Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №542/2036/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 542/2036/25 Номер провадження 22-ц/814/1894/26Головуючий у 1-й інстанції Шарова-Айдаєва О. О. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,

за участю секретаря судового засідання Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2025 року (повний текст рішення складено 29 грудня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про зменшення розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зазначеним позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що Новосанжарським районним судом Полтавської області від 21 липня 2025 року у справі № 542/653/25 ухвалено рішення про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітньої дитини – дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 11 квітня 2025 року і на весь період навчання, але не більш як до досягнення нею двадцяти трьох років.

Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що він перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 , з якою мають спільного сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Малолітній син відвідує дитячий садочок та заняття з логопедом. Поряд з цим, його дружина не працює та здійснює догляд за сином.

Посилався також на те, що непрацевлаштований, не має стабільного доходу. Усі витрати, пов`язані із утримання сина, несе лише ОСОБА_1 .

Вважає, що малолітня дитина потребує більших матеріальних затрат, ніж його повнолітня донька, яка вже може частково себе забезпечувати, а для позивача це є значними фінансовими навантаженнями.

Враховуючи викладене, просив зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , 2007 року народження, із частини всіх видів доходу до 1/8 частини (або іншого справедливого розміру, визначеного судом).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2025 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про зменшення розміру аліментів на утримання дитини відмовлено у повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

З рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2025 року не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку подавши до суду апеляційну скаргу, в якій просив суд оскаржуване судове рішення скасувати, ухвалити нове рішення про зменшення розміру аліментів або в разі необхідності, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позиції учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, рішення місцевого суду ухвалене з істотним порушенням норм ЦПК України, СК України, Конституції України та норм міжнародного права, ґрунтується на припущеннях та неправильній оцінці доказів.

Зауважив, що суд першої інстанції не врахував наявність другої дитини, що є істотною обставиною для зміни розміру аліментів, порушивши принцип пропорційності фінансового навантаження.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачка вказала, що апеляційна скарга не обґрунтована та така, що задоволенню не підлягає.

Зазначила, що сам по собі факт не працевлаштування позивача не є підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки позивач є працездатною особою, доказів наявності інвалідності об`єктивних причин неможливості працювати (стан здоров`я, інвалідність, перебування на обліку в центрі зайнятості тощо) суду не надано.

Вказувала на те, що утримання нової сім`ї та малолітньої дитини саме по собі не може бути підставою для зменшення аліментів.

Зауважила, що зменшення розміру аліментів удвічі з 1/4 до 1/8 частки істотно погіршить матеріальне становище дитини та не відповідатиме принципу найкращих її інтересів.

Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції

Відповідачка під час судового засідання заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання, на розгляд справи до суду апеляційної інстанції не з`явилися.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення відповідачки, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Щодо поданих до суду апеляційної інстанції доказів

02 березня 2026 року до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Разом з відзивом відповідачка додала документи, аналогічні тим, які додані до відзиву (на підставі статті 178 ЦПК України), окрім виписки із медичної карти стаціонарного хворого №3823 від 10 лютого 2026 року, та огляду ОСОБА_3 лікарем гастроентерологом від 23 січня 2026 року.

Положеннями статті 83 ЦПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Частиною першою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно принципу змагальності сторін, що закріплений статтями 2, 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).

Також, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 12 ЦПК України).

Колегія суддів звертає увагу, що подані до суду апеляційної інстанції відповідачкою виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 3823 від 10 лютого 2026 року, та огляд ОСОБА_3 лікарем гастроентерологом від 23 січня 2026 року видані після розгляду справи по суті місцевим судом, та містить інформацію, яка не існувала на час розгляду справи судом першої інстанції, а тому з урахуванням положень статті 367 ЦПК України, не береться до уваги колегією суддів.

Встановлені обставини справи

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 21 липня 2025 року по справі № 542/653/25, провадження 2/542/376/25, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, про продовжує навчання встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сторони по справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.14-17).

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 21 липня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дитини - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 11 квітня 2025 року і на весь період навчання, але не більше як до досягнення нею двадцяти трьох років (а.с. 14-17).

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , батьками якого вказані ОСОБА_1 – батько, ОСОБА_4 – мати (а.с.13).

Позиція суду апеляційної інстанції щодо рішення суду першої інстанції

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Також, частиною першою статті 189 СК України передбачено, що батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на перебування у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 , з якою мають спільного сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що рішення суду про стягнення аліментів постановлене 21 липня 2025 року, тобто майже через чотири роки після народження ОСОБА_5 .

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами погіршення його майнового стану, а наявність дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

Верховний Суд у постанові від 22 липня 2024 року у справі № 688/4308/23 вказав те, що позивач має на утриманні дітей, які народились в іншому шлюбі, а також дружину, без доведення погіршення майнового становища, саме по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів.

Відтак, твердження позивача про те, що він має на утриманні іншу малолітню дитину від іншого шлюбу, не заслуговують на увагу, оскільки права однієї дитини не можуть порушуватися за рахунок іншої.

Аналогічний за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21).

При цьому Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 664/252/19-ц зазначив, що позивач як батько дітей, який не є непрацездатною особою, зобов`язаний вживати всіх необхідних заходів з метою отримання законних джерел для забезпечення гідних умов проживання та розвитку дітей.

Отже, аналізуючи доводи ОСОБА_1 щодо зменшення розміру аліментів, колегія суддів вважає, що останнім не наведено доказів того, що він позбавлений можливості працевлаштуватись чи вжити всіх необхідних заходів з метою отримання законних джерел для забезпечення гідних умов проживання й розвитку дітей.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідив надані сторонами докази, із дотриманням норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Отже, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2025 року - без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 липня 2026 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді Т.В. Одринська

О.О. Панченко