Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №690/52/26 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року

м.Черкаси

Справа № 690/52/26

Провадження № 22-ц/821/1557/26

Категорія: 312000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Василенко Л.І., Сіренка Ю.В.

за участю секретаря: Руденко А.О.

учасники справи:

позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»,

представник ТОВ «Коллект Центр» - Ткаченко Марія Миколаївна,

відповідач- ОСОБА_1 ,

представник відповідача - адвокат Зачепіло Зоряна Ярославівна,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни на заочне рішення Багачевського міського суду Черкаської області від 08 квітня 2026 року (ухваленого під головуванням судді Здоровила В.А. в приміщенні Багачевського міського суду Черкаської області) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

28 січня 2026 року ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 19.04.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір №2110951643847, який підписано електронним підписом позичальника, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 4 900, 00 грн із зобов`язанням повернути його зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами.

01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір № 1-12, відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором №2110951643847.

Згідно з договором відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників за кредитними договорами ТОВ «Коллект Центр», у тому числі за договором №2110951643847, що укладений між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 .

Вказує, що внаслідок невиконання відповідачем умов кредитного договору, його заборгованість станом на день формування позовної заяви становить 86 374, 33 грн, яка складається з: 4 900, 00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням; 81 474, 33 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання та після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості ні на рахунок позивача, ні на рахунок попереднього кредитора, в зв`язку з чим має непогашену заборгованість за договором.

Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач зменшив суму стягнення та просив стягнути з відповідача заборгованість за договором № 2110951643847 від 19.04.2021 у розмірі 34 133, 96 грн.

На підставі наведеного, товариство просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором № 2110951643847 від 19.04.2021 у розмірі 34 133, 96 грн, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 662, 40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 13 000, 00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Багачевського міського суду Черкаської області від 08 квітня 2026 року позовні вимоги - задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором № 2110951643847 від 19 квітня 2021 року у розмірі 34 133 гривень 96 копійок, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 662 гривень 40 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 13 000 гривень 00 копійок, а всього 49 796 (сорок дев`ять тисяч сімсот дев`яносто шість) гривень 36 копійок.

Рішення суду мотивоване тим, що із долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що кредитний договір укладений в електронній формі і сторони досягли згоди щодо істотних умов правочину.

Відповідач умови кредитного договору не виконав, тому утворилась заборгованість, яка підлягає до стягнення.

Позивач набув права вимоги за кредитним договором на підставі договору факторингу.

Вирішуючи вимоги в частині стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що надані позивачем докази підтверджують надання товариству правової допомоги та відсутність зі сторони відповідача клопотання про їх зменшення, тому дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 13 000, 00 грн.

Ухвалою Багачевського міського суду Черкаської області від 06 травня 2026 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло З.Я. про перегляд заочного рішення Багачевського міського суду Черкаської області від 08 квітня 2026 року залишено без задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

26 травня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Зачепіло З.Я. подала засобами поштового зв`язку апеляційну скаргу, в якій, вважаючи рішення необгрунтованим, постановленим з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без належного доведення обставин, що мають значення для справи, просила скасувати заочне рішення Багачевського міського суду Черкаської області від 08 квітня 2026 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув справу на підставі наданих паперових копій електронного договору, проте не виконав вимоги ст. 95 ЦПК України та не витребував у заявника оригіналів електронних доказів.

Судом першої інстанції зазначено, що кредитний договір було підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, проте судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки всі висновки у справі грунтуються на підставі дослідження доказів, які на думку позивача, доводять факт укладення кредитного договору між сторонами, проте у матеріалах справи відсутні докази застосування одноразового ідентифікатора ОСОБА_1 судом першої інстанції не досліджено належним чином, які подано позивачем на підтвердження позовних вимог.

Вказує, що у постанові Верховного Суду від 29.05.2024 у справі №545/1750/21 наголошено, що суди не можуть автоматично визнавати договір дійсним лише на підставі того, що він укладений через особистий кабінет або підтверджений смс-кодом.

Вважає, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі докази, на підтвердження зазначених у позові обставин про те, що ТОВ «Служба миттєвого кредитування» у справі засобами електронного зв`язку направляла позичальнику оферту, а відповідач у відповідь надіслав свою згоду акцепт.

Також відсутні докази про порядок отримання відповідачем одноразового ідентифікатора й факту його накладення у електронному договорі. Не можливо перевірити факт підписання оспорюваного кредитного договору також кредиторами, адже тільки докази накладення кваліфікованого підпису кредитора можуть слугувати доказом таких фактів, однак позивачем вони до суду не надані.

Вказує, що позивач не надав суду відповідних доказів, що підписаний від імені позичальника електронний підпис належить саме ОСОБА_1 .

Посилаючись на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20.05.2022 у справі №336/4796/18, згідно якої для стягнення боргу мало надавати кредитний договір та розрахунок заборгованості, потрібно надати і докази видачі кредиту, проте позивачем надана довідка, яка не є документом бухгалтерського обліку, та відповідно належним доказом отримання ОСОБА_1 коштів.

Також вказує на те, що додатки до договору факторингу без банківської виписки з особового рахунку позичальника жодним чином не підтверджують, яку суму коштів отримав позивач за укладеним договором, яка частина тіла кредиту та відсотків за його користування була ним сплачена, та яка частина не була сплачена стосовно кожного щомісячного платежу у мажах строку кредитування.

Проценти у розмірі 29 233,96 грн нараховані поза межами кредитування.

Вказує, що визначений розмір процентів є непропорційно великою сумою компенсації, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Правильність застосування положень п.5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до зменшення заборгованості саме за процентами від суми позики, а не лише до неустойки, підтверджується постановою Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19.

Посилаючись на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23, згідно яких умови кредитного договору є несправедливими, оскільки розмір процентів за користування кредитом є завищеним, вважає, що розмір процентів, визначений позивачем, є завищеним.

Вважає відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №916/2040/20).

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Черкаського апеляційного суду 16 червня 2026 року, ТОВ «Коллект Центр» , вважаючи апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду законним та обґрунтованим, просило заочне рішення Багачевського міського суду Черкаської області від 08 квітня 2026 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Фактичні обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, що 19.04.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір № 2110951643847 (а.с.10-11).

Відповідно до п. 1.1 договору товариство зобов`язалося надати позичальнику кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається в заяві-анкеті та складає 4 900, 00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов договору, його додатків та правил.

Відповідно до п. 1.9 договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) 1 рік.

Згідно п. 1.4 договору проценти за користування кредитом розраховуються відповідно до суми кредиту за кожний день користування протягом фактичного строку користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту в наступному розмірі:

а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту;

б) починаючи з першого дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4 а;

в) починаючи з 15 дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною в п. 1.4 б;

г) починаючи з 30 дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 2,6% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4 в.

д) тип процентної ставки - фіксована.

На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 4 900, 00 грн, що стверджується листом ТОВ ФК «Вей фор пей» від 29.12.2025, згідно якого на підставі укладеного між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ ФК «Вей фор пей» 19.04.2021 здійснено переказ грошових коштів на карту, яка належить позичальнику НОМЕР_1 у розмірі 4 900, 00 грн. (а.с.62).

Відповідно до п. 1.5, 1.6 договору у разі підписання електронного договору, договір буде вважатися укладеним в письмовій формі з дати прийняття (акцепту) позичальником пропозиції (оферти) товариства. Датою прийняття та підписання кредитного договору (всіх без виключення його складових, а саме: цього договору, самої заяви-анкети, правил, паспорту кредиту, повідомлення суб`єкта персональних даних про його права, визначені Законом України «Про захист персональних даних», мету збору даних, склад та зміст зібраних персональних даних, та осіб, яким передаються його персональні дані) вважається дата складання та підписання сторонами заяви-анкети. Заява-анкета підписується сторонами шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис.

Відповідно до п. 4.3 договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством у разі укладення електронного договору в якості підпису сторін буде використовуватися електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис.

Відповідно до п. 4.4 договору підписуючи цей договір із застосуванням процедури підпису, зазначеної у п. 4.3 цього договору, сторони усвідомлюють та підтверджують, що відповідно до ст. 639 та ст. 1055 ЦК України цей договір укладений сторонами у письмовій формі з дотриманням всіх вимог діючого законодавства України щодо процедури укладення та підписання договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем.

Згідно умов договору позивальник несе певну відповідальність, а саме п.3.3 договору передбачено, що у разі порушення позичальником своїх зобов`язань щодо погашення/оплати суми кредиту та процентів за користування ним, товариство має право нараховувати позичальнику пеню у розмірі 1% від неповернутої частини суми кредиту та процентів за користування ним за кожний день прострочення повернення (перевищення строку повернення) заборгованості з урахуванням наступних обмежень:

3.3.1 у разі, якщо сума, одержана за договором, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення договору - сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушення виконання його зобов`язань, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної позичальником за договором;

3.3.2 у разі, якщо сума, одержана за договором, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору - пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової стави НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань позичальником на підставі договору не може перевищувати половини суми, одержаної позичальником за цим договором.

Відповідно до п. 3.8 договору сторони дійшли згоди, що строки позовної давності щодо стягнення неустойки закінчуються разом зі строками позовної давності за основним зобов`язанням з урахуванням умов п. 4.10 цього договору.

Згідно п. 4.12 договору, підписуючи цей договір сторони підтверджують свою домовленість та згоду на встановлення договірної позовної давності по всім своїм взаємовідносинам за цим договором строком у 10 років. Підписуючи цей договір сторони підтверджують, що цей договір є договором про збільшення позовної давності та укладений у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір № 1-12 (а.с.16-18), відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором №2110951643847.

Згідно з договором відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 (а.с.28-30), ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників за кредитними договорами ТОВ «Коллект Центр», у тому числі за договором №2110951643847, що укладений між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 .

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 2110951643847 від 19.04.2021.

Станом на дату, що передувала відступленню права вимоги від ТОВ «Служба миттєвого кредитування» до ТОВ «Вердикт Капітал», загальна заборгованість відповідача за договором № 2110951643847 від 19.04.2021 становила 86 374, 33 грн, з яких заборгованість за кредитним (тілом кредиту) - 4 900, 00 грн., заборгованість за процентами - 81 474, 33 грн, що стверджується розрахунком (а.с.12-13).

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача у розмірі 34 133, 96 грн, в тому числі 4 900, 00 грн - сума заборгованості за кредитом, 29 233, 96 грн - сума заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом, що стверджується витягом з реєстру (а.с.27).

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалами Черкаського апеляційного суду 08 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження у даній справі та розгляд справи призначено на 22 липня 2026 року на 16 год. 40 хв в порядку письмового провадження без виклику учасників справи в судове засідання.

15 червня 2026 року до Черкаського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло З.Я. надійшло клопотання про витребування доказів, в якому остання просила витребувати у АТ «Універсал Банк»: ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки НОМЕР_1 , в тому числі, але не виключно: прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний обліковий номер платника податків, серію та номер паспорта, адресу проживання, контактні дані ( номер телефону, адреса електронної пошти, тощо) та інші відомості про власника вказаної картки; докази зарахування на картку НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 4 900,00 грн, які 19.04.2021 були на неї зараховані, а саме витребувати виписки за номером картки НОМЕР_1 за період з 19.04.2021 по 24.04.2021; інформацію, чи відкривалась ОСОБА_1 банківська картка НОМЕР_1 та надати повний номер банківської картки НОМЕР_1 ; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою НОМЕР_1 за період з 19.04.2021 по 24.04.2021та інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_2 в анкетних даних ОСОБА_1 .

Колегія суддів, перевіривши доводи клопотання та матеріали справи виходить із наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що по суті спору було прийнято заочне рішення 08 квітня 2026 року.

17 квітня 2026 року через засоби поштового зв`язку представник ОСОБА_1 - адвокат Зачепіло З.Я. подала до суду заяву про перегляд заочного рішення, яка ухвалою суду від 05 травня 2026 року залишена без задоволення.

Згідно з ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Суд на стадії розгляду заяви про перегляд заочного рішення оцінює, чи мають докази, на які посилається відповідач, істотне значення для справи.

На цій стадії у сторін виникають процесуальні права, включаючи право на витребування доказів, що передбачено ст. 84 ЦПК України.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторона відповідача у заяві про перегляд заочного рішення посилалася на обставини, що мають істотне значення для даної справи, проте, реалізуючи принцип змагальності, мала процесуальне право надати докази на їх спростування або клопотати про їх витребування.

Разом з тим, сторона відповідачатаким правом не скористалася, клопотання про витребування доказів на стадії перегляду заочного рішення суду першої інстанції не подавала, тому відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання на стадії апеляційного перегляду рішення суду.

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.

Відповідно до ст. ст. 509-510, 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Загальними умовами зобов`язання є те, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. (ст. ст. 525, 625 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, 19.04.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг № № 2110951643847 «Стандартний», у формі електронного документу, який було підписано з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) номер пароля S6.

Разом з договором про надання фінансових послуг № 2110951643847 «Стандартний» від 19.04.2021 відповідачем було підписано шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором S6, паспорт споживчого кредиту, Додаток № 1 до кредитного договору заява-анкета та Додаток № 2 ( графік платежів).

З досліджених судом доказів встановлено, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), то без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Отже, із наведеного слідує, що відповідач уклав із ТОВ «Служба миттєвого кредитування» електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором S6 ), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Також колегія суддів зазначає, що умови укладеного між сторонами кредитного договору відповідачем у судовому порядку не оспорювались.

Посилання в апеляційній скарзі, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі докази, на підтвердження зазначених у позові обставин про те, що ТОВ «Служба миттєвого кредитування» у справі засобами електронного зв`язку направляла позичальнику оферту, а відповідач у відповідь надіслав свою згоду акцепт, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

В матеріалах справи міститься копія заяви-анкети, підписана відповідачем одноразовим ідентифікатором S6 (а.с. 41), зі змісту якої вбачається, що позичальник ознайомився з примірником (типовим) кредитним договором та усіма його додатками, включаючи Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Служба миттєвого кредитування», що розміщені на офіційному сайті smk.zp.ua та www.bistrozaim.ua та погодившись з ними, просив товариство надати кредит на особисті потреби у розмірі 4 900,00 грн. Орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. Нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту. Строком на 365 днів з правом повернення достроково та зобов`язався повернути кредиту у розмір 4 900,00 грн та сплатити проценти у розмірі 1 568,00 грн.

Заява містить умови та розмір сплати процентів за користування кредитом, також розділ прикінцеві умови, в яких позичальник не заперечує проти перевірки даних, наданих в заяві-анкеті; надав згоду на використання персональних даних згідно Закону України «Про захист персональних даних» та ознайомлений з умовами надання фінансової послуги (відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Також матеріали справи містять інформацію щодо порядку (процедури), хронологія дій щодо укладення електронного договору, вчинених товариством та позичальником в інформаційно-телекомунікаційній системі та поза нею з зазначенням часу та дати таких дій ( а.с. 60-61), в якій містяться дані (дата, час) внесення даних позичальником на сайті ТОВ «Служба миттєвого кредитування», зокрема, особиста інформація про позичальника, місце реєстрації, паспортні дані, номер телефону, електронна адреса, номер картки (верифікація картки через ВФП), сума бажаного кредиту, строк кредитування, направлення оферти, ознайомлення та погодження з правилами позики, підтвердження згоди на обробку персональних даних, в тому числі на передачу даних в бюро кредитних історій (19.04.2021 17:27:45), прийняття оферти (смс з кодом), підтвердження з кодом із смс та проведення ідентифікації та верифікації (19.04.2021 17626:47).

Із наведеного слідує, що матеріали справи містять належні докази про ідентифікацію та верифікацію позичальника ОСОБА_1 і отримання одноразового ідентифікатора S6. Крім того, ідентифікацію позичальника було проведено за допомогою системи BankID НБУ, що свідчить про укладення саме відповідачем спірного кредитного договору та спростовують доводи скаржника, що позивач не надав суду відповідних доказів, що підписаний від імені позичальника електронний підпис належить саме ОСОБА_1 .

Безпідставними є доводи апеляційної скарги з посиланням на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20.05.2022 у справі №336/4796/18, згідно якої для стягнення боргу мало надавати кредитний договір та розрахунок заборгованості, потрібно надати і докази видачі кредиту, проте позивачем надана довідка, яка не є документом бухгалтерського обліку, та відповідно належним доказом отримання ОСОБА_1 коштів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Частиною 4 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підтвердження виконання обов`язку кредитора щодо надання коштів позивачем надано довідку (звіт) платіжного оператора ТОВ «ФК «Вей фор пей» (адресовану первісному кредитору ТОВ «Служба МК»), з якої вбачається, що 19.04.2021 здійснено успішний переказ 4 900,00 грн на картку категорія MONO bank, номер карти № НОМЕР_1 . Призначення платежу визначено як зарахування коштів за договором № 211095164847.

Отже із наданої довідки (звіту) можна встановити, а саме ідентичність номера договору, точний час операції, суму кредиту 4 900,00 грн та збіг маскованих цифр картки з реквізитами в договорі, і дає суду підстави за стандартом більшої переконливості вважати факт отримання коштів відповідачем доведеним (правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Відповідно до положень ст .ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається. Надавши докази успішної транзакції на картку, вказану відповідачем, позивач виконав свій обов`язок. Водночас, відповідач, будучи власником рахунку, мав безперешкодний доступ до банківської виписки, проте не надав її суду на спростування факту зарахування коштів, що розцінюється судом як відсутність доказів на підтвердження його заперечень.

Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції, стороною відповідача не було заявлено клопотання про витребування доказів з АТ «Універсал банк» про не належність номера картки НОМЕР_1 відповідачу ОСОБА_1 .

Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що надана позивачем довідка, яка не є документом бухгалтерського обліку, колегія суддів зазначає, що позивач позбавлений права надати первинні бухгалтерські документи на підтвердження факту видачі кредитних коштів, оскільки товариство не є банківською установою, а є фінансовою установою, що діє відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії».

Водночас, стороною відповідача не вчинялись дії щодо надання (витребування) виписки по рахунку, який є належним доказом на підтвердження відсутності/наявності заборгованості за оспорюваним кредитним договором.

Із наведеного слідує, що позивачем доведено видачу кредитних коштів відповідачу згідно укладеного договору про надання фінансових послуг № 2110951643847 «Стандартний» від 19.04.2021 у розмірі 4 900,00 грн.

В апеляційній скарзі сторона відповідача посилається на те, що додатки до договору факторингу без банківської виписки з особового рахунку позичальника жодним чином не підтверджують, яку суму коштів отримав позивач за укладеним договором, яка частина тіла кредиту та відсотків за його користування була ним сплачена, та яка частина не була сплачена стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування, проте такі посилання є безпідставними, оскільки договір факторингу разом із додатками та реєстром прав вимоги юридично підтверджують факт заміни кредитора та перехід прав на заборгованість. Розмір зобов`язань доводиться сукупністю первинних документів первісного кредитора, а розрахунок заборгованості спирається на умови основного кредитного договору.

Стороною відповідача договір факторингу№ 1-12 від 01.12.2021, укладений між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» та договір відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 , укладений між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» не оскаржується, лише не погоджується із розміром процентів, вважаючи, що нарахування процентів здійснювалось поза межами кредитування.

Перевіривши доводи апеляційної скарги в цій частині та матеріали справи, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Відповідно до заяви-анкети ОСОБА_1 , орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту. Кредит отримано на строк 365 днів з правом повернення та сплати процентів у розмірі 1 568,00 грн ( а.с. 41).

Згідно Договору про надання фінансових послуг № 2110951643847 «Стандартний» від 19.04.2021 сума кредиту становить 4 900,00 грн (п.1.1 Договору); кредит надається на строк, зазначений у анкеті-заяві та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною ( п. 1.2 Договору); орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів ( п. 1.3 Договору); проценти за користування кредитом розраховуються відповідно до суми кредиту за кожний день користування протягом фактичного строку користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту в наступному розмірі: а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4 а; в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною в п. 1.4 б; г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,6% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1,4 в. д) тип процентної ставки - фіксована ( п. 1.4 Договору); нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати(п.1.4.1 Договору); в разі, якщо сума кредиту залишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування ( п. 1.4.2 Договору).

Згідно п. 1.9 договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) 1 рік.

На підставі наведеного, враховуючи принцип свободи договору, передбаченого статтями 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили орієнтовний строк повернення кредиту у 16 днів, а також граничний строк кредитування в 1 рік.

За наведених підстав, колегія суддів вважає, що кредитодавець правомірно нарахував заборгованість по відсоткам за змінюваною відсотковою ставкою за період з 19.04.2021 по 18.04.2022, тобто в межах строку кредитування та на підставі умов кредитного договору.

Згідно наданого позивачем розрахунку, загальна заборгованість за кредитним договором складала 81 474,33 грн, однак позивач визначив позовні вимоги у розмірі 34 133,96 грн, що не перевищує розміру загальної заборгованості, яка виникла у відповідача під час строку кредитування, тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення заборгованості у розмірі 34 133,96 грн з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр».

Посилання в апеляційній скарзі на те, що визначений розмір процентів є непропорційно великою сумою компенсації, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, відхиляються колегією суддів, оскільки за умовами кредитного договору, відсотки за користування кредитом у визначений договором строк (з 19.04.202 по 18.04.2022) становить 76 574,33 грн ( 81 474,33 грн - 4 900,00 грн тіло кредиту) , але позивач визначив проценти за користування кредитом у даному позові 29 233,96 грн, отже позивач значно зменшив розмір заборгованості майже втричі, дана сума, на переконання колегії суддів, є розумною і справедливою.

Інші доводи, наведені представником ОСОБА_1 - адвокатом Зачепіло З.Я. в апеляційній скарзі, були предметом апеляційного перегляду, проте суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло З.Я. на заочне рішення Багачевського міського суду Черкаської області від 08 квітня 2026 року, судові витрати слід залишити за відповідачем.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни - залишити без задоволення.

Заочне рішення Багачевського міського суду Черкаської області від 08 квітня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Л.І. Василенко

Ю.В. Сіренко