Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №703/1828/26 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року

м.Черкаси

Справа № 703/1828/26

Провадження № 22-ц/821/1544/26

Категорія: 304090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Карпенко О.В.

суддів Василенко Л.І., Сіренка Ю.В.

за участю секретаря Руденко А.О.

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»

представник позивача: Усенко Михайло Ігорович

відповідач: ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - адвоката Усенка Михайла Ігоровича на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 травня 2026 року (ухваленого під головуванням судді Проценко А.М. в приміщенні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.12.2019 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання коштів у позику, у тому числі на умовах споживчого кредиту № 349601, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти в розмірі 7000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування нею.

Позивач вказує, що Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору, однак відповідач належним чином не виконує умови кредитного договору, у зв`язку із чим у ОСОБА_2 утворилася заборгованість за кредитним договором.

16.11.2020 ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу № ККАУ-16112020. Згідно Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Лінеура Україна», включно і до ОСОБА_2 за кредитним договором № 349601 від 18.12.2019.

Станом на дату звернення до суду з позовною заявою, заборгованість відповідача перед позивачем становить 25781,00 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту – 7000,00 грн; заборгованість за відсотками – 15008,00 грн, заборгованість за штрафом – 3773,00 грн.

Враховуючи наведене, позивач просив суд постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість у розмірі 25781,00 грн, судові витрати по справі, які складаються з судового збору в сумі 2662,40 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08.05.2026 позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором на загальну суму 10773 грн, судовий збір в сумі 1112,53 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що встановлені фактичні обставини свідчать про порушення договірних прав позивача, а тому з метою їх захисту з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту та штрафом.

Відмовляючи в частині стягнення заборгованості по відсоткам, суд першої інстанції виходив з того, що право кредитодавця нараховувати відсотки припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, а тому нараховані проценти в сумі 15008,00 грн є безпідставними та не передбачені умовами кредитного договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 27.05.2026 через систему «Електронний суд», представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - Усенко М.І., вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції необґрунтованим, прийнятим при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи та із неправильним застосуванням норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08.05.2026 та прийняти нову постанову про задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором № 349601 від 18.12.2019 в повному обсязі; стягнути на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплачений судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги та понесені витрати на правову допомогу в суді першої інстанції.

Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами кредитного договору.

Так, у період з 18.12.2019 по 06.01.2020, що є строком кредитування, відповідачу були нараховані проценти за користування коштами кредиту за акційною процентною ставкою 1,33% в день від суми кредиту (сума процентів за користування кредитом у визначений договором строк кредитування становить 1862,00 грн, що відповідає п. 1.3.1 Договору та розрахунку заборгованості).

ОСОБА_1 07.01.2020 здійснила платіж на суму 1862,00 грн., відбулося часткове погашення кредитної заборгованості, а саме процентів, які були нараховані в період з 18.12.2019 по 06.01.2020 за договором про надання коштів у позику, в тому числі на умовах споживчого кредиту № 349601 від 18.12.2019. Проте, відповідачкою не було погашено кредитну заборгованість у строк, встановлений в п. 1.2 кредитного договору.

Отже, у зв`язку з недотриманням строку кредитування заборгованості за договором про надання коштів у позику, з відповідачкою був укладений Додатковий договір до Договору № 349601 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 18.12.2019.

П. 1.1 Додаткової угоди продовжено строк користування позикою на строк, що дорівнює установленому п. 1.2 Договору строку користування позикою.

Отже у період з 08.01.2020 по 27.01.2020 відбулася пролонгація строку кредитного договору згідно умов, встановлених розділом 1 Договору, оскільки ОСОБА_1 було здійснено платіж у розмірі нарахованих та несплачених процентів, що відповідає положенням п. 1.7 Договору, п.п. 1-2 Додаткового договору 396003 до Договору № 349601 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 18.12.2019 та підтверджує досягнення домовленості про продовження строку кредитування.

Проте, відповідачем не було погашено кредитну заборгованість у строк, визначений у Додатковому договорі № 396003 до Договору № 349601 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 18.12.2019.

У період з 02.02.2020 по 27.04.2020 було відновлено щоденне нарахування процентів (на період 86 днів), у зв`язку з чим було нараховано проценти за стандартною процентною ставкою (133,00 грн в день), що становить у сумі 15008,00 грн. заборгованості по процентам.

Отже, висновки суду першої інстанції є передчасними, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Суд першої інстанції фактично проігнорував зазначені платежі, як підставу для продовження строку кредитування, що призвело до неправильного визначення кінцевої дати виконання зобов`язання.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», який надійшов на адресу Черкаського апеляційного суду 15.06.2026, ОСОБА_1 , вважаючи доводи апеляційної скарги безпідставними, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08.05.2026 – залишити без змін.

23.06.2026 до Черкаського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» від ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено та підтверджується матеріалами електронної справи, що 18.12.2019 між ТОВ «Лінеура Україна»» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання позики, в тому числі, на умовах споживчого кредиту № 349601.

На підставі п. 1.1 вказаного договору товариство надає клієнту грошові кошти в розмірі 7000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.

Пунктом 1.2. передбачено, що позика надається строком на 20 днів. Договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором.

Пунктом 1.3. договору встановлено, що сторони погодили наступну процентну ставку за користування позикою: за п. 1.3.1. акційна процентна ставка становить 1,33 процентів від суми позики за кожен день користування позикою (485,45 процентів річних) у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього договору.

Пункт 1.3.2. договору передбачає, що стандартна процента ставка складає 1,90% від суми позики за кожний день користування позикою (693,50 процентів річних).

Пунктом 1.3.3. встановлено, що у випадку прострочення клієнтом виконання зобов`язань за договором чи неможливості виконання зобов`язань у повному обсязі, застосовується стандартна процентна ставка, відповідно до п. 3.4., 3.5. цього договору.

Кредитний договір був продовжений Додатковим договором № 396003 від 07.01.2020, в пункті 1.1. якого зазначено про продовження строку користування позикою на строк, що дорівнює установленому пунктом 1.2. договору строку користування позикою.

Пункт 1.2. вказаного договору передбачає дату повернення позики та сплату нарахованих процентів - не пізніше 07.01.2020.

Згідно з довідкою ТОВ «Універсальні платіжні доручення» ТОВ «УПР» №1-0701 від 07.01.2026 ОСОБА_2 перераховано 7000,00 грн, призначення платежу: зарахування 7000 грн на карту № НОМЕР_1 .

Відповідач умови кредитного договору не виконувала, вчасно не здійснювала погашення боргу, у зв`язку з чим стороною позивача до суду надано відомості щодо щоденних нарахувань та погашень кредитного договору № 349601.

Між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 16.11.2020 укладено договір факторингу № ККЛУ - 16112020.

Згідно з витягом з реєстру прав вимог до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшла заборгованість за кредитним договором № 349601 на загальну суму 25781,00 грн, що складається з 7000,00 грн – сума виданого кредиту, 3038,00 грн – залишок за відсотками, 11970 грн– залишок за простроченими відсотками та 3773 грн – штраф, пеня.

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц).

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає.

Так, згідно положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Також згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлені строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також апеляційний суд приймає до уваги, що у ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

У силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.

Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19.

Враховуючи вищевикладені норми права та встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що стороною позивача доведено факт укладення кредитного договору № 349601 від 18.12.2019, факт отримання відповідачкою грошових коштів.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що відповідач була у повній мірі проінформована про умови надання кредиту відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема щодо пролонгації строку кредитування та нарахування відсотків за користування кредитними коштами.

Встановлено, що 18.12.2019 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання позики, в тому числі на умовах споживчого кредиту № 349601, згідно з умовами якого відповідач отримала 7 000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, починаючи 18.12.2019 по 06.01.2020 проценти нараховувалися в межах дії строку кредитування та були погашені відповідачем 07.01.2020. Починаючи з 07.01.2020 по 27.04.2020 нарахування процентів відбувалося на підставі п.1.3.2 та 1.3.3 договору №349601 від 18.12.2019.

Кредитний договір був продовжений Додатковим договором № 396003 від 07.01.2020, в пункті 1.1. якого зазначено про продовження строку користування позикою на строк, що дорівнює установленому пунктом 1.2. договору строку користування позикою.

Пункт 1.2. вказаного договору передбачає дату повернення позики та сплати нарахованих процентів - не пізніше 07.01.2020.

Тобто, апеляційним судом встановлено, що строк дії договору про надання позики, в тому числі, на умовах споживчого кредиту № 349601 від 18.12.2019, з врахуванням додаткового договору № 396003, до 07.01.2020.

Як вбачається з розрахунку заборгованості з 08.01.2020 по 27.04.2020 кредитодавцем нараховані відсотки після закінчення строку кредитування, тобто нараховані проценти в сумі 15008,00 грн. не передбачені умовами кредитного договору.

Отже, Товариством здійснювалось нарахування відсотків за користування кредитними коштами після закінчення строку кредитування, передбаченого кредитним договором № 349601 від 18.12.2019 та додатковим договором № 396003 від 07.01.2020.

Аналогічна правова позиція зазначена в Постанові Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, згідно якої після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що після 07.01.2020 нарахування відсотків первісним кредитором суперечить умовам кредитного договору та додаткового договору, а тому, виходячи із умов договору та розрахунку заборгованості, позивач мав право на стягнення заборгованості, що складається із тіла кредиту в розмірі 7000,00 грн та штрафу в розмірі 3773,00 грн, що в загальному становить 10773,00 грн.

Судом першої інстанції вірно звернуто увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про ініціювання відповідачем продовження строку користування кредитом після 07.01.2020, відповідно до п. 1.1 договору і позивачем не надано доказів звернення позичальника за продовженням строку користування позикою у будь-який спосіб, чи то визначений Договором, чи законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки відповідачка сплатила 1862,00 грн на погашення заборгованості по відсоткам, як передбачено договором № 349601, тому з ОСОБА_1 на корить ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в сумі 7000 грн та 3773 грн за штрафом, що в загальній сумі становить 10773 грн 00 коп

Інші доводи, наведені стороною позивача в апеляційній скарзі, були предметом апеляційного перегляду, однак на правильність висновків суду першої інстанції щодо вирішення справи по суті не впливають.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, оцінив надані позивачем докази та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами, не вбачає.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - Усенко М.І. на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08.05.2026, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - адвоката Усенка Михайла Ігоровича - залишити без задоволення.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 травня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Л.І. Василенко

Ю.В. Сіренко