Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №159/9202/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 159/9202/25 Головуючий у 1 інстанції: Грідяєва М. В.

Провадження № 22-ц/802/913/26 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Киці С. І.,

суддів Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 травня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (ТзОВ "Споживчий центр") в грудні 2025 року звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.06.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 04.06.2025-100001134, який підписаний одноразовим цифровим ідентифікатором, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 25000 грн., строком на 183 днів, із сплатою процентної ставки у розмірі 1% з один день користування кредитом, комісії в розмірі 20% від суми кредиту в розмірі 5000 грн, неустойки в розмірі 250 грн за кожний день прострочення зобов`язань. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконав, надавши кредит позичальнику в розмірі 25000 грн. ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 88250 грн, яка складається з: 25000 грн - заборгованість по тілу кредиту, 45750 грн - відсотки, 5000 грн - комісія, 12500 грн – неустойка, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 травня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 25500 грн заборгованості за кредитним договором №04.06.2025-100001134 від 04 червня 2025 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір в розмірі 686,23 грн. В іншій частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» відмовлено.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду. Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, ухваленим у результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, та таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Вказує, що відповідач не довів наявність у нього права на пільгу відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як військовослужбовця в особливий період та на час дії кредитного договору. Відповідач ознайомився з умовами договору та погодився на них, а тому суд безпідставно відмовив в стягненні комісії. Просить рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області по справі №159/9202/25 від 04.05.2026 року за позовом ТОВ "Споживчий центр" до відповідача ОСОБА_1 в частині відмови в задоволені позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором за процентами та комісією скасувати та ухвалити рішення, яким задовольнити позовні вимоги у відповідній частині. Судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу в якому вказує, що критичне відношення позивача до доказів поданих до суду відповідачем щодо проходження військової служби та належним чином оцінених Ковельським міськрайонним судом Волинської області і покладеним в основу прийнятого рішення носить виключно формальний та суб`єктивний характер (додає фотокопії документів долучених відповідачем). Також вказує, що уже сплатив 01.06.2026 суми, які присудженні згідно цього рішення суду, про що завчасно повідомив позивача, ще до подання ними апеляційної скарги. (додає скрін квитанції). Просить залишити без змін рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 травня 2026 року у справі № 159/9202/25, а апеляційну скаргу представника позивача без задоволення.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи як малозначна.

За змістом частин четвертої, п`ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно заявки, відповіді, пропозиції про укладання кредитного договору (оферта) № 04.06.2025-100001134 від 04.06.2025, паспорту споживчого кредиту, між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, відповідно до якого ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 25000 грн безготівковим шляхом строком на 183 днів, із сплатою процентної ставки за користування кредитом в розмірі 1% за один день користування кредитом, комісії в розмірі 5000 грн, неуйстоки в розмірі 250 грн за кожен день невиконання зобов`язання. Позичальник отримав кредит в розмірі 25000 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про перерахування 25000 грн. 04.06.2025 на номер платіжної картки, зобов`язався повернути кредит у повному обсязі в порядку і строки, передбачені договором та додатками до нього.

На підтвердження укладення договору № 04.06.2025-100001134 від 04.06.2025 позивачем надано послідовність укладення даного договору, з якої слідує, що 04.06.2025 відповідачем введено дані по заяві, створено пропозиція про укладання кредитного договору (оферта), заявка, підтвердження кредитного договору, які позичальником підписано одноразовим ідентифікатором, який йому направлено товариством та підтверджено прийняття оферти, підписання та укладання договору.

Згідно розрахунку заборгованості наведеної позивачем, відповідачем ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором виконувалися не належним чином, в зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 88250 грн, яка складається з: 25000 грн заборгованість за тілом кредиту, 45750 грн заборгованість за відсотками, 5000 грн комісія, 12500 грн неустойка.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 є учасником бойових дій.

Відповідно до довідок військових частин від 06.02.2026 № 4372, від 06.02.2026 № 7706, від 06.02.2026 № 7705, від 06.02.2026 № 263, поданих до апеляційного суду, ОСОБА_1 в період з 18.06.2014 по 31.08.2014, 24.09.2016 по 06.10.2016, з 10.10.2016 по 15.12.2016, 22.12.2016 по 01.01.2017, 23.01.2017 по 13.04.2017, 27.04.2017 по 24.09.2017, брав участь у антитерористичній операції щодо забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету, територіальної цілісності України; з 11.10.2018 по 22.12.2018, з 22.07.2020 по 31.12.2020 безпосередньо брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії Російської Федерації; з 01.05.2023 по 04.06.2023, з 09.06.2023 по 10.07.2023, з 06.10.2023 по 17.10.2023, з 27.11.2023 по 24.01.2024, з 29.01.2024 по 27.03.2024, 30.03.2024 по 03.05.2024, з 06.05.2024 по 18.05.2024, 26.07.2024 по 03.09.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оброни України, захисту інтересів населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним – з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновку про те, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Статтею 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.

У ч. 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено види військової служби:

базова військова служба;

військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

військова служба за контрактом осіб рядового складу;

військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти;

військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Враховуючи, що відповідач є учасником бойових дій він має право на визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільги, гарантії та компенсації, зокрема, на звільнення від обов`язку сплачувати проценти за користування кредитом, штрафні санкції та пеню за невиконання зобов`язань за кредитним договором.

Застосування приписів ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність кредитодавця щодо наявності в особи спеціального статусу.

На підставі викладеного висновки суду першої інстанції щодо відмови у стягненні з відповідача процентів за кредитним договором є правильними.

Правильними є висновки суду і в частині стягнення тіла кредиту, сума якого на час розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції сплачена ОСОБА_1 .

Також суд апеляційної інстанції погоджується і з висновками суду першої інстанції в частині відмови в стягненні комісії та неустойки. Оскільки відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Щодо комісії суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України).

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України(справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Положення договору про споживчий кредит від 04.06.2025 № 04.06.2025-100001134 щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію, пов`язану з наданням кредиту в розмірі 20,00% є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У апеляційній скарзі позивач зазначає, що відповідач не подав докази проходження військової служби в особливий період та на час дії строку кредитного договору, при цьому ні у позовній заяві, ні в апеляційній скарзі не вказує який строк дії кредитного договору. Апеляційний суд зазначає, що позивачем не вказано за який період утворився борг, за який період та яка процентна ставка застосовується при нарахуванні процентів, як проводилось нарахування комісії, неустойки. Позивач не подав такого розрахунку, а з довідки-розрахунку, яка містить в собі лише загальні суми, неможливо встановити ці обставини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду. Відповідач надав належні докази, які підтверджують перебування на військовій службі, а саме довідки з військових частин, посвідчення учасника бойових дій.

Рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" залишити без задоволення.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 травня 2026 року в цій справі залиши без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий - суддя

Судді