Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №550/1399/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 550/1399/25 Номер провадження 22-ц/814/2372/26Головуючий у 1-й інстанції Михайлюк О. І. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду

цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Сідько Світлана Іванівна, на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 11 лютого 2026 року (повний текст рішення складено 16 лютого 2026 року) по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал») звернулося з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором №00-9959677 від 11 вересня 2024 року у розмірі 19 144,00 грн, витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн та понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Позивач, в обґрунтування позовних вимог вказує, що 11 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» (далі – ТОВ «МАКС КРЕДИТ») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №00-9959677 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, який підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора.

Згідно кредитного договору позикодавець надав ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн, на погоджений умовами договору строк.

Позикодавець умови кредитного договору виконав у повному обсязі, зокрема надав відповідачу кредит в сумі визначеній кредитним договором, а відповідач, зі свого боку, не виконав умов кредитного договору.

17 березня 2025 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу №17032025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №00-9959677 від 11 вересня 2024 року та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 11 лютого 2026 року позов ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за Договором кредитної лінії №00-9959677 від 11 вересня 2024 року в розмірі 19 144,00 грн, з яких: 10 000,00 грн – заборгованість за основною сумою боргу; 2 000,00 грн – заборгованість за одноразовою комісією за видачу кредиту; 7 144,00 грн – заборгованість за процентами.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

З рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 11 лютого 2026 року не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу, в якій прохає суд скасувати оскаржуване рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким відмовити ТОВ «Юніт Капітал» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позиція учасників справи

Узагальнені доводи, наведені в апеляційній скарзі

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а при прийнятті рішення судом порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки суд не в повному обсязі дослідив обставини справи.

Зауважує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту надання відповідачу кредитних коштів за кредитним договором, а також розміру заявленої до стягнення заборгованості.

Вказує, що позивач не довів перехід права вимоги за кредитним договором.

Крім того, звертає увагу, що судом безпідставно стягнуто з відповідача судовий збір, оскільки останній є інвалідом ІІ групи.

Акцентує увагу, що витрати на правничу допомогу, за розгляд справи в суді першої інстанції не відповідають критерію їх дійсності, необхідності, розумності їх розміру, з урахуванням складності справи і наданих послуг.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Юніт Капітал» - Хлопкова М.С. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та ухвалено обґрунтоване та законне рішення, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду, є безпідставними та необґрунтованими.

Вказано, що матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження отримання грошових коштів відповідачем, та переходу права вимоги до позивача за договором кредитної лінії №00-9959677 від 11 вересня 2024 року.

Звертає увагу, що ТОВ «МАКС КРЕДИТ» не є банківською фінансовою установою. Товариство в межах виконання умов укладеного договору здійснює розрахунки заборгованості, де чітко відображено нарахування відсотків, погашення заборгованості, залишок суми боргу, що є належним доказом розміру заборгованості.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Щодо розгляду справи без виклику сторін

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що ціна позову становить 19 144,00 грн та беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 7, статтю 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Встановлені обставини справи

З матеріалів справи вбачається, що 11 вересня 2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №00-9959677, який підписаний позичальником 11 вересня 2024 року о 20:26:41 год електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 65884.

Відповідно до умов договору позичальник отримав кредит в розмірі 10 000,00 грн, строком на 360 днів зі сплатою 2097,69 % річних.

Згідно пункту 1.6 умов договору кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 20,00 % від суми кредиту, що складає 2 000,00 грн, яку позичальник зобов`язаний сплатити в останній день строку кредитування, яка є датою остаточного повернення кредиту, а саме 06 вересня 2025 року (а.с.13-17).

У пункті 2.8. договору зазначено, що кредитодавець зобов`язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту: 11 вересня 2024 року. Сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 10000,00 грн на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

Відповідно до пункту 3.1. договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на щоденній основі, починаючи з дати перерахування коштів у розмірі суми кредиту з поточного рахунку кредитодавця до дня фактичного повного повернення кредиту протягом строку дії кредитної лінії. Нарахування комісії здійснюється одноразово в момент укладання договору. Нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». До періоду розрахунку процентів включається день надання та не включається день повернення кредиту (крім випадку, фактичного повернення кредиту в дату, яка не відповідає дню повернення кредиту). Проценти за користування кредитом нараховуються на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом та оплачуються згідно умов пункту 1.4 цього Договору. Позичальник зобов`язаний здійснити оплату комісії та повернути Суму кредиту в останній день Строку кредитування, яка є датою остаточного повернення кредиту, а саме: 06 вересня 2025 року.

Згідно з пункту 6.4. договору, у разі невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань за цим договором, сума кредиту за яким перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, кредитодавець має право нарахувати, а позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю неустойку у вигляді штрафу в такому порядку: на другий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 500,00 грн; на п`ятий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі – 1 000,00 грн; на десятий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі – 1 500,00 грн; на двадцять перший день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі – 1 000,00 грн; на сороковий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі – 1 000,00 грн.

До матеріалів справи долучений паспорт споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 97446 (а.с.6-7).

У паспорті споживчого кредиту викладені основні умови кредитування: тип кредиту - кредитна лінія, сума кредиту – 10 000,00 грн, строк кредитування - 360 календарних днів; мета отримання кредиту - на споживчі потреби; спосіб та строк надання кредиту - безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) споживача; процентна ставка – 337,55 % річних знижена процентна ставка - 0,57 % за кожен день користування кредитом протягом перших 15 днів поспіль; стандартна процентна ставка - 0,94% за кожен день користування кредитом з 16 дня по дату повернення (закінчення строку кредитування).

Зі змісту довідки про ідентифікацію, складену директором ТОВ «МАКС КРЕДИТ» Корбут Г.В., вбачається, що клієнт ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з яким укладено договір №00-9959677 від 11 вересня 2024 року ідентифікований ТОВ «МАКС КРЕДИТ».

Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор 65884, час відправки ідентифікатора позичальнику 11 вересня 2024 року 20:26:25 год, номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор +380667999774 (а.с.56).

Згідно з даними підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів за підписом директора ТОВ «ПРОФІТГІД» Король О., в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-714 від 28 липня 2023 року та на підставі платіжних інструкцій (замовлень) відправника, товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» було здійснено успішні перекази грошових коштів на рахунки отримувачів. Надавач платіжних послуг: ТОВ «ПрофітГід», код ЄДРПОУ: 39932827, ліцензія на переказ коштів без відкриття рахунку Національного банку України №21/991-рк від 29 травня 2023 року Платник: ТОВ МАКС КРЕДИТ, код 42806643 перелік успішних переказів грошових коштів вказаний у додатку №1 на 40 аркушах. Згідно з даними означеного додатку, за порядковим номером 348 вказано переказ 11 вересня 2024 року 20:26:46 год в сумі 10 000,00 гривень на платіжну картку № НОМЕР_1 , код авторизації 361697 (а.с.54-55).

Відповідно до детального розрахунку заборгованості за кредитним договором №00-9959677 від 11 вересня 2024 року, складеного директором ТОВ «МАКС КРЕДИТ» Корбут Г.В., станом на 17 березня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «МАКС КРЕДИТ» за кредитним договором становить – 19 144,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням – 10 000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами – 7 144,00 грн, заборгованість за нарахованими комісіями – 2 000,00 грн, штрафні санкції – 5 000,00 грн (а.с.28).

17 березня 2025 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «Юніт Капітал» був укладений договір факторингу №17032025-МК/ЮнітКапітал (а.с.32-34).

ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «Юніт Капітал» на виконання договору факторингу №17032025-МК/ЮнітКапітал підписали реєстр боржників від 17 березня 2025 року, за яким від ТОВ «МАКС КРЕДИТ» до ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до боржника порядковим номером 1062 ОСОБА_1 за договором №00-9959677 від 11 вересня 2024 року з розміром заборгованості: 12 000,00 грн - залишок заборгованості по тілу кредиту, 7 144,00 грн - залишок заборгованості за відсотками, 5 000,00 грн - штрафні санкції (а.с.30-31).

Згідно листа від АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-251111/64370-БТ від 15 листопада 2025 року на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) та 11 вересня 2024 року на дану картку було зараховано кошти в сумі 10 000,00 грн.

Також надано виписку по рахунку № НОМЕР_3 за період з 11 вересня 2024 року -16 вересня 2024 року з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) 11 вересня 2024 року було здійснено зарахування коштів в сумі 10 000,00 грн (а.с.83-85).

Зі змісту виписки з особового рахунку за кредитним договором №00-9959677 від 11 вересня 2024 року, складеної директором ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» Хлопковою М., вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №00-9959677 від 11 вересня 2024 року станом на 01 жовтня 2025 року становить 24 144,00 грн з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту – 12 000,00 грн, прострочена заборгованість за процентами – 7 144,00 грн, заборгованість за штрафними санкціями – 5 000,00 грн (а.с.27).

Позиція апеляційного суду

Щодо виникнення договірних відносин

Згідно зі статтею 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За правилами статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно з частиною другою статті 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частин першої, п`ятої-сьомої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У пункті 52 постанови Верховного Суду від 22 серпня 2024 року у справі 916/735/23 викладено висновок про те, що доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, але не виключно: судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником взятих на себе зобов`язань.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що позивачем, на підтвердження укладення кредитного договору, до позову було надано інформацію, відповідно до якої 11 вересня 2024 ТОВ «МАКС КРЕДИТ» ініціювало переказ коштів у сумі 12 000,00 грн згідно договору №00-9959677 від 11 вересня 2024 року безготівковим зарахуванням через компанію ПРОФІТГІД на платіжну картку №5168-75ХХ-ХХХХ-1625.

Також на підтвердження надходження коштів, на виконання ухвали Чутівського районного суду Полтавської області від 05 листопада 2025 року, 25 листопада 2025 року від АТ КБ «ПриватБанк» надійшов лист №20.1.0.0.0/7-251111/64370-БТ від 15 листопада 2025 року, згідно якого на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) та 11 вересня 2024 року на дану картку було зараховано кошти в сумі 10 000,00 грн.

З виписки по рахунку № НОМЕР_3 вбачається, що за період з 11 вересня 2024 року - 16 вересня 2024 року на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) 11 вересня 2024 року було здійснено зарахування коштів в сумі 10 000,00 грн.

Отже, твердження скаржника, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів перерахування коштів відповідачеві на виконання умов договору №00-9959677 від 11 вересня 2024 року не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Щодо підтвердження розміру заборгованості

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку, визначений моментом пред`явлення вимоги, то кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість по кредиту в сумі 19 144,00 грн.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Юніт Капітал», надало виписку з особового рахунка за кредитним договором №00-9959677 від 11 вересня 2024 року, складену директором ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» Хлопкова М., з якої вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №00-9959677 від 11 вересня 2024 року станом на 01 жовтня 2025 року становить 24 144,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту – 12 000,00 грн, прострочена заборгованість за процентами – 7 144,00 грн, заборгованість за штрафними санкціями – 5 000,00 грн.

Як вбачається з виписки з особового рахунку за кредитним договором сума заборгованості за штрафними санкціями складає в розмірі 5 000,00 грн, однак позивачем штрафні санкції не пред`явлені до стягнення у позові.

Як було вказано вище, умовами договору сторони погодили строк, на який останній був укладений та розмір відсотків, які необхідно буде сплатити за користування кредитними коштами та інші істотні умови.

Тобто, нарахування процентів за користування кредитом є правомірним, підтверджується умовами кредитного договору та доказами кредитної заборгованості.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором, наданий суду позивачем, є належним та допустимим доказом заборгованості за тілом кредиту та процентами.

За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.

При проведенні розрахунків судом першої інстанції було взято до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконував, доказів протилежного до суду першої та апеляційної інстанції останнім подано не було.

Натомість, якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами.

Проте відповідач не надав суду жодних доказів, виписок по рахунку, контрозрахунку тощо, на підтвердження неправильності проведених розрахунків.

Щодо стягнення комісії

Разом з тим, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, позивач також просив стягнути заборгованість за одноразовою комісією за видачу кредиту в розмірі 2 000,00 грн.

Так, із пункту 1.6 умов Договору вбачається, що кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 20,00 % від суми кредиту, що складає 2 000,00 грн, яку позичальник зобов`язаний сплатити в останній день строку кредитування, яка є датою остаточного повернення кредиту, а саме 06 вересня 2025 року.

Водночас, згідно частини третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.

Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15 (провадження №61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

З огляду на викладене, супутня послуга банку, визначена, як надання кредиту в момент видачі, має надаватися клієнту банку безоплатно.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення комісії за надання у розмірі 2 000,00 грн не підлягають задоволенню.

Ураховуючи, що банк не надав належних та допустимих доказів на підтвердження надання позичальнику будь-яких додаткових послуг, за які умовами кредитного договору передбачено сплату комісії, а тому саме по собі включення до договору умови про сплату комісії не є достатнім доказом надання відповідної послуги споживачу.

Колегія суддів приходить до висновку, що підстави для стягнення комісії відсутні.

Відтак, нарахування позивачем заборгованості за одноразовою комісією за видачу кредиту в розмірі 2 000,00 грн здійснювалося всупереч вимогам законодавства, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо переходу права вимоги до позивача

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Згідно положень статей 1077, 1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

В обґрунтування заявлених вимог на підтвердження переходу до нього права вимоги за договором до відповідача позивачем надано договір факторингу № 17032025-МК/ЮнітКапітал від 17 березня 2025 року укладений між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «Юніт Капітал» (а.с.32-34).

Пунктом 2.1. договору факторингу визначено, що в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно з реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Відповідно до пункту 2.2. договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно боргів та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги відповідно до реєстру боржників та є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 11.1. договору факторингу встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, та діє до 31 грудня 2026 року, але у будь-якому випадку до повного виконання відповідних зобов`язань сторонами.

У постановах Верховного Суду, зокрема, від 18 жовтня 2023 у справі № 905/306/17, від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 вказано, що «Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є: належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, докази на підтвердження оплати за договором».

ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «Юніт Капітал» на виконання договору факторингу №17032025-МК/ЮнітКапітал підписали реєстр боржників від 17 березня 2025 року, за яким від ТОВ «МАКС КРЕДИТ» до ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до боржника порядковим номером 1062 ОСОБА_1 за договором №00-9959677 від 11 вересня 2024 року з розміром заборгованості: 12 000,00 грн - залишок заборгованості по тілу кредиту, 7 144,00 грн - залишок заборгованості за відсотками, 5 000,00 грн - штрафні санкції (а.с.30-31).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Отже, судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що за Договором факторингу право вимоги за кредитним договором, укладеним між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Юніт Капітал».

При цьому суд першої інстанції правильно зауважив, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 повідомлений про зміну кредитора за кредитним договором, проте неповідомлення боржника про зміну кредитора, не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі. Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.

Щодо визначення розміру витрат з правничої допомоги

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок йо го сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року по справі № 596/2305/18-ц зазначено, що відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу надано суду наступні докази: довіреність від 10 вересня 2025 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №7073/10, договір про надання правничої допомоги №10/09/25-02, укладений 10 вересня 2025 року між АБ «Соломко та Партнери» та ТОВ «Юніт Капітал», за умовами якого клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. Протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року; додаткову угоду від 11 вересня 2025 року №25770865341 до Договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року, за умовами якої Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту прав та інтересів Клієнта з питань, що відносяться до юрисдикції судів всіх інстанцій судів загальної юрисдикції, господарських судів та адміністративних судів по справах про стягнення заборгованості за кредитними договорами, позичальник ОСОБА_1 , номер кредитного договору 00-9959677 від 11 вересня 2024 року; акт прийому-передачі наданих послуг від 01 жовтня 2025 року (даний акт є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги) №10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року, за даними якого АБ «Соломко та Партнери» надало ТОВ «Юніт Капітал» правові та юридичні послуги на загальну суму 7 000,00 гривень.

Ознайомившись з вимогами позивача щодо відшкодування судових витрат, відповідачем, до місцевого суду, було подано клопотання про їх зменшення, у якому останній вказував, що розмір витрат на правничу допомогу, значно завищений, не відповідає критерію розумності та необхідності.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).

При вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу суд апеляційної інстанції враховує, що зазначена справа є не надто складною. Виключних обставин, що потребували значного часу на підготовку відзиву не наведено.

Колегія суддів зауважує, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн не відповідає критеріям розумності та необхідності, оскільки в даній категорії справ правова позиція вже була сформована, а доказів додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин, що потребує такого значного проміжку часу та зусиль адвоката, не надано.

Враховуючи значення справи для сторін, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, співмірність витрат зі складністю справи та виконаною роботою, часом, який необхідний для виконання такої роботи адвокатом, враховуючи заперечення відповідача, судова колегія вважає, що на користь позивача підлягає стягненню 5 000,00 грн правничої допомоги за розгляд справи в суді першої інстанції, отже рішення місцевого суду в частині визначення розміру витрат на правничу допомогу понесених позивачем в суді першої інстанції підлягає зменшенню до 5 000,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат в суді першої інстанції

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (частина перша статті 1 Закону України «Про судовий збір»).

Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю (пункт 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідач є інвалідом ІІ групи, що підтверджується копією пенсійного посвідчення, та помилково стягнено з нього судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції.

Враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено частково, тобто, позовні вимоги задоволено на 89,55 %, а, як було вказано вище, відповідач є звільненим від сплати судового збору, то судові витрати за подачу позову ТОВ «Юніт Капітал» слід компенсувати за рахунок держави пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме в розмірі 2 169,26 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту другого частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За положеннями частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Зважаючи на вище вказане, апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково, рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 11 лютого 2026 року в частині стягнення комісії за надання кредиту скасувати та постановити у цій частині нове, яким у задоволенні позову у цій частині відмовити.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення загальної суми боргу та судових витрат слід змінити.

Відповідно, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за договором кредитної лінії №00-9959677 від 11 вересня 2024 року в розмірі 17 144,00 грн (замість 19 144,00 грн), з яких: 10 000,00 грн – заборгованість за основною сумою боргу; 7 144,00 грн – заборгованість за процентами.

Крім того, слід компенсувати судові витрати за подачу позовної заяви за рахунок держави і зменшити витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції до 5 000,00 грн (замість стягнутих 7 000,00 грн), а в іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд, відповідно, змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено частково, а саме на 10,45 %, а відповідач є звільненим від сплати судового збору, то судові витрати за подачу апеляційної скарги слід віднести за рахунок держави пропорційно задоволеним апеляційним вимогам, а іншу частину, а саме 253,14 грн стягнути з відповідача.

Керуючись статтями 141, 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Сідько Світлана Іванівна – задовольнити частково.

Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 11 лютого 2026 року в частині стягнення комісії за надання кредиту скасувати та ухвалити у цій частині нове, яким у задоволенні позову у частині стягнення заборгованості за комісією – відмовити.

Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 11 лютого 2026 року в частині стягнення загальної суми заборгованості та судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором кредитної лінії №00-9959677 від 11 вересня 2024 року в розмірі 17 144,00 грн (замість 19 144,00 грн), з яких: 10 000,00 грн – заборгованість за основною сумою боргу; 7 144,00 грн – заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн (замість стягнутих 7 000,00 грн).

Компенсувати за рахунок держави Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 169,26 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на користь держави судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 253,14 грн, а іншу частину віднести на рахунок держави.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 липня 2026 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді Т.В. Одринська

О.О. Панченко