Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №600/3913/25-а — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року

м. Київ

справа № 600/3913/25-а

провадження №К/990/54369/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А. В.,

суддів: Мацедонської В. Е., Мельник-Томенко Ж. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року (суддя Брезіна Т. М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року (головуючий суддя Боровицький О. А., судді Ватаманюк Р. В., Курко О. П.) у справі № 600/3913/25-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач, військова частина), у якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати із серпня 2015 року по день її фактичної виплати 15 квітня 2025 року;

- зобов`язати військову частину нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати із серпня 2015 року по день її фактичної виплати 15 квітня 2025 року.

2. Чернівецький окружний адміністративний суд ухвалою від 15 серпня 2025 року відкрив провадження у справі № 600/3913/25-а та вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

3. 02 вересня 2025 року відповідач подав до Чернівецького окружного адміністративного суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивачка пропустила строк звернення до суду.

4. Чернівецький окружний адміністративний суд ухвалою від 04 вересня 2025 року позовну заяву залишив без руху. Установив позивачці строк для усунення недоліків позовної заяви десять днів з моменту отримання цієї ухвали шляхом приведення позовної заяви відповідно до вимог, установлених статтею 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (надання обґрунтування та доказів поважності причин пропущення шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом).

5. Залишаючи позов ОСОБА_1 без руху, суд першої інстанцій зазначив, що предметом спірних правовідносин є оскарження позивачкою ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати на суми індексації грошового забезпечення. Умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Саме з датою виплати позивачці належного грошового забезпечення пов`язано перебіг строку звернення до суду з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

6. Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачці 15 квітня 2025 року виплачена заборгованість з індексації грошового забезпечення, то саме із цієї дати позивачка була обізнана про порушення свого права і саме із цією датою пов`язано перебіг строку звернення до суду з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

7. Звернувшись до суду 13 серпня 2025 року позивачка пропустила тримісячний строку звернення до суду, визначений статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

8. За таких обставин, суд першої інстанції залишив позов без руху на підставі частини третьої статті 123 КАС України.

9. На виконання ухвали Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року представник позивачки надав письмові пояснення, у яких зазначив, що компенсація втрати частини доходів підлягає нарахуванню на суми індексації грошового забезпечення у період дії частини другої статті 233 КЗпП України, яка не встановлювала жодних строкових обмежень щодо звернення до суду із цим позовом.

10. Чернівецький окружний адміністративний суд ухвалою від 11 вересня 2025 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року, залишив без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.

11. Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі вказав, що надані позивачкою пояснення на виконання ухвали Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року ґрунтуються на хибних доводах щодо відсутності строкового обмеження звернення до суду із цим позовом, що підтверджено правовою позицією Верховного Суду з приводу спірного питання.

12. Чернівецький окружний адміністративний суд установив, що станом на 15 квітня 2025 року стаття 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-IX) встановлювала тримісячний строк звернення до суду із цим спором, який закінчився 15 липня 2025 року, тоді як позов подано 13 серпня 2025 року з пропущенням тримісячного строку та без поважних причин.

13. Суд першої інстанції дійшов висновку, що заборгованість з індексації грошового забезпечення виплачена позивачці 15 квітня 2025 року. Отже, саме із цієї дати позивачка була обізнана про порушення свого права і саме із цією датою пов`язано перебіг строку звернення до суду з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

14. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку із чим підстав для його скасування не вбачається.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

15. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року у справі № 600/3913/25-а, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

16. На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 зазначила, що суди попередніх інстанцій не встановили дійсних обставин у справі та не з`ясували, що спірні правовідносини виникли ще у серпні 2015 року, оскільки невиплата грошового доходу у вигляді індексації грошового забезпечення розпочалася з липня 2015 року та тривала до моменту повного розрахунку до виплати грошового забезпечення.

17. Звертає увагу, що редакція статті 233 КЗпП України на момент виникнення у позивачки права на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати доходу (індексації грошового забезпечення) передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

18. Суди попередніх інстанцій також не врахували, що достовірну та документально підтверджену інформацію про обсяг і характер виплачених сум (індексації грошового забезпечення) позивачка отримала лише при наданні відповіді на адвокатський запит (07 серпня 2025 року), тому позивачка без зволікань звернулася до суду із цим позовом у тримісячний строк, з дня отримання відповідної відповіді.

19. Уважає позицію судів попередніх інстанцій щодо пропуску строку звернення до суду помилковою, та такою, що не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, оскільки останні не здійснили застосування норм КЗпП України до відносин, що склалися у цій справі у відповідній редакції, не з`ясували моменту виникнення спірних правовідносин, не врахували моменту / періоду неправомірної невиплати відповідачем позивачці індексації грошового забезпечення, не врахували, що ненарахування та невиплата компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення працівнику є триваючим правопорушенням, яке розпочинається у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів (у спірній ситуації - індексації грошового забезпечення) та завершується моментом нарахування та виплати компенсації за весь період невиплати відповідного доходу, та врешті не врахували момент звільнення позивача з військової служби та виключення зі списків особового складу загону.

20. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

21. Спір у цій справі стосується порушення законодавства про оплату праці, а тому при обрахунку строку звернення до суду у цій справі належить застосовувати частину другу статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виключення позивача зі списків особового складу та періоду існування правовідносин із серпня 2015 року по 15 квітня 2025 року), яка не встановлювала жодних строкових обмежень щодо звернення до суду з позовом.

22. Невиплата такої компенсації у день виплати основної суми доходу не може слугувати підставою для застосування строків звернення до суду, оскільки, як і право на отримання індексації грошового забезпечення (з липня 2015 року по лютий 2018 року), так і право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення (з серпня 2015 року (затримка доходу у вигляді індексації грошового забезпечення з липня 2015 року) по 15 квітня 2025 року виникли у період, коли строк звернення до суду не був обмежений Законом.

23. Позивачка звертає увагу, що Верховний Суд у аналогічних правовідносинах (у постанові від 20 грудня 2024 року у справі № 440/6875/24, від 03 квітня 2025 року у справі № 420/1581/24, від 17 квітня 2025 року у справі № 380/21907/24, від 23 квітня 2025 року у справі № 560/5613/24, від 23 квітня 2025 року у справі № 620/17995/23, від 27 серпня 2025 року у справі № 420/12917/24) указав про помилковість підходів судів обчислювати строк звернення до суду з фактом виплати доходу, адже день фактичної виплати грошового доходу не впливає на період, за який буде здійснюватися виплата компенсації втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

24. Лише після отримання відповіді на адвокатський запит від 07 серпня 2025 року № 09/17865-25-Вих стало відомо про виплачені суми при звільненні з військової служби та про відсутність виплаченої ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, тому позивачка без зволікань звернулася до суду із цим позовом у тримісячний строк, з дня отримання відповіді.

25. Не погоджуючись із наведеними доводами скаржниці, відповідач подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

26. Звертає увагу, що саме з дати виплати позивачці належного грошового забезпечення 15 квітня 2025 року, вона була обізнана про порушення свого права, і саме із цією датою пов`язано перебіг строку звернення до суду з цією позовною заявою.

27. Верховний Суд ухвалою від 20 січня 2026 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року у справі № 600/3913/25-а.

28. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 грудня 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, головуючим суддею визначено Жука А. В., суддів Мацедонської В. Е. та Мельник-Томенко Ж. М.

29. Верховний Суд ухвалою від 23.07.2026 призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів попередніх інстанцій та доводів касаційної скарги

30. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

31. Згідно із частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішеннях судів попередніх інстанцій, вирішувати питання про достовірність доказів чи перевагу одних доказів над іншими, а також збирати або приймати до розгляду нові докази.

32. Спір у цій справі виник у зв`язку з ненарахуванням та невиплатою відповідачем компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати на суми індексації грошового забезпечення, за весь час затримки виплати із серпня 2015 року по день фактичної виплати - 15 квітня 2025 року.

33. Підставою для залишення позовної заяви без розгляду слугував висновок судів попередніх інстанцій щодо пропуску позивачкою строку звернення до суду, тривалість якого, з урахуванням положень статті 233 КЗпП України у редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 року, становить три місяці й обчислюється з дня, коли позивачка дізналася про порушення свого права. Позаяк, отримавши виплату індексації грошового забезпечення 15 квітня 2025 року та звернувшись до суду із вимогами щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, позивачка пропустила тримісячний строк звернення до суду із цією позовною заявою.

34. Надаючи оцінку доводам дотримання позивачкою строку звернення до суду із цим позовом, колегія суддів виходить із того, що спір щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, стосується заробітної плати (грошового забезпечення) військовослужбовця.

35. Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б урегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

36. Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.

37. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

38. Законом № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

39. За висновками судів попередніх інстанцій, позивачка пропустила тримісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 233 КЗпП України у редакції Закону № 2352-IX, позаяк про порушення свого права на отримання компенсації втрати частини доходів за несвоєчасну виплату індексації дізналася 15 квітня 2025 року.

40. На противагу таким висновкам позивачка указує на те, що її право на звернення до суду у цій справі не обмежено будь-яким строком, оскільки на момент виникнення правовідносин щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період служби за 2015-2017 роки частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.

41. Отже, у спірних правовідносинах постає питання, з якою подією слід пов`язувати початок перебігу строку звернення до суду у справі, щодо якої виник спір, що у підсумку стане відповіддю на інше запитання, яке постає перед судом при розгляді цієї справи, - якою редакцією статті 233 КЗпП України слід керуватися при обчисленні строків звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

42. Так, питання, пов`язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

43. Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

44. Статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

45. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

46. За правилами статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

47. Вказаними положеннями закону встановлено обов`язок підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадян провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.

48. При цьому умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

49. За обставинами цієї справи, 15 квітня 2025 року військова частина виплатила позивачці заборгованість з індексації грошового забезпечення.

50. Згідно з приписами статей 1, 2, 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» у відповідача одночасно виник обов`язок щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати сум індексації грошового забезпечення.

51. Водночас при виплаті індексації грошового забезпечення за період з 2015 року по звільнення позивачки, відповідачем не виплачено останній компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

52. Таким чином, саме з дати виплати позивачці належного грошового забезпечення (15 квітня 2025 року) позивачка була обізнана про порушення свого права, і саме із цією датою пов`язано перебіг строку звернення до суду з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

53. Станом на 15 квітня 2025 року стаття 233 КЗпП України діяла у редакції Закону № 2352-IX.

54. А отже, висновок судів попередніх інстанцій про пропуск позивачкою тримісячного строку, визначеного статтею 233 КЗпП України у редакції Закону № 2352-IX, є правильним.

55. Позивачка помилково пов`язує перебіг строку звернення до суду із цим позовом з моментом виникнення правовідносин щодо ненарахування та невиплати індексації у період з 2015 та до моменту звільнення, оскільки перебіг обчислення строку для звернення до суду з такими вимогами починається з моменту, коли особа дізналася про порушення свого права. У спірних правовідносинах позивачка дізналася про порушення своїх прав 15 квітня 2025 року (дата виплати позивачці сум індексації грошового забезпечення за період з 2015 по 2018 роки; відповідач виконав вимоги Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»).

56. Такий підхід до обчислення строків звернення до суду з позовом у спорах про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати застосовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20.

57. Аналогічного підходу при вирішенні подібних правовідносин дотримується Верховний Суд і в подальшій правозастосовній практиці, зокрема, у постановах від 17 квітня 2025 року у справі № 560/10053/24, від 23 квітня 2025 року у справі № 260/131/24, від 29 квітня 2025 року у справі № 420/4345/24, від 21 серпня 2025 року у справі № 600/3471/24-а, від 26 грудня 2025 року у справі № 560/16507/24 та інших.

58. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначено статтею 123 КАС України.

59. За правилами частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі, і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

60. Суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу (пункт 8 частини першої статті 240 КАС України).

61. Отже, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно застосував норми процесуального права, дійшовши висновку про пропуск позивачкою строку звернення до суду із цим позовом. Установивши пропуск такого строку після відкриття провадження у справі, суди обґрунтовано застосували наслідок, передбачений статтею 123 КАС України, та залишили позов без розгляду. Пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

62. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

63. З урахуванням викладеного Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, тож у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 належить відмовити.

64. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року у справі №600/3913/25-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

СуддіА.В. Жук В.Е. Мацедонська Ж.М. Мельник-Томенко