Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №569/23918/23 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/23918/23

Провадження № 22-ц/4815/936/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача – Шимківа С.С.,

суддів: – Боймиструка С.В., Хилевича С.В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

– ОСОБА_3 ,

– ОСОБА_4 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником – адвокатом Єремовим Михайлом Сергійовичем на додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 лютого 2026 року (ухвалене у складі судді Харечка С.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, –

в с т а н о в и в :

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 липня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди – відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного суду 15 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 липня 2025 року залишено без змін.

25 липня 2025 року представник відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 – адвокат Бойчук О.П. звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судових витрат, пов`язаних з проведенням експертизи в сумі 15281 грн 28 коп.

Додатковим рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05 лютого 2026 року заяву представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвоката Бойчук Олени Петрівни про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 15281 грн. 28 коп.

Рішення мотивовано тим, що відповідачкою ОСОБА_3 були понесені витрати на проведення експертизи в розмірі 15281,28 грн. що підтверджується квитанцією АТ КБ "Приватбанк" №0.0.4301872301.1 від 11.04.2025 року, платник ОСОБА_3 .

Оскільки в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди – відмовлено, то з позивача ОСОБА_1 підлягають до стягнення на користь відповідачки ОСОБА_3 понесені нею витрати на проведення експертизи в сумі 15281,28 грн.

Не погоджуючись із додатковим рішенням місцевого суду, 10 березня 2026 року ОСОБА_1 , через представника – адвоката Єремова М.С. подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 лютого 2026 року та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 .

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що сплачуючи 15 281 грн 28 коп., як оплату судової експертизи, ОСОБА_2 діяв від імені трьох відповідачів. Отже, керуючись основними засадами (принципами) цивільного судочинства, що визначені в п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, право на відшкодування витрат на суму 15 281 грн. 28 грн, яка сплачена ОСОБА_2 , останній може претендувати виключно на 1/3 від цієї суми.

23 квітня 2026 року представником ОСОБА_2 – адвокатом Бойчук О.П. подано відзив на апеляційну скаргу, у якому покликається на законність оскаржуваного додаткового рішення.

Вказує, що оскільки судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_2 здійснив одноособово оплату витрат на проведення експертизи в розмірі 15281,28 грн. що підтверджується квитанцією АТ КБ "Приватбанк" (№0.0.4301872301.1 від 11.04.2025 року, платник ОСОБА_2 ) то Рівненській міський суд Рівненської області при ухваленні оскаржуваного рішення дійшов правильного висновку щодо стягнення цієї суми з ОСОБА_1 саме на користь платника – ОСОБА_2 .

Просить про залишення рішення без змін, а апеляційної скарги – без задоволення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на проведення експертизи (п. 2 ч. 3 статті 133 ЦПК України).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно наявної у матеріалах справи квитанції АТ КБ "ПриватБанк" # 0.0.4301872301.1 від 11.04.2025 року ОСОБА_3 сплатила 15281,28 грн на рахунок Рівненського НДЕКЦ МВС за проведення судової експертизи у справі (а.с. 138, том 2).

Оскільки у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, а відповідачем ОСОБА_3 були понесені витрати на проведення експертизи в розмірі 15281,28 грн, що підтверджується вищезазначеною квитанцією АТ КБ "Приватбанк", у якій як платника зазначено ОСОБА_3 , місцевим судом правомірно частково задоволено заяву представника відповідачів – адвоката Бойчук О.П. та стягнуто на користь ОСОБА_3 понесені нею витрати на проведення експертизи у розмірі 15281,28 грн.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

За наведених обставин, апеляційного суду приходить до переконання про те, що оскаржуване додаткове рішення постановлене місцевим судом з дотриманням норм процесуального права, судом першої інстанції в повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником – адвокатом Єремовим Михайлом Сергійовичем залишити без задоволення, а додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 лютого 2026 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Шимків С.С.

Судді: Боймиструк С.В.

Хилевич С.В.