3.7, 3.8 договору оренди.

Перевіривши розрахунок суми пені та штрафу позивача, колегія суддів дійшла висновку, що він є правомірним та обґрунтованим, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог апеляційної скарги. Відтак рішення Господарського суду Донецької області від 13.02.2026 у справі №905/1251/25 підлягає скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за серпень 2024 у розмірі 11 027,50 грн, а також пені та штрафу, нарахованих на зазначену суму, із прийняттям у цій частині нового рішення про задоволення позову.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин.

Згідно з частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статей 123,129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позову витрати позивача за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

За змістом пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Крім того, 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 02.08.2026 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 28.04.2026 №4857-ІХ).

Відповідно до статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, враховуючи обставини введення в Україні воєнного стану, поточну ситуацію що склалася в місті Харкові та Харківській області, з огляду на об`єктивні причини неможливості проведення судового засідання у строк встановлений в частині 2 статті 221 ГПК України, задля збереження безпеки учасників судового процесу та працівників суду, а також з метою реалізації учасниками справи процесуальних прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, суд застосував принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до практики Європейського суду з прав людини.

Керуючись статтями 129, 233, 269, п.2 ч.1 ст. 275, 276, п. 4 ст. 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях задовольнити.

Рішення Господарського суду Донецької області від 13.02.2026 у справі №905/1251/25 скасувати в частині відмови у стягнені заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 11 027,50 грн, пені у розмірі 1 485,36 грн та штрафу у розмірі 1 102,75 грн.

У цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В решті рішення Господарського суду Господарського суду Донецької області від 13.02.2026 у справі № 905/1251/25 залишити без змін.

Здійснити новий розподіл судового збору.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод композитних виробів» (код 36982786, вул. Миколи Василенка, 7-А, м. Київ, 03124) на користь Державного бюджету України UA 108999980313080094000005690, код класифікації доходів бюджету 22080300, назва отримувача Донецьке ГУК/Мирноград МТГ22080300, банк отримувача Казначейство України, код ЄДРПОУ отримувача 37967785) заборгованість з орендної плати у розмірі 37 489, 87 грн, пеню у розмірі 8 854,05 грн, штраф у розмірі 6 698,99 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод композитних виробів» (код 36982786, вул. Миколи Василенка, 7-А, м. Київ, 03124) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях (код 43023403, вул. Сумька, 3 м. харків, 61057) судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.»

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод композитних виробів» (код 36982786, вул. Миколи Василенка, 7-А, м. Київ, 03124) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях (код 43023403, вул. Сумька, 3 м. харків, 61057) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 24.07.2026.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук