Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №283/3102/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №283/3102/25 Головуючий у 1-й інст. Ярмоленко В. В.

Категорія 39 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Павицької Т.М., Бондар О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Житомирі

цивільну справу №283/3102/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 12 січня 2026 року, яке ухвалене під головуванням судді Ярмоленка В.В. у м. Малині,

в с т а н о в и в:

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 . Просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором від 21 березня 2023 року №7106786 у сумі 14 820 грн, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 8000 грн.

Позов обґрунтований тим, що 21 березня 2023 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений договір №7106786 про надання споживчого кредиту. За умовами договору ОСОБА_1 отримав 4 000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені договором про надання споживчого кредиту. Пунктом 7.1 цього договору визначено, що він набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а обумовлені ним права та обов`язки сторін - з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. ТзОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало, надавши відповідачці кредит. Укладаючи Кредитний договір, відповідач та ТзОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. 26 червня 2023 року між ТзОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги № 99-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право вимоги по відношенню до осіб, які являються боржниками ТзОВ «Мілоан», включно і до відповідача за кредитним договором від 21 березня 2023 року № 7106786. Відповідно до виписки з особового рахунку сума заборгованості відповідача становить 17 820 грн, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 4 000 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить - 10 620 грн, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить - 200 грн. Відповідачу направлялась письмова претензія про погашення кредитної заборгованості від 04 листопада 2025 року Вих. № 22832347/2237.

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 12 січня 2026 року позов задоволений. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором від 21 березня 2023 року №7106786 у сумі 14 820 грн, із яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 4 000 грн, прострочена заборгованість за процентами - 10 620 грн, прострочена заборгованість за комісією - 200 грн. Вирішено питання судового збору.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за процентами в сумі 10 620 грн, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим у частині розміру стягнутих відсотків, просить його змінити в частині стягнення відсотків, зменшивши їх розмір до розумного рівня.

Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що суд першої інстанції суд вказав, що він погодився на умови договору. Однак, нарахована сума відсотків 10 620 грн майже втричі перевищує суму основного боргу 4 000 грн. Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними у визначені умов договору, але з урахуванням вимог розумності та справедливості. Вважає такий розмір відсотків за 105 днів користування кредитом надмірним та таким, що порушує баланс інтересів сторін. Проценти у розмірі 10 620 грн за своєю природою у поєднанні з комісією та ставкою 3% на день виконує функцію прихованої неустойки. Відповідно до паспорта споживчого кредиту та ст.21 Закону України «Про споживче кредитування», сукупна сума неустойки не може перевищувати 50% від суми кредиту. Крім того відповідач стверджує, що стягнення суми, що у декілька разів перевищує тіло кредиту, що суперечить принципам цивільного законодавства.

Від позивача відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Частиною четвертою ст.268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій ст.268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. При цьому дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі №1519/2-5034/11).

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення у цій справі, призначеній до розгляду на 18 червня 2026 року, є дата складення повного судового рішення 24 липня 2026 року.

Підсумовуючи викладене вище, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку частини першої ст.369 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскарженій частині, тобто в частині стягнення процентів, відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволеною з наступних підстав.

Виходячи з засад диспозитивності, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення заборгованості за процентами в сумі 10 620 грн, в іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 21 березня 2023 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір №7106786 (а.с.8-13).

Кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений пунктом 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній пунктом 1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений пунктом 1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором ( пункт 1.1.).

Сума кредиту становить 4 000 грн (пункт 1.2.). Кредит надається загальним строком на 105 днів з 21.03.2023 року і складається з пільгового та поточного періодів ( пункт 1.3). Пільговий період 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 05.04.2023 року, поточний період користування коштами 90 днів, що настає з дня завершення пільгового періоду та закінчується 04.07.2023 року ( дата остаточного погашення заборгованості. Комісія за надання кредиту становить 200 грн, яка нараховується за ставкою 5.00 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту ( пункт 1.5.1.). Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду - 60,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,10% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (пункт 1.5.2.).

Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду - 10 800 грн, які нараховуються за ставкою 3% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (пункт 1.5.3.).

Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Загальні витрати позичальника за пільговий період складають 260,00 грн в грошовому виразі 363,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка на пільговий період), в загальні витрати Позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 11 060,00 грн в грошовому виразі та 961,00% річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування). Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за пільговий період складає 4 260 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (за весь строк кредитування) складає 15 060 грн. (п.1.5 кредитного договору).

Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредитування та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

Згідно п.6.1. договору, цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Відповідно до п. 6.3. кредитного договору приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього кредитного договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у тому числі Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому.

Як вбачається з п. 6.4. кредитного договору укладення кредитодавцем цього договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню кредитодавцем ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

З огляду на п. 7.1. кредитного договору, цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені з моменту отримання кредиту відповідно до способу надання, визначеному у п.2.1 цього договору і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором на користь третіх осіб, без згоди позичальника (п. 3.2.6. кредитного договору).

Додатками до договору про споживчий кредит №7106786 від 21 березня 2023 року є графік платежів за договором та паспорт споживчого кредиту (а.с.13 зворот, а.с.14).

Також в матеріалах справи є анкета-заява на кредит № 7106786 в якій вказано: суму кредиту: 4 000 грн; строк кредиту: 15 днів з 2023-03-21, дата повернення кредиту: 2023-04-05; сума до повернення: 4 260 грн, складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту: 200 грн, нараховується одноразово за ставкою 5,00% від суми кредиту за договором; проценти за користування кредитом: 60,00 грн. Нараховуються за ставкою 0,10 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а.с. 15 зворот-16).

Зі змісту копії довідки про ідентифікацію убачається, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір про споживчий кредит № 7106786 від 21 березня 2023 року ідентифікований ТзОВ «Мілоан». Акцепт (Договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором W13471, надісланого позичальнику 21 березня 2023 року о 13:23:10 на номер телефону НОМЕР_2 (а.с.15).

Із матеріалів справи слідує, що ТзОВ «Мілоан» перерахувало кредитні кошти у розмірі 4 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 96259994 від 21 березня 2023 року, з якого вбачається, що ТзОВ «Мілоан» перераховано ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 4 000 грн за договором № 7106786.

У подальшому між ТзОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» 26 червня 2023 року укладено договір відступлення прав вимоги № 99-МЛ, у відповідності до умов якого ТзОВ «Мілоан» передає (відступає), а ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТзОВ «Мілоан» права грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі (а.с. 20-24).

У подальшому 26 червня 2023 року між ТзОВ «Мілоан» (Кредитор) та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» (Новий Кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги №99-МЛ, у відповідності до умов якого Кредитор передає (відступає), а Новий Кредитор приймає належні Кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними в реєстрі боржників, укладеними між Кредитором і Боржником (портфель заборгованості).

Згідно з вказаного Договору, Новий Кредитор заміняє Кредитора у кредитних договорах, що входять в портфеля заборгованості та відповідно вказаних в реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог Кредитора за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових зобов`язань (а.с.19-23).

Відповідно до виписки по особовому рахунку за кредитним договором №7106786 від 21 березня 2023 року, складеної ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», станом на 12 листопада 2025, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 14 820 грн, з яких: 1) прострочена заборгованість за сумою кредиту - 4000 грн, 2) прострочена заборгованість за процентами 10 620 грн, 3) прострочена заборгованість за комісією 200 грн (а.с. 18).

Відповідно до акта приймання-передачі Реєстру боржників від 26 червня 2023 року до договору відступлення прав вимоги № 99-МЛ/т від 26 червня 2023 року ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали цей акт про наступне: згідно з вимогами п. 8.3 Договору відступлення прав вимоги № 99-МЛ/Т від 26 червня 2023 року кредитор передав, а новий кредитор прийняв Реєстр Боржників кредитора від 26 червня 2023 року, складений за формою згідно із Додатком № 1 до Договору. Кількість боржників 2713 (а.с.27 зворот).

Згідно витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 99-МЛ від 26 червня 2023 року під № 535 значиться ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер кредитного договору 7106786 від 21 березня 2023 року, залишок по тілу кредиту 4000 грн, залишок по відсотках 9 660 грн, залишок по комісії 200 грн, загальна сума заборгованості 13860,00 грн (а.с.28 зворот).

Згідно з платіжною інструкцією від 26 червня 2023 року №71827 ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахувало кошти за Договором відступлення прав вимоги від 26 червня 2023 року № 99-МЛ на рахунок ТзОВ «Мілоан» у розмірі 1 115 408,23 грн (а.с.28).

Крім того, як убачається із матеріалів справи про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором №7106786 від 21 березня 2023 року позивач повідомив відповідача шляхом направлення претензії № 22832347/2237 від 04 листопада 2025 року, в якій також вказав на необхідність погашення заборгованості за договором в розмірі 14 820 грн (а.с.29).

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша ст.627 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частин першої, другої ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Пунктами 3, 10, 11, 13, 15 частини третьої ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що несправедливими є, зокрема умови договору про: встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов`язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов`язань додержанням зайвих формальностей.

При цьому, за змістом ст.ст.11,18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта ст.263 ЦПК України).

У постанові від 02 грудня 2015 року в справі №6-1341цс15 Верховний Суд України наголосив, що Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Абзац другий частини другої ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Частиною другою ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно з частиною шостою ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст.ст.3,12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року в справі № 757/40395/20.

Судом встановлено, що між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено 21 березня 2023 року договір про споживчий кредит №7106786 в електронній формі, який підписаний сторонами за допомогою електронних підписів одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «Мілоан» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, надавши кредит в сумі 4 000 грн відповідачу ОСОБА_1 .

Однак, відповідач свої зобов`язання за вказаним договором у строки, передбачені договором, щодо повернення суми позики та процентів за користування позикою не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за відсотками.

Доказів повернення ОСОБА_1 заборгованості за договором про споживчий кредит за нарахованими та не сплаченими відсотками, матеріали справи не містять.

За умовами договору сторонами погоджено суму кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, тобто досягнуто згоди щодо істотних умов кредитних договорів, такий правочин, згідно з вимогами ст.204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів ст.526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відповідно до частини першої ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст.1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановленому в договорі.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року в справі №910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою ст.1050 ЦК України.

При цьому, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на те, що відповідно до паспорту споживчого кредиту та ст.21 Закону України «Про споживче кредитування», сукупна сума неустойки не може перевищувати 50 % від суми кредиту, так як сума процентів у розмірі 10 620,00 грн у декілька разів перевищує тіло кредиту та суперечить принципам цивільного судочинства.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про споживче кредитування»(у редакції чинній на момент укладення договору) визначено, що споживач, який порушив своє зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

За порушення виконання споживачем зобов`язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача.

Разом з цим, колегія суддів зауважує, що позичальником не пред`явлено вимоги про визнання умов договору недійсними, в т.ч. щодо установлення розміру процентної ставки.

З урахуванням фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що кредитний договір №7106786 від 21 березня 2023 року підписаний сторонами, які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, що свідчить про досягнення згоди з усіх істотних умов договору. Умови договору викладено чітко та з повною інформацією стосовно умов кредитування, з якими відповідач погодився, підписавши договір, і додаткових заперечень щодо цих умов він не заявляв.

Відповідно до положень п.1.5.2 та п.1.5.3 Договору №7106786 від 21 березня 2023 року: процентна ставка за користування кредитом протягом пільгового періоду становить 0,10% від фактичного залишку кредиту за кожний день строку кредитування; 3,00 % - відсоткова ставка протягом поточного періоду, від фактичного залишку кредиту за кожний день користування кредитом протягом поточного періоду; строк кредитування (строк дії договору) становить 105 днів.

У свою чергу ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» до позовної заяви додано відомість про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №7106786 ОСОБА_1 складеним ТзОВ «Мілоан» за період з 21 березня 2023 року по 26 червня 2023 року з якого вбачаються, що в період із 21 березня 2023 року по 05 квітня 2023 року (15 днів) нараховані проценти становлять 60 грн (4000,00 х 0,10%=4 грн в день х15 днів), за період з 06 квітня 2023 року по 26 червня 2023 року строк кредитування (83 днів) нараховані проценти становлять 9 960 грн (4 000 х 3%=120 грн в день х 83 дні), та 7 днів за період із 27 червня 2023 року по 03 липня 2023 року нараховані проценти становлять 840 грн (4 000 х 3%=120 грн в день х 7 днів), що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором №7106786 від 21 березня 2023 року у період із 27 червня 2023 року по 04 липня 2023 року.

З викладеного слідує, що нарахування відсотків за користування кредитними коштами здійснювалося відповідно до умов Договору: за відсотковою ставкою 0,10% на день (пільговий період); 3,00% на день (поточний період).

Таким чином, виходячи із суми тіла кредиту у розмірі 4 000 грн, узгоджених відсоткових ставок: 0,10 %, 3,00% за день та строку заборгованості по кредитуванню тривалістю 105 днів, заборгованість за процентами відповідача ОСОБА_1 згідно з Договором про надання споживчого кредиту №7106786 від 21 березня 2023 року становить: 10 860 грн.

Із викладеного вище вбачається, що заборгованість за процентами в сумі 10 62 грн є обґрунтованою та підтвердженою належним чином. Доводи апеляційної скарги спростовуються наявними у матеріалах справи доказами та зворотного ОСОБА_1 не доведено.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

За приписами ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає рішення суду першої інстанції без змін, приймаючи до уваги, що рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись ст.ст.268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 12 січня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» процентів за кредитним договором №7106786 від 21 березня 2023 року в розмірі 10 620 грн залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 частини третьої ст.389 ЦПК України.

Головуюча Судді: