Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №531/3088/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 531/3088/25 Номер провадження 33/814/670/26Головуючий у 1-й інстанції Герцов О. М. Доповідач ап. інст. Нізельковська Л. В.

ПОСТАНОВА

ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Нізельковська Л.В., із секретарем Плаксюк І.Ю.,

за участі:

захисника – адвоката Босої О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Босої О.О. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Карлівського районного суду Полтавської області від 27 квітня 2026 року,

в с т а н о в и в :

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 655,60 грн. в дохід держави.

Постановою судді ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 07.12.2025 року, о 17.50 год., на 32 км. а/д „Полтава-Красноград” (блокпост) у с.Попівка, керував мотоциклом „Lifan LF150-2E”, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального приладу. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.9 (а) ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України.

В апеляційній скарзі захисник просить постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.

Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом заперечує.

Наявний у матеріалах справи відеозапис здійснено із невідомого пристрою, відомості про який у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні. Вказане відео не в повній мірі відображає обставин події, оскільки складається із фрагментів, які могли бути оброблені, а тому не являється допустимим доказом.

Враховуючи подію ДТП із особою, яка зазнала тілесних ушкоджень, огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння повинен був проводитись лише у закладі охорони здоров`я. Крім того, ОСОБА_1 із результатами огляду не погодився, однак працівники поліції не запропонували йому пройти огляд у медичному закладі.

Також захисник заперечує наявність у ОСОБА_1 зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення ознак алкогольного сп`яніння.

Вказує, що на момент вчинення правопорушення ОСОБА_1 був діючим військовослужбовцем, а тому працівники поліції не були уповноваженими на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння особами.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час слухання, в судове засідання не з`явився. Про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомив.

Заслухавши думку захисника Босої О.О., яка підтримала подану апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, приходжу до такого висновку.

Відповідно до вимог ст.ст. 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суддя місцевого суду вказаних вимог закону дотримався та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України. Висновок судді ґрунтується на об`єктивних даних, що маються у справі та були досліджені у судовому засіданні.

Диспозиція ч.1 ст.130 КпАП України передбачає відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.2.9 (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці за допомогою спеціального технічного засобу.

Факт сп`яніння ОСОБА_1 встановлено Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 07.12.2025 року та підтверджено роздруківкою газоаналізатора „Drager 6810”. Результат вимірювання вказав про наявність етилового спирту у видихуваному повітрі у кількості 1,56%.

На наявному в матеріалах справи відеозаписі відображається момент, коли працівники поліції виявили у водія транспортного засобу „Lifan LF150-2E” ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння. Після цього, у зв`язку із наявними тілесними ушкодженнями, ОСОБА_1 був доставлений до медичного закладу для надання першої медичної допомоги. На вимогу поліцейських пройти огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 погодився. Результат проходження огляду виявився позитивний. При цьому, як вбачається із відео, ОСОБА_1 факт вживання алкогольних напоїв не заперечував, а результати огляду не оскаржував, їхати для проходження огляду до медичного закладу не бажав.

Підстави ставити під сумнів вказані докази відсутні, оскільки ці докази є об`єктивними, відповідають вимогам ст.251 КпАП України, узгоджуються між собою і нічим не спростовані.

Твердження захисника про те, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував, є неогрунтованими.

З наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що при виїзді на місце події працівники поліції виявили мотоцикл „Lifan LF150-2E”, який знаходився на проїжджій частині у перевернутому стані. Поруч біля транспортного засобу на дорожньому полотні лежав ОСОБА_1 із наявними тілесними ушкодженнями. Інші особи поблизу мотоцикла були відсутні. Будь-якої об`єктивної інформації про те, хто, крім нього, міг перебувати за кермом транспортного засобу поліцейським ОСОБА_1 не надав. Крім того, як вбачається із відео, ОСОБА_1 факт керування транспортним засобом не заперечував. Не заперечували даного факту і очевидці, які знаходились на місці події.

З огляду на викладене, суд критично оцінює доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом та вважає їх способом захисту з метою уникнення ОСОБА_1 відповідальності.

Твердження про те, що відеозапис неналежний доказ, є неогрунтованими.

Відповідно до ст.251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, ніхто не заперечує, що на відео зображений саме ОСОБА_1 з наявними ознаками алкогольного сп`яніння, транспортний засіб „Lifan LF150-2E”, номерний знак якого чітко проглядається, час, пора року, обставини події відповідають обставинам даної справи. При цьому відеозапис наданий уповноваженими особами ВП №3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, в зв`язку з розглядом даної справи в суді першої інстанції.

Всупереч доводам апелянта, відсутні і об`єктивні дані про те, що не зафіксовані на відео певні проміжки часу можуть впливати на висновок про доведеність вини ОСОБА_1 .

Обов`язку щодо зазначення працівниками поліції відомостей про технічний прилад, за допомогою якого було здійснено відеозапис події, долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, положеннями законодавства не визначено.

Крім того, з наявного у матеріалах справи відеозапису вбачається, що під час спілкування працівники поліції виявили у водія ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови та координації рухів).

Тому, твердження апелянта про відсутність ознак алкогольного сп`яніння, які були виявлені у ОСОБА_1 , є необгрунтованими. При цьому, перелік ознак алкогольного сп`яніння, виявлених у ОСОБА_1 , також було зазначено у долучених до матеріалів справи акті огляду на стан алкогольного сп`яніння із використанням спеціальних технічних засобів від 07.12.2025 року та направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення ознак алкогольного сп`яніння від 07.12.2025 року.

Доводи захисника про проведення огляду не уповноваженою на те посадовою особою спростовуються таким.

Відповідно до ч.1 ст.15 КпАП України за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки правил дорожнього руху, військовослужбовці несуть відповідальність на загальних підставах.

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп`яніння та оформлення результатів такого огляду визначає Інструкція „Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції”, затверджена наказом МВС та МОЗ №1452/735 від 09.11.2015 року.

Пунктами 6, 7 Розділу І цієї Інструкції визначено, що огляд водія транспортного засобу на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу, а у разі відмови від проходження огляду на місці зупинки або незгоди з його результатом – у найближчому закладі охорони здоров`я.

За змістом ст.266-1 КпАП України, огляд військовослужбовця на стан алкогольного сп`яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, щодо військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння у громадських місцях під час проходження зборів або на території військових частин.

Як вбачається з матеріалів справи, огляд ОСОБА_1 було проведено поліцейським СРПП ВП №3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області. При цьому, за результатами проведення огляду було складено акт, який підписано відповідним працівником поліції. Тому, підстав вважати, що поліцейський, у даному випадку, не являється уповноваженою на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння особою, немає.

Таким чином, посилання захисника щодо недоведеності вини ОСОБА_1 , а також допущення порушень в ході складання протоколу та розгляду справи в місцевому суді є надуманими та такими, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи вищенаведене, постанова судді місцевого суду є законною і підстав для її зміни чи скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КпАП України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника Босої О.О. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Карлівського районного суду Полтавської області від 27 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 – без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Л.В. Нізельковська