Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №130/1498/26 — Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/1671/2026

130/1498/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2026 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Грушковської Л.Ю.,

за участі секретаря Рекало Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дружини, -

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_3 звертається до суду з цим позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дружини, в розмірі 40866,13 грн та стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу в сумі 4000 грн. Позов обґрунтовано тим, що позивачка з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі щ 08.10.2021 року по 22.11.2024 року, відповідно до рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 22.10.2024 року шлюб між сторонами розірвано. В шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_4 . Після розірвання шлюбу між сторонами, дитина проживає з матір`ю та знаходиться на її утриманні. Відповідно до судового наказу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26.09.2024 року у справі № 130/2529/24 наказано стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29.08.2024 року і до досягнення дитиною повноліття. Даний судовий наказ перебуває на виконані Жмеринському ВДВС у Жмеринському районі Вінницької області ХМУ МЮУ.| Відповідно до рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 05.03.2025 року у справі № 130/2530/24 вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 29.08.2024 року і до досягнення донькою трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі вищезазначеного рішення суду позивачу видано виконавчий лист, який станом на сьогодні перебуває на виконанні Жмеринському ВДВС у Жмеринському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, виконавче провадження № 77778195. Внаслідок неналежного виконання відповідачем вищезазначеного рішення суду, за ним утворилася заборгованість по виплаті аліментів на утримання дружини з вересня 2024 року по 24.01.2026 року в розмірі 40866,13 гривень, розмір заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 77778195. Даним розрахунком підтверджується, що ОСОБА_2 жодного разу не сплатив аліменти на утримання дружини. Враховуючи вищевикладене, стягнення неустойки (пені) спрямоване на спонукання боржника до належного виконання рішення суду про стягнення аліментів.

Ухвалою від 18.05.2026 року відкрито провадження у даній справі. Призначено судове засідання.

Позивач ОСОБА_1 подала заяву в якій просила розглянути справу у її відсутність. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовільнити.

Відповідачу ОСОБА_2 було надіслано ухвалу про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та копіями доданих документів за його зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання.

На адресу суду повернувся конверт з відміткою на довідці Укрпошти «Адресат відсутній за вказаною адресою» .

Згідно з положеннями частини сьомої та восьмої статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої вважається належним чином повідомленим про розгляд справи судом.

З огляду на вищезазначене суд, на підставі частини п`ятої статті 279 ЦПК України розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за наявними у справі матеріалами. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням ( викликом) сторін до суду не надходило.

Відзив на позовну заяву до суду не надходив. Відповідач заяви про неможливість подання відзиву на позов через введення воєнного стану у країні не подав.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, судом вжиті всі передбачені законом заходи для можливості реалізації ним права судового захисту своїх прав і свобод з метою дотримання принципу рівності усіх перед законом.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги Цивільного процесуального кодексу України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.

Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.

Відповідно до вимог частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб

позивачка з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі з 08.10.2021 року (а.с. 11) по 22.11.2024 року, відповідно до рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 22.10.2024 року шлюб між сторонами розірвано (а.с. 9-10).

24.01.2023 року перебуваючи у зареєстрованому шлюбі позивач народила дочку ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження за реєстраційним № G515/2023, виданим Відомством реєстрації актів цивільного стану 1 Вінненден. У вищезазначеному свідоцтві про народження батьком дитини зазначено відповідача ОСОБА_2 (а.с. 7).

Відповідно до судового наказу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26.09.2024 року у справі № 130/2529/24 наказано стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29.08.2024 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 12).

Відповідно до рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 05.03.2025 року у справі № 130/2530/24 вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 29.08.2024 року і до досягнення донькою трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13-14).

Відповідно до розрахунку заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем вищезазначеного рішення суду, за відповідачем утворилася заборгованість по виплаті аліментів на утримання дружини з вересня 2024 року по 24.01.2026 року в розмірі 40866,13 грн (а.с. 15).

Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статей 4, 5 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною третьою статті 195 Сімейного кодексу України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Так, одним із способів захисту сімейних прав та інтересів, є примусове виконання добровільно не виконаного обов`язку.

Відповідно до статті 196 Сімейного кодексу України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Сімейне законодавство містить презумпцію вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати, що є правовою підставою для застосування до нього відповідальності передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника. Така позиція суду міститься у Постанові Верховного Суду від 20 липня 2020 року по справі №362/4462/16-ц.

Відповідно до роз`яснень викладених у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" передбачена статтею 196 Сімейного кодексу України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Тлумачення статті 196 Сімейного кодексу України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 Сімейного кодексу України).

Згідно зі статтею 8 Сімейного кодексу України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Сімейний кодекс України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Саме така правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 14 грудня 2020 року по справі № 661/905/19.

Отже, саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Однак, відповідач свою позицію не виклав, жодної заяви по суті позовних вимог суду не надав, не довів суду відсутність вини в несплаті аліментів.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом в постанові від 03 квітня 2019 року № 333/6020/16-ц, правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. Отже, загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися відповідно до формули: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.

В постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року по справі № 711/679/21 зазначено, що у разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, пеня за прострочення сплати аліментів за період з 01.10.2024 року по 01.03.2026 року складає 140363 грн, що в рази перевищує заборгованість.

Розглядаючи позовну заяву в межах поданих позовних вимог, суд приходить до висновку про наявність заборгованості по сплаті аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 в розмірі 40866,13 грн, підтверджується розрахунком наданим старшим державним виконавцем Жмеринського ВДВС.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у статтях 12 і 13 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 76 і 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи досліджені судом докази, розглядаючи позовну заяву в межах поданих позовних вимог та враховуючи ту обставину, що позивачем здійснено розрахунок пені (неустойки) за прострочення сплати аліментів та оскільки розмір пені перевищує розмір заборгованості, на яку вона нараховується, а тому суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача неустойку(пеню)за прострочення сплати аліментів в розмірі 40 866,13 грн. Задовольняючи позовні вимоги в наведеному розмірі, суд також виходив із факту не спростованої відповідачем встановленої законом презумпції вини боржника у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, оскільки стороною відповідача не заявлено і не подано суду жодного доказу на підтвердження наявності поважних, об`єктивних та незалежних від волі відповідача причин і обставин, які зумовили неможливість сплати ним повністю чи частково аліментів та допущення виникнення заборгованості.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також позивача просила стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу, в розмірі 4 000 грн.

Враховуючи, що адвокатом Смірновим С.М. на виконання вимог частини першої статті 134 ЦПК України надано договір про надання правничої допомоги, розрахунок таких витрат, акт наданих послуг та квитанцію за договором про надання правової допомоги, які є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, у зв`язку із чим сплата судового збору за подання цієї позовної заяви щодо стягнення неустойки (пені) за несвоєчасне виконання зобов`язань зі сплати аліментів відповідачем не здійснюється. Тому судові витрати зі сплати судового збору слід віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись статтями 20,194, 195, 196 Сімейного Кодексу України, статтями 19, 76, 77, 81, 131, 141, 247, 258, 264, 265, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої по АДРЕСА_2 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дружини за період з 01.10.2024 року по 01.03.2026 року в розмірі 40 866 (сорок тисяч вісімсот шістдесят шість) грн 13 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої по АДРЕСА_2 ) судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його винесення.

Суддя